Постанова

від 17.02.2021 по справі 357/8283/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року місто Київ.

Справа 357/828319/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/592/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів Олійника В.І., Кулікової С.В.

секретар судового засідання Міщенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року (у складі судді Кошель Б.І. повний текст рішення складено 27 жовтня 2020 року ), на додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року, ухвалених щодо питання розподілу судових витрат понесених ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс`Узин"

в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі ,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Котовського , яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ Олійникова Слобода укладено договір оренди землі №б/н, за яким відповідач передав позивачу земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 10.07.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 14366343. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Олійникова Слобода права користування за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28.02.2018 року, наказом № 727/5 від 15.03.2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010 за ТОВ Олійникова Слобода . 05.03.2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс Узин договір оренди №б/н цієї ж земельної ділянки. ТОВ Олійникова Слобода звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Після звернення позивача до суду, 04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди від 05.03.2018 року. Після чого ОСОБА_1 , за власною заявою, що була посвідчена 30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А., здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010 на дві - площею по 1,2 га. кожна з кадастровими номерами: 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026. 12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10.12.2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки №б/н, за яким передала в оренду ТОВ Агрокомплекс Узин обидві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026. 13.12.2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс Узин .

Позивач стверджує, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за товариством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.

А тому, позивач просив суд визнати недійсними договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на ці земельні ділянки; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс Узин на користь ТОВ Олійникова Слобода земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026; внести зміни до договору оренди землі б/н від 14.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олійникова Слобода , шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

27 липня 2020 року позивачем ТОВ Олійникова Слобода направлено заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній зазначає, що після подання товариством позову набрав чинності, Закон України № 340-1Х Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , яким було внесено зміни до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з якими ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. На підставі наведеного, позивачем позовні вимоги доповнено вимогою про припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/8283/19 - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода (адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09137, ЄДРПОУ 03755360) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин в особі представника - адвоката Шовкопляса Сергія Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/8283/19 - задоволено .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода (адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09137, ЄДРПОУ 03755360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин (адреса: вул. Олексія Цмокна, буд. 1-А, с. Мала Антонівка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09138, ЄДРПОУ 32638214) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду від 27.10.2020 року та додатковими рішеннями від 05.11.2020 року, 25 листопада 2020 року ТОВ Олійникова Слобода подало апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване рішення від 27.10.2020 року та додаткові рішення від 05.11.2020 року постановити нове , яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволені заяв про стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у Позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст. 6, 17, 24, 31 Закону № 161- XIV, ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-IV та з порушенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Вказує, що чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, щодо якої ним вже укладено договір оренди землі, передавати її у користування іншій особі шляхом укладення з нею договору оренди землі. Договір оренди землі є укладеним і такими, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та ТОВ "Олійникова Слобода", а, відтак, діяв на момент укладення Відповідачем-1 і Відповідачем-2 Оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на Спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс "УЗИН", у зв`язку з чим укладенням нового договору оренди. порушені права позивача на оренду спірних земельних ділянок набуті на підставі договору.

Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем. У проміжку між укладенням договору оренди землі і державною реєстрацією права оренди договір оренди землі діє для його сторін, і до державної реєстрації права оренди в орендаря є право захищати своє право на отримання земельної ділянки у користування , що виникло у нього в силу дії договору, у разі порушення орендодавцем своїх договірних зобов`язань щодо передачі земельної ділянки у користування орендарю.

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормам cm, ст. 2, 3 Закону № 1952-IV, ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України, так як право оренди Позивача на спірні земельні ділянки, що виникло у нього на підставі Договору оренди землі, є дійсним і підлягає судовому захисту у зв`язку з його порушенням Відповідачами, проте суд першої інстанції залишив це поза увагою .

Висновок суду першої інстанції про те, що поділ Земельної ділянки, який був переданий в оренду Позивачу, унеможливлює захист його прав не відповідає приписам ч. З ст. 110 ЗК України і не узгоджується з висновкам Великої Палати Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц, № 922/2723/17

Також суд першої інстанції залишив поза увагою доводи Позивача, що оскарження ним рішень державного кадастрового реєстратора про скасування державної реєстрації Земельних ділянок та про державну реєстрацію Спірних земельних ділянок не буде ефективним способом поновлення порушених прав Позивача, не зважаючи на те, що поділ Земельної ділянки було здійснено без відома і без згоди ТОВ "Олійникова Слобода" як її законного орендаря та з порушенням норм ч. 12 ст. 186 ЗК України, ч. 1 ст. 56 Закону України "Про землеустрій".

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування Спірного рішення Державного реєстратора є неналежним, оскільки таке рішення вичерпало свою дію.

Крім того, в тесті апеляційної скарги міститься посилання на ряд постанов Верховного Суду від 23.06.2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 року у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19, від 16.09.2020 року у справі № 352/1021/19.

Вказує, що суд врахував під час розгляду цієї справи висновки Верховного Суду, які не мав правових підстав враховувати.

Просить змінити розподіл судових витрат між сторонами , понесені у зв`язку із розглядом справи та стягнути витрати на правову допомогу в суді першої інстанції 14 407 грн. 50к.

Апеляційні скарги на додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року, обгрутовано тим, що ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" не виконані вимоги, передбачені у ч. 1 ст. 134 та п. 9 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, не подано до суду відзиву, в якому б було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-2 поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, і у порушення приписів ст. 141 ЦПК України суд поклав ці витрати на Позивача.

Крім того, суд першої інстанції не повідомив Позивача про розгляд заяв відповідачів про ухвалення Додаткового рішення, чим позбавив права надати свої заперечення

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс Узин вважає апеляційну скаргу скаржника не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки апеляційна скарга не спростовує законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, додаткове рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, просив суд продовжити ТОВ Агрокомплекс Узин процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ ОЛІЙНИКОВА СЛОБОДА та стягнути з ТОВ ОЛІЙНИКОВА СЛОБОДА на користь ТОВ Агрокомплекс Узин понесені витрати на правничу допомогу під час апеляційного розгляду в розмірі 17000,00 грн.

12 січня 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, обґрунтований тим, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу , оскаржувані рішення без змін. Просить поновити строк для подачі відзову та стягнути витрати на правову допомогу з позивача у розмірі 12500,00 грн., понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

17 лютого 2021 року ТОВ Оліникова Слобода подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обгрутовано тим, що відповідачами включені послуги, які не пов`язані з розглядом справи. Крім того, відповідачами ненадано доказів оплати ними витрат на правничу допомогу у повному обсязі. Просить зменшити розмір заявлених ТОВ АГРОКОМПЛЕКС Узин витрати на правову допомогу до 5556, 00 грн. та ОСОБА_1 до 12 300, 00 грн.

У судовому засіданні представник ТОВ Олійникова Слобода підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачаТОВ Агрокомплекс Узин проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи доводи, які викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача на рішення суду від 27 жовтня 2020року та на додаткове рішення від 05.11.2020 року, щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин`задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача на додаткове рішення від 05 листопада 2020 року щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянки площею 2,4000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:01:004:0010, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області /а.с. 17/

14 серпня 2013 року між ТОВ Олійникова Слобода та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н /а.с. 15-16/, за яким остання передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,4000 га з кадастровим номером: 3220484400:01:004:0010 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1262,88 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 роки за взаємною згодою сторін.

Згідно п.37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

10.07.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 14366343 /а.с.21/

Також, судом встановлено, що наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Олійникова Слобода на належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:004:0010, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 14 серпня 2013 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Олійникова Слобода стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ Олійникова Слобода були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше /а.с.29-38/.

Скасування іншого речового права ТОВ Олійникова Слобода на вищезазначену земельну ділянку здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним О.В. 15.03.2018 року, індексний номер рішення: 40127608 /а.с. 28/

Судом також встановлено, що 05.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки №б/н строком до 05.03.2025 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40137224 від 15.03.2018, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. /а.с. 27/

27 липня 2018 року ТОВ Агрокомплекс Узин звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 05.03.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно /а.с. 39-45/

04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05.03.2018 року /а.с. 27 звор. стор./

Встановлено, що 12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,4 га. з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010, індексний номер рішення: 44570499, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заява про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3147, виданий 30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун К.А. /а.с. 26/.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010 на дві - площею по 1,2 га кожна з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026, що також підтверджується листом міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області №175/121-19 від 04.07.2019 року /а.с. 46/. 12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 /а.с. 47-50/.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин було укладено договір оренди землі з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026 загальною площею 1,2000; 1,2000 га. /а.с. 129-131/

13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс Узин /а.с. 132-133/.

25.04.2019 року ТОВ Олійникова Слобода направило ОСОБА_1 пропозицію (Оферту) про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 14.08.2013 року, в якій посилаючись на істотні зміни договору оренди вважає, що є підстави для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду товариству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати. /а.с. 52-62/

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що що поділ земельної ділянки на Спірні земельні ділянки з подальшою їх передачею Відповідачем-1 в оренду Відповідачеві-2 не порушують прав на оренду вищевказаних земельних ділянок позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Аналогічні положення містить ст.6 Закону України Про оренду землі , згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України, ст.13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

А згідно ч.4 ст.3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно укладений 14 серпня 2013 року між ТОВ Олійникова Слобода та ОСОБА_1 договір оренди землі було у встановленому законом порядку зареєстровано, однак наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора № 14366343 від 10 липня 2014 року про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано.

Наведене у свою чергу свідчить, про те, що скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну відповідачу ОСОБА_1 , оскільки відповідні відомості виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, згідно з яким державна реєстрація договорів оренди землі, що були укладені між ТОВ Олійникова Слобода та ОСОБА_1 , була скасована, як така що була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд вірно не прийняв доводів позивача, що в частині незаконності зазначеного наказу Міністерства юстиції України, з огляду на його оскарження в Окружному адміністративному суді м. Києва, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції зазначений наказ є чинним і відповідного судового рішення про його скасування суду не надано.

У відповідності до п. 37 укладеного між ТОВ Олійникова Слобода та ОСОБА_1 договору оренди, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За умови відсутності здійснення державної реєстрації договору, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, зазначений договір оренди землі є таким, що не набрав чинності, а відтак ТОВ Олійникова Слобода не набуло прав орендаря за таким договором.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 13 червня 2016 року у справі 6-643цс16, Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц та Постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 917/67/18.

Отже, наявність договору оренди землі, який не набув чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власників земельних ділянок для їх поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем.

Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010 на дві з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0025 та 3220484400:01:004:0026, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_1 та передача їх в оренду ТОВ Агрокомплекс Узин після скасування реєстрації права оренди позивача ТОВ Олійникова Слобода , не порушує прав останнього, оскільки такі права відсутні, як вище вказувалося право оренди виникає виключно з моменту державної реєстрації цих прав.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленим є доведеними , а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, щодо не вірного застосування норми ст. 204,207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст. 6, 17, 24, 31 Закону № 161- XIV, ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-IV та порушення норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на 14 серпня 2013 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на 14 серпня 2013 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент 14 серпня 2013 року) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі (в редакції на 14серпня 2013 року) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції на 14 серпня 2013 року) якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України (в редакції на 14 серпня 2013 року) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм права - право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та саме з моменту державної реєстрації виникає право оренди земельної ділянки.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових

Наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі Відповідача 1, та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за Позивачем на належну Відповідачу 1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0010, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 14 серпня 2013 року (скасування іншого речового права Позивача на вищевказані земельні ділянки здійснено державним реєстратором департаменту державної реєстрації Міністрерства юстиції України Чекригіним О.В. 15.03.2018 року, індексний номер рішення: 40127608).

Скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття Позивачем права оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3224486000:01:004:0010, належну Відповідачу 1 оскільки відповідні відомості виключені з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За таких обставин, поділ спірної земельної ділянки на дві нові земельні ділянки, реєстрація права оренди двох ділянок Відповідачем 1 з Відповідачем,2 на підставі договорів оренди, після скасування реєстрації права оренди Позивача, не порушує прав останнього, оскільки право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права (аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17)

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав ТОВ Олійникова Слобода оспорюваним договором оренди укладеним Відповідачем 1 з Відповідачами 2 не спростовується аргументами викладеними в апеляційній скарзі, оскільки на 10 грудня2018 року - момент укладання оспорюваних договорів оренди Відповідача 1 з Відповідачами 2, права оренди земельної ділянки та самої земельної ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0010 як об`єкту цивільних прав не існувало , що свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваним договором оренди як на момент реєстрації зазначеного договору так і на момент пред`явлення позову.

Укладення оскаржених договорів оренди не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у реалізації права користування тією самою земельною ділянкою, що виключає наявність підстав для визнання договорів оренди землі від 10.12.2020 року недійсними.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пунктах 47, 48 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 (провадження № 14-430 цс 19), постанов Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18 (провадження №61-1917 Осв 19).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині другій статті 16 ЦК України.

Таким чином, суд не може захистити права позивача, оскільки вони не порушені.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі від 14.08.2013 року є нечинним/неукладеним, та не підлягає виконанню з боку ОСОБА_1 , тому доводи апеляційної скарги в частині де скаржник вказує, що договір оренди землі є дійсним, не зважаючи на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, і підлягає виконанню з боку Відповідача 1, колегія суддів ввжає безпідставними.

ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладання договору оренди від 16.08.2013 року та в редакції на час розгляду справи) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

згідно п. 37 договору оренди від 14 серпня 2013 року - цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. сторони узгодили 2 умови за яких даний договір вважається укладений/набирає чинності, а саме: підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, відсутність однієї із умов п. 37 договору оренди (не підписання його сторонами або відсутність/не проведення його державної реєстрації) свідчать про те, що договір не набрав чинності та не створює для сторін виконання/невиконання будь яких прав, обов`язків встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладання договору оренди від 14 серпня 2013 року) якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Ст. 17 ЗУ Про оренду землі (в редакції на момент укладання договору оренди від 16 серп 2013 року) встановлено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до ЦК України та ЗУ Про оренду землі , яким було скасовано необхідність реєстрації договору оренди землі.

Відповідно з 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі прав.

З 1 січня 2013 року в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, відповідно до яких державній реєстрації підлягає не договір, а право оренди землі.

Ст. 15 ЗУ Про оренду землі (в редакції на момент укладання договору оренди від 16 серпня 2013 року) визначено істотні умови договору оренди землі серед яких однією із умов є умови і строки передачі земельної ділянки орендарю.

Відповідно до ч.І ст.202 ПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.І ст.210 ПК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнено згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

п. 16, 27, 37 договору оренди землі від 14 серпня 2013 року суперечить актам цивільного законодавства та свідчать про факт що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки станом на 14 серпня 2013 року норми права не передбачали реєстрацію договору оренди землі, а тому у Відповідача не виникло/не могло виникнути обов`язків по договору щодо передачі земельної ділянки Позивачу, та даний договір оренди в силу закону не набув чинності, що свідчить про відсутність виникнення прав та обов`язків у Відповідача 1 та Позивача щодо виконання договору оренди землі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі від 14.08.2013 року є нечинним/неукладеним, та не підлягає виконанню з боку Відповідача 1.Так як акт приймання - передачі земельної ділянки, доданий до позовної заяви позивачем, не містить відомостей щодо якого договору він є додатком та від якогочисла його складено. Тому в розумінні статей 76,77 ЦПК України акт приймання - передачі земельної ділянки не є доказом оскільки з його змісту не можна встановити дані, про наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, а саме коли і за яким договором відбулася передача земельної ділянки.

Доводи скарги про те, що скасування рішення державного реєстратора права оренди не є підставою для припинення цього права і не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем, суд не прийма так як скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття Позивачем права оренди на спірні земельні ділянки, належні Відповідачу 1, оскільки відповідні відомості виключені з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду відповідно до якого поділ земельних ділянок, які були передані в оренду Позивачу, унеможливлює захист прав позивача не відповідає приписам ч. З ст. 110 Земельного кодексу України і не узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів ввважає такими, що не впливають на законність рішення з огляду на вищевстановлені осбтавини.

Так, відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Ч. 1, 9, 13 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором в Державному земельному кадастрі.

З аналізу даної норми права (ст. 16) випливає, а саме:

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки виконую функцію її ідентифікатора - унікальної ознаки, яка служить для виокремлення ділянки та її атрибутів у реєстрах, базах даних, інформаційних системах тощо.

Скасування кадастрового номеру можливе виключно у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки, чим підтверджує важливість кадастрового номера як унікального атрибуту земельної ділянки, але зміна власника чи користувача земельної ділянки не потребує повторного присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.

Скасовані кадастрові номери земельних ділянок не повинні використовуватися повторно і мають отримати статус архівних. Це необхідно для уникнення плутанини під час ведення державної реєстрації земельних ділянок та однозначної ідентифікації, в тому числі, земельних ділянок, реєстрація яких була скасована і які зникли як об`єкти цивільних правовідносин.

Відповідно до пункту 136. Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку;

внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом:

проставляння на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку;

внесення до розділу 1 "Земельна ділянка. Загальні відомості" Поземельної книги в електронній формі відповідних записів про скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстави для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дату такого поділу чи об`єднання із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису;

внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про обмеження у використанні земельної ділянки, яка поділена чи об`єднана з іншою (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої земельної ділянки).

Таким чином, земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, з кадастровим номером 3220484400:01:004:0010, що була предметом договору оренди землі від 14.08.2013 року, що не набрав чинності, на момент вирішення спору вже не існує. Існують інші об`єкти цивільних прав щодо яких, у позивача не виникло жодних прав, виходячи зі змісту підписаного позивачем договору оренди, який передбачав набуття ним чинності з моменту державної реєстрації, яка в подальшому була проведена, проте визнана незаконною та скасована.

Крім того, наведена скаржником в тексті апеляційної скарги практика Верхвного Суду та висновки Великої плати Верхвного Суду не підлягають застосування до спірних правовідносин, з огляду на відмінність встановлених обставин в даній справі, щодо змісту договору оренди, підписаним з позивачем та подальшого скасування реєстрації права орнеди, через її незаконність, а також відмінність полягає в тому, що на час передачі ОСОБА_1 землі в грудні 2018 року, у позивача жодних прав оренди на спірні земельні ділянку не було.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, висновки суду відповідають наданим сторонами доказам, судом правильно застосовано норми матеріального права дотримано процесуальних норм, а тому керуючись ст. 375 ЦПК України, ухвалене в даній справі рішення від 27 жовтня 2020 року залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Вирішуючи апеляційну скаргу ТОВ Оліникова Слобода на додаткові рішення суду в даній справі , щодо стягнення з позивача на користь відповідачів, понесених ними витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 6) пропорційність; 12) відшкодування судових витратсторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 2 ст. 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат за винятком сплаченого судового збору.

Додаткове рішення від 05 листопада 2020 року Білоцерківського міськрайонного суду у Київської області щодо вирішення заяви ТОВ Агрокомплекс Узин постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що представником ТОВ Агрокомплекс Узин дотримано вимоги ч.1ст. 134 ЦПК України, (с. 13 т. 2) . Розмір , визначених до стягнення витрат на правову допомогу, відповідає складності справи, витраченому адвокатом часу на вчинення дій щодо надання правової допомоги.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. підлягала до задоволення в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається та судом встанволено, що ОСОБА_1 не було дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України, однак фактично відповідачу були надані послуги правової допомоги та здійснено оплату таких послуг, що було підтверджено належними доказами. Керуючись правом наданим законом на відмову у стягненні витрат, попередній розмір, яких не був заявлений та виходячи із засад розумності та справедливості , колдегія суддів приходить до висновку, що підлягають стягненню з позивача за надання правової допомоги ОСОБА_1 в суді першої інстанції витрати у розмірі 12 500 грн. 00 к.

З урахуванням наведеного, та керуючись ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року, щодо стягненя витрат на павову допомогу на користь ОСОБА_1 слід змінити, зменшивши суму стягнутих витра на правову допомогу до суми 12 500 грн.

Крім того в суді апеляційної інстанції, ТОВ Агрокомплекс "Узин" просили стягнути з ТОВ ОЛІЙНИКОВА СЛОБОДА понесені витрати на правничу допомогу під час апеляційного розгляду в розмірі 17000,00 грн. Також відповідач ОСОБА_1 просила стягнути витрати на правову допомогу під час апеляційного розгляду у розмірі 12500,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №8261216/16), склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником ТОВ Агрокомплекс "Узин" надано:

засвідчену копію Договору №07 про правничу допомогу від 02.11.2020 року, укладений між АО МКБ ГРУПП та ТОВ АГРОКОПМЛЕКС УЗИН ;

засвідчену копію Акту приймання - передачі професійної правничої допомоги від 30.12.2020 року;

детальний опис наданих послуг від 30 грудня 2020 року;

копія платіжного доручення №1066 від 29 грудня 2020 року (виписка з відміткою банківської установи про зарахування коштів) (на 1 арк.);

засвідчену копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3726/10, видане 18 жовтня 2008 року Радою Адвокатів Київської області (на 1 арк.);

засвідчену копію ордеру серії КС №841355 (на 1 арк.);

На підтвердження понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надано:

Копія Ордеру ОСОБА_5 ;

Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 8616/10 від 27.12.2019 року;

Копія Договору про надання правової допомоги № 21/20 від 21.12.2020 року з Додатком № 1;

Копія Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 29.12.2020 року;

Детальний опис наданих послуг та докази оплати правничої допомоги.

Відповідно до вимог ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо самого включення в договір про надання правової допомоги гонорару за позитивний результат (гонорар успіху), то дане питання тривалий час не було врегульовано на законодавчому рівні (крім принципу свободи договору) та не було висвітлено у судовій практиці.

Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), розглядаючи питання щодо стягнення гонорару за досягнення позитивного рішення у розмірі 10 % прийшов до наступних висновків: свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Враховуючи вищенаведене, складність справи, а токож приймаючи до уваги, що представником відповідача ОСОБА_5 яка діє в інтересах ОСОБА_1 в судовому засіданні визнано те, що у подібних правовідносинах адвокат приймала участь, відповідно їй потрібно менше часу для підготовки відзиву та формування позиції на стадії апеляційного розгляду, а також враховуючи, що скарга позивача на додаткове рішення, визнана судом частково обгрунтованою, колегія приходить до висновку, що з позивача за надання правової допомоги відповідачу ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду підлягають стягненню витрати в розмірі 10000, 00 грн.

Враховуючи, що заявлена представником ТОВ Агрокомплекс Узин сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 17000, 00 грн. включає також гонорар успіху, а також враховуючи складність справи, те, що на стадії апеляційного розгляду адвокатам вже потрібно менше часу для вивчення законодавства та судової практики, яка вже вивчалась під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки позиція сторін не змінилась, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача на користь даного відповідача підлягає стягненню сума, понесених витрат 14000, 00 грн. Саме така сума буде відповідати чинникам, визначеним ст. 137 ЦПК України , які мають бути враховані.

Керуючись ст. ст.137, 141, 367, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, суд-,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року, щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 ждовтня 2020 року залишити без змін.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року , щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року, щодо стягнення витрат на правову допомгу на користь ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року , щодо задоволення заяви ОСОБА_1 змінити, зменшивши суму стягнення на її користь витрат на правову допомогу до 12 500 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот грн.) 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода (адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09137, ЄДРПОУ 03755360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин (адреса: вул. Олексія Цмокна, буд. 1-А, с. Мала Антонівка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09138, ЄДРПОУ 32638214) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 000 грн. (чотирнадцять тисяч) 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода (адреса: вул. Центральна, буд. 1, с. Олійникова Слобода, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09137, ЄДРПОУ 03755360) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн. (десять тисяч) 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року.

Головуючий

Судді: