Ухвала

від 01.02.2021 по справі 910/3493/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"01" лютого 2021 р. Справа№ 910/3493/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

Представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 01.02.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос про забезпечення позову

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 про забезпечення позову

у справі № 910/3493/20 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Контрактова

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Транс Сервіс

про стягнення 2 000 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Контрактова (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Транс Сервіс (відповідач-2) про стягнення 2.000.000,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачами умов Договору кредитної лінії № 116 від 29.09.10. та Договору поруки № 116/4 від 15.08.12.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби - вісім вантажних бетонорозмішувачів, які належать Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Контрактова , в межах суми пред`явленого позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначив, що означені транспортні засоби в будь-який момент можуть перейти у власність третій особі - ТОВ Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , з огляду на що, на думку заявника, існує загроза неможливості виконання даного рішення суду, оскільки в примусовому порядку виконання даного рішення суду буде вчинятись і шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт в межах суми пред`явленого позову на належні на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Контрактова транспортні засоби:

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 13.10.2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане УДАІ МВС України в м. Києві від 23.01.2008, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , видане ВРЕР - 8 УДАІ в м. Києві від 20.05.2008, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , видане ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві від 20.05.2008, НОМЕР_8 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , видане ВРЕР - 8 УДАІ в м. Києві від 20.05.2008, НОМЕР_10 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69 361, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_12 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453 114, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_14 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453-014, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_16 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що співмірним та адекватним заходом із позовними вимогами, направленим на ефективне поновлення в правах, є саме накладення арешту на визначені заявником, вказані в договорі застави № 116-з від 28.03.2013. транспортні засоби, при цьому заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортні засоби, які застосовуються судом, не позбавляють відповідача-1 його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджатимуть відповідачу займатись господарською діяльністю, а лише обмежать право відповідача-1 вільно розпоряджатися такими транспортними засобами, які належать останньому.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, особа, яка не брала участь у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , з посиланням на ч. 1 ст. 254 ГПК України, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20. При цьому посилається на те, що він не брав участі у розгляді даної справи, а оскарженою ухвалою суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуваною ухвалою порушуються права та законні інтереси скаржника щодо вільного володіння, користування та розпорядження власним майном, також погашення заборгованості, що є предметом розгляду справи №910/3493/20, за рахунок спірних транспортних засобів не відповідає закону, оскільки відповідач-1 не є власником вказаних транспортних засобів.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20, повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 28.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №910/3493/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/3493/20 скасовано, справу № 910/3493/20 направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І., розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2021.

Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

01.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване перебуванням на лікарняному адвоката апелянта Павліка О.М. та неможливістю забезпечити явку іншого представника та відсутністю відповідних знань для самопредставництва під час розгляду апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмежений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, зважаючи на ненадання доказів неможливості представником апелянта взяти участь у судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції у приміщенні суду або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також, враховуючи, що апелянтом не зазначено будь-яких додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою Державою. Як будь-яка правова Держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язок Держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Отже, Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка не брала участі у справі, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що скаржник має довести наявність у нього правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

А тому в апеляційній скарзі має бути чітко зазначено, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками особи, що не брала участі у цій справі.

Доведення цих обставин покладено на скаржника, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідна правова позиція стосовно права на апеляційне оскарження особами, які не брали участі у справі, викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема: від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 № 5023/4734/12, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17, у справі 914/2404/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справах № 905/946/18 та № 905/947/18, від 18.09.2019 у справі № 905/943/18.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Судом встановлено, що 29.09.2010 між ПАТ Діамантбанк та відповідачем-1 було укладено Договір кредитної лінії № 116, в забезпечення зобов`язань за яким 26.12.2011 було укладено Договір застави транспортних засобів № 116З, предметом забезпечення за яким є:

- вантажний бетонорозмішувач 65210 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_17 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_18 ;

- вантажний самоскид 6520 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_19 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 ;

- вантажний самоскид 6520 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_21 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_22 ;

- вантажний бетонорозмішувач 65201 КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_23 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_24 ;

- вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_25 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_26 ;

- вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_27 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_28 ;

- вантажний бетонорозмішувач 6520 АБС-9ДА КАМАЗ, 2008 р.в.; НОМЕР_29 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_30 ;

- вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_14 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_31 ;

- вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_16 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_32 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_2 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_33 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 р.в.; НОМЕР_12 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_34 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 р.в.; НОМЕР_4 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_35 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_6 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_36 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_10 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_37 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_8 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_38 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_39 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_40 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_41 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_42 .

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 р.в.; НОМЕР_43 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_44 ;

- вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 6520 АБС - 9ДА, 2008 р.в.; НОМЕР_45 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_46 ;

- вантажний бетонорозмішувач 581453-014 КАМАЗ, 2007 р.в.; НОМЕР_47 ; номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_48 ;

- Екскаватор Hyundai R-200 W-7, 2008 року, НОМЕР_49, НОМЕР_50.

Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги за договорами застави, ПАТ Діамантбанк відступив належні йому, а Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос (далі - ТОВ Геліос ) прийняло та набуло всі права Заставодержателя за Договором застави транспортних засобів № 116-3 від 26.12.11.

Частину транспортних засобів було відчужено ТОВ ЛК Контрактова без погодження із заставодержателем та наявністю обтяження в Державному реєстрі рухомого майна іншим особам, про що свідчать відповіді на запити ТОВ ФК Геліос .

При цьому ПАТ Діамантбанк та позивач не надавали згоду ТОВ ЛК Контрактова на відчуження заставного майна в тому числі шляхом укладення договору найму транспортних засобів від 24.09.13. № 001 з ТОВ Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс .

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві за вих. № 31/26-388 ТОВ ЛК Контрактова було здійснено відчуження транспортних засобів за період з 2014 року по 2016 рік, які перебували у заставі ПАТ Діамантбанк , правонаступником якого виступає ТОВ ФК Геліос .

Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, скаржник посилається на наступне.

На думку скаржника, оскаржуваною ухвалою порушуються права та законні інтереси щодо вільного володіння, користування та розпорядження власним майном, також погашення заборгованості, що є предметом розгляду даної справи за рахунок спірних транспортних засобів не відповідає закону, оскільки відповідач не є власником транспортних засобів.

Посилаючись на вказані обставини, заявник звертає увагу на те, що 24.09.2013 між відповідачем-1 (наймодавець) та ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" (наймач) було укладено договір найму - продажу транспортних засобів №001, у відповідності до якого наймодавець передає наймачу у тимчасове користування транспортні засоби, вказані у п.1.2 договору, з подальшим набуттям наймачем права власності на них у порядку, встановленому закону (п. 1.1 договору). Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору визначено перелік транспортних засобів, строк, розмір щомісячної плати, вартість майна та порядок розрахунків, узгоджено розділом 2 договору.

Заявник вказує, що право власності на транспорті засоби переходить від наймодавця до наймача після закінчення строку найму, яке наймодавець зобов`язаний передати у власність наймача по акту, що визначено пунктами 1.6, 3.2.2 договору.

03.03.2020 у зв`язку із повним виконанням договору ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" щодо сплати грошових коштів між відповідачем-1 та наймачем складено акт про передачу транспортних засобів у власність.

Ці обставини за твердженням заявника, свідчать про перебування транспортних засобів у власності ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс". Однак, суд першої інстанції приймаючи ухвалу залишив поза увагою повне виконання скаржником умов договору найму та переходу права власності, а тому помилково наклав арешт на майно, яке належить боржнику, чим порушив права та інтереси власника транспортних засобів - ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс".

Крім того, скаржник послався на ту обставину, що раніше арешт та вилучення вищезазначених транспортних засобів було здійснено приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько Миколою Миколайовичем на підставі постанови від 25.02.2020 в межах виконавчого провадження №58041036 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №10/23377/17 про стягнення солідарно з ТОВ Лізингова компанія Контрактова та ТОВ БУДТРАНС СЕРВІС на користь ПАТ Діамантбанк 2 000 000,00 гривень. (ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2019 у справі №910/23377/17 замінено позивача ПАТ Діамантбанк на його процесуального правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Геліос , замінено стягувача ПАТ Діамантбанк на його равонаступника ТОВ Фінансова компанія Геліос з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/23377/17 про стягнення заборгованості з ТОВ Лізингова компанія Контрактова ).

Крім того, скаржник зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020 у справі № 10/5182/20 скасовано постанову від 25.02.2020 про арешт та вилучення майна, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. Зокрема, зазначене рішення суду мотивоване наявністю правових підстав для скасування постанови про опис та арешт майна боржника, оскільки таким рішенням накладено арешт на майно, яке не належить боржнику у виконавчому провадженні №58041036, що свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам Закону України Про виконавче провадження . Натомість таке майно є власністю ТОВ Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , а тому має бути повернуто останньому внаслідок скасування в судовому порядку оскаржуваного рішення про опис та арешт майна боржника.

Також, в межах розгляду справи №640/5182/20 Окружним адміністративним судом Києва ухвалою від 06.03.2020 задоволено заяву ТОВ Торгово-транспортна компанія Полиця-Сервіс про забезпечення позову та заборонено до набрання судовим рішенням по справі №640/5182/20 законної сили Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Солонько М.М., Державному підприємству Сетам та Філії місті Києві та Київській області Державного підприємства Сетам вчиняти дії з продажу майна, а саме описаних та арештованих транспортних засобів відповідно до постанови Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича від 25.02.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №58041036 щодо спірних транспортних засобів. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №640/5182/20 зазначену ухвалу залишено без змін.

Таким чином, на переконання скаржника, оскарженою ухвалою його права порушуються, оскільки арешт предмета лізингу обмежує права скаржника, як власника транспортних засобів, зокрема унеможливлює процес державної реєстрації відповідного майна у встановленому законом порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" обґрунтовувало власну позицію тим, що право власності на транспортні засоби, на які накладено арешт ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/3493/20, на момент прийняття вказаної ухвали належало саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс", за наслідками виконання умов договору найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" надано на підтвердження своїх доводів відповідні докази - договір найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001, акт про передачу транспортних засобів від 03.03.2020 тощо.

Отже, основним аргументом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" є те, що накладення арешту на транспортні засоби, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс", а не відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова", усупереч приписам пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, порушує права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" як власника таких транспортних засобів.

Стосовно тверджень скаржника про наявність у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суджень про права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" колегія суддів зазначає наступне.

Так, у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що, оскільки право власності на транспортні засоби, щодо яких ТОВ ФК Геліос подано заяву про забезпечення позову, у будь-який момент можуть перейти у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , то існує загроза, що у випадку задоволення позовних вимог, рішення суду буде неможливо виконати, в тому числі і шляхом звернення стягнення на майно боржника за відсутності в нього грошових коштів.

Із наведених мотивів оскаржуваної ухвали не вбачається наявності суджень місцевого господарського суду про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" у відповідних правовідносинах, а правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням не є очевидним та безумовним, а лише ймовірним, про що свідчать висновки суду першої інстанції лише щодо можливості (ймовірності) переходу у майбутньому спірних транспортних засобів у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , які наразі перебувають у власності відповідача-1.

Фактично, наведені мотиви є оцінкою місцевим господарським судом аргументів заявника - ТОВ "Фінансова компанія "Геліос", викладених ним у заяві про забезпечення позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 Про дорожній рух (у редакції на час укладення договору найму транспортних засобів від 24.09.2013 № 001) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, N 1388 (у редакції на час укладення договору найму транспортних засобів від 24.09.2013 № 001) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що спірні транспорті засоби у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" не переходили, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, тому твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" про перебування у спірних транспортних засобів у його власності з моменту складення акту про передачу транспортних засобів у власність 03.03.2020 є безпідставними.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" не надано суду доказів визнання за ним права власності на спірні транспортні засоби у судовому порядку.

Крім того, посилання апелянта на те, що в мотивувальній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 згадано про те, що "ПАТ "Діамантбанк" та позивач не надавали згоду ТОВ "ЛК "Контрактова" на відчуження заставного майна, в тому числі шляхом укладення договору найму транспортних засобів від 24.09.2013 № 001 з ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс", фактично, є оцінкою суду аргументів заявника - ТОВ "Фінансова компанія "Геліос", викладених у заяві про забезпечення позову щодо відчуження відповідачем-1 за відсутності згоди заставодержателя та наявністю обтяження в Державному реєстрі рухомого майна (частини транспортних засобів) іншій особі, зокрема ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс".

З огляду на наявність в Державному реєстрі рухомого майна обтяжень спірних транспортних засобів, сама наявність або відсутність згоди заставодержателя на відчуження відповідних транспортних засобів третім особам, зокрема Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс", не має значення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі - продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Отже, у разі відчуження заставодавцем заставленого майна на користь третьої особи право застави заставодержателя зберігає силу для нового власника обтяженого майна; при цьому правовідносини застави між заставодержателем та новим власником предмета застави виникають з моменту набуття права власності на спірне майно новим власником та регулюються умовами договору застави, укладеного між попереднім власником, як заставодавцем заставленого майна та заставодержателем.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм права викладена також у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №911/21/18, від 05.02.2019 у справі №910/9131/16.

Посилаючись на те, що в мотивувальній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 згадано про те, що "ПАТ "Діамантбанк" та позивач не надавали згоду ТОВ "ЛК "Контрактова" на відчуження заставного майна, в тому числі шляхом укладення договору найму транспортних засобів від 24.09.2013 № 001 з ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс", апелянтом не доведено, що у цій частині оскаржуваної ухвали було прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками апелянта, який не брав участі у цій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" не доведено належними та допустимими доказами у розумінні положень статей 76, 77 ГПК України, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про його права. Тобто, в даному випадку апелянтом не доведено існування очевидного та безумовного правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням.

Висновки суду апеляційної інстанції

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20.

2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/3493/20 повернути до місцевого господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України

Ухвала підписана 22.02.2021 у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк