Постанова

від 22.07.2021 по справі 712/3931/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/834/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/3931/19 Категорія: 301030300 Пироженко (С.А.) С. А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряАнкудінова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року (повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просив визнати спільною сумісною власністю подружжя однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаної квартири.

17 травня 2019 року відповідачка ОСОБА_2 , не погоджуючись з позовом, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому вона погоджується на визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя. На даний час в квартирі проживає вона разом з неповнолітньою донькою. ОСОБА_1 проживає окремо.

Вказала, що квартира є однокімнатною, а тобто - неподільною річчю, тому виходячи з інтересів сторін та дитини, у порядку поділу спільного майна подружжя просила спірну квартиру виділити їй у власність зі сплатою ОСОБА_1 вартості його частки на квартиру.

Окрім квартири за спільні кошти 05 червня 2015 року подружжям також було придбано автомобіль марки ВАЗ 211540, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який був зареєстрований на ім`я відповідача, та перебуває у його постійному користуванні, що позбавляє її можливості здійснити оцінку майна для визначення його вартості. Тому в основу визначення орієнтовної вартості автомобіля взято інформацію, розміщену на офіційних сайтах з продажу автомобілів, за даними яких середня вартість аналогічної моделі складає 114 000 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 одноособово користується вказаним автомобілем, просить залишити автомобіль у його власності без сплати їй 50 % вартості її частки у спільному майні, зменшивши при цьому на відповідну суму розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за його частку у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ.

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року первісний позов та зустрічний позов задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки ВАЗ 211540, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 50 % вартості його частки на квартиру в сумі 246 116 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 50 % вартості її частки на проданий автомобіль в сумі 57 000 грн.

В решті вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 851 грн. 75 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 555 грн. 25 коп.

Вирішуючи спір таким чином, суд виходив із того, що частка ОСОБА_1 в однокімнатній квартирі не може бути виділена в натурі, оскільки однокімнатна квартира є неподільною, а спільне володіння і користування вищезазначеним майном є неможливим, оскільки в квартирі проживає ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дитиною, а позивач по первісному позову фактично у вищезазначеній квартирі не проживає, визначивши собі інше місце проживання. На даний час у ОСОБА_2 та дитини відсутнє інше житло, призначене для постійного проживання. Виходячи з вартості квартири, визначеної судовою оціночно-будівельною експертизою № 2552/19-23 від 18 червня 2020 року в розмірі 492 233 грн., суд вирішив залишити у власності ОСОБА_2 квартиру в цілому, з виділенням ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ частини квартири, що становить 246 116 грн. 50 коп. Такий поділ квартири суд вважав найбільш правильним та таким, що максимально відповідає інтересам обох сторін.

Щодо розподілу спірного автомобіля, то судом встановлено, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу, тому згідно зі ст.60 СК України вважається спільним сумісним майном подружжя. ОСОБА_1 здійснив відчуження автомобіля без письмової згоди дружини ОСОБА_2 , на даний час автомобіль вибув із володіння сторін. Тому суд стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача компенсацію Ѕ частини вартості спірного автомобіля, яка визначена відповідно до середньої ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. В основу визначення орієнтовної вартості автомобіля взято надану ОСОБА_2 , інформацію, розміщену на офіційних сайтах з продажу автомобілів, за даними яких середня вартість аналогічної моделі складає 114 000 грн. ОСОБА_1 в ході розгляду справи не спростовано зазначену вартість автомобіля, та будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості автомобіля суду з його боку надано не було. Тому суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини спірного транспортного засобу у сумі 57 000 грн.

Рішення оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що визнавши спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя, судом першої інстанції було грубо порушено вимоги законодавства щодо механізму її поділу.

Зокрема, ОСОБА_1 не надавав згоди на присудження йому грошової компенсації за спірну квартиру, а приписи законодавства щодо попереднього внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду не дотримано. При цьому, спірна квартира є її єдиним житлом, до якого він не може потрапити через заміну відповідачкою замків.

Вказує, що так само він не надавав згоди на стягнення на користь ОСОБА_2 компенсації вартості спірного автомобіля.

Крім того, суд порушив норми процесуального закону, оскільки після подання зустрічного позову всупереч ст. 193 ЦПК України не перейшов до розгляду справи із спрощеного провадження в загальне.

На думку скаржника, суд при винесенні рішення невірно встановив фактичні обставини щодо продажу спірного автомобіля під час перебування сторін у шлюбі та його вартість, зокрема, не врахував докази, витребувані у сервісного центру МВС та покази свідка.

Сторонами не заявлялась вимога про стягнення частки вартості автомобіля, тому ухваливши рішення про стягнення з апелянта на користь ОСОБА_2 половини вартості автомобіля, суд вийшов за межі позовних вимог.

Просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

На апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Скіць С.М. подав відзив, в якому зазначено, що апелянтом не викладено жодних міркувань щодо можливості спільного проживання в однокімнатній квартирі з колишньою дружиною та донькою. Між колишнім подружжям склались напружені стосунки, тому їх спільне проживання в однокімнатній квартирі само по собі створюватиме підґрунтя для суперечок та сварок.

Однокімнатна квартира є неподільною річчю, тому згідно зі ст. 71 СК України така річ присуджується одному з подружжя. Сторони не заперечували, що спільне володіння та користування колишнім подружжям спірною квартирою є неможливим. Визнання ідеальних часток без реального поділу не призведе до фактичного вирішення спору. Присудження квартири матері з дитиною спрямоване на врахування інтересів дитини.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що частка ОСОБА_1 в однокімнатній квартирі не може бути виділена в натурі і присудження йому компенсації її вартості є належним способом захисту його прав та законних інтересів.

Щодо порушення процесуальних норм зазначено, що такі порушення можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт не довів факт порушення процесуальних прав внаслідок невирішення питання про перехід до слухання справи в порядку загального провадження. В суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв клопотання про перехід до розгляду справи з правилами загального позовного провадження.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 , зазначаючи про те, що колишній чоловік відчужив об`єкт спільного майна подружжя (автомобіль) без її згоди, обрала спосіб захисту її прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частини спільного майна, що узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Вартість належної ОСОБА_2 частки за проданий автомобіль, вона просила вирахувати із вартості компенсації за належну ОСОБА_1 частку у спільному майні, тому суд дійшов правильного висновку в резолютивній частині про стягнення 57000,00 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , і це не є виходом за межі позовних вимог.

Вважаючи рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення .

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Так, з матеріалів справи встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 06 серпня 2005 року та мають одну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 30.01.2011 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 49,1 кв.м, житлова площа 23,8 кв.м (а.с. 9, 11). Вказане підтверджується також і свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.01.2011, серія НОМЕР_2 (а.с. 57).

Вартість квартири за результатами судової оціночно-будівельної експертизи №2552/19-23 від 18.06.2020 (а.с. 101-117) визначена в розмірі 492 233 грн.

Крім того, сторонами визнається, що під час шлюбу подружжям було придбано автомобіль марки ВАЗ 211540, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 .

Вказана обставина підтверджується також і листом ТЦС МВС №7141 від 05.12.2019, відповідно до якого за ОСОБА_1 був зареєстрований 05.06.2015 автомобіль марки ВАЗ 211540, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . 15.01.2019 вказаний автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу від 15.01.2019 (а.с. 123).

Сторони визнають, що квартира та автомобіль є спільним сумісним майном.

Стосовно квартири ОСОБА_1 просить визнати право власності за ним на 1/2 її частину. ОСОБА_2 просить визнати за нею одноособове право власності на квартиру зі сплатою відповідачу компенсації за його частку.

Стосовно автомобіля ОСОБА_2 у зустрічному позові просить врахувати вартість її частки на автомобіль та вирахувати її із грошової компенсації за частку ОСОБА_1 у квартирі. Заперечуючи проти даного факту, ОСОБА_1 стверджує, що автомобіль був проданий за час перебування у подружжі зі згоди дружини за 2500 дол. США, не погоджується із визначенням вартості автомобіля за середньоринковими цінами, в апеляційній скарзі просить призначити судову експертизу для визначення вартості автомобіля.

Вирішуючи вказаний спір, колегія суддів виходить із такого.

Оскаржуване рішення суду постановлено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (з викликом) сторін.

За змістом ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 274 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за первісним позовом та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Зустрічний позов подано 17.05.2019. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2019 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до частини четвертої статті 193 ЦПК України у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Тобто, подання зустрічного позову є імперативною підставою для переходу у процедуру загального позовного провадження.

Постановляючи ухвалу від 20 травня 2019 року, суд першої інстанції не вказав про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що є порушенням вимог частини 4 статті 193 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, це є порушенням норм процесуального права і обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

За таких умов, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з такого.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

З матеріалів справи встановлено, що спірні квартира та автомобіль були придбані в період шлюбу.

Крім того, встановлено, що автомобіль було відчужено 15.01.2019. (за два місяці до звернення з первісним позовом).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що автомобіль не може бути предметом поділу майна подружжя через те, що на даний час відчужений третій особі, а саме відчуження відбувалося зі згоди його дружини ОСОБА_2 . На підтвердження таких доводів в матеріалах справи відсутні докази про отримання згоди від дружини та на використання коштів в інтересах сім`ї.

А тому, враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу, та відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на її спростування, слід дійти висновку про те, що все майно (спірні квартира та автомобіль, в тому числі, виручені кошти від продажу автомобіля), набуте сторонами за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (зокрема, неподільної речі), суд має застосовувати положення частини 4, 5 статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може відбуватися з підстав, передбачених статтею 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Якщо жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їхній спільній частковій власності.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №464/7011/16-ц, провадження №61-12168св18).

Аналогічна правова позиція формована також раніше та міститься у Пленумі ВС України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11.

ОСОБА_2 , заявляючи зустрічний позов про визнання квартири спільним сумісним майном, припинення права власності на частку ОСОБА_1 у спільному майні, за відсутності згоди співвласника на припинення права власності на його частку, не внесла на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму за його частку. А тому, колегія суддів визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні (спірній квартирі) без його реального поділу і залишає майно в їхній спільній частковій власності.

Що стосується поділу автомобіля, то апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, презюмується, що кошти, отримані від продажу спільного сумісного майна, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, допоки сторона, яка це заперечує, не доведе протилежне.

Верховний Суд в аналогічних справах зазвичай виходить з того, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження №61-9018сво18, Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №483/812/19, провадження №61-20774св19, Верхового Суду від 26 березня 2021 року у справі 414/277/17, провадження №61-2934св19.

Встановлено, що під час шлюбу сторони, а саме 05.06.2015 придбали автомобіль марки ВАЗ 211540, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що був зареєстрований на ОСОБА_1 . За два місяці до звернення з позовом ОСОБА_1 продав вказаний автомобіль іншій особі 15.01.2019. Про факт продажу автомобіля ОСОБА_2 дізналась в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції після того, як заявила зустрічний позов.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просила визнати право власності на автомобіль за ОСОБА_1 , зменшивши при цьому на відповідну суму розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за його частку у праві спільної сумісної власності на квартиру. З такого викладу позовної вимоги суд робить висновок, що ОСОБА_2 просила вирахувати вартість своєї частки із суми грошової компенсації, яку вона була готова сплатити ОСОБА_1 . А отже, колегія суддів не вважає виходом за межі вимог зустрічного позову стягнення із ОСОБА_1 вартості частки ОСОБА_2 у праві власності на автомобіль.

Визначаючи вартість автомобіля, колегія суддів враховує таке.

Заявляючи вимогу про визнання автомобіля спільним сумісним майном, у зустрічному позові вказано орієнтовну вартість автомобіля за інформацією з офіційних сайтів з продажу автомобілів, за даними яких середня вартість аналогічної моделі складає 114000 грн. (а.с. 61-62).

Заперечуючи проти визначення вартості автомобіля за середньою вартістю аналогічної моделі, відповідач за зустрічним позовом не скористався своїм правом на заявлення клопотання про проведення судової експертизи, у зв`язку з чим колегією суддів відмовлено у клопотанні апелянта про призначення судової експертизи в суді апеляційної інстанції. При цьому, посилання в апеляційній скарзі, що у зв`язку з тим, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, а тому відповідач за зустрічним позовом був позбавлений права заявити про проведення судової експертизи в суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки спрощене позовне провадження проводилось з викликом сторін і суд заслуховував думку сторін щодо визначення вартості автомобіля.

Допитаний в суді першої інстанції покупець автомобіля ОСОБА_5 дав покази про вартість придбаного ним автомобіля, вказавши, що сплатив 2500 дол. США. ОСОБА_1 .

Виходячи зі змісту статті 78 ЦПК України та з урахуванням частини першої статті 218 ЦК України, не може підтверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Тому, суд не визнає покази свідка щодо вартості автомобіля та сплаченої ним суми за придбаний автомобіль належними та допустимими доказами у цій справі.

ОСОБА_2 заперечувала факт погодження з нею відчуження автомобіля ОСОБА_1 . Натомість ОСОБА_1 не підтвердив належними доказами, що отримав згоду дружини на продаж майна.

А тому, враховуючи, що автомобіль був відчужений проти волі дружини, у зв`язку з чим неможливо визначити дійсну (ринкову) вартість майна, слушними є доводи зустрічного позову про те, що врахуванню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. З додатків, долучених до зустрічного позову, вбачається, що на офіційних сайтах з продажу автомобілів середня вартість аналогічної моделі складає 114000,00 грн. і саме з цієї ціни суд визначає вартість спірного автомобіля.

Встановивши, що спірний транспортний засіб сторони придбали за час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 здійснив продаж зазначеного майна без повідомлення про це дружини та без отримання її згоди, з урахуванням змісту зустрічних позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу.

Визначаючи вартість вказаного автомобіля, за відсутності належних доказів від ОСОБА_1 про вартість, за яку він продав спільний автомобіль, колегія суддів виходить із суми 114000,00 грн. як середньоринкової вартості аналогічної моделі.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо помилково визначеної вартості автомобіля не заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення.

По суті позовних вимог колегія суддів вирішила первісний позов задовольнити повністю, визнавши за сторонами право власності на ідеальні частки спірної квартири, так як позивачка за зустрічним позовом, заявивши вимогу про припинення частки іншого співвласника, не внесла відповідну суму на депозитний рахунок суду.

Щодо автомобіля, то оскільки він був придбаний за період шлюбу та проданий без поставлення до відому про це позивачки за зустрічним позовом, тому, виходячи зі змісту зустрічних позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного автомобіля, яку суд визначає із суми 114 000 грн. як середньоринкової вартості аналогічної моделі за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів на спростування цієї суми відповідачем за зустрічним позовом.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги за правилами ст. 141 ЦПК України половина сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги стягується з відповідачки на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на ідеальну 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на ідеальну 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 вартості проданого автомобіля марки ВАЗ 211540, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 57 000 грн.

В решті зустрічних позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4119,26 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Повний текст складено 26 липня 2021 року.

Судді