Ухвала

від 19.02.2021 по справі 569/16260/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16260/20

1-кс/569/1503/21

УХВАЛА

19 лютого 2021 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання старшого слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12020180010003939 від 05.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,звернувся досуду зклопотанням,погодженим прокуроромРівненської місцевоїпрокуратури ОСОБА_4 у якомупросить накластиарешт на майно, що було вилучене 17.02.2021 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 в гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що 05 жовтня 2020 року до Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява від ОСОБА_6 , про те, що на початку вересня 2020 року, невідомі особи перебуваючи в м. Рівне, незаконно заволоділи її автомобілем марки INFINITI моделі QX50 чорного кольору, який був придбаний на аукціоні в США за грошові кошти в сумі 9,381 доларів США. В подальшому вказаний автомобіль без згоди та відома власниці вказаного транспортного засобу ОСОБА_6 був поставлений на облік в Регіональному сервісний центр МВС у Рівненській області, (ТСЦ МВС № 5641). на території України та йому було присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1 . 06.10.2020 року вказаний автомобіль був вилучений на території СТО "Вишнева гора", що в с. Городок по вул. Бегенській, 1/а Рівненського району Рівненської області.

17.02.2021 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_1 від 18.01.2021 було виявлено речі: Оригінал розписки ОСОБА_7 від 15.08.2020, який вилучено та упаковано до спеціального сейф-пакету НПУ ЕХР 0301635; Оригінал договору купівлі-продажу транспортного засобу №6726/20/051542 який вилучено та упаковано до спеціального сейф-пакету НПУ ЕХР 0244205; Мобільний телефон марки iPhone 11 Pro IMEI 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «Київстар» абонентський номер НОМЕР_4 , які було вилучено та упаковано до спеціального сейф-пакету НПУ ЕХР 0301633.

Відповідно до положень ст.167-169 КПК України зазначені вище речі є тимчасово вилученим майном.

Покликаючись на викладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вищевказане вилучене в ході проведення обшуку 17.02.2021 майно, з метою з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Згідно ч. 2ст. 172 КПК Україниз метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 12020180010003939 від 05.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

17.02.2021 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено вищевказане майно, яке упаковано до спеціального сейф-пакету НПУ ЕХР 0301633, та в подальшому постановою слідчого від 18.02.2021 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч. 5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладені обставини те, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 17.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 в гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речових доказів, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження предмету, що було об`єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт навилучені підчас проведеннясанкціонованого обшукуречі:-оригінал розписки ОСОБА_7 від 15.08.2020,яку упакованодо спеціальногосейф-пакетуНПУ ЕХР0301635;-оригінал договорукупівлі-продажутранспортного засобу№6726/20/051542який упакованодо спеціальногосейф-пакетуНПУ ЕХР0244205;-мобільний телефонмарки iPhone11ProIMEI1: НОМЕР_2 ,ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ізсім-картоюмобільного оператора«Київстар» абонентськийномер НОМЕР_4 ,який упакованодо спеціальногосейф-пакетуНПУ ЕХР0301633 від 17.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_1 від 18.01.2021 в гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши заборону власнику ОСОБА_5 та будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1