Ухвала

від 28.01.2021 по справі 914/185/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.01.2021 Справа № 914/185/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо» на дії державного виконавця (вх. № 46/21 від 11.01.2021 року)

у справі № 914/185/18

за позовом: Національного банку України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо» , м. Пустомити, Львівська область,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» , м. Київ,

предмет позову: звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами,

підстава позову: невиконання зобов`язань за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами,

за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ,

за участю представників, що з`явилися:

скаржника (відповідача): не з`явився,

позивача: Цвєтков Володимир Миколайович - довіреність від 02.10.2020 року (в режимі відеконференції),

третьої особи: не з`явився,

державної виконавчої служби: Маркіна Лілія Геннадіївна - представник згідно з витягом з ЄДР,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009 року з додатковими угодами, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» .

11.01.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо» на дії державного виконавця - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни щодо проведення оцінки об`єкта нерухомого майна під час виконання наказу № 914/185/18, виданого 12.11.2019р. До скарги долучено докази її надіслання іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року розгляд скарги призначено на 20.01.2021 року, про що учасники справи повідомлені шляхом надіслання хвали від 12.01.2021 року засобами поштового зв`язку та на відомі електронні адреси позивача і органу Державної виконавчої служби.

14.01.2021 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 20.01.2021 року в режимі відеоконференції в одному із судів міста Києва, яке задоволено судом та доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання за участю Національного банку України в режимі відеоконференції.

18.01.2021 року від позивача надійшли заперечення на скаргу відповідача.

19.01.2021 року від головного спеціаліста відділу правового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу відповідача з долученими копіями матеріалів виконавчого провадження.

У судове засідання 20.01.2021 року з`явився представник Міністерства юстиції України, представник позивача з`явився в Господарський суд Київської області для участі в судовому засіданні, проте з технічних причин відеоконференція не відбулася. Скаржник явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413674940 відправлення не вручене під час доставки. Іншої адреси, крім юридичної, скаржником суду не повідомлено, електронної адреси також не повідомлено, телефонограму 19.01.2021 року не вдалося надіслати. У зв`язку з наведеним судове засідання було відкладено на 28.01.2021 року.

У судове засідання 28.01.2021 року з`явилися представник Міністерства юстиції України і представник позивача в режимі відеоконференції. Інші учасники справи явку представників не забезпечили. Зокрема, скаржник причин неявки не повідомив, хоча про дату та час судового засідання по розгляду поданої ним скарги повідомлявся у визначений законодавством спосіб шляхом надіслання ухвали на повідомлену суду адресу - м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 10. Згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413691845 відправлення у точці видачі з 23.01.2021 року, відправлення не вручене під час доставки: інші причини (28.01.2021). Тобто, як і перед попереднім засіданням, адресат (відповідач) не отримує судової кореспонденції. Разом з тим суд звертає увагу, що конверт, в якому надіслано ухвалу суду від 12.01.2021 року про призначення скарги до розгляду, на час судового засідання до суду не повернувся, а згідно з відстеженням попереднього поштового відправлення за трек-кодом 7901413674940 вбачається, що таке вручене 21.01.2021 року.

Щодо повідомлення скаржника про дату та час судових засідань, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інших адрес, крім юридичного місцезнаходження - м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 10, скаржником суду не повідомлено. Додатково суд звертає увагу, що згідно з приписами ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім цього, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Враховуючи наведене, вживаючи всі заходи для забезпечення скаржнику можливості надати пояснення чи інші клопотання для розгляду поданої ним скарги, беручи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача стосовно подальшого розгляду скарги за його участю чи за його відсутності, відсутність уточнень, доповнень чи пояснень стосовно суті поданої ним скарги, керуючись принципами господарського судочинства, зокрема принципом розумності строків судового провадження і встановлення десятиденного строку розгляду скарги на дії державного виконавця, принципу змагальності сторін (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій), суд доходить висновку про необхідність розгляду скарги на дії державного виконавця по суті в даному судовому засіданні за відсутності скаржника та а наявними у справі документами .

ПОЗИЦІЯ СКАРЖНИКА

Відповідач оскаржує здійснену державним виконавцем оцінку об`єкту нерухомого майна з тих підстав, що до ТОВ Пустомити м`ясо не надходила жодна інформація щодо запланованого приїзду представників ТОВ Оціночна Фірма ДЕ ВІЗУ з метою здійснення оцінювання майна, а самі оцінювачі для безпосереднього обстеження об`єкту не виїжджали.

Також скаржник не погоджується із визначеною вартістю майна - 8 138 630,00 грн., адже вартість предмета іпотеки згідно з договором іпотеки складає 35 116 246,00 грн. Водночас зазначає, що згідно із проведеною в процесі розгляду справи експертизою станом на 14.04.2017 ринкова вартість об`єкту оцінки нерухомого майна становила 6 941 400,00 грн.

За твердженнями скаржника, різниця між встановленою сторонами в п. 9 іпотечного договору вартістю нерухомого майна та вартістю, викладеною у висновку про вартість майна, про який повідомив державний виконавець, є суттєвою і такою, що має велике значення для Товариства з обмеженою відповідальністю Пустомити м`ясо , а тому з метою недопущення реалізації майна за суттєво нижчою від ринкової вартості ціною, ТОВ Пустомити м`ясо вбачає наявність всіх правових підстав для задоволення даної скарги, оскільки вважає, що оцінка виконана з порушеннями ч. 1-4 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження та не відображає дійсну ринкову вартість майна.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Національний банк України заперечує стосовно поданої відповідачем скарги. Стверджує, що боржник всупереч ст. 339 ГПК України не навів, які саме права боржника порушено діями державного виконавця. Сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна, у зв`язку з чим і був призначений суб`єкт оціночної діяльності. Сторона звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 13.03.2018 року у справі № 914/881/17, про те, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Стягувач також зазначає, що зауваження боржника про проведення оцінки без виїзду оцінювача за адресою знаходження об`єкта оцінки не підтверджено жодними доказами, натоміть присутність оцінювача підтверджується як звітом про оцінку майна, так і фото предмета іпотеки, долученими до нього.

Крім цього, боржник у разі незгоди із проведеною оцінкою мав можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження та замовити рецензування звіту. Проте, такими можливостями скаржник не скористався. Сторона звертає увагу, що вартість предмета іпотеки, зазначена в договорі іпотеки визначена станом на 2010 рік, більше того, відповідно до внесених до договору змін з іпотеки вибуло частково майно, у зв`язку з чим договірна ціна є не актуальною.

Позивач заперечує стосовно скарги і з тих підстав, що відповідно до ст. 57 Закону учасник може оскаржити оцінку майна, а не процесуальну дію виконавця, та просить відмовити у задоволенні скарги.

ПОЗИЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано відзив на скаргу на дії державного виконавця та надано копії матеріалів виконавчого провадження та витребуваний звіт про оцінку майна від 14.09.2020р. Просить відмовити у задоволенні поданої скарги у повному обсязі. Зазначає, що суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ Оціночна фірма ДЕ ВІЗУ надано письмовий звіт про оцінку майна від 14.09.2020 року і 16.12.2020 на адресу ТОВ Пустомити м`ясо та Національного банку України надіслано повідомлення про результати визначення вартості майна, як це передбачено частиною 5 статті 57 Закону.

Твердження скаржника про те, що складення звіту про оцінку проводилось начебто без виїзду оцінювача за адресою об`єкта оцінки, не відповідає дійсності оскільки у відповідності до Звіту про оцінку майна від 14.09.2020 зокрема зазначено: Огляд об`єкта оцінки проводився представником Виконавця 23.10.2020 . Також до звіту додано фотографії об`єктів датовані 23.10.2020, відповідно твердження скаржника спростовуються наданими доказами.

Посилання скаржника на те, що вартість у звіті суперечить раніше проведеним оцінкам, а саме вартості зазначеній в іпотечному договорі, також не відповідає дійсності, оскільки вказана оцінка проведена майже 10 років тому, а саме 29.03.2010, з того часу стан майна погіршився, покращень майна не відбувалось, ціни на нерухомість суттєво знизились, крім того слід врахувати, що ст. 32 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, шо оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2019 у справі № 914/185/18 позов задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості Банку перед НБУ за кредитним договором від 23.02.2009 № 12/09/3 (з додатковими угодами до нього) в загальній сумі 93 250 821,92 грн. (яка складається із: заборгованості за кредитом 85 000 000,00 грн. та заборгованості за процентами 8 250 821,00 грн.), звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.02.2009 (зі змінами та доповненнями до нього), який укладений НБУ з Товариством та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 532 (зі змінами та доповненнями до нього), а саме, на таке нерухоме майно: котельня «К» , площею 1019,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Лисенка, будинок 29; бензозаправочний пункт, літ. «К-1» , загальною площею 20,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Лисенка, будинок 29; м`ясожировий цех, холодильник, компресорний цех, вага, дві прохідні, що знаходяться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Лисенка, будинок 29, будівля (літ. Ц-1); нежитлові приміщення загальною площею 767,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Фабрична, будинок 19; рухоме майно, перелічене в додатку № 1, який є невід`ємною частиною іпотечного договору, інші оборотні та необоротні активи, незавершене будівництво і нематеріальні активи. Судом встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення з Товариства 512 579,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України; присуджено до стягнення з Товариства в дохід Державного бюджету 422 622,68 грн. судового збору за розгляд позовної заяви; в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2019 зі справи залишено без змін. Крім того, стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 633 934,02 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2020 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 залишено без змін.

14.11.2019 року на виконання рішення суду та постанови суду апеляційної інстанції видано накази.

Наказ на виконання рішення в частині звернення стягнення на майно перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2019 року, яка згідно із супровідним листом від 16.12.2019 року надсилалась боржнику.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Вирішуючи скаргу на дії державного виконавця, подану суду від 04.03.2020 року в даній справі, судом було встановлено, що 27.01.2020 року державним виконавцем Савкою Ліаною Олегівною винесено постанову про опис та арешт майна боржника - нежитлової будівлі, цегляної, заг. пл. 767,2 кв.м., позначеної на плані літ. Ц-1, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Пустомити, вул. Фабрична, 19, та нежитлової будівлі (котельня), заг. пл. 1 019,8 кв.м., позначеної на плані літ. К , місцезнаходження Львівська область, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29, нежитлової будівлі (бензозаправочний пункт), заг. пл. 20,5 кв.м, цегляна, позначеної на плані літ. К-1 , місцезнаходження Львівська область, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29, нежитлової будівлі, заг. пл. 3 237,1 кв.м., місцезнаходження Львівська область, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29, до складу яких відносяться А-1 мясожировий цех, загальною площею 6,2 кв.м., Б будівля (холодильник), загальною площею 750,4 кв.м., В компресорний цех, загальною площею 15,7 кв.м., Г вага, загальною площею 42,6 кв.м., Д будівля (прохідна), загальною площею 197 кв.м., Е будівля (прохідна), пл. 42,6 кв.м., огорожа, ворота, замощення. У відповідних постановах було зазанчаено, що майно потребує оцінки експерта. На описане майно накладено арешт і заборонено відчужувати, пошкоджувати, знищувати.

Визначення вартості майна боржника, оцінка майна боржника регламентовані ст. 57 Закону України Про виконавче провадження . Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Аналізуючи твердження скаржника про те, що оцінка виконана з порушенням ч. ч. 1-4 вказаної норми, суд зазначає, що стороною не підтверджено та не конкретизовано, що саме із наведеного вище порядку порушив виконавець. Скаржник не доводить, що він вживав заходів щодо повідомлення виконавця про визначену ним вартість майна чи про іншим чином узгодження дій по визначенню вартості майна. Тобто відповідач не доводить, що державний виконавець при визначенні оцінки майна повинен був діяти інакше, ніж ним було вчинено. Виконавець має право для визначення вартості майна (окремих предметів) залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, тому в цій частині твердження скаржника не обгрунтовані та не підтверджені.

Досліджуючи повно та всебічно обставини скарги на дії державного виконавця та досліджуючи надані суду матеріали виконавчого провадження, суд звертає увагу, що звіт про оцінку майна датований 14.09.2020 року (аркуш 1 звіту про оцінку майна), датою огляду об`єкта оцінки оцінювач вказав 23.10.2020 року (аркуш 14 звіту про оцінку майна), датою завершення складання звіту на аркуші 5 звіту вказано 30.10.2020 року.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю Оціночна фірма Де Візу про надіслання державному виконавцю звіту про оцінку майна датований 06.11.2020 року з відміткою про його отримання 15.12.2020 року (вх. № 25942). Суд звертає увагу учасників справи на те, що дата листа Товариства з обмеженою відповідальністю Оціночна фірма Де Візу (06.11.2020р.) не свідчить про дату подання чи відправлення цього листа державному виконавцю. Тому суд вважає доведеною дату отримання державним виконавцем цього листа 15.12.2020 року згідно із штампом про дату отримання та номером вхідної кореспонденції. Окрім цього, скаржник обставини дотримання строків оцінювачем та державним виконавцем щодо подання повідомлень та звітів про оцінку не покладає в обґрунтування заявлених у скарзі вимог та не доводить порушення своїх прав як сторони виконавчого провадження такою обставиною. Більше того, частиною 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Листом від 16.12.2020 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив боржника та стягувача про результати оцінки майна. Факт отримання даного повідомлення боржник (скаржник) не заперечує та до скарги додав копію цього листа із доказом його отримання.

Натомість, скаржник стверджує, що всупереч змісту повідомлення (листа) від 16.12.2020 року про надсилання разом із ним самого звіту про оцінку майна від 14.09.2020 року, йому такого звіту як додатку до повідомлення надано не було. Таку обставину скаржник доводить Актом про відсутність вкладень або порушення цілісності, пошкодження конверту від 22.12.2020 року, складеного комісією боржника в складі директора, головного бухгалтера та юрисконсульта ТОВ Пустомити м`ясо . Суд оцінив докази сторін щодо отримання чи неотримання боржником звіту про оцінку разом із повідомленням (листом) від 16.12.2020 року та прийшов до наступних висновків. Боржник не довів суду факту неотримання даного звіту, оскільки згаданий вище Акт про відсутність вкладень або порушення цілісності, пошкодження конверту від 22.12.2020 року складений комісією у складі представників лише ТОВ Пустомити м`ясо без залучення осіб, котрі б не були пов`язані із ТОВ Пустомити м`ясо , і тому, на думку суду, не може бути достовірним доказом (ст. 78 ГПК України). Одночасно суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи серед доказів поштового пересилання повідомлення (листа) від 16.12.2020 року наявна лише фотокопія основної сторони конверта формату а4, надана самим скаржником, а інші докази (поштові квитанції, опис вкладення), з яких суд міг би точно встановити предмет та вагу поштового відправлення, відсутні (скаржник не заявляв про їх витребування, державний виконавець їх не подавав). Враховуючи визнання боржником факту отримання від державного виконавця повідомлення (листа) від 16.12.2020 року, додатком до якого в тексті листа зазначено копію звіту про оцінку, суд вважає більш вірогідними докази про отримання боржником копії звіту про оцінку майна разом із повідомленням (листом) від 16.12.2020 року. Через наведене, надаючи повну оцінку доводам сторін, суд зробив висновок про недоведеність скаржником обставини неотримання ним копії звіту про оцінку.

Однак, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження виконавець повідомляє сторонам виконавчого провадження про результати оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку майна, і ця вимога закону була дотримана як вище встановлено судом. Текст повідомлення (листа) від 16.12.2020 року містить повідомлення боржника про результати проведеної оцінки його майна. Закон не встановлює чіткого способу чи форми повідомлення сторін виконавчого провадження (зокрема - боржника) про результати визначення вартості чи оцінки майна та не вимагає в даному випадку від виконавця надіслання боржнику копії звіту про оцінку майна. З наведеного убачається, що надсилання копії звіту про оцінку майна боржнику є правом а не обов`язком виконавця. Тому суд зробив висновок про відсутність порушень вимог закону в частині повідомлення державним виконавцем боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна.

Щодо твердження скаржника про те, що до ТОВ Пустомити м`ясо не надходила жодна інформація щодо запланованого приїзду представників ТОВ Оціночна Фірма ДЕ ВІЗУ з метою здійснення оцінювання майна, а самі оцінювачі для безпосереднього обстеження об`єкту не виїжджали, суд зазначає, що положеннями ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено, що виконавець має повідомляти боржника про виїзд оцінювача для вчинення таких дій. Тому таке твердження скаржника безпідставне та не ґрунтується на нормі Закону.

Стосовно доводів скарги, що оцінювач не прибував на об`єкт суд зробив наступні висновки.

Так, скаржник зазначає, що відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні , а також до вимог Національних стандартів оцінки майна № 1 Загальні основи оцінки майна і майнових прав та № 2 Оцінка нерухомого майна оцінка повинна проводитись з безпосереднім обстеженням об`єкту оцінки. Ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

В суду відсутні будь-які докази щодо організації та забезпечення доступу оцінювача до об`єкта оцінки, включаючи і осіб замовника оцінки, власника майна чи зберігача майна.

Однак, доводи скаржника про відсутність безпосереднього обстеження об`єкта оцінювачем не підтверджені та спростовуються матеріалами виконавчого провадження. Так, як вбачається із наданого державним виконавцем висновку, огляд об`єкта оцінки проводився представником виконавця 23.10.2020 року, оцінювачу був наданий доступ на територію об`єкта оцінки, тому була можливість огляду внутрішніх приміщень бензозаправочного пункту К-1, вагової Г, котельні К, м`ясожирового цеху А-1, прохідної Д, прохідної Е. Фотоматеріали об`єкта оцінки є частиною звіту та є доказом того, що оцінювач мав доступ до об`єкта оцінки. Скаржник не надав доказів того, що дані фотоматеріали не були отримані оцінювачем під час безпосереднього обстеження об`єкта.

Тому суд зробив висновок, що доводи скаржника про відсутність безпосереднього обстеження об`єкта оцінювачем не підтверджені матеріалами справи та безпідставні.

Аналізуючи твердження скаржника про те, що проведеною оцінкою встановлено значну різницю у вартості майна, суд зазначає таке. Стосовно наведеної відповідачем позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 308/12150/16-ц, то у зазначеній справі досліджувались та порівнювались два висновки про ринкову вартість майна, а в ситуації у справі № 914/185/18 скаржник порівнює вартість майна, що була визначена в договорі іпотеки, з вартістю майна, визначеною виконавцем. Тому обставини справ не є аналогічними і висновки Великої Палати Верховного Суду у даній справі не підлягають застосуванню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи є і звіт про оцінку від 14.04.2017 року, і від 01.06.2018 року, які подавались учасниками справи під час розгляду справи. Проте, такі уже нечинні, тому недоречно їх порівнювати із висновком, проведеним виконавцем під час вчинення виконавчих дій. Більше того, задовольняючи позовні вимоги в даній справі, у рішення суду від 18.02.2019 року, судом в резолютивній частині рішення вказано: Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна . Тобто, вартість майна боржника в рішенні суду не визначалась і встановлення актуальної вартості майна є очікуваним для сторін і необхідним при виконанні відповідного судового рішення.

Також суд враховує, що із повідомлення державного виконавця та звіту від 14.09.2020 року вбачається, що проведено оцінку стосовно котельні К , бензозаправочного пункту літ К-1 , м`ясожирового цеху, холодильника, компресорного цеху, ваги, двох прохідних, (літ. Ц-1 ) - 6 683 080 грн. та нежитлового приміщення площею 767,2 кв.м. - 1 455 550 грн. Водночас по договору іпотеки вартість котельні К , бензозаправочного пункту літ К-1 , м`ясожирового цеху, холодильника, компресорного цеху, ваги, двох прохідних, будівлі літ. Ц-1 , площею 767,2 кв. м. становила 6 458 160,00 грн., тобто менше, ніж встановлено виконавцем. Крім зазначеного майна, по договору предметом іпотеки було ще й інше рухоме майно, незавершене будівництво і нематеріальні активи і підприємство як цілісний майновий комплекс. Очевидно, що з урахуванням цього ринкова вартість предмета іпотеки за даними іпотечного договору від 23.02.2009 року становила 35 116 245 грн. Проте, виконавець здійснював оцінку окремих складових майна, вартість якого згідно зі звітом від 14.09.2020 року перевищує договірну вартість по окремих об`єктах, зазначених у договорі.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивач, заперечуючи вимоги скарги, зазначив, що відповідно до внесених до договору змін з іпотеки вибуло частково майно, у зв`язку з чим договірна ціна є не актуальною. Однак, на підтвердження наведеного стороною жодних доказів не подано, а із наявних у справі матеріалів не вбачається, що сторонами укладались додаткові угоди стосовно предмета іпотеки (до позовної заяви було долучено договори № 1, № 2 та № 3 про внесення змін в іпотечний договір в частині, що не стосувалася складових майна). Тому такі заперечення суд не покладає в основу обґрунтування рішення про безпідставність скарги.

Суд враховує, що пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні регламентовано рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Так, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Тобто, учаснику виконавчого провадження, боржнику у даному випадку, надано Законом право замовити рецензування звіту. Однак, скаржником не надано доказів, що він вживав такі дії, вважаючи оцінку неправильною чи сумнівною. Не надано й інших належних обґрунтувань та жодних доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна визначеній у звіті. Зазначення у скарзі тієї обставини, що йому не було надіслано звіту про оцінку не спростовує наведеного, адже будучи стороною виконавчого провадження, відповідач не позбавлений можливості звернутися із заявою до державного виконавця про надання матеріалів виконавчого провадження чи конкретного звіту про оцінку для ознайомлення. Проте, матеріали виконавчого провадження не місять будь-яких заяв чи звернень скаржника.

Водночас суд зауважує, що в основу таких висновків не покладає пояснення позивача стосовно того, відповідно до ст. 57 Закону учасник може оскаржити оцінку майна, а не процесуальну дію виконавця, адже відповідно до Господарського процесуального кодексу України процесуальні дії виконавця також оскаржуються, і відповідно до закону у разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Ст. 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Судом при призначенні скарги до розгляду в судовому засіданні надано оцінку обставині дотримання скаржником строку звернення із відповідною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене вище, аналізуючи доводи скаржника, які не знайшли свого підтвердження в нормах Закону України Про виконавче провадження , суд доходить висновку, що обґрунтованих підстав для задоволення поданої відповідачем скарги немає.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив :

у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м`ясо» на дії державного виконавця (вх. № 46/21 від 11.01.2021 року) у справі № 914/185/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26.02.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв