Ухвала

від 22.02.2021 по справі 487/10134/14-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/10134/14-ц

Провадження № 4-с/487/10/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді - Щербини С.В. , за участю секретаря судового засідання - Гузан Є.А. , прокурора - Левкович С.І., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 року адвокат Колесніков В.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Головіна О.Ю., якою просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №487/10134/14-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23.06.2020 року на час розгляду скарги; визнати неправомірними дії (бездіяльність) головного державного виконавця Головіна О.Ю., пов`язані з порушенням строків відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження та відкриттям виконавчого провадження за наявності підстав для повернення виконавчого листа стягувачу. Окрім того, просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62577648 від 16.07.2020 року.

В обґрунтування скарги зазначив, що 23.06.2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист по справі №487/10134/14-ц. 16.07.2020 року старший державний виконавець Головін О.Ю. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №62577648 з примусового виконання даного виконавчого листа. Вважає, що позивачем у справі є держава, що не відповідає дійсності з огляду на те, що прокурор звертався до суду з позовом в інтересах Миколаївської міської ради, яка не державним органом в розумінні ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . З огляду на те, що позов містить посилання на те, що позов поданий державним органом, пропущено трьохмісячний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, про що свідчить заява прокурора про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 року. Окрім того, зазначив, що у прокурора відсутні повноваження на звернення до органів ДВС з даними заявами. За такого, заява прокурора може бути підставою для початку примусового виконання виключно у випадках, коли стягувачем виступає держава, в особі державного органу. Окремо зазначив, що виконавчий лист підлягає поверненню стягувачу без прийняття з огляду на те, що рішення не передбачає примусового виконання рішення у відповідності до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження . До того ж, виконавцем порушено строки відправки оскаржуваної постанови. Оскільки боржник не може виконати рішення, яке підлягає виконанню державою, просив про задоволення його скарги.

Ухвалою судді від 02.12.2020 року прийнято до розгляду скаргу. В задоволенні клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа відмовлено.

09.12.2020 року начальник Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчук С.М. надав до суду відзив на скаргу, яким заперечував проти задоволення скарги в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначив, що державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Саме не здійснення боржником самостійного виконання рішення суду стало підставою для примусового виконання. Зазначив, що твердження скаржника про відсутність у прокурора повноважень на прийняття участі в виконавчому провадженні є суб`єктивним трактуванням законодавства. Наголосив на тому, що виконавчий лист №487/10134/14-ц відповідає вимогам ст. 10 Закону України Про виконавче провадження та підлягає примусовому виконання. Окремо повідомив, що несвоєчасне відправка виконавцем кореспонденції дійсно мала місце, але дана обставина не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

28 грудня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява представника скаржника про уточнення підстав скарги на дії державного виконавця. Якою зазначив, що обґрунтуванням підстав пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання є відкриття виконавчого провадження з порушенням передбаченого ч. 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження строку. За такого, останнім днем тримісячного строку є 15.06.2017 року, а останнім днем трирічного терміну є 15.03.2020 року. За такого, 14.07.2020 року на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання, закінчився строк його пред`явлення до виконання.

22.02.2021 року прокурор Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Левкович С.І. надала до суду відзив на скаргу, яким просила відмовити в задоволені скарги в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначила, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14.03.2017 року задоволено позов прокурора, зобов`язано ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку. Разом з тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14.03.2017 року виконання вищезазначеного рішення було зупинено до закінчення касаційного розгляду скарги. Через відсутність цивільної справи №487/10134/14-ц, виконавчий лист було видано 23.06.2020 року, після її повернення з суду касаційної інстанції. Вважає, що виконавчий лист №487/10134/14-ц, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва виданий 23.06.2020 року, що відповідає вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження . За такого відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник скаржника в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності та відсутності скаржника. Вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник Миколаївської міської ради в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, проти задоволення скарги заперечував в повному обсязі.

Начальник Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчук С.М. в призначене судове не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Прокурор Миколаївської місцевої прокуратури №1 Левкович С.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги в повному обсязі, просила відмовити в її задоволенні за необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали скарги, цивільну справу №487/10134/14-ц, пояснення сторін суд вважає, суд приходить до наступного.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2015 року позов прокуратури Миколаївської області до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акту на право власності на землю задоволено. Рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року, в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 830 кв.м. по АДРЕСА_1 визнано незаконним та скасовано. Договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:12:001:0020:3:02) від 27 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано недійсним. Державний акт серії ЯИ №140143 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку визнано недійсним, скасовано його державну реєстрацію. Земельну ділянку площею 830 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4810136300:12:001:0020:3:02), грошовою оцінкою 171 642.19 грн. повернуто до комунальної власності. Стягнути з Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь держави 324 (тристадвадцять чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. судового збору з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2015 року апеляційну скаргу відхилено, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року відмовлено Миколаївській міській раді та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за їх касаційними скаргами.

Однак, постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2015 року та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2016 року визначено головуючого по справі суддю Щербину С.В.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.12.2016 року в задоволенні позову Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, повернення земельної ділянки до комунальної власності відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14.03.2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської обласної прокуратури задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави задоволено. Визнано незаконним п. 45.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 830 кв.м по АДРЕСА_1 . Визнано недійним Державний акт на право власності на землю серії ЯИ№14043 виданий 27 листопада 2009 року на ім`я ОСОБА_2 площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 , з відміткою про перехід права власності на цю земельну ділянку до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О. за реєстровим №916. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 . Стягнуто з Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави по 1317,54 грн. судового збору. Стягнуто з Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області по 1403,36 грн. судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 . Виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

Постановою Верховного суду України від 02 жовтня 2019 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року.

23.06.2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист №487/10134/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га. по АДРЕСА_1 . З змісту даного виконавчого листа вбачається, що рішення набрало законної сили 14.03.2017 року. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - три роки.

14.07.2020 року прокурор Миколаївської області звернувся до начальника Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчука С.М. з відповідною заявою про примусове виконання рішення.

16.07.2020 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіним О.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23.06.2020 року.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Доводи скаржника про те, що прокурор не повноважний звертатися до органів виконавчої служби з заявами про відкриття виконавчого провадження спростовуються наступним.

Так, відповідно до статті 26 Закону Про виконавче провадження (далі Закон) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, в тому числі за заявою прокурора уразі представництва інтересів громадянина або держави в суді (частина 1).

Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (пункт 5).

За змістом частини 2 статті 15 Закону Про виконавче провадження стягувачем у виконавчому провадженні може бути особа (фізична або юридична), на користь якої видано виконавчий документ, або держава, у чиїх інтересах документ видано.

Прокурор, поряд з іншими особами, є учасником виконавчого провадження (стаття 14 Закону Про виконавче провадження ).

Особливості участі прокурора у виконавчому провадженні зумовлені особливим процесуальним статусом прокурора у цивільних справах, порушених за його позовом та у межах його повноважень, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом (стаття 121 Конституції України).

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 23 закону Про прокуратуру ).

Відповідно до частина 2 статті 45 ЦПК (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у разі відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо захисту її інтересів у спірних правовідносин, або відсутності у цього органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор набуває статусу позивача.

Повноваження прокурора брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій ним здійснювалося представництво, в тому числі, інтересів держави, передбачено частиною 6 статті 23 Закону Про прокуратуру .

Отже, сукупний аналіз вищеназваних норм дає підстави для висновку, що при виконанні рішень у справі, в якій прокурор ініціював розгляд спору щодо порушення інтересів держави, заява прокурора про примусове виконання цього рішення є законною підставою для відкриття виконавчого провадження за статтею 26 Закону Про виконавче провадження .

При цьому суд не дає оцінку наявності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах на стадії примусового виконання судового рішення. Ці факти були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної та касаційної інстанції при розгляді спору по суті.

Позбавлення прокурора, який був стороною у цивільній справі, права на звернення з заявою про примусове виконання рішення, ухваленого за наслідками розгляду його ж позовної заяви, суперечить не тільки меті надання прокурору повноважень на захист інтересів держави на будь-якій стадії процесу, а й процесуальним правам прокурора як позивача (стаття 57 ЦПК).

Такі обмеження процесуальних прав прокурора суттєво ускладнювали би реалізацію конституційного принципу обов`язковості судових тих рішень, які набули законної сили та які були спрямовані на захист публічних інтересів держави.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу на те, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм може вплинути на справедливість провадження та бути порушенням права на справедливий суд. Встановлені обмеження не повинні звужувати доступ до суду у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права (рішення Європейського Суду від 8 грудня 2016 року у справі ТОВ Фрида проти України , п. 32, 33).

Доводи скаржника про те, що порушено 3 місячний строк пред`явлення виконавчого документу до виконання є безпідставними, оскільки за умовами ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження обмеження строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання 3мя місяцями встановлено тільки коли стягувачем є держава або державний орган. В даному випадку стягувачем є Миколаївська міська рада (орган місцевого самоврядування), яка не є державним органом.

Доводи скаржника про те, що державним виконавцем було порушено строки відправки копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме, здійснення віправки 30.07.2020 року дійсно відповідають фактичним обставинам і свідчать про порушення ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження . Однак відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Таким чином, несвоєчасне відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Однак, доводи скаржника про пред`явлення виконавчого документу до виконання поза трирічним строком знайшли своє підтвердження.

Так, згідно ч. 1, 2 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

З наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого 23.06.2020 року, вбачається, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2017 року набрало законної сили 14.03.2017 року. Строк пред`явлення даного виконавчого листа до виконання - три роки, тобто до 14.03.2020 року. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження №62577648, яка була винесена 16.07.2020 року, тобто поза строком пред`явлення виконавчого документу до виконання. Матеріали цивільної справи №487/10134/14-ц не містять відомостей щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, за такого дана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дій головного державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна О.Ю. з винесення постанови від 16.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62577648 з примусового виконання виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23.06.2020 року, зобов`язати головного державного виконавця скасувати дану постанову.

Керуючись ст. 260, ст. 447-451 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича - задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича з винесення постанови від 16.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62577648 з примусового виконання виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23.06.2020 року.

Зобов`язати головного державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича скасувати постанову від 16.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62577648 з примусового виконання виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23.06.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо чи через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.02.2021 року.

Суддя С.В. Щербина