Постанова

від 20.04.2021 по справі 128/3152/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/3152/19

Провадження № 22-ц/801/892/2021

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Карпінської Ю.Ф., повний текст якого складений 26 лютого 2021 року

в справі № 128/3152/19

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до селянського (фермерського) господарства Ромашка (відповідач)

за участі Вінницької районної державної адміністрації, Головне управління статистики у Вінницькій області (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору)

про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до селянського (фермерського) господарства Ромашка про відшкодування шкоди. В обґрунтування вимог посилається на те, що на підставі Державного акта про право власності на землю № 067951 від 30.05.2012 йому на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0520687600:01:002:0015.

12.11.2012 відповідач без його згоди, тобто з власної ініціативи склав проект договору оренди цієї земельної ділянки, який від його імені у 2013 році підписав та зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/3959/16-ц від 25.09.2018 визнано недійсним договір, укладений від його імені Селянським (фермерським) господарством Ромашка від 12.11.2012 щодо оренди земельної ділянки та зобов`язано відповідача повернути йому зазначену земельну ділянку. Дане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду 27.12.2018.

На думку позивача вказаним судовим рішенням суду підтверджено той факт, що відповідач всупереч його волі використовував належну йому земельну ділянку в період з 2013 року по 27.12.2018 та отримував реальні доходи від неї.

Такими неправомірними діями відповідача його сім`ї була завдана шкода, що виразилася у неодержанні реальних доходів за час невикористання земельної ділянки у період з 2013 року по 2018 рік.

21.02.2019 він письмово звернувся до відповідача з проханням досудового врегулювання спору та просив відшкодувати завдані йому збитки у вигляді упущеної вигоди. Однак в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати шкоду.

12.01.2019 він звернувся до Вінницької районної державної адміністрації із заявою про створення комісії щодо складання акта про визначення розмірів збитку, заподіяного йому СФГ Ромашка внаслідок незаконного вилучення та тимчасового незаконного зайняття його земельної ділянки і у зв`язку з неодержанням ним фактичних доходів через тимчасове невикористання земельної ділянки.

04.02.2019 головою Вінницької районної державної адміністрації складено письмове розпорядження № 29 про створення такої комісії та подано на затвердження акт про визначення розмірів збитку, заподіяного йому СФГ Ромашка , а 27.06.2019 був складений такий акт та визначено суму збитків за період з 2013 року по 2018 рік (з посиланням на лист Управління Статистики у Вінницькій області).

Відповідно до зазначеного акта сума недоотриманого доходу за період з 2013 року по 2018 рік склала: у разі посіву пшениці - 147 452,32 грн, у разі посіву кукурудзи - 259 451,28 грн, у разі посіву ячменю - 61 958,53 грн, у разі посіву ріпаку - 239 312,16 грн.

За таких обставин вважає, що розмір упущеної вигоди, який має бути відшкодований йому відповідачем становить 240 977,34 грн, а тому просив стягнути з відповідача вказану суму.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Як на підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції позивач посилається на ті ж обставини, якими він обґрунтовував свою позовну заяву та вважає, що суд першої інстанції дав їм невірну правову оцінку.

Відзив на апеляційну скаргу поданий з пропуском встановленого судом апеляційної інстанції строку, підстав для його продовження матеріали справи не містять, а тому він апеляційним судом залишений без розгляду і до уваги не приймається.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник СФГ Ромашка - адвокат Мельник Ю.М. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Представники Вінницької районної державної адміністрації, Головне управління статистики у Вінницькій області, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явились, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4436 га, кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, що розташована в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2018 по справі № 128/3959/16-ц визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений з Селянським (фермерським) господарством Ромашка 12.11.2012 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га, розташованої в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, яка згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 30.05.2012 серії ЯК № 067951 належить ОСОБА_1 та зобов`язано Селянське (фермерське) господарство Ромашка повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, площею 2,4436 га, розташовану в с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, яка згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 30.05.2012 серії ЯК № 067951 належить ОСОБА_1 . В позові до керівника Селянського (фермерського) господарства Ромашка Вайна Дмитра Васильовича відмовлено та вирішено питання по судових витратах.

Зазначене рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду 27.12.2018.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 07.02.2019, складеного у відповідності до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2018 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27.12.2018, ОСОБА_1 прийняв, а Селянське (фермерське) господарство Ромашка передало земельну ділянку площею 2,4436 га, кадастровий номер 0520687600:01:002:0015, розташовану на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Сторони також погодили, що будь-яких претензій щодо стану земельної ділянки один до одного вони не мають.

21.02.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до СФГ Ромашка з письмовою вимогою про відшкодування йому завданої шкоди в розмірі 320 000 грн у зв`язку з неправомірним використанням відповідачем належної йому земельної ділянки, проте докази отримання вказаного звернення відсутні.

03.07.2019 розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації за № 215 затверджено акт про визначення розмірів збитку, заподіяного ОСОБА_1 Селянським (фермерським) господарством Ромашка . Відповідно до акта, розмір збитків (неодержаний дохід), що може бути відшкодований ОСОБА_1 , при умові обґрунтування завданих Селянським (фермерським) господарством Ромашка на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом використання протягом 2013-2018 років земельної ділянки площею 2,4436 га, який міг би отримати ОСОБА_1 внаслідок її тимчасового зайняття з боку Селянського (фермерського) господарства Ромашка у разі посіву пшениці 147 452,32 грн, у разі посіву кукурудзи 259 451,28 грн, у разі посіву ячменю 61 958,53 грн, у разі посіву ріпаку 239 312,16 грн.

Крім того, зазначений акт містить відомості про те, що протягом 2014-2018 років ОСОБА_1 отримував орендну плату в сумі 20 401,23 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі N 127/16524/16-ц зазначено, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача .

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наведене дає підстави для висновку, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з частинами першою, третьою статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (статті 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Отже, судам належить також ураховувати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2018 року у справі N 61-1912св18 зробив висновок про те, що упущеною вигодою вважаються неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати. При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України). Між тим особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою.

Разом з тим позивач обґрунтовує суму збитків на припущенні про можливість отримання ним прибутку, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов`язань. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг би отримати таку вигоду, тобто володів необхідними засобами (технікою, насінням, засобами догляду рослин) і відповідною кваліфікацією для ефективного обробітку землі та вирощування товарної сільськогосподарської продукції, а наданий ним акт про визначення збитків вказує на наявність лише гіпотетичної (теоретичної) можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Згідно акту про визначення збитків ОСОБА_1 від 27 червня 2019 року, складеного комісією Вінницької районної державної адміністрації, яка створена розпорядженням голови районної державної адміністрації, розмір збитків, (неодержаний дохід), що може бути відшкодований ОСОБА_1 , при умові обґрунтування завданих Селянським (фермерським) господарством Ромашка на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом використання протягом 2013-2018 років земельної ділянки площею 2,4436 га, який міг би отримати ОСОБА_1 внаслідок її тимчасового зайняття з боку Селянського (фермерського) господарства Ромашка у разі посіву пшениці 147 452,32 грн, у разі посіву кукурудзи 259 451,28 грн, у разі посіву ячменю 61 958,53 грн, у разі посіву ріпаку 239 312,16 грн. При цьому орендна плата яку ОСОБА_1 отримував протягом 2014-2018 років становить 20401,23 грн.

За змістом вказаного акту суму збитків комісія визначила за формулами С=А*В, F=(A*B)-D, N=(A*B)-D-H, де: С - очікуваний неотриманий прибуток без врахування понесених затрат на вирощування одиниці сільськогосподарської продукції по Вінницькому районі; F - очікуваний неотриманий прибуток за мінусом собівартості одиниці сільськогосподарської продукції по Вінницькому районі; N- очікуваний неотриманий прибуток за мінусом собівартості одиниці сільськогосподарської продукції по Вінницькому районі та отриманої орендної плати; А - урожайність одиниці сільськогосподарської продукції, т/га; В -ціна одиниці сільськогосподарської продукції, грн/т; D- собівартості одиниці сільськогосподарської продукції, грн; Н - сума отриманої орендної плати за рік, грн.

В акті також вказується на те, що відшкодування збитків може мати місце за умови їх обґрунтування ОСОБА_1 , тоді як останній їх не обґрунтував (а.с. 4, т. 1).

Заявлена до відшкодування сума збитків - 240 977,34 грн не співпадає із жодною з сум можливого розміру збитків, визначених комісією в залежності від виду сільськогосподарської культури за умови її посіву, а ОСОБА_1 не зміг пояснити, як саме її сформовано, та не навів відповідних розрахунків.

Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовуються лише умовним припущенням про можливість отримання ним доходу, тоді як сама лише теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди. Позивач не довів наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивачем не доведено об`єктивну сторону спричинених відповідачем збитків, понесення збитків, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками. До матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, в період з 2013 по 2018 рік позивач не звертався до відповідача із вимогами про бажання звільнити земельну ділянку та намір користуватись нею, що може свідчити про відсутність наміру використовувати землю самостійно.

Більше того, у відповідний період часу він отримував від відповідача орендну плату за землю, що також свідчить про невчинення позивачем будь-яких дій щодо одержання доходу від самостійного обробітку землі, а натомість отримання ним пасивного доходу у виді орендної плати.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.04.2021

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

М.В.Матківська