Рішення

від 21.12.2020 по справі 679/116/18

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/25/2020

Справа № 679/116/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Федорчук Л.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ Приват Банк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ЗАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк та відповідачкою ОСОБА_1 06.11.2007 року був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, що відповідає дії платіжної картки, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Посилаючись на те, що відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2017 року становить 121479,86 грн. та складається із: заборгованості за кредитом 3046,55 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 107144,86 грн.; заборгованість за пенею та комісією 5265,60 грн.; штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 5772,85. - штраф (процентна складова).

На підставі наведеного позивач в поданій позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.11.2007 року в розмірі 121479,86 гривень та судовий збір в розмірі 1822,20 гривні.

Заочним рішення Нетішинського міського суду від 15.03.2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.11.2007 року в розмірі 121479,86 гривень, судовий збір в розмірі 1822,20 гривні, а всього: 123302 гривні 06 копійок.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 26.12.2018 року заочне рішення Нетішинського міського суду від 15.03.2018 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.01.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалами суду від 05.02.2019 року та 03.04.2019 року було задоволені клопотання представника відповідача адвоката Огойка А.А. про витребування від позивача доказів.

Ухвалою суду від 31.05.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №342/180/17.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року провадження у справі поновлено.

03.12.2020 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог. Однак, суд вважає за необхідне не приймати до розгляду та повернути позивачу заяву про зменшення позовних вимог, оскільки така подана з порушенням ст. 49 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Огойко А.А. у судове засідання не з`явилася, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює суб`єкт господарювання (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Судом встановлено, що 06.11.2007 року між ПАТ КБ ПриватБанк (на даний час АТ КБ ПриватБанк ) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, що підтверджується письмовою Заявою, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачкою. У цій Заяві зазначається, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну кредитну картку Універсальна 55 днів пільгового періоду із кредитним лімітом у сумі 1000 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитом в розмірі 1,9% на місяць на залишок заборгованості, щомісячною комісією у розмірі 1% і ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку і виражає свою згоду з тим, що ця Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).

У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За розрахунком позивача (а.с. 5-8) за договором № б/н від 06.11.2007 року, станом на 31.12.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить - 121479,86 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 3046,55 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 107144,86 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією - 5265,60 гривень; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- штраф (фіксована частина) - 250,00 грн.,

- штраф (процентна складова) - 5772,85грн.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 6 листопада 2007 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування . До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг , що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк у період - з часу виникнення спірних правовідносин (6 листопада 2007 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (11 січня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг , відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надана банком довідка про зміну умов кредитування з використанням кредитки також відповідачем не підписана.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та правил надання банківських послуг , які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 6 листопада 2007 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати пені та штрафів.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь АТ КБ ПриватБанк пені та штрафів не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача з їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 6 листопада 2007 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг , який викладений на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати зі сплати процентів за користування кредитним коштами, пені, комісії та штрафів в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту в обумовленому позивачем розмірі.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

З урахуванням наведеного, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача: 5265 грн. 60 коп. - пені, та штрафів - 250 грн. (фіксована частина), 5772 грн. 85 коп. (процентна складова) відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.

За змістом пунктів 2.3., 2.4., 3.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (у редакції, що діяла станом на 20 жовтня 2011 року - дату видачі картки № НОМЕР_1 ), спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб (далі - договір).

Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов`язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов`язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії. Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором. Банк зобов`язаний після виконання взаємних зобов`язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним.

Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.

Письмового договору між банком та ОСОБА_1 про встановлення кредитного ліміту на платіжної картки № НОМЕР_2 від 02 березня 2012 року (заяви на видачу кредиту, підписаної відповідачем) матеріали справи не містять.

Отже, обставини щодо перевипуску кредитної платіжної картки № НОМЕР_3 із видачею кредитної картки № НОМЕР_2 не встановлені, а тому кінцевий строк кредитування у справі становить до 31 серпня 2015 року, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_3 .

20 жовтня 2011 року додатково до кредитної карти № НОМЕР_3 відповідачці було надано позивачем міні кредитку за № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня травня 2015 року, яка не має свого рахунку й окремих умов обслуговування та є оригінальним способом доступу до рахунку основної карти за № НОМЕР_3 .

Вказана обставина відповідає пункту 3.6 розділу І Умов та правил надання банківських послуг та підтверджується випискою Банку по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період 09.01.2005 - 09.01.2019 №2D75SPE40T3H91I8 від 9 січня 2019 року( Т.1 а.с. 107), з якої вбачається, що 20 жовтня 2011 року банк списав з карткового рахунку відповідачки комісію за випуск міні кредитки.

У постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у с №752/16018/15-ц (провадження № 6-2315цс16) зроблено висновок, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в одностороньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку .

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від

11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Таким чином, вищезазначені норми визначають правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставка за кредитом, якими є недійсність такого правочину.

Матеріали справи доказів належного повідомлення Відповідача про підвищення процентної ставки не містять.

При цьому, необхідно враховувати, що зміна тарифного плану через SMS повідомлення не може прийматись до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Умовами (п. 5.3) встановлено обов`язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.

Здійснення платежів за новим тарифним планом також не може свідчити про те, що Позичальник був належним чином повідомлений про зміну умов обслуговування рахунку.

Згідно частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може зміню залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 664/2784/15-ц (провадження № 61-4835св18), від 28 листопада 2018 справі № 221/5102/16-ц, які в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів повинні враховуватись іншими судами при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.

За розрахунком позивача за договором виникла заборгованість станом на 31.12.2017 року у розмірі 121479,86 грн., у тому числі: 3046,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, 107144,86 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 5265,60 грн. заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 5772,85 грн штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 5.5 Правил користування платіжною карткою розділу II Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів на рік.

Підпунктом 5.5.2 п. 5.5 Правил користування платіжною карткою розділу II Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що проценти за користування Кредитом (в тому числі Простроченим кредитом і Овердрафтом), передбачені Тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожен календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту кошти, від дня списання суми з карткового рахунку.

Виходячи з вищеописаних умов кредитного договору, сума процентів обраховується за такою формулою:

сума залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) х річний розмір процентної ставки, встановлений Банком / 360 календарних днів на рік х кількість календарних днів користування коштами = сума процентів .

Водночас у доданому до позовної заяви розрахунку Банку, починаючи з 23 грудня 2007 року наявні арифметичні помилки.

Так, за 23 грудня 2007 року залишок поточного тіла кредиту на який нараховуються проценти становить 0 , кількість днів за які нараховані проценти 3 , процентна ставка 22,80 , сума процентів нарахована Банком становить 20,86 грн., проте, 0 грн. поточного тіла кредиту х 22,80 %: 360 днів : 100x3 дня = 0 грн. процентів.

З 01 січня 2013 року річний розмір процентної ставки, встановлений Банком становить 30,00%.; з 01 вересня 2014 року - 34,80%; з 01 квітня 2015 року - 43,20%. Тоді як доказів належного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставка за кредитом, матеріали справи не містять. Тому, враховуючи правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 664/2784/15-ц (провадження № 61-4835св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 221/5102/16-ц, такі зміни відсоткової ставки є недійсними.

Враховуючи що доданий Банком до його позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 6 листопада 2007 року станом на 31 грудня 2017 року зроблено всупереч викладеним положенням чинного законодавства та умовам договору за протиправно підвищеною процентною ставкою та ще й з арифметичними помилками, то його належить розцінювати як неналежний та недостовірний доказ.

Однак із наданого Банком розрахунку заборгованості (Т.1 а.с.5-9) вбачається, що за договором погашено: заборгованість за кредитом у сумі 18688,90 грн. За рахунок кредиту погашені проценти у сумі 3834,80 грн. Витрати клієнтом кредитних коштів складають 3868,73 грн.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, не підтверджується обставина наявності у відповідача станом на 31 грудня 2017 року заборгованості як такої, за кредитним договором №б/н від 06 листопада 2007 року.

Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи змістом (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Отже, у зв`язку з недоведеністю факту наявності заборгованості за кредитом позовні вимоги про стягнення кредиту задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.526, 530, 599, 626, 627, 634, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12,13, 81, 133,141, 265, 280-289 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони по справі:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , місцезнаходження: м.Київ вул.Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 )

Суддя Р.М.Стасюк