Постанова

від 17.02.2021 по справі 913/196/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа № 913/196/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників:

від позивача - Овчаренко Є.В., адвокат, ордер

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни,м. Рубіжне Луганської області (вх. № 2778 Л/1)

на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020, повне рішення складено 17.09.2020 (суддя Шеліхіна Р.М.) у справі № 913/196/20

за позовом фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгеніївни, м. Рубіжне Луганської області

до відповідача дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Рубіжне Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Рубіжанська міська рада Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Синігівська Тетяна Євгенівна звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств про визнання договору оренди від 01.01.2018 №83, укладеного між фізичною особою-підприємцем Синігівською Тетяною Євгеніївною та дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, недійсним та не маючим ніяких правових наслідків.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що укладений між сторонами договір про надання торгових місць №83 від 01.01.2018 фактично є договором оренди земельної ділянки, оскільки відповідачем не надано позивачу ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі відповідно до умов договору, а позивач має свої приміщення - МАФ та засоби торгівлі. Позивач вважає, що договір про надання торгових місць №83 від 01.01.2018 було укладено ним під впливом обману зі сторони відповідача, оскільки останнім фактично надано позивачеві земельну ділянку для розміщення МАФу і для ведення торговельної діяльності, в той же час дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств не було власником або орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне Луганської області, тому відповідач не мав правових підстав для передачі її в оренду третім особам для розміщення торгівельних споруд.

За твердженням позивача, оскільки земельна ділянка за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, належить до комунальної власності територіальної громади м. Рубіжне, а у відповідача відсутні правові підстави для використання її в своїй господарській діяльності та здійснення розпорядження нею, договір про надання торгівельних місць №83 від 01.01.2018 підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону. Підставу позову позивач нормативно обґрунтовує, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки договір суперечить вимогам закону та був вчинений під впливом обману.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.05.2020 відкрито провадження у справі № 913/196/20; ухвалою суду від 09.06.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено Рубіжанську міську раду Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір є договором про надання в оренду торгового місця, містить суттєві умови для договорів даного виду і відповідає умовам п.п.19,20 Правил торгівлі на ринках та умовам примірного (типового) договору оренди торгового місця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.09 №868. При цьому, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність умислу в діях відповідача ввести в оману позивача при укладенні договору, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Синігівська Тетяна Євгенівна звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі № 913/196/20; скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: визнати недійсним договір про надання торгівельних місць від 01.01.2018 року №83, укладений між фізичною особою-підприємцем Синігівською Тетяною Євгеніївною та дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне:

- відповідач при укладанні договору від 01.01.2018 №83 про надання торгівельного місця приховав від позивача інформацію про те, що з 26.10.2016 року не володіє земельною ділянкою, з масиву якої відповідач надавав торговельне місце за даним договором, а тому даний договір вчинено під впливом обману;

- оскільки відповідач не володіє майновими правами на земельну ділянку, то він не мав права і не міг передавати її в найм позивачу, оскільки це не породжує жодних юридичних наслідків.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 поновлено фізичній особі-підприємцю Синігівській Тетяні Євгенівні, м. Рубіжне Луганської області пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни, м. Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20; встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.

Від дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі № 913/196/20 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни без задоволення.

На адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Синігівської Т.Є., яким апелянт просив приєднати до матеріалів справи №913/196/20 додаткові докази, а саме: копію листа Рубіжанської міської ради Луганської області від 09.11.2020 вих/786; копію рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 04.11.2020 №118/10.

Після проведення підготовчих дій, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі № 913/196/20 на "10" грудня 2020 р. о 12:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 задоволено заяву фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни про участь представника у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20, призначеному на 10.12.2020 о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 10.12.2020 з розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 оголошено перерву до 23.12.2020 року о 12:30 год., про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №913/196/20, ухвалено проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" ( https://vkz.court.gov.ua ) за участю представника апелянта- адвоката Овчаренко Євгена Вікторовича поза межами приміщення суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 відкладено на 04.02.2021 об 11:30 год. Ухвалено проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://vkz.court.gov.ua); забезпечити участь представника фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни адвоката Овчаренко Євгена Вікторовича в судовому засіданні у справі №913/196/20, призначеному на 04.02.2021 року об 11:30 у режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 24.04.2020 №196.

22.01.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгеніївни надійшли письмові пояснення в яких апелянтом, зокрема, зазначено про здійснення торгівлі використовуючи не торгівельне місце, так як його не існує в матеріальному світі, а частину земельної ділянки розміром 19,00 кв.м., яка перебувала і перебуває у власності третьої особи.

26.01.2021 від представника позивача, адвоката Овчаренко Євгена Вікторовича, надійшло клопотання про відкладення судового засідання, що призначено на 04.02.2021 об 11: 30 годин, у зв`язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні, повідомивши, що ФОП Синігівська Т.Є. не має змоги самостійно представляти свої інтереси у суді, оскільки потребує правової допомоги. Просив не здійснювати розгляд справи без апелянта та його представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни, м. Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 відкладено на 17.02.2021 о 09:30; ухвалено проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" ( https://vkz.court.gov.ua ), забезпечити участь представника фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгенівни - адвоката Овчаренко Євгена Вікторовича у судовому засіданні у справі №913/196/20, призначеному на 17.02.2021 року о 9:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник апелянта у судових засіданнях підтримував доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 скасувати, позов задовольнити повністю.

Відповідач та третя особа не скористалися правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адреси, що містяться у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Явка представників в судове засідання не визнавалася обов`язковою. Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Що стосується заявленого апелянтом клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (копії листа Рубіжанської міської ради Луганської області від 09.11.2020 вих/786; копії рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 04.11.2020 №118/10), під час його розгляду судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, наведена вище норма процесуального законодавства пов`язує можливість прийняття додаткових доказів в разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

Оскаржуване рішення господарського суду Луганської області у справі № 913/196/20 прийнято 07.09.2020.

Разом з тим, апелянт просить про долучення до справи копії листа Рубіжанської міської ради Луганської області від 09.11.2020 вих/786 та копії рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 04.11.2020 №118/10, яких не існувало станом на момент прийняття господарським судом Луганської області рішення від 07.09.2020 у справі № 913/196/20, у зв`язку із чим суд першої інстанції був позбавлений можливості надати правову оцінку зазначеним доказам.

Вказана обставина, в контексті положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює надання оцінки таким новим доказам.

При цьому, судовою колегією враховано, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду встановити всі істотні обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду спору в даній справі.

Отже, клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи додаткових доказів підлягає залишенню без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, згідно свідоцтва про право власності від 20.02.2002, виданого Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, об`єкт нерухомого майна - Рубіжанський ринок, який розташований за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне, який складається з адміністративної будівлі літ. Б , магазинів літ. Аа , Рр , павільйонів літ. В , Ее , Ж , З , Мм , Н , Пп-п3 , критих прилавків літ. Г , Л , К , И , С , Т , відкритих прилавків 1-4, Д - вбиральня, огорож та споруд, належить на праві власності дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

08.11.2006 між Рубіжанською міською радою (орендодавець) та дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (орендар) укладено Договір оренди землі №040642000125, відповідно до п. 1, п.2 якого Рубіжанська міська рада Луганської області на підставі рішення №9/22 від 27.09.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94, загальною площею 2,9810 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8478178,63 грн. (п. 5 Договору).

За змістом п. 8 Договору оренди землі, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення ринку. Цільове призначення земельної ділянки згідно Українського класифікатора цільового використання землі - землі ринкової інфраструктури, код 1.11.4 (п.п. 14, 15 договору).

Договір зареєстровано у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2006 за №040642000125.

Після закінчення строку договору оренди землі, рішенням Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 №16/20 поновлено Договір оренди землі від 08.11.2006 (державна реєстрація №040642000125) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 для розміщення ринку.

На виконання вказаного рішення 14.11.2016 між Рубіжанською міською радою та дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі поновлено до 08.11.2026.

01.01.2018 між ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі - сторона 1) та Синігівською Тетяною Євгеніївною (далі - сторона 2) укладено договір №83 на надання торгових місць (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого сторона 1 зобов`язується, згідно умов вказаного договору, надати стороні 2 торгове місце (далі - торгова площа) площею 19 м2 на території торгової площі ринку, який знаходиться за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Визволителів, 94 для встановлення тимчасової металічної конструкції - кіоска, контейнера, модуля, інших малих архітектурних форм - далі МАФ, як об`єкту торгівлі і організації торгового місця для торгівлі промисловими товарами.

Торгова площа у вказаному договорі - це частина торгової території (площі) ринку, яка надається стороною 1 стороні 2 для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших малих архітектурних форм - далі МАФ, як об`єкту торгівлі і організації торгового місця для продажу товарів.

Торгове місце на ринку - це торгова площа встановлених розмірів на торговій площі ринку, обладнана МАФ для здійснення стороною 2 продажу товарів (послуг) згідно плану території ринку.

Торгова площа обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №304, право власності на яку має сторона 2 (п.1.2. договору).

Згідно з умовами п.1.8. договору, останній укладений строком на 12 місяців і діє з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно.

Плата за надання торгової площі визначена на підставі "Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування в торгових об`єктах, на ринках продажу продовольчих і непродовольчих товарів", затвердженого спільним наказом Мінекономіки, Держцінінспекції та Держкомпідприємництва, і складає 988 грн в місяць, у т.ч. ПДВ (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що плата вноситься щомісяця до 10 числа місяця, за який справляється плата.

Плата може бути змінена стороною 1 в односторонньому порядку в рамках чинного законодавства за 20 днів до її зміни (п.2.3. договору).

Договір може бути пролонгований, що письмово оформляється сторонами не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору (п.8.6. договору).

Договір підписаний сторонами без застережень та зауважень.

За Актом приймання-передачі торгівельного місця від 01.01.2018 дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств передало, а ФОП Синігівська Т.Є. прийняла у тимчасове платне користування торгівельну площу (місце) на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів № 6П, яка є предметом договору та розташована за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Акт приймання-передачі від 01.01.2018 року складений та підписаний сторонами без застережень та зауважень.

Посилаючись на укладання спірного договору з порушенням вимог цивільного законодавства, Фізична особа-підприємець Синігівська Тетяна Євгенівна звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про визнання договору оренди від 01.01.2018 №83, укладеного між фізичною особою-підприємцем Синігівською Тетяною Євгеніївною та дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, недійсним та не маючим ніяких правових наслідків

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п.2 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, в розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтями 759 - 760 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

В свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання торгівельного місця №83 від 01.01.2018 свідчить, що його предметом є торгівельне місце, а не безпосередньо земельна ділянка в розумінні відповідних положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", тобто вказаний договір не є договором оренди землі в розумінні Закону України "Про оренду землі", як про це помилково зазначає позивач.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року.

Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках визначено, що ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований у встановленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі торгівлі продажу товарів.

Згідно з п.20 вказаних Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

До правовідносин, які склались між сторонами даного спору також застосовуються положення Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне, затверджених рішенням Рубіжанської міської ради №8/15 від 02.06.2011 року, які наявні у вільному доступі в мережі Інтернет, та які узгоджуються з Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року N57/188/84/105.

Відповідно до абз.8 п. 2, абз. 3 п. 13, п.15 Правил торгівлі на ринках міста Рубіжне, під торговельним місцем, розуміється площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків та інш.) і здійснення продажу продукції з прилавку (столів), транспортних засобів, причепів, у контейнерах, кіосках, палатках тощо; усі торговельні місця позначаються номерами.

Згідно з абз. 4 п. 16 Правил торгівлі на ринках м. Рубіжне у випадку використання торговельного місця на умовах оренди у продавця має бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб`єктом підприємницької діяльності (орендарем).

Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках м. Рубіжне передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову або усну угоду, в якій рекомендується вказувати строк дії угоди, розташування торговельного місця, номер торговельного місця, розмір і порядок оплати за товар за торговельне місце.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №3-113гс11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 N 868, від 07.07. 2010 N 557) затверджено Примірний договір оренди торговельного місця.

Частиною 3 ст. 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами даної справи договір про надання торгівельного місця №83 від 01.01.2018 відповідає вимогам чинного законодавства України, Правилам, Типовому договору, та містить всі істотні умови договору найму торгівельного місця.

Предметом даного договору є передача в оренду торговельного місця, яке має визначену площу (19 кв.м.) і конкретне місцезнаходження (м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94). Із договору найму, укладеного між сторонами вбачається, що торгівельне місце площею 19 кв.м. обладнане тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №6П, право власності на яку має Сторона 2.

Виходячи із вказаних обставин справи, колегія суддів вважає, що у даному випадку між сторонами не укладався договір оренди земельної ділянки, оскільки предметом договору №83 від 01.01.2018 є не земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення позивачу земельної ділянки під МАФом на момент виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять). Натомість, предметом договору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживчої речі - торгівельного місця площею 19 кв.м. ділянки, розташованої на Рубіжанському ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Оскільки об`єктом найму за спірним договором є торгове місце, а не земельна ділянка, відтак посилання апелянта на те, що правовідносини, які виникли між сторонами є земельними, суд вважає необґрунтованим, оскільки торгівельне місце на ринку, що надається для розміщення необхідного для здійснення підприємницької діяльності тимчасового спорудження (МАФу), не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", тому що між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття ФОП Синігівською Т.Є. торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що встановлення підприємцями на торгівельному місці ринку власного кіоску (МАФу) не змінює суті відносин з адміністрацією ринку (у разі її згоди) - надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів і не призводить до припинення договору оренди торгового місця як площі, відведеної для здійснення продажу продукції.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності (здійснюються обманні дії в активній формі), або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди (бездіяльність). Однією з умов чинності правочину є дотримання вимог щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб`єкта правочину. Тому у випадку, коли воля суб`єкту правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, зокрема, знаходилася під впливом обману, такі правочини визнаються недійсними. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону.

Таким чином, для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до акту прийому-передачі торговельного місця від 01.01.2018 року, торговельне місце передано Синігівській Т.Є. для ведення торговельної діяльності з тимчасового металевого спорудження, при цьому в акті чітко зазначено номер торговельного місця - №6П (МАФ).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не бере до уваги як належні доводи апелянта, що ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі відповідачем відповідно до Договору позивачу надано не було, оскільки: по-перше, за умовами спірного договору відповідач не мав передавати позивачу ніякого обладнання, споруд тощо; по-друге, предметом Договору була передача в тимчасове користування саме торговельного місця №6П для організації Синігівською Т.Є. торгівельного місця для торгівлі промисловими товарами.

Позивач також не ставить під сумнів та не спростовує того, що ним здійснювалась фактична господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках, з торгового місця № 6П за адресою вул. Визволителів,94 в м. Рубіжне Луганської області.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств №72 від 23.05.2020 про сплату за торгове місце, ФОП Синігівською Т.Є. сплачено згідно договору №83 від 01.01.2018 за торгове місце 12053,60 грн. за 2018 рік. Станом на 31.12.2018 заборгованість за сплату торгового місця відсутня.

Отже, у даному випадку волевиявлення осіб, які вчинили правочин було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на настання реальних правових наслідків.

Посилання на те, що передане за договором торгове місце не наділене індивідуальними ознаками, а також, що в матеріалах справи відсутні докази приналежності відповідачу торгового місця на праві власності, у зв`язку з чим, за відсутності правових підстав на користування земельною ділянкою Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариства не мало права передавати позивачу торгове місце у найм (оренду), судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті у якості підстав для визнання недійсним спірного договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що торговим місцем є площа, відведена для розміщення торгівельного інвентарю. В той же час користування підприємцями (продавцями) торгівельною площею здійснюється у спосіб укладення договору оренди, і у такому випадку торгівельна площа є предметом договору оренди як істотної його умови.

Правила торгівлі на ринках не виключають використання продавцями власного торгівельного інвентарю, при цьому розміщення на торгівельній площі МАФу, що належить продавцю на праві власності, не змінює природи оренди торгівельного місця. Наділенням торгівельного місця як предмету оренди індивідуальними ознаками, може бути, зокрема, схема розташування торгівельних місць, запропонована ринком. Чинним законодавством не передбачено особливого порядку, визначення розташування торгівельних місць. Підписана сторонами угода про надання торгівельного місця, однією з умов якої є розміщення на ньому МАФу і подальше виконання сторонами такої угоди, є достатнім підтвердженням погодження сторонами предмету найму - торгівельного місця.

При цьому, Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств є зареєстрованим у встановленому законом порядку суб`єктом господарювання.

Відповідачем були виконані умови договору про надання торгових місць №83 від 01.01.2018, а саме: надано позивачу у тимчасове користування торгове місце №6П та послуги, отримання яких було метою укладення договору.

Встановлені у справі обставини свідчать про здійснення позивачем господарської діяльності на ринку.

Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, отже правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки, не мають правового значення для даного спору.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Отже, на позивача покладено обов`язок довести порушення оспорюваним договором його прав чи законних інтересів як орендаря торгівельного місця.

Разом з цим, судом встановлено, що порушення свого права позивач пов`язує не з майновими правами на об`єкт оренди - торгівельне місце на ринку, а з правами міської ради на земельну ділянку. При цьому, наявності у нього відповідного права щодо цієї земельної ділянки позивач не доводить.

Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе до звуження чи обмеження належного йому блага, що не доведено позивачем у цьому спорі.

Вимоги про визнання правочину недійсним, заявлені позивачем на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, та можуть бути задоволені лише за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для застосування ч. 1 ст. 230 ЦК України, зважаючи на те, що у даному випадку позивач своєю поведінкою, проявляючи ініціативу до укладення договору, сприяв встановленню договірних відносин, законність яких він в подальшому заперечує. З досліджених обставин справи вбачається, що позивачем як особою, котра отримала всі наслідки правочину, на які вона розраховувала, не надано будь-яких доказів факту введення його в оману, чим друга сторона (відповідач) скористалась, у зв`язку з чим, не доведено й умислу відповідача та істотність значення обставин, щодо введення позивача в оману стосовно укладення оспорюваного правочину.

Як вже зазначалось вище, 08.11.2006 року між Рубіжанською міською радою Луганської області, як орендодавцем, та дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, як орендарем, був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого, Рубіжанська міська рада на підставі рішення №9/22 9ї сесії 5 скликання від 27.09.2006 року надала, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку, для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Рішенням Рубіжанської міської ради сьомого скликання 16 сесії від 26.10.2016 року №16/20 "Про поновлення договору оренди землі з дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств поновлено договір оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006 року), укладений між Рубіжанською міською радою та ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для розміщення ринку.

14.11.2016 року між Рубіжанською міською радою, як орендодавцем, та ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ, як орендарем була укладена додаткова угода про поновлення дії договору оренди землі, відповідно до умов якої, поновлено термін дії договору оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006 року) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) строком до 08.11.2026 року.

Наведеним підтверджується, що станом на момент укладення спірного договору та його дії органом місцевого самоврядування було виділено відповідачу земельну ділянку для розміщення ринку.

В подальшому Рубіжанською міською радою Луганської області було прийнято рішення від 18.12.2019 року №101/109, яким відмовлено Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств у наданні земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд. 94.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року у справі №360/5438/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, вказане рішення Рубіжанської міської ради Луганської області було визнано протиправним та скасовано.

Як зазначає відповідач, у зв`язку зі зміною площі земельної ділянки об`єкту нерухомого майна (Рубіжанський ринок) за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, з кадастровим номером 4412500000:09:003:0003, присвоєно земельній ділянці новий кадастровий номер 4412500000:09:003:0171.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 4412500000:09:003:0171) знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94; вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єкта нерухомого майна (рубіжанський ринок), площа - 2,9295 га.

Згідно матеріалів справи, ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 року належить право власності на об`єкт нерухомого майна - Рубіжанський ринок, який розташований в місті Рубіжне по вул. Визволителів, 94 на праві колективної власності, що складається з павільйонів, адміністративної будівлі, магазинів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд.

07.05.2019 року зареєстровано право власності за Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на об`єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019 року.

Згідно наданої позивачем довідки Головного управління ДПС у Луганській області від 20.11.2019 року №2004/10/12-32-51-04, податкові декларації з плати на землю (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2017-2019 роки по ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ подані своєчасно, без порушень; станом на 31.10.2019 заборгованість відсутня.

Відповідачем укладено ряд договорів для обслуговування діяльності ринку, зокрема, договори про: постачання електричної енергії, про оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, водопостачання та водовідведення, вивіз твердих побутових відходів, охороні території та майна ринку.

У відповідності до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 7 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868, передбачено, що реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб`єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Зазначеними вище нормативно-правовими актами передбачено певний порядок закриття ринку; так, у випадку закриття ринку орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти на пленарному засіданні відповідне рішення та вирішити питання про забезпечення підприємців торговими місцями.

Проте, з досліджених матеріалів справи судом не встановлено обставин ініціювання Рубіжанською міською радою Луганської області припинення діяльності (закриття) Рубіжанського ринку за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, на території якого розташований об`єкт оренди (торгівельне місце), яке перебуває в користуванні ФОП Синігівської Т.Є.

Питання щодо правомірності користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця під ринком, є виключною компетенцією контролюючих за використанням земельних ділянок правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що оспорювати законність чи незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач. Проте, позивач не є ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки на яких розміщений ринок.

Спірні правовідносини, які виникли між Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку та Рубіжанською міською радою Луганської області щодо продовження (оформлення та реєстрації) орендних правовідносин з користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Рубіжанський ринок, не вплинули на здійснення позивачем фактичної господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, на ведення ФОП Синігівською Т.Є. підприємницької діяльності з торгівлі на території ринку, не порушили та не вплинули на права орендаря торгового місця та на отримання ним того, на що він розраховував при укладенні договору №83 від 01.01.2018 року.

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що рішенням господарського суду Луганської області від 17.11.2020 по справі №913/411/20 відмовлено у задоволенні позову Рубіжанської міської ради Луганської області до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсною додаткової угоди від 14.11.2016 про поновлення терміну дії договору оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006) та внесення змін до нього від 14.11.2016, укладеної між Рубіжанською міською радою та ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення його в оману при укладанні спірного правочину, не доведено факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання договору про надання торгових місць №83 від 01.01.2018 недійсним, правомірно відмовивши фізичній особі-підприємцю Синігівської Тетяни Євгеніївни у задоволенні позову.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 покладаються на заявника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгеніївни на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі №913/196/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2020 (повне рішення складено 17.09.2020) у справі №913/196/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2021

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Склярук