Постанова

від 23.02.2021 по справі 678/9/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 678/9/21

Провадження № 22-ц/4820/350/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача-третьої особи Пасічника Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - Релігійна організація Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви , до Релігійної організації Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області , Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання рішення загальних (парафіяльних) зборів і статуту недійсними, скасування розпорядження про реєстрацію статуту та державної реєстрації зміни відомостей про юридичну особу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, третя особа на стороні позивача - Релігійна організація Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви , до Релігійної організації Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області , Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання рішення загальних (парафіяльних) зборів і статуту недійсними, скасування розпорядження про реєстрацію статуту та державної реєстрації зміни відомостей про юридичну особу.

ОСОБА_1 зазначив, що він є настоятелем Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької єпархії Української православної церкви.

Релігійна громада храму рішенням загальних (парафіяльних) зборів від 24 лютого 2019 року змінила підлеглість у канонічних та організаційних питаннях і перейшла під юрисдикцію так званої Православної церкви України. Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 1 квітня 2019 року №236/2019-р зареєстровано статут Релігійної організації Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області у новій редакції. 20 серпня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено зміни до відомостей про найменування та керівника релігійної громади.

Загальні (парафіяльні) збори не були правомочними вирішувати питання про зміну канонічного підпорядкування релігійної громади, а Хмельницька обласна державна адміністрація затвердила нову редакцію статуту релігійної громади з перевищенням наданих повноважень і порушенням чинного законодавства.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:

визнати рішення загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації Релігійна громада Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької єпархії Української православної церкви недійсним;

визнати статут Релігійної організації Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області , прийнятий 24 лютого 2019 року від імені членів релігійної організації Релігійна громада Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької єпархії Української православної церкви , недійсним;

скасувати розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 1 квітня 2019 року №236/2019-р Про реєстрацію статуту релігійної організації Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області у новій редакції;

скасувати державну реєстрацію змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької єпархії Української православної церкви , а саме зміни найменування з Релігійної організації Релігійна громада Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької єпархії Української православної церкви на Релігійну організацію Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області та зміни керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та роз`яснено позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до адміністративної юрисдикції.

Суд виходив з того, що позов ОСОБА_1 є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини стосуються питань діяльності релігійної громади та її статутних документів, а тому цей спір не відноситься до компетенції адміністративного суду і має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства. Участь у спорі суб`єкта владних повноважень, який затвердив акт індивідуальної дії, не змінює приватноправовий характер спору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Релігійна організація Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, вказуючи на її незаконність і необґрунтованість.

Релігійна організація Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області та Хмельницька обласна державна адміністрація не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції не застосував норми ст.ст. 3, 7, 8, 12, 14 Закону України від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон №987-ХІІ), не дотримався приписів ст. 19 ЦПК України та ст.ст. 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 є настоятелем Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області.

Рішенням загальних (парафіяльних) зборів №1 від 24 лютого 2019 року Релігійна організація Релігійна громада Свято-Косьмо-Даміановського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької єпархії Української православної церкви змінила підлеглість у канонічних та організаційних питаннях і перейшла під канонічне підпорядкування Православної церкви України.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 1 квітня 2019 року №236/2019-р зареєстровано статут Релігійної організації Релігійна громада Космо-Даміанівського храму с. Лисогірка Летичівського району Хмельницької області у новій редакції, після чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено зміни до відомостей про найменування та керівника релігійної громади.

Застосовані норми права

Статтею 35 Конституції України встановлено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статті 3 Закону №987-ХІІ, згідно якої кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до ст. 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

За змістом ст. 8 Закону №987-ХІІ релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону ( ч. 1 ст. 12 Закону №987-ХІІ).

В силу ст. 14 Закону №987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із положень ч. 1 ст. 4 КАС України слідує, що: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1); публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема , спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що кожному в Україні гарантується право на свободу совісті, яке включає право сповідувати будь-яку релігію, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання, приймати і змінювати релігію або переконання.

За юридичною природою право на свободу віросповідання є особистим немайновим правом фізичної особи, що реалізується, шляхом участі віруючих громадян у релігійних організаціях, які утворюються та діють відповідно до норм чинного законодавства та своїх статутних документів.

Право на звернення до суду гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори, які виникають із цивільних правовідносин, тобто особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Важливою ознакою цих правовідносин є відсутність між їх учасниками відносин влади та підпорядкування.

Водночас, адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-управлінських функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів виникає між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Однією з категорій таких спорів є спори з приводу оскарження фізичними та юридичними особами рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду цивільних і адміністративних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, спори про право цивільне, в тому числі спори, пов`язані з захистом особистих немайнових прав фізичних осіб, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Спір буде мати приватноправовий характер навіть тоді, якщо до порушення чи загрози порушення таких прав призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як член релігійної громади на захист свого особистого немайнового права на свободу віросповідання та участь у релігійній організації, оскільки, як на його думку, це право порушено незаконною зміною підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях. При цьому ОСОБА_1 заявив вимоги як до суб`єкта власних повноважень, який зареєстрував нову редакцію статуту релігійної організації, так і до самої релігійної організації.

Спір у справі, що розглядається, стосується правовідносин щодо утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної громади. Ці правовідносин врегульовані Законом №987-ХІІ та не належать до сфери публічно-правових відносин. Спір у справі не є публічно-правовим і має бути розглянутий судом у порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин і порядок їх регулювання, внаслідок чого його висновок про віднесення спору до адміністративної юрисдикції є помилковим.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому в силу ч. 1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ОСОБА_1 судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ).

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 січня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Цибульський Д.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 59