Постанова

від 17.02.2021 по справі 628/3783/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 628/3783/19 Головуючий суддя І інстанції Волчек О. О.

Провадження № 22-ц/818/915/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із договорів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Волчек О.О., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РИСТ про визнання цивільно-правових угод правомірними ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання цивільно-правових угод правомірними, посилаючись на те, що нею та відповідачем TOB РИСТ укладені цивільно-правові угоди №1-01-07 від 11.07.2019 та №1-01-08 від 01.08.2019, за умовами яких виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги, виконати роботи по розмалюванню ялинкових прикрас, а замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги. Замовник надає всі необхідні матеріали для надання послуг, забезпечує робочим місцем та побутовими умовами. Оплата передбачена п.2 Угоди , акт приймання наданих послуг являється підставою для підписання документа про надання послуг. Розрахунок здійснюється по 1 грн за одиницю виробленої продукції.

Указаними угодами передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених обов`язків за чинним законодавством. На виконавця не розповсюджуються Правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець сам організовує процес надання послуг відповідності до вимог цивільного законодавства. Виконавець використовує матеріали та обладнання Замовника. І відповідає за неправильне їх використання. Виконавець зобов`язаний надати звіт про використання матеріалу та повернути його надлишок. Позивач за указану роботу по договору отримав всього по першому договору 567 грн та 2154 грн = 2721 грн, по другому договору - 2190 грн та 1987,50 грн = 4177,50 грн, з яких оплатив податки та за неї був сплачений ЄСВ підприємством. Позивач повністю згодна з умовами договору та системою оплати за роботу. Але на підприємстві була проведена інспекційна перевірка ГУ Держпраці України в Харківській області, за результатами якої був складений акт про порушення трудового законодавства, що указані цивільно-правові угоди є прихованими трудовими. У зв`язку з цим позивач вважає, що необхідно захистити її права на вільний вибір форми договору на виконання будь-якої роботи. Позивач стверджує, що їй зручно працювати за такою цивільно-правовою угодою. Вона виплачує державі всі податки та обов`язкові платежі, як то - 18% податку та 22 % єдиний соціальний внесок, 1,5% військовий збір. Підстав для того, аби визнати цивільно-правові відносини прихованими трудовими , немає. Тому, позивач просила суд визнати цивільно-правові угоди №1-01-07 від 11.07. 2019 та №1-01-08 від 1.08.2019, укладені між нею та ТОВ РИСТ на виконання розмалювання ялинкових прикрас - правомірними та такими, що не суперечить загальним засадам цивільно-правових угод.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання цивільно-правових угод: № 1-01-07 від 11.07.2019 та № 1-01-08 від 01.08.2019, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ РИСТ на виконання розмалювання ялинкових прикрас, правомірними та такими, що не суперечить загальним засадам цивільно-правових умов.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги .

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є протиправним, оскільки ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та неправильного і упередженого дослідження та трактування наявних у матеріалах справи доказів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є упередженими, необґрунтованими. цивільно-правові угоди та їх умови судом взагалі не досліджувалося. Рішення суду ґрунтується тільки на відповіді ГУ Держпраці у Харківській області та рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 по справі № 520/12790/19, що не набрало законної сили на момент винесення рішення по справі та також на даний час оскаржується у Другому апеляційному адміністративну суді.

Вказала, що в оскарженому рішенні відсутні посилання на докази, на підставі яких, в судовому засіданні було встановлено, що у договорах передбачено оплату саме процесу праці, оскільки у договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт, договір регулює постійний характер праці, не визначено які докази були відхилені судом та мотиви їх відхилення, відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Зазначила, що у рішенні суду відсутнє належне обґрунтування за яких обставин та при дослідженні яких саме умов цивільно-правових угод, суд прийшов до даного висновку та які саме умови цивільно-правових угод регулюють постійний характер праці.

Із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.07.2018 по справі №820/1432/17, від 06.03.2019 по справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 по справі №815/954/18, від 26.05.2020 по справі №160/5315/19 зауважила, що зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Вважає, що відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Вказала, що чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису чи обмеження щодо того, у яких саме випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт (надання послуг).

Зазначила на необхідність врахування у цій справі також висновку Верховного суду у справі №825/2058/18, в якому зазначено, що Надання замовником, інструментів, матеріалів і механізмів виконавцю суд зазначає, що представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що підприємство забезпечує виконавців матеріально- технічною базою у зв`язку з тим, що послуги щодо пакування, комплектування або розмальовування новорічних прикрас не можуть бути виконані та надані іншим способом або в іншому місті з використанням матеріалів, відмінних від матеріалів і механізмів, визначених специфікою виробництва.

Забезпечення виконавця всім необхідним для виконання робіт (приміщенням, обладнанням, матеріалами, тощо) не може свідчити про трудовий характер таких договорів.

Зауважила, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини, а не трудові.

Послалась на те, що представник відповідача - ТОВ РИСТ надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та не заперечував з приводу позовних вимог і просив позов задовольнити. Суд попри визнання позовних вимог відповідачем, відмовив у задоволені позову, залишивши без обґрунтування свою позицію у даній справі.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, та вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2019 між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ РИСТ було укладено цивільно-правову угоду № 01-01-07, 01.08.2019 було укладено ще одну угоду № 01-01-08 за умовами яких виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги, виконати роботи по розмалюванню ялинкових прикрас, а замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги. Замовник надає всі необхідні матеріали для надання послуг, забезпечує робочим місцем та побутовими умовами. Оплата передбачена п. 2 Угоди , акт приймання наданих послуг являється підставою для підписання документа про надання послуг. Розрахунок здійснюється по 1 грн. за одиницю виробленої продукції. Викладене підтверджується ксерокопіями угод (а. с. 8, 10).

15.07.2019, 31.07.2019, 16.08.2019 та 30.08.2019 було складено акти приймання наданих послуг згідно договорів № 01-01-07 та № 01-01-08. В актах зазначено, що послуги виконані Виконавцем , повністю відповідають вимогам договору. Зауважень та претензій у Замовника і Виконавця по якості наданих послуг, ціні та обсягу немає, що підтверджується копіями актів (а. с. 9, 11).

25.10.2019 Державною службою України з питань праці було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК6729/1160/2НД/АВ. Згідно наданого акту, ТОВ РИСТ , в порушення вимог законодавства про працю, допустило до роботи 14 працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому КМУ (а. с. 14-19).

20.11.2019 ОСОБА_1 написала заяву на ім`я директора ТОВ РИСТ ОСОБА_3 з проханням укласти цивільно-правову угоду, тому що вона доглядає онука дошкільного віку та їй потрібен вільний графік роботи (а. с. 20).

Відповідно довідки директора ТОВ РИСТ , за період з 01.02.2019 по 31102019 по цивільно-правовим договорам сплачено податків: ЕСВ у сумі 146571 грн 87 коп., ПДВ у сумі 119922 грн 44 коп., військовий збір у сумі 9993 грн 54 коп. (а. с. 21).

На письмовий запит суду, представник Головного управління Держпраці у Харківській області А. Лещенко, надав інформацію стосовного того, що в Харківському окружному адміністративному суді розглядається справа №520/12790/19 за адміністративним позовом ТОВ РИСТ до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування акта інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Харківській області від 25.10.2019 №ХК6729/1160/2НД/АВ та скасування постанови про накладення штрафу від 08.11.2019 №ХК6729/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС (а. с. 58).

Постановою від 08.11.2019 №ХК6729/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС на ТОВ РИСТ Головним управлінням Держпраці у Харківській області було накладено штраф у розмірі 1752660,00 грн, що підтверджується копією постанови (а. с. 59-75).

24.06.2020 Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі № 520/12790/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РИСТ до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови. Згідно копії рішення, отриманого з офіційного сайту ЄДРСР (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/90074036), ТОВ РИСТ було відмовлено у задоволенні позовної заяви про скасування постанови від 08.11.2019 №ХК6729/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ РИСТ стало те, що умови спірних договорів мають ознаки трудового характеру, а не цивільно-правової угоди між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

Як було встановлено у судовому засіданні, у договорах передбачено оплату саме процесу праці, оскільки у договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт, договір регулює постійний характер праці.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд першої інстанції доцільно врахував висновки Верховного Суду щодо критеріїв розмежування трудових і цивільно-правових відносин, викладених у постанові від 04.07.2018 (справа № 820/1432/17), де вказано, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт .

Схожі за змістом висновки містять і постанови суду касаційної інстанції у постановах від 06.03.2019 по справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 по справі №815/954/18, від 26.05.2020 по справі №160/5315/19.

Так, укладені між учасниками справи договори містять ознаки трудових, оскільки ними не визначено кінцевий обсяг виконаних робіт, на виконання яких вони укладаються.

Також, колегія суддів зважає, що ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За правилом ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд зазначає, що позивачем не було доведено порушення її прав за спірними договорами з боку ТОВ РИСТ , оскільки їх умови були повністю виконані, що не оспорюється сторонами.

Доказів того, що спірні договори визнаються недійсними з боку ТОВ РИСТ та до позивача застосовано реституцію, матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи підставою для зверненням до суду з цим позовом стало складення 25.10.2019 Державною службою України з питань праці акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК6729/1160/2НД/АВ. Згідно наданого акту, ТОВ РИСТ , в порушення вимог законодавства про працю, допустило до роботи 14 працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому КМУ (а. с. 14-19).

У судовому порядку розглядається спір у адміністративній справі № 520/12790/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РИСТ до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови.

З наведеного слідує, що права та інтереси позивача ОСОБА_1 у даному випадку не порушені, і тому не підлягають судовому захисту. ТОВ РИСТ має право та процесуальну можливість самостійно захистити свої права, що виходить поза межі розглянутого судом позові по цій справі. Наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними і тому колегія суддів їх відхиляє.

За таких обставин вірним є висновок районного суду щодо безпідставності позовних вимог.

Суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України належним чином оцінив наявні у справі докази, навів мотиви відхилення або врахування кожного доказу, доводами скарги не спростовуються висновки суду першої інстанції, які відповідають нормам матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 вересня 2020 року - залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

О.М. Хорошевський.