Рішення

від 17.02.2021 по справі 712/3931/19

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 2/712/61/21

Справа № 712/3931/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі - ГАПОНЕНКО О.С.

з участю адвокатів - ЮДІНА В.С., СКІЦЯ С.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл, посилаючись на те, що 06 серпня 2005 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі ними набуто однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . На даний час стосунки між подружжям ускладнено, тому сторони проживають окремо. Згоди стосовно поділу спільно набутого майна сторони дійти не можуть, тому змушений звернутися з даним позовом до суду.

Просить визнати спільною сумісною власністю подружжя однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаної квартири.

Ухвалою від 12 квітня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17 травня 2019 року, відповідач ОСОБА_4 не погоджуючись з позовом, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл, посилаючись на те, що з 06 серпня 2005 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають одну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу подружжям було придбано однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З метою придбання квартири нею 19.12.2006 року було укладено договір на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_3 . Для сплати першого внеску нею, 17.12.2006 року було взято в борг у матері кошти в сумі 14 000 грн. Надалі ОСОБА_4 самостійно сплатила вартість квартири за договором та 12.01.2011 року отримала свідоцтво про право власності на квартиру. Оскільки вона самостійно сплачувала кошти згідно укладеного договору, між подружжям було домовлено, що дана квартира буде належати саме їй. Але враховуючи те, що у неї відсутні докази, які підтверджують факт придбання квартири за її особисті кошти, вона погоджується на визнання даної квартири спільним майном подружжя.

На даний час в квартирі проживає вона разом з неповнолітньою донькою. ОСОБА_3 проживає окремо.

З урахуванням того, що квартира є однокімнатною, а тому є неподільною річчю, а також виходячи з інтересів подружжя та дитини, у порядку поділу спільного майна подружжя просить спірну квартиру виділити їй у власність зі сплатою ОСОБА_3 50 % вартості його частки на квартиру.

Окрім квартири за спільні кошти 05 червня 2015 року подружжям також було придбано автомобіль марки ВАЗ 211540, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який був зареєстрований на ім`я відповідача, та перебуває у його постійному користуванні, що позбавляє її можливості здійснити оцінку майна для визначення його вартості. Тому в основу визначення орієнтовної вартості автомобіля взято інформацію, розміщену на офіційних сайтах з продажу автомобілів, за даними яких середня вартість аналогічної моделі складає 114 000 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_3 одноособово користується вказаним автомобілем, просить залишити автомобіль у його власності без сплати їй 50 % вартості її частки у спільному майні, зменшивши при цьому на відповідну суму розмір грошової компенсації ОСОБА_3 за його частку у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року зустрічний позов прийнято та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року по справі призначено судову товарознавчу експертизу для визначення вартості квартири, яка є предметом спору.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його адвокат Юдін В.С. первісні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

ОСОБА_4 та її адвокат Скіць С.М. проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факт та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що з 06 серпня 2005 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають одну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу подружжям було придбано однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З метою придбання квартири 19.12.2006 року між ОСОБА_4 та Корпорацією Житлобуд було укладено договір № 9/6 на дольову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_3 .

Згідно наданих копій квитанцій вартість квартири за договором сплачена повністю та 12.01.2011 року видано Свідоцтво про право власності на квартиру на ім`я ОСОБА_4 .

Крім того, під час шлюбу сторонами було придбано автомобіль марки ВАЗ 211540, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_3 посилався на те, що вказаний автомобіль не може бути предметом поділу майна подружжя, оскільки на даний час відчужений третій особі, а саме відчуження відбувалося зі згоди його дружини ОСОБА_4 .

При цьому, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила дану обставину. Вказала, що спірний автомобіль є в силу вимог сімейного законодавства спільною власністю, який набутий у шлюбі, а договір купівлі-продажу автомобіля, укладений без її згоди та відому.

Ухвалою від 26 листопада 2019 року витребувано докази з Територіального сервісного центру № 7141 щодо власника зазначеного автомобіля, а також відомості про реєстрацію та перереєстрацію.

На виконання ухвали суду 05 грудня 2019 року Територіальним сервісним центром № 7141 надано лист, з якого вбачається, що 15 січня 2019 року вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано на іншу особу - ОСОБА_6 . Підставою для перереєстрації стало: заява власника, договір купівлі-продажу, укладений в СГ № 6409 від 15 січня 2019 року, виданий ТОВ Логістик-Транс Сервіс , акт огляду реалізованого транспортного засобу від 15 січня 2019 року, договір комісії від 15 січня 2019 року, виданих ТОВ Логістик-Транс Сервіс , та свідоцтва про реєстрацію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що, дійсно придбав машину у знайомого своїх родичів ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 211540, 2010 року випуску. Спочатку передав за автомобіль 2000 доларів США, а потім через 2 тижні ще 500 доларів США. Письмових розписок про передачу коштів не писали. При передачі коштів за автомобіль дружина ОСОБА_3 ОСОБА_4 не була присутня.

Суд, оцінивши надані сторонами доказами, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Положеннями п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено,що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Встановлено, що позивач та відповідач визнають, що квартира АДРЕСА_2 є їх спільною сумісною власністю подружжя.

На даний час у сторін виникло питання щодо поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, щодо квартири. ОСОБА_4 просить залишити за нею право власності на квартиру в цілому та стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості квартири. ОСОБА_3 просить визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири.

Суд вважає, що частка ОСОБА_3 в 1-кімнатній квартирі не може бути виділена в натурі, оскільки однокімнатна квартира є неподільною, а спільне володіння і користування вищезазначеним майном є неможливим, оскільки в квартирі проживає ОСОБА_4 разом з неповнолітньою дитиною, а позивач по первісному позову фактично у вищезазначеній квартирі не проживає, визначивши собі інше місце проживання. На даний час у ОСОБА_4 та дитини відсутнє інше житло, призначене для постійного проживання.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 2552/19-23 від 18 червня 2020 року ринкова вартість спірної квартири становить 492 233 грн. Вартість Ѕ частини квартири становить 246 116 грн. 50 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення за ОСОБА_4 права власності на квартиру в цілому, з виділенням ОСОБА_3 грошової компенсації вартості Ѕ частини квартири, що становить 246 116 грн. 50 коп. Такий поділ квартири суд вважає найбільш правильним та таким, що максимально відповідає інтересам обох сторін.

Щодо розподілу спірного автомобіля, суд зазначає наступне.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

В судовому засіданні встановлено, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу, тому згідно зі ст.60 СК України вважається спільним сумісним майном подружжя.

ОСОБА_3 здійснив відчуження автомобіля без письмової згоди дружини ОСОБА_4 , на даний час автомобіль перебуває у власності іншої особи. Суд, не приймає до уваги твердження ОСОБА_3 про те, що спірний автомобіль проданий зі згоди дружини та грошові кошти використані на потреби сім`ї, оскільки жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені.

Отже, ОСОБА_4 зазначаючи про те, що ОСОБА_3 відчужив об`єкт спільного майна подружжя без згоди, обрала спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частки спільного майна, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації Ѕ частини вартості спірного автомобіля.

Разом з тим, при визначенні розміру компенсації, суд зазначає, що клопотань про призначення по справі судової авто-товарознавчої експертизи на предмет визначення ринкової вартості спірного автомобіля сторони не заявляли, а також будь-яких належних доказів щодо ціни його продажу суду не надано.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 61-9018сво18 викладений правовий висновок, згідно з яким у випадку відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Тому в основу визначення орієнтовної вартості автомобіля взято, надану ОСОБА_4 , інформацію, розміщену на офіційних сайтах з продажу автомобілів, за даними яких середня вартість аналогічної моделі складає 114 000 грн. ОСОБА_3 в ході розгляду справи не спростовано зазначену вартість автомобіля, та будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості автомобіля суду з його боку надано не було.

У зв`язку цим, на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню грошова компенсація вартості Ѕ частини спірного транспортного засобу у сумі 57 000 грн.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов та зустрічний позов підлягають до часткового задоволення, а саме визнання спільною сумісною власністю подружжя однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки ВАЗ 211540, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску; у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію 50 % вартості його частки на квартиру в сумі 246 116 грн. 50 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію 50 % вартості її частки на проданий автомобіль в сумі 57 000 грн. В решті вимог відмовити.

З огляду на часткове задоволення вимог по первісному та зустрічному позову, суд вважає провести розподіл судових витрат пропорційну розміру задоволених вимог згідно ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 355, 369 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 70 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов та зустрічний позов задоволити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки ВАЗ 211540, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 компенсацію 50 % вартості його частки на квартиру в сумі 246 116 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 компенсацію 50 % вартості її частки на проданий автомобіль в сумі 57 000 грн.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору в сумі 851 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 555 грн. 25 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2021 року.