Постанова

від 24.02.2021 по справі 921/494/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа №921/494/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,

Суддів: Кордюк Г.Т.,

Кравчук Н. М.,

при секретарі Карнидал Л.

за участю представників:

від позивача : Майка М. Б.

від відповідача1 :. не з`явився

від відповідача2 : не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Добробуд Сервіс" б/н від 26.11.2020 (вх. № 01-05/358/21 )

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020, повний текст рішення складено 23.12.2020

у справі № 921/494/20 (суддя Гевко В.Л.)

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "ДОБРОБУД СЕРВІС", вулиця Микулинецька, 3А, офіс 803, місто Тернопіль, 46001

до відповідача: 1. Відкритого акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", вулиця Енергетична, будинок, 2, місто Тернопіль, 46010

до відповідача 2. Дочірнього підприємства "МЖК ІРЛАГА" Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА", вулиця Карпенка 24, офіс 31, місто Тернопіль, 46018

про зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 розірвати укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 11.06.2020 року №4412 у зв`язку з істотною зміною обставин та зміною споживача послуг; зобов`язати відповідача-1 укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з позивачем (ОК "Добробуд сервіс") як з новим споживачем послуг з розподілу електричної енергії за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька, 3А та надати проект договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії протягом семи робочих днів після набрання законної сили рішенням суду",

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2020 у справі №921/494/20 відмовлено у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "ДОБРОБУД СЕРВІС" до відповідача: 1. ВАТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО", до відповідача 2. ДП "МЖК ІРЛАГА" ТОВ "МЖК ІРЛАГА" про зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 розірвати укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 11.06.2020 року №4412 у зв`язку з істотною зміною обставин та зміною споживача послуг ; зобов`язати відповідача-1 укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з позивачем (ОК "Добробуд сервіс") як з новим споживачем послуг з розподілу електричної енергії за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька, 3А та надати проект договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії протягом семи робочих днів після набрання законної сили рішенням суду"

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подана до Господарського суду Тернопільської області 02.12.2020, надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 25.01.2021.

У апеляційній скарзі апелянт вказав, що згідно рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу "Добробуд сервіс" протокол №2 від 10 вересня 2019 року, на якому були присутні співвласники нежитлових приміщень, які володіють у сукупній кількості 54,06% площ нежитлових приміщень за адресою : м. Тернопіль, вул. Микулинецька 3А, було прийнято рішення - "Здійснювати ОК "Добробуд сервіс" управління нежитлового будинку за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька 3А через свої органи управління з 1 березня 2020 року".

Згідно до п.5 Даного протоколу покладено на голову правління ОК "Добробуд сервіс" Боднара В.Б. зобов`язання заключити договори на постачання електроенергії, води і водовідведення, обслуговування ліфтового господарства та з іншими організаціями для повноцінного обслуговування будинку за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька, 3А.

16 квітня 2020 року ОК "ДОБРОБУД СЕРВІС" (далі по тексту - Позивач) звертався до ВАТ "Тернопільобленерго" в особі відокремленого підрозділу Тернопільський міський район електромереж (далі по тексту - Відповідач 1) із заявою про зміну споживача послуг та необхідність припинити дію договорів укладених на постачання електричної енергії, з організацією, яка зараз обслуговує будинок за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька, 3А у зв`язку з істотною зміною обставин та зміною споживача послуг, а також з проханням укласти договір на постачання електричної енергії з ОК "Добробуд сервіс" як з новим споживачем послуг постачання електричної енергії, за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька, 3А.

Письмової відповіді на дану заяву, станом на час звернення до суду, не отримано. В усній формі Відповідач-1 повідомив, що укласти договір про постачання електричної енергії за адресою: вул. Микулинецька, 3А, м. Тернопіль з Позивачем не може у зв`язку з наявністю договору про постачання електричної енергії з ДП "МЖК Ірлага" ТзОВ "МЖК Ірлага" код 42431651 (Відповідач-2) за вказаною адресою, який не розірваний.

Між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 існує договір про постачання електричної енергії, проте на адвокатський запит копію даного договору стороні Позивача не надано. У зв`язку з цим Позивачем подано суду клопотання про витребування доказів. Копію поданого адвокатського запиту та квитанцію про його відправку додано до позовної заяви.

Оскільки копії документів, а саме копія договору про постачання електричної енергії, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, не може буде подано Позивачем з об`єктивних причин, та враховуючи, що даний договір відсутній у вільному доступі, Позивач не є стороною даного договору, відповіді на адвокатський запит з проханням надати договір не отримано, тому Позивач звернувся до суду про необхідність витребувати копію даного договору.

Доводи Відповідача-1 про неможливість укладення договору з Позивачем без розірвання попередньо договору про постачання електричної енергії з ДП "МЖК Ірлага" Тзов "МЖК Ірлага" код 42431651, яке не повідомляло Відповідача-1 про звільнення займаного приміщення, не зверталося з вимогою про розірвання договору та не надало пропозицій внести зміни до договору є, на думку Позивача, такими, що не ґрунтуються на законі, відсутність ініціативи відносно своєчасного розірвання договору з попереднім користувачем та/або невиконання своїх обов`язків попереднім користувачем не повинні впливати на укладення нового договору з новим власником (користувачем) майна.

ДП "МЖК Ірлага" Тзов "МЖК Ірлага" код 42431651 не використовує приміщення за адресою: вул. Микулинецька, 3А, м. Тернопіль, не користується ним, не займає його, не є власником даного приміщення, таким чином, не має потреби на споживання електричної енергії у об`єктах нерухомості за адресою: вул. Микулинецька, 3А, м. Тернопіль.

Крім того, Позивач звертався до ДП "МЖК Ірлага" Тзов "МЖК Ірлага" з листом про необхідність припинити дію договорів на постачання електричної енергії, укладені ним за адресою: вул. Микулинецька, 3А, м. Тернопіль.

З огляду на це, апелянт вважає, що він як споживач електричної енергії має право, а Відповідач-1, як постачальник електричної енергії, - зобов`язаний укласти договір про постачання електричної енергії.

Згідно п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила) договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним енергопостачальником за вільними цінами. Споживачем електричної енергії є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Між тим, за змістом пункту 4.27 Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отримання документального підтвердження факту зміни власника об`єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення.

Згідно до ч.1-2 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.4 ст. 14 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку. Такою уповноваженою особою може бути: співвласник багатоквартирного будинку; управитель багатоквартирного будинку;уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку;правління житлово-будівельного кооперативу; інша фізична чи юридична особа, уповноважена рішенням співвласників (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Укладення договору про постачання електричної енергії є обов`язком постачальника електричної енергії і запропонований договір повинен відповідати типовому договору про постачання електричної енергії (додаток 3 до ПКЕЕ). Відмова постачальника електричної енергії від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та ПКЕЕ.

Таким чином умови договору про постачання електричної енергії є типовими та законодавчо закріпленими.

Також позивач зазначає, що ніяких правових основ для укладення договору ДП "МЖК Ірлага" не існувало.

Додатково позивач зазначає, що зміна споживача послуг є виправданою та відображає волевиявлення СПІВВЛАСНИКІВ нежитлових приміщень за адресою : м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 3А.

Таким чином, усі процитовані вище норми законодавства, на думку апелянта, однозначно свідчать про те, що будинок за адресою: вул. Микулинецька, 3А, м. Тернопіль як цілий майновий комплекс є співвласністю власників нежитлових приміщень, а тому саме співвласники нежитлових приміщень самостійно обрали обслуговуючий кооператив.

А тому можливість вирішувати будь-які питання постачання електроенергії, води і водовідведення, обслуговування ліфтового господарства та питання з іншими організаціями для повноцінного обслуговування будинку за адресою : м. Тернопіль вул. Микулинецька, 3А здійснюються ними самостійно (або за дорученням вибраним ними обслуговуючим кооперативом).

У відзиві на дану апеляційну скаргу відповідачі заперечили проти її задоволення, вказали, що відповідно до положень статей 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки позивач не є стороною договору, він не має права подавати такий позов.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити.

Відповідач1 та відповідач2 не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та дату.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2020 року ДП "МЖК ІРЛАГА" товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" за заявою-приєднання відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір), розміщеного на сайті оператора системи розподілу ВАТ "Тернопільобленерго" за адресою : httрs://www.tое.соm.uа/ було ініційоване приєднання до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними : Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача згідно переліку об`єктів ЕІС-код точки згідно переліку об`єктів.

Також погоджено Порядок розрахунків щодо сплати вартості послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт Споживача ; Використання системи онлайн-розрахунків "Персональний кабінет" складено Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, а саме : ДП "МЖК ІРЛАГА" товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" та ВАТ "Тернопільобленерго" адміністративного комплексу, що знаходиться за адресою : м. Тернопіль вул. Микулинецька,3А.

За змістом пункту 4.27 Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отримання документального підтвердження факту зміни власника об`єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (у разі наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення.

Отже, як матеріалами справи так і учасниками спору у судових засіданнях підтверджено той факт, що між Відповідачем-1 - ВАТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" та Відповідачем-2 Дочірнім підприємством "МЖК ІРЛАГА" ТОВ "МЖК ІРЛАГА" існує укладений договір про розподіл електричної енергії, за умовами якого здійснюється розподіл електричної енергії за Технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача згідно переліку об`єктів, зокрема і адміністративного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька,3А.

При цьому відповідач1 та відповідач 2, у своїх відзивах, наголошують на тому, що жодна із сторін цього договору не має претензій одна до одної та не бажає достроково розривати вказаний договір.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Позивач не є стороною договору, з матеріалів справи не вбачається, що оспорюваним договором порушені його права.

Отже, вивчивши матеріали справи, колегія суддів рахує правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не наведено достатньо аргументів та доказів, які б вказували на існування підстав для розірвання спірного договору. Позивач не є стороною договору.

Не вважає достатньо підтвердженим суд і твердження апелянта, що більшість власників нежитлових приміщень будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 3А висловили свою волю і згоду передати в управління Обслуговуючого Кооперативу "Добробуд Сервіс" як управителю для обслуговування будинок за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька,3А.

Так, суд звертає увагу, що суди розглядають справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Добробуд Сервіс" б/н від 26.11.2020 (вх. № 01-05/358/21 ) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 у справі № 921/494/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.03.2021.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н. М.