Постанова

від 23.02.2021 по справі 920/524/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа№ 920/524/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін в режимі відео конференції:

від позивача: Рязанцев А.А. (ордер серія ВМ №1012314 від 22.02.2021 року),

від відповідача: Благуш В.І., Шпак Д.Г. (ордер серія СМ №12-02-21 від 22.02.2021 року)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд"

на рішення господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року

у справі №920/524/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд"

до фізичної особи-підприємця Благуш Валентини Іванівни

про стягнення 382200 грн. та розірвання договорів оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в якому просив: 1) стягнути з відповідача 382200 грн., в тому числі 7350 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати відповідно до укладених між сторонами договорів оренди та обслуговування кіоску і торгівельних місць у торговельному центрі № 2 від 01.01.2019 та № 15 від 01.01.2019, 374850 грн. штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати; 2) достроково розірвати укладені між сторонами договори оренди та обслуговування кіоску у торговельному центрі № 2 від 01.01.2019 та № 15 від 01.01.2019, у зв`язку з порушенням орендарем умов договорів в частині строків сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року у справі №920/524/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Благуш Валентини Іванівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд" 649 грн. 52 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за травень 2020 року, 11 грн. 97 коп. неустойки (пені) за несвоєчасне внесення орендної плати, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частині основного боргу зі сплати орендної плати за травень 2020 року в сумі 1840 грн. 00 коп. закрито.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року по справі №920/524/20 в частині відмови в стягненні заборгованості з орендної плати за квітень місяць 2020 року за Договором №2 оренди та обслуговування торгового кіоску у торговельному центрі від 01.01.2019 року та Договором №15 оренди та обслуговування торгового місця у торговельному центрі від 01.01.2019 року в сумі 3675 грн., а також відмові в розірванні Договору №2 та Договору №15 від 01.01.2019 року, у зв`язку із істотним порушенням орендарем умови договору оренди майна - строків сплати орендної плати та ухвалити в цій частині постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити: стягнути з фізичної особи-підприємця Благуш Валентини Іванівни на користь ТОВ "Торговий ряд" заборгованість з орендної плати за квітень місяць 2020 року за Договором №2 оренди та обслуговування торгового кіоску у торговельному центрі від 01.01.2019 року та Договором №15 оренди та обслуговування торгового місця у торговельному центрі від 01.01.2019 року в сумі 3675 грн.; достроково розірвати Договір №2 оренди та обслуговування торгового кіоску у торговельному центрі від 01.01.2019 року та Договором №15 оренди та обслуговування торгового місця у торговельному центрі від 01.01.2019 року в сумі 3675 грн., у зв`язку із істотним порушенням орендарем умови договору оренди майна - строків сплати орендної плати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт стверджує, що законодавець не визначив порядок звільнення орендодавця від сплати орендної плати інакше, аніж через дотримання процедури подання наймачем відповідної заяви про зменшення розміру орендної плати, або звільнення від її сплати, що підтверджується також листом Фонду державного майна України від 30.04.2020 № 10-16-8306.

Наголошує, що відповідач в порушення вимог ГПК України не надала суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що на її вид господарської (підприємницької) діяльності поширювалась заборона запроваджена постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року №211, внаслідок якої остання не могла використовувати орендоване майно за призначенням.

Стверджує, що відповідач мав змогу використовувати об`єкт оренди для зберігання свого майна, що вона і робила, чого місцевим господарським судом враховано не було.

Крім того, скаржник вказує, що умови, викладені у п. 7.2 Договору щодо підстав дострокового припинення його дії (зокрема, порушення строків внесення орендної плати більше ніж на п`ять днів), слід розуміти як передбачений договором випадок, за наявності якого у сторони виникає право на розірвання договору на її вимогу за рішенням суду, що кореспондується з нормами ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 року справу №920/524/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 26.01.2021 року об 11 год. 00 хв..

14.12.2020 року від ФОП Благуш Валентини Іванівни до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 23.02.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення у відповідній частині скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди та обслуговування торгового кіоску у торговельному центрі № 2 від 01.01.2019 позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) торговельний кіоск № 16, що знаходиться по вул. Свободи, 16, м. Шостка, Сумська область, загальною площею 6,8 кв.м. (а.с. 10).

Згідно з п. 3.1. договору у редакції додаткової угоди від 01.01.2019, розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 1545 грн. за один календарний місяць (а.с. 12).

Відповідно до укладеного між сторонами договору оренди та обслуговування торгового місця у торговельному центрі № 15 від 01.01.2019 позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування (оренду) торговельні місця №№ 42, 43, 44, що знаходяться по вул. Свободи, 16, м. Шостка, Сумська область, загальною площею 11,25 кв.м.(а.с. 13).

Згідно з п. 3.1. договору у редакції додаткової угоди від 01.01.2020, розмір орендної плати за користування об`єктом оренди торгівельною секцією № 42,43,44 становить 2130 грн. за один календарний місяць (а.с. 15).

За умовами п. 1.2. договорів, об`єкти оренди передаються у тимчасове платне користування для здійснення відповідачем комерційної діяльності (торгівельної чи іншої підприємницької діяльності).

Орендар сплачує орендну плату за користування об`єктом оренди щомісячно по 15-те число поточного місяця на підставі рахунків виписаних орендодавцем. Не отримання орендарем рахунку від орендодавця не звільняє його від сплати орендної плати. Орендна плата сплачується у готівковому порядку в касу орендодавця або безготівково на розрахунковий рахунок орендодавця, зазначений у реквізитах договору (п. 3.2. договорів).

Відповідно до п. 5.1., 5.4. договорів, орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання умов цього договору, сплати орендної плати, вимагати дострокового розірвання договору у випадках та в порядку, прямо передбачених договором та чинним законодавством України. Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.2. договорів, за несвоєчасне внесення орендної плати або інших платежів, передбачених договором, орендар сплачує на користь орендодавця штраф в сумі подвійного розміру орендної плати, яка визначена у п. 3.1. договору, за кожний день прострочення.

Договори набувають чинності з моменту підписання та діють до 31.12.2020.

Відповідно до п. 7.2. договорів, договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця у випадках: порушення орендарем умов цього договору, у тому числі умов оплати (прострочення з внесенням орендної плати та інших платежів за договором більш ніж на 5 днів). У цьому випадку рішення орендодавця про припинення даного договору набирає чинності через 5 (п`ять) календарних днів після письмового повідомлення орендаря; істотного погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря, в такому випадку орендодавець письмово повідомляє орендаря про погіршення стану об`єкту оренди протягом 5 днів - з дня виявлення такого погіршення; не підписання орендарем додаткової угоди до даного договору щодо зміни розміру орендної плати протягом трьох днів з моменту повідомлення про зміну розміру орендної плати за користування об`єктом оренди, систематичного (два і більше) порушення будь-яких умов цього договору.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів не сплатив орендну плату за квітень-травень 2020 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7350 грн. 00 коп. На підставі п. 6.2. договору, за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідачу нарахований штраф в сумі подвійного розміру орендної плати за кожен день прострочення в загальній сумі 374 850 грн. 00 коп. Несплата орендної плати є істотним порушенням та підставою для розірвання договорів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем частково основного боргу, провадження у справі №920/524/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1840 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за травень 2020 року підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; при цьому є правомірним нарахування орендної плати в межах спірного періоду з 11.05.2020 по 31.05.2020, та з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 649 грн. 52 коп. за травень 2020 року підлягають задоволенню.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2020 року в сумі 3675 грн. та за травень за період з 01.05.2020 по 10.05.2020 в сумі 1185 грн. 48 коп. суд першої інстанції відмовив у зв`язку з встановленням факту неможливості використання відповідачем орендованого майна у цей період за обставин, за які він не відповідає.

Крім того, за встановленої судом обставини несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за травень 2020 року в сумі 2489 грн. 52 коп., суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування штрафної санкції, яка передбачена п. 6.2. договору за період з 16.05.2020 по 26.05.2020, в розмірі 11 грн. 97 коп., тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафної санкції частково у вказаній сумі, відмовивши в іншій частині вимог за необґрунтованістю.

Стосовно вимоги про розірвання укладених між сторонами договорів оренди № 2 та № 15 від 01.01.2019, то з урахуванням положень ст.ст. 651, 782 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати за один місяць не має систематичного характеру, тому не є істотним порушенням умов договорів оренди та достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договорів в судовому порядку

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду та з приводу доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Апелянт оскаржує рішення лише в частині відмови в стягненні заборгованості з орендної плати за квітень місяць 2020 року за Договором №2 оренди та обслуговування торгового кіоску у торговельному центрі від 01.01.2019 року та Договором №15 оренди та обслуговування торгового місця у торговельному центрі від 01.01.2019 року в сумі 3675 грн., а також відмові в розірванні Договору №2 та Договору №15 від 01.01.2019 року, у зв`язку із істотним порушенням орендарем умови договору оренди майна - строків сплати орендної плати.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не сплатив орендну плату за квітень 2020 року. За травень 2020 року орендна плата сплачена відповідачем частково в сумі 1840 грн., після звернення позивача з позовом до суду (26.05.2020 відповідно до штемпеля на поштовому конверті), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27.05.2020 (а.с. 69).

Факт зарахування позивачем вказаного платежу в оплату орендної плати за травень 2020 року підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд" від 05.10.2020 у відповідь на адвокатський запит.

За приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів зауважує, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на усій території України було установлено карантин з 12 березня до 24 квітня 2020 року. Після 24.04.2020 строк карантину неодноразово продовжувався і відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760 карантин діє до 31 жовтня 2020 року.

Вказаною постановою зі змінами від 17.03.2020 було заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 у редакції від 31.03.2020 заборонено до 24 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, засобами зв`язку за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів; провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп`ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об`єктів поштового зв`язку за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів; торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Таким чином, апеляційним судом відхиляються доводи апелянта про те, що законодавець не визначив порядок звільнення орендодавця від сплати орендної плати інакше, аніж через дотримання процедури подання наймачем відповідної заяви про зменшення розміру орендної плати, або звільнення від її сплати, оскільки обов`язковість такого звернення не передбачено приписами ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

При цьому посилання на лист Фонду держмайна від 30.04.2020 № 10-16-8306, в якому надані роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати Регіональним відділенням Фонду державного майна України, правомірно не прийняті судом, оскільки стосуються відносин з оренди державного майна (регулюють процедуру звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати) і не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах між сторонами у даній справі.

Щодо тверджень скаржника про те, що відповідач в порушення вимог ГПК України не надала суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що на її вид господарської (підприємницької) діяльності поширювалась заборона запроваджена постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року №211, внаслідок якої остання не могла використовувати орендоване майно за призначенням, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2020 комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Шосткинської міської ради прийнято рішення директорам ринків м. Шостка з 31.03.2020 припинити торгівлю на ринках, окрім продажу лише м`ясо-молочної продукції виключно в м`ясному та молочному павільйонах (протоколом № 13 засідання міської від 30.03.2020 а.с. 136).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідачки є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

Докази того, що відповідачка займалася продажем м`ясо-молочної продукції в матеріалах справи відсутні.

Роботу непродовольчих ринків було дозволено відновити згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2020 р. N 377, редакція якої діє з 16.05.2020, шляхом внесення відповідних змін до підпункту 8 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211.

Відповідачка у судовому засіданні 06.10.2020 зазначила, що роботу торгівельного центру було відновлено 11.05.2020, з цієї дати вона мала доступ до орендованих торгівельних місць. Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з забороною, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів торговельного і побутового обслуговування населення, припиненням діяльності ринків у місті Шостка з 31.03.2020 згідно з рішенням засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Шосткинської міської ради від 30.03.2020, оформленим протоколом № 13, колегія суддів вважає доведеними обставини неможливості використання відповідачкою орендованого майна у квітні 2020 року та у травні 2020 року по 10.05.2020 включно, зокрема торгівельних місць у торгівельному центрі, за обставин, за які вона не відповідає.

Докази того, що відповідачка мала можливість користуватися орендованим майном (торгівельними місцями в торгівельному центрі) у період з 01.04.2020 до 11.05.2020, за наявності відповідної заборони на здійснення торгівельної діяльності на ринках, в матеріалах справи відсутні. Обставини неможливості використання відповідачем орендованого майна позивач належними доказами не спростував.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідач мав змогу використовувати об`єкт оренди і що такий використовувався для зберігання власного майна, оскільки за умовами п. 1.2. договорів, об`єкти оренди були передані у тимчасове платне користування для здійснення відповідачем комерційної діяльності (торгівельної чи іншої підприємницької діяльності), а внаслідок встановлення урядом вищевказаних відповідних заборон та обмежень, остання не могла здійснювати торгівельну діяльність.

За таких обставин, виходячи з того, що правомірним є нарахування орендної плати в межах спірного періоду з 11.05.2020 по 31.05.2020, а орендна плата за 21 календарний день у травні 2020 склала 2489 грн. 52 коп., з яких 1840 грн. 00 коп. відповідачем сплачено, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 649 грн. 52 коп. за травень 2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, в частині стягнення з відповідача орендної плати за квітень 2020 року в сумі 3675 грн. та за травень за період з 01.05.2020 по 10.05.2020 в сумі 1185 грн. 48 коп., у зв`язку з встановленням факту неможливості використання відповідачем орендованого майна у цей період за обставин, за які він не відповідає, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року у справі №920/524/20 в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за порушення строків оплати на підставі п. 6.2. договору та відмови в іншій частині цих вимог сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Стосовно доводів апелянта про те, що умови, викладені у п. 7.2 Договору щодо підстав дострокового припинення його дії (зокрема, порушення строків внесення орендної плати більше ніж на п`ять днів), слід розуміти як передбачений договором випадок, за наявності якого у сторони виникає право на розірвання договору на її вимогу за рішенням суду, що кореспондується з нормами ч. 2 ст. 651 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ст. 286 ГК України).

За приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, норми статті 188 ГК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Також, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не повідомляв відповідача письмово про розірвання договорів в односторонньому порядку.

Разом з цим, визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що загальні критерії істотності порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони, напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду України у справі № 6-75цс13 та Верховного Суду, зокрема у судових рішеннях по справах №№ 910/22259/17, 910/22454/17, 910/20932/17, 910/21033/17, 910/3568/18, 910/4427/18, 910/5001/19, 926/1557/18, 920/221/19, № 912/1385/17.

Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, тощо.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

Отже, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція застосована в постанові Верховного суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 911/2755/18.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що відсутність критерію істотності порушення відповідачем договору, як обов`язкової передумови для розірвання договору оренди на вимогу сторони за рішенням суду з підстав порушення іншою стороною його умов, є підставою для відмови в позові.

Судом першої інстанції встановлено факт несвоєчасної та неповної оплати відповідачем орендної плати за один місяць - травень 2020 року, період користування об`єктом оренди - з 11.05.2020 по 31.05.2020.

Однак, колегія суддів зауважує, що з урахуванням положень ст.ст. 651, 782 Цивільного кодексу України, порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати за один місяць не мало систематичного характеру, не спричинило позивачу значної шкоди, що ним в установленому порядку належними доказами не спростовано, тобто відсутня істотна різниця між тим, на що мав право розраховувати позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримав, а тому констатує відсутність істотного порушення умов договорів оренди та достатніх правових підстав для дострокового розірвання договорів в судовому порядку.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про дострокове розірвання укладених між сторонами договорів оренди та обслуговування кіоску і торгівельних місць у торговельному центрі № 2 від 01.01.2019 та № 15 від 01.01.2019, є законним та обґрунтованим.

За таких умов, аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року у справі №920/524/20.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд" на рішення господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року у справі № 920/524/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 06.10.2020 року у справі № 920/524/20 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд".Матеріали справи № 920/524/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.02.2021

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко