Постанова

від 23.02.2021 по справі 334/231/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.02.2021 Справа № 334/231/15-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 334/231/15

Провадження №22-ц/807/1013/21

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року в складі судді Добрєва М.В. в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Олком-Лізинг про заміну сторони у виконавчому провадженні в справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю КРИАЛ-сервіс , про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Олком-Лізинг в особі представника - адвоката Вороніна Олексія Миколайовича звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в справі № 334/231/15-ц задоволено позов ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Кріал-сервіс, ТОВ Строймаркет про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 2-26-0411К від 29.04.2011 у сумі 2702523,52 грн. та судові витрати в сумі 3654 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року було скасоване рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в частині стягнення з ТОВ Строймаркет .

14 вересня 2020 року ТОВ Олком-Лізинг стало переможцем електронного аукціону щодо купівлі Кредитного портфелю ПАТ Банк Фінанси та Кредит , що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 224 кредитними договорами фізичних осіб, що забезпечені іпотекою, транспортними засобами та іншою заставою. Лот GL3N219036.

09 жовтня 2020 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ Олком-Лізінг укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г., реєстровий №1262.

Отже, ТОВ Олком-Лізінг є правонаступником ПАТ Банк Фінанси та Кредит за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 № 2-26-0411К від 29 квітня 2011 року.

Окрім права вимоги за Кредитними договорами № 2-26/0411К від 29.04.2011 та № 4737-107К від 08.10.2007, ТОВ Олком-Лізінг набуло права вимоги за договорами забезпечення, а саме: договором поруки від 29.04.2011 № 2-26/0411Р/1; договором поруки від 29.04.2011 № 2-26/0411Р/2; договором поруки від 29.04.2011 № 2-26/0411Р/3.

Ураховуючи викладене, заявник просить замінити стягувача ПАТ Банк Фінанси та Кредит на його правонаступника ТОВ Олком-Лізінг у виконавчих листах № 334/231/15-ц щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в справі № 334/231/15-ц.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року заяву ТОВ Олком-Лізінг про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

Замінено сторону стягувача у виконавчому документі № 334/231/15-ц з ПАТ Банк Фінанси та Кредит (код ЄДРПОУ 09807856) на його правонаступника ТОВ Олком-Лізинг (код ЄДРПОУ 70001502, місцезнаходження: 79018 м.Львів, площа Липнева, буд.9, р/р IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувача - АБ Кліринговий Дім МФО 300647) за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Кріал-сервіс за кредитними договорами № 2-26-0411К від 29.04.2011 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ Олком-Лізинг не є фінансовою установою, не отримало відповідних ліцензій на право проведення фінансових операцій з факторингу, тому Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 09 жовтня 2020 року є недійсним та відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Надані заявником документи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оскільки не містять повної та належної інформації щодо предмета доказування. Зазначає, що в порядку ст.. 442 ЦПК України, на підставі якої подано заяву, можлива заміна сторони у виконавчому провадженні, проте заявник просить замінити сторону у справі № 334/231/15-ц, а не сторону виконавчого провадження, тому вимоги заявника щодо заміни сторони у справі, а саме у виконавчих листах задоволенню не підлягають. Звертає увагу, що в зв`язку з пропуском строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, стягувач втрачає право на примусове виконання рішення суду, та відповідно не може звертатися до суду з заявою щодо заміни сторони у справі або у виконавчому провадженні, оскільки таке виконавче провадження не може бути відкрито.

Від ТОВ Олком-Лізинг надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Зазначає, що відповідно до інформації Комплексної інформаційної системи Національного банку, у якій можна здійснити пошук по Державному реєстру фінансових установ на поточну дату та перевірити інформацію, містяться відомості про наявність відповідної ліцензії ТОВ Олком-Лізинг з правом здійснення господарської діяльності в сфері факторингу. ТОВ Олком-Лізинг надав всі засвідчені належним чином документи, що підтверджують факт набуття вимоги за кредитним договором № 2-26-0411К від 29.04.2011. Щодо доводів апелянта про заміну сторони у справі, а не у виконавчому провадженні, зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті також застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, то оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до процесуального законодавства. Звертає увагу, що заміна сторони стягувача не є підставою для відкриття виконавчого провадження, а тому питання строку пред`явлення виконавчого документу не є визначальним критерієм для такої заміни.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив із обґрунтованості заяви, оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в справі № 334/231/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ КРИАЛ-сервіс , ТОВ Строймаркет на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі філії Запорізьке регіональне управління суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2-26-0411К від 29.04.2011 у сумі 2702523,52 грн. та судові витрати в сумі 3654 грн. (т.1 а.с. 167-169).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в частині позовних вимог Банк Фінанси та Кредит до ТОВ Строймаркет про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, провадження в цій справі закрито (т.1 240-243).

На підставі вищевказаного рішення суду було видано виконавчі листи.

09 жовтня 2020 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит (Банк) та ТОВ Олком-Лізинг (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги, згідно з п.1 якого Банк в порядку та на умовах цього договору відступає ТОВ Олком-Лізинг належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у Додатках №1,2 до цього Договору , за кредитними договорами, договорами застави та договорами поруки, згідно реєстрів у Додатках №1,2 до цього Договору ( т.2 а.с. 5-14).

Згідно додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року, а саме Реєстру кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у пункті 168 зазначено боржником ОСОБА_1 за договором № 2-26-0411К від 29.04.2011 .

Згідно додатку №2 до Договору про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року, а саме Реєстру договорів поруки, права вимоги за якими відступаються, та поручителів за такими договорами, у пункті 149 зазначено поручителем ОСОБА_2 у пункті 150 - ТОВ КРИАЛ-сервіс .

Відповідно до пункту 2 Договору про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, право одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавців, зазначених у Додатках №1, №2 до цього Договору, у порядку, визначеному Основними договорами, Законом України Про іпотеку , Законом України Про заставу , Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , Цивільним кодексом України та іншими актами чинного законодавства України, у разі наявності у Банку такого переважного права, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов Основних договорів, за рахунок майна, вказаного у договорах іпотеки/застави та додатках до цих договорів, зазначених у Додатках №1, №2 до цього Договору, тощо. Розмір заборгованості за Основними договорами, Права вимоги за якими переходять до Нового кредитора, вказані у Додатку до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

За змістом пункту 4 Договору про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, та інших договорів, які будуть укладені з метою виконання умов протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-09-03-000024-b від 14 вересня 2020 року, Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у розмірі 28 005 000 гривень.

Як вбачається з платіжного доручення №7 від 07 жовтня 2020 року ТОВ Олком-Лізинг сплатило на користь АТ Банк Фінанси та Кредит 28 005 000 гривень, призначення платежу: оплата за придбання лоту (кредит. портфель з 224 кредитних договорів фіз. осіб) згідно Протоколу ел. аукціону №UA-EA-2020-09-03-000024-b від 14 вересня 2020 року (а.с. 15).

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою та абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового процесу на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і правонаступництва.

Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження , з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч.2 ст. 517 ЦК України).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2020 року в справі № 2029/2-2180/11, від 27 січня 2021 року в справі № 1312/5330/12.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження . Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Олком-Лізинг набуло всіх прав кредитора в цій справі.

Відомості щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2015 року в цій справі відсутні.

Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому листі, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Олком-Лізинг не є фінансовою установою, тому не може бути стороною договору про відступлення прав вимоги та доводи щодо недійсності договору про відступлення прав вимоги, є безпідставним з огляду на положення статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, при цьому зазначене не є предметом розгляду в цій справі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 викладено висновок, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Судом не встановлено, що Договір про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2020 року оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання заявником квитанції про сплату платежу за Договором про відступлення права вимоги спростовуються матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що заява про заміну сторони стягувача подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому відсутні підстави її задоволення, оскільки вказана обставина не позбавляє права стягувача на його заміну, а також судове рішення про стягнення суми боргу з боржників не виконане, вимога є дійсною.

Крім того, питання щодо перевірки строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" вирішується державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні без його участі порушив право на справедливий суд, оскільки згідно зі статтею 442 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 судової повістки про виклик в судове засідання, призначене на 18 грудня 2020 року на 8год 30хвл ( т.2 а.с.41).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявник просить замінити сторону у справі, а не у виконавчому провадженні є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.

Висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали суду не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2020 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова