Постанова

від 23.02.2021 по справі 420/793/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 420/793/18

Провадження № 22-ц/810/764/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Стахової Н. В.

суддів: Кострицького В. В., Назарової М.В.

за участю секретаря

судового засідання Сінько А.І.

представника прокуратури Фесенко Н.І.

учасники справи:

заявник: Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

заінтересовані особи Новопсковська районна рада Луганської області, Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 липня 2018 року, постановлене у складі судді Стеценко О.С., в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, заінтересовані особи Новопсковська районна рада Луганської області, Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою

в с т а н о в и в:

В червні 2018 року Керівник Старобільської місцевої прокуратури Бєлянський А.М., в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт припинення права постійного користування земельними ділянками ОСОБА_2 , площею 15,3 га та 37,2 га вартістю 1 421 609,50 грн, розташованих на території Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛГ № 2100000058, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №113.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 03 липня 2018 року заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересовані особи - Новопсковська районна рада Луганської області, Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області задоволено повністю.

Встановлено факт припинення постійного користування земельними ділянками ОСОБА_2 , площею 15,3 га та 37,2 га вартістю 1 421 609,70 грн, розташованих на території Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ № 2100000058, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 113.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, оскільки вважає, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, а рішення суду, прийнято з порушенням норм матеріального права, просив рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 липня 2018 року скасувати.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що він постійно користується даними земельними ділянками, регулярно сплачує податки на землю. Держгеокадастром не було враховано, що рішення районної ради від 28.02.1992 про виділення земельних ділянок його батькам в розмірі 7,5 ріллі кожному фактично не було виконано правлінням КСП Україна , яке категорично відмовилося виконувати рішення районної ради та надати земельні ділянки в користування. Батьки подали заяви про вихід з КСП Україна , і рішенням загальних зборів КСП Україна від 26.05.1992 було виділено батьку ОСОБА_3 земельну ділянку в розмірі 7,5 ріллі і майновий пай в розмірі 16208 рублів, а його матері ОСОБА_2 було виділено 7,5 га ріллі і майновий пай в сумі 8745 руб, земельні ділянки були виділені на полі № НОМЕР_1 згідно протоколу № 3 загальних зборів членів КСП Україна . У подальшому вказані земельні ділянки були перенесені з поля № 2 на поле № 1. В державних актах на земельні ділянки підставою виділення земельних ділянок було вказано постійне спадкове користування. Таким чином, рішення районної ради не було приведено в дію, але було оформлено документально, а рішення КСП Україна було введено в дію, але не оформлено документально. На підставі виконаного рішення КСП Україна було виділено земельні ділянки, розпорядженням представника президента України № 200/2 від 09.11.1992 було зареєстровано СФГ В`юненко . Розпорядженням районної державної адміністрації № 428 від 19.08.1996 батькам було виділено для розширення господарства 37,2 га сільгоспугідь у постійне користування та виготовлено державний акт на бланку нового зразка. Рішення районної ради від 1992 року про виділення 15 га землі у постійне користування було скасовано. В рішенні від 1996 року відсутній запис про скасування рішення 1992 року та не вказано, що виділяється 52,5 га сільгоспугідь в постійне користування, як записано в новому державному акті. Таким чином посадові особи, які відповідали за виготовлення державного акту внесли до нього недостовірну інформацію, в результаті чого він не зміг успадкувати після смерті батьків 15 га ріллі землі, не маючи первинних документів. Наприкінці 2018 року він знайшов первинні документи про виділення батькам земельних ділянок загальною площею 15 га ріллі, протоколи загальних зборів КСП Україна від 26.05.1992. При розпаюванні земель КСП Україна його батьки не були включені в загальні списки на отримання сертифікатів на земельні частки (паї), комісія при складанні списків вважала, що вони отримали землю згідно протоколів № 2 та № 3 загальних зборів членів КСП Україна . Таким чином, судом першої інстанції не було взято до уваги, що він є спадкоємцем після померлих батьків, чим було порушено його право власності.

Заявником було надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що розпорядженням голови Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області № 428 від 19.08.1996 ОСОБА_2 було виділено в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 37,2 га, із земель запасу Танюшівської сільської ради Новопсковського району для розширення фермерського господарства. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт на право постійного користування земельними ділянкам площею 15,3 га та 37,2 га серії ЛГ № 2100000058 від 14.10.1996, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 113. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, за життя не переоформила у встановленому законом порядку надане їй право постійного користування земельною ділянкою або право оренди. Між органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та ОСОБА_2 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), тому спадкодавцем користування земельною ділянкою не здійснювалося на підставі договору емфітевзису. Статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення. Набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 1992 році права користування спірними земельними ділянками не свідчить про отримання їх у приватну власність та не надає права на успадкування їх як земельних часток (паїв).

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати.

Прокурор Фесенко Н.І. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в судове засідання не з`явився, належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення повістки під розписку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином представники заінтересованих осіб - Новопсковської районної ради Луганської області, Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, які в судове засідання не з`явилися, вважаються належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи скаржника та заперечення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що перебування у постійному користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 виключає можливість належним чином здійснювати повноваження уповноваженого органу, яким є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, а також призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету, що негативно впливає на нормальну діяльність органу місцевого самоврядування та реальне забезпечення гарантованих державою прав громадян.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням представника Президента України від 09.11.1992 № 200/2 зареєстроване як юридична особа селянське (фермерське) господарство В`юненко , розташоване на території Танюшівської сільської ради народних депутатів, головою господарства є ОСОБА_3 .

Згідно рішення Новопсковської районної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 28.02.1992 створено селянські (фермерські) господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в с. Березівка. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надано земельну ділянку загальною площею 15,0 га на полі № НОМЕР_2 із земель колгоспу Україна у довічне спадкове володіння.

Відповідно до розпорядження голови Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області № 428 від 19.08.1996 ОСОБА_2 передане у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 37,2 га, із земель запасу Танюшівської сільської ради Новопсковського району для розширення фермерського господарства.

На підставі чого, ОСОБА_2 отримала Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ № 2100000058 від 14.10.1996, яким їй передано в постійне користування земельні ділянки площею 37,2 га та 15,3 га, які розташовані на території Танюшівської сільської ради Новопсковського району для розширення селянського (фермерського) господасртва.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 21.02.2018 № 10-12-0.9-953/2-18 земельні ділянки площею 37,2 га та 15,3 га надані у постійне користування ОСОБА_2 , згідно державного акта на право постійного користування землею серії ЛГ № 2100000058 від 14.10.1996. Вищевказані земельні ділянки за даними державного земельного кадастру враховуються в Танюшівській сільській раді Новопсковського району Луганської області як землі державної власності.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 648/109-18 від 11.05.2018 вбачається, що відповідно до Національної кадастрової системи станом на 11.05.2018 право власності на земельні ділянки, які були надані у постійне користування голові ФГ В`юненко ОСОБА_2 , на її ім`я або членів цього господарства не зареєстроване. На даний час земельна ділянка загальною площею 52,5 га, яка була передана у постійне користування голові ФГ В`юненко відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ № 2100000058, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 14.10.1996 за № 113, знаходиться за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшевській сільській раді та враховується до земель державної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50599922 від 18.01.2018, спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилися та свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками останнього є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , без зазначення прізвища та по батькові.

Відповідно до довідки Танюшевської сільської ради Новопсковського району Луганської області № 497 від 17.08.2020 на день смерті ОСОБА_2 1924 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а/з № 15 від 01.06.2005, разом з нею проживав її син ОСОБА_1 , який здійснив її поховання.

Отже, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право користування земельною ділянкою, є правом фізичної особи.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що дійсно зі змісту заяви керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, вбачається, що від установлення юридичного факту безпосередньо майнові права заявника не виникають, а існує спір про право фізичної особи на спадкове майно, що протирічить завданням інституту окремого провадження в цивільному судочинстві.

Згідно ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. 315,367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України , апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 03 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, заінтересовані особи Новопсковська районна рада Луганської області, Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою залишити без розгляду.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року.

Головуючий

Судді: