Рішення

від 16.02.2021 по справі 128/3152/19

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3152/19

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Москвичової О.Р.

та учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мельника Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Ромашка , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Вінницька районна державна адміністрація, Головне управління статистики у Вінницькій області, про відшкодування шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовує тим, що йому на підставі Державного акта про право власності на землю № 067951 від 30.05.2012, виданого на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 216 від 12.04.2002, та на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.08.2013 належить право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520687600:01:002:0015. 12.11.2012 відповідач без його згоди з власної ініціативи склав проект договору оренди цієї земельної ділянки, після чого від його імені у 2013 році підписав такий договір та зареєстрував його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 16.11.2016 він звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з вимогою про визнання даного договору оренди недійсним. 15.08.2017 у справі № 128/3959/16-ц було призначено судову почеркознавчу експертизу, за висновком якої було встановлено, що підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 12.11.2012 та підпис в графі Власник земельної ділянки у акті приймання-передачі об`єкта оренди від 27.11.2013 виконані не ним, а іншою особою. Досліджувані рукописні та цифрові записи на 1-й та 4-й сторінці договору оренди землі від 12.11.2012 також виконані не ним, а іншою особою. 25.09.2018 Вінницький районний суд Вінницької області у справі № 128/3959/16-ц ухвалив рішення, яким визнав недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений від його імені Селянським (фермерським) господарством Ромашка з Селянським (фермерським) господарством Ромашка , від 12.11.2012 щодо оренди його земельної ділянки та зобов`язано відповідача повернути йому зазначену земельну ділянку. Дане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду 27.12.2018. Таким чином, даним рішенням суду підтверджено той факт, що відповідач всупереч його волі використовував в період з 2013 року по 27.12.2018 належну йому земельну ділянку, отримував реальні доходи від цієї земельної ділянки. Такими неправомірними діями відповідача його сім`ї була завдана шкода, що виразилася недодержання реальних доходів за час невикористання земельної ділянки у період з 2013 року по 2018 рік. Протягом п`яти років незаконного користування відповідачем цією земельною ділянкою його сім`я знаходилась на межі бідності. 21.02.2019 він письмово звернувся до відповідача з проханням досудового врегулювання спору та просив відшкодувати завдані йому збитки. В добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати шкоду. Відповідно до ст. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04 2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , вирішуючи спори про відшкодування власникам землі шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, статті 1166 ЦК України така шкода відшкодовується в повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Зокрема, при самовільному зайнятті ріллі на користь власника стягується вартість недодержаної сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з врахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначений постановою Кабінету Міністрів України від19.04.1993 № 284, відповідно до п. 2 якої розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими,районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Керуючись пунктами 1, 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, він 12.01.2019 звернувся до Вінницької районної державної адміністрації з заявоюстворити комісію щодо складання акта про визначення розмірів збитку заподіяного йому Селянським (фермерським) господарством Ромашка внаслідок незаконного вилученням та тимчасовим незаконним зайняттям його земельної ділянки і неодержанням ним фактичних доходіву зв`язку з тимчасовим невикористанням його земельної ділянки. 04.02.2019 головою Вінницької районної державної адміністрації складено письмове розпорядження за № 29 про створення такоїкомісії та подано на затвердження акт про визначення розмірів збитку, заподіяного йому Селянським (фермерським) господарством Ромашка . 27.06.2019 цей акт був складений та було визначено, посилаючись на лист Управління Статистики у Вінницькій області , суму збитків за період з 2013 року по 2018 рік. 03.07.2019 він отримав затверджений розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації акт повизначенню збитків. Відповідно до зазначеного акта, суманедоотриманого доходу за період з 2013 року по 2018 рік склала у разі посіву пшениці 147 452,32 грн, у разі посіву кукурудзи 259451,28грн, у разі посіву ячменю 61958,53 грн, у разі посіву ріпаку 239312,16 грн. Висновки та підрахунки, які лягли в основу цього акту, були покладені з урахуванням офіційної відповіді Головного управління статистики уВінницькій області.З урахуванням вищенаведеного, узявши до уваги затверджений акт від 27.06.2019, узявши до уваги, що відповідач не має бажання мирнимшляхам та в досудовому порядку відшкодувати йому збитки, він вважає, що сума, яка повинна йому бути відшкодована, становить 240 977,34грн.

Ухвалою судді від 06.05.2020 цивільну справу № 128/3152/19, після скасування Вінницьким апеляційним судом ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 11 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду, було прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.11.2020 було закрито підготовче провадження по справі № 128/3152/19 та призначено її до судового розгляду.

Ще 19.12.2019 відповідачем було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . Згідно з відзивом відповідач Селянське (фермерське) господарство Ромашка позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві також зазначено, що у позові позивач стверджує, що відповідач незаконно у період із 2013 року по 2018 рік користувався належною йому земельною ділянкою, що є наслідком виникнення упущеної вигоди, тобто, втрата доходів, які позивач міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене. Сума збитків, яку бажає стягнути позивач, є абстрактною та не доведеною жодним належним доказом, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання позивачем доходів. Також позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи (упущена вигода), і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною для завдання збитків; про реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми в якості прибутку (упущена вигода);про вчинення позивачем усіх належних заходів щодо одержання таких доходів (упущеної вигоди);наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення;факт понесення збитків позивачем.Доводи позивача, які містяться в позовній заяві, не будуються на доказах, тобто, відсутні обставини, що підтверджують заявлені вимоги.Так, у позовній заяві позивач стверджує, що був укладений договір оренди землі між позивачем та відповідачем, та за рішенням суду його визнано недійсним. Із зазначеного у позовній заяві слідує, що вказані документи є основою доводів про те, що відповідач завдав позивачу збитків, хоча насправді такими вони (документи) не є.У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, у ч. 5 цієї ж статті вказано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.Договір та рішення суду позивач до своєї позовної заяви не додав, що є наслідком не тільки недоведеності обставин, на які посилається позивач, як то недійсність правочину, що дало підстави для позивача стверджувати про наявність збитків (упущеної вигоди), а й про наявність підстав стверджувати про наслідки недійсності правочину (хоча такі наслідки відсутні).Позивач мав би подати договір та рішення суду разом з поданням позовної заяви, чого вчинено не було.При поданні позовної заяви позивач не повідомив письмово суд про об`єктивні причини неподання доказів у встановлений законом строк (разом із поданням позовної заяви) та клопотання про витребування доказів не подавав.В акті про визначення збитків від 27.06.2019 та розпорядженні Вінницької РДА від 03.07.2019 вказано, що розмір збитків може бути відшкодований позивачу при умові обґрунтування їх завдання відповідачем, а також визначено суми, які міг би отримати позивач. У позовній заяві позивач стверджує, що бажає стягнути з відповідача збитки у сумі 240 977,34 грн, однак жодним чином не доводить належними та допустимими доказами, що дійсно поніс збитки (їх наявність). Позивач повинен був надати суду документи, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання ним доходів від використання земельної ділянки. Крім того, в проміжок часу з 2013 року по 2018 рік позивач жодного разу не звертався до відповідача із будь-якими заявами, вимогами про бажання використовувати землю самостійно, як і не звертався зі скаргами на дії відповідача, що може свідчити про відсутність наміру використовувати землю самостійно. За цей період він отримував від відповідача орендну плату за землю, що свідчить про відсутність вчинення позивачем будь-яких дій щодо одержання упущеної вигоди. Також відсутні в матеріалах справи докази вжиття позивачем заходів у проміжок часу з 2013 року по 2018 рік щодо зменшення збитків (упущеної вигоди) та одержання таких, які виникли (хоча їх не існує). В розпорядженні Вінницької РДА від 03.07.2019 № 215 та акті про визначення збитків визначено суму упущеної вигоди (за умови її доведення позивачем), яку міг би отримати позивач в разі посіву пшениці, кукурудзи, ячменю, ріпаку. Однак позивач, крім того, що не надав доказів реальної можливості отримання прибутку із землі, яка перебувала в оренді у відповідача, не довів наявність цивільного правопорушення у діях відповідача, так і не обґрунтував з якої саме культури мав би отримати дохід (упущену вигоду). Щодо судових витрат, то відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн та очікує понести судові витрати у розмірі 5000,00 грн. За вказаних у відзиві обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та стягнути з нього судові витрати які поніс відповідач.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що ще в 2010 році уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, а в 2015 році виявилося, що договір був переукладений до 2021 року. Договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідачем, він не підписував, в зв`язку з чим рішенням суду такий договір було визнано недійсним. Він звертався до відповідача з приводу повернення йому земельної ділянки, так як бажав сам її обробляти, але відповідач його навіть слухати не хотів і земельну ділянки повернув лише в 2019 році. З 2013 року по 2018 рік він отримував орендну плату від відповідача, хоча бажав сам обробляти земельну ділянки. Сільськогосподарської техніки він не має, але йому є де взяти таку техніку. У нього є земельна ділянка біля будинку, яку він теж обробляє, тому насіння для садівництва він купував. Розмір упущеної вигоди визначений відповідним актом.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та стягнути з останнього на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 25000 грн. Суду також пояснив, що позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи (упущена вигода), що тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною для завдання збитків; доводи позивача, які містяться в позовній заяві, не будуються на доказах, відсутні обставини, що підтверджують заявлені вимоги.

Інші учасники справи в судові засідання не з`являлися без поважних причин, хоч в установленому порядку повідомлялися про дату, час та місце проведення судового розгляду.

09.02.2021 через канцелярію суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління статистики у Вінницькій області згідно з довіреністю Марценюка О.Б. надійшла письмова заява про розгляд справи 16.02.2021 у його відсутність.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думки учасників справи, дослідивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га, розташована в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, що не заперечується сторонами по справі.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2018 по справі № 128/3959/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до керівника Селянського (фермерського) господарства Ромашка Вайна Дмитра Васильовича, Селянського (фермерського) господарства Ромашка про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки було задоволено: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений з Селянським (фермерським) господарством Ромашка 12.11.2012 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га, розташованої в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, яка згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 30.05.2012 серії ЯК № 067951 належить ОСОБА_1 ; зобов`язано Селянське (фермерське) господарство Ромашка повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га, розташовану в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, яка згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 30.05.2012 серії ЯК № 067951 належить ОСОБА_1 ; відмовлено в позові до керівника Селянського (фермерського) господарства Ромашка Вайна Дмитра Васильовича та вирішено питання по судових витратах. Дане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду 27.12.2018.

21.02.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до Селянського (фермерського) господарства Ромашка з письмовою вимогою про відшкодування йому завданої шкоди в розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) грн 00 коп. у зв`язку з неправомірним використанням відповідачем належної йому земельної ділянки, що підтверджується ксерокопією даного звернення та ксерокопією рекомендованого повідомлення, з якого не вбачається, що відповідачем отримано дане звернення.

03.07.2019 розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації за № 215 затверджено акт про визначення розмірів збитку, заподіяного ОСОБА_1 Селянським (фермерським) господарством Ромашка . Відповідно до даного акта, розмір збитків (неодержаний дохід), що може бути відшкодований ОСОБА_1 , при умові обгрунтування завданих Селянським (фермерським) господарством Ромашка на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом використання протягом 2013-2018 років земельної ділянки площею 2,4436 га, який міг би отримати ОСОБА_1 внаслідок її тимчасового зайняття з боку Селянського (фермерського) господарства Ромашка у разі посіву пшениці 147 452,32 грн, у разі посіву кукурудзи 259 451,28грн, у разі посіву ячменю 61 958,53 грн, у разі посіву ріпаку 239 312,16 грн. Крім того, в акті зазначено, що ОСОБА_1 отримував орендну плату протягом 2014-2018 років в сумі 20401,23 грн.

З копії акта приймання-передачі земельної ділянки від 07.02.2019 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га вбачається, що відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2018 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27.12.2018 сторони: ОСОБА_1 та Селянське (фермерське) господарство Ромашка дійшли, що СФГ Ромашка передала, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га,розташовану на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Також сторони погодили, що будь-яких претензій щодо стану земельної ділянки один до одного вони не мають. Копія даного акту була надіслана до Головного управління статистики у Вінницькій області та до Вінницької районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

У статті 22 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток

Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, в даній категорії справ, судам в першу чергу необхідно установити факт наявності самовільного зайняття земельної ділянки, яке в причинно-наслідковому зв`язку потягло за собою втрату упущеної вигоди.

У разі встановлення такої обставини для обчислення розміру упущеної вигоди слід застосовувати Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків. Суд вважає недоведеним позивачем факт самовільного зайняття і використання відповідачем спірної земельної ділянки, розмір заявленої до стягнення суми збитків (ймовірно неодержаних позивачем доходів).

Належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивачем суду не надано.

Так, своєюпозовною заявою позивач бажає стягнути з відповідача збитки у сумі 240 977,34 грн, однак жодним чином не доводить належними та допустимими доказами, що дійсно поніс збитки (їх наявність). Позивач повинен був надати суду документи, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання ним доходів від використання земельної ділянки. Крім того, в проміжок часу з 2013 року по 2018 рік позивач жодного разу не звертався до відповідача із будь-якими заявами, вимогами про бажання використовувати землю самостійно, як і не звертався зі скаргами на дії відповідача, що може свідчити про відсутність наміру використовувати землю самостійно. За цей період він отримував від відповідача орендну плату за землю, що свідчить про відсутність вчинення позивачем будь-яких дій щодо одержання упущеної вигоди. Також відсутні в матеріалах справи докази вжиття позивачем заходів у проміжок часу з 2013 року по 2018 рік щодо зменшення збитків (упущеної вигоди) та одержання таких, які виникли (хоча їх не існує). В розпорядженні Вінницької РДА від 03.07.2019 за № 215 та в акті про визначення збитків визначено суму упущеної вигоди (за умови її доведення позивачем), яку міг би отримати позивач в разі посіву пшениці, кукурудзи, ячменю, ріпаку. Однак позивач, крім того, що не надав доказів реальної можливості отримання прибутку із землі, яка перебувала в оренді у відповідача, не довів наявність цивільного правопорушення у діях відповідача, так і не обґрунтував з якої саме культури мав би отримати дохід (упущену вигоду).

Таким чином, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування упущеної вигоди, не доведено реальної можливості отримання прибутку із землі, яка перебувала в оренді у відповідача, не доведено наявність цивільного правопорушення у діях відповідача, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Крім того, суд зазначає про те, що позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви не додано усіх доказів на підтвердження обставин, викладених в позові.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевказані положення ст. 141 ЦПК України та ті обставини, що позивач в силу Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Процесуальний алгоритм доведення розміру витрат на професійну правову допомогу передбачає подання стороною судового процесу: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - разом із першою заявою по суті спору відповідно до ст.134 ЦПК України; доказів понесення судових витрат - до закінчення судових дебатів або, за попередньою заявою, протягом 5 днів після ухвалення судового рішення (у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вищезазначена правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та те, що представником відповідача надано докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в сум 25000 грн, а також те, що позивачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає за необхідне, оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати, понесені відповідачем на правничу допомогу, стягнути з позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 141, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Ромашка , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Вінницька районна державна адміністрація, Головне управління статистики у Вінницькій області, про відшкодування шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства Ромашка судові витрати, понесені на правову допомогу, в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Судові витрати щодо судового збору, від сплати якого звільнено позивача ОСОБА_1 , компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач Селянське (фермерське) господарство Ромашка , адреса місцезнаходження: c. Обідне, Немирівського району Вінницької області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницька районна державна адміністрація, адреса місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 17.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління статистики у Вінницькій області, адреса місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 15 .

Повне рішення виготовлено 26.02.2021.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська