Постанова

від 06.07.2021 по справі 913/196/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/196/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгеніївни

на рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2020 (суддя Шеліхіна Р. М.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (головуючий суддя Дучал Н. М., судді Сіверін В. І., Склярук О. І.)

у справі № 913/196/20

за позовом фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгеніївни

до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Рубіжанська міська рада,

про визнання договору недійсним,

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явилися)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Синігівська Тетяна Євгенівна (далі - позивач, ФОП Синігівська Т. Є.) звернулася до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі - відповідач, ДП "Рубіжанський ринок"). Просила визнати недійсним та таким, що не має жодних правових наслідків, договір про надання торгівельних місць від 01.01.2018 №83, укладений між ДП "Рубіжанський ринок" і Синігівською Т. Є. (далі - договір оренди).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди земельної ділянки, на якій розташована тимчасова торгівельна споруда позивача.

3. ФОП Синігівська Т. Є. також зазначила, що укладений між сторонами правочин здійснений під впливом обману позивача (стаття 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), оскільки відповідач на момент укладення оспорюваного договору не був власником або орендарем земельної ділянки на якій розташовано торгівельне місце, передане позивачу в оренду, що знаходиться за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне, Луганська область, а отже і користуватися земельною ділянкою та передавати її в оренду третім особам для розміщення торгівельних споруд відповідач права не мав.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

5. Місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір є договором про надання в оренду торгового місця, містить суттєві умови для договорів даного виду і відповідає умовам п.п.19, 20 Правил торгівлі на ринках та умовам примірного (типового) договору оренди торгового місця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.09 №868.

6. Суд зазначив, що відносини, пов'язані із здійсненням діяльності з продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105. Договори, укладені між адміністрацією ринку і суб'єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ.

7. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладався договір оренди земельної ділянки, оскільки предметом договору оренди є не земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення позивачу земельної ділянки під МАФом на момент виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять). Натомість, предметом договору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживчої речі - торгівельного місця площею 19 кв.м ділянки, розташованої на Рубіжанському ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

8. При цьому, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність умислу в діях відповідача ввести в оману позивача при укладенні договору, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним за статтею 230 ЦК України.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що позивач фактично оспорює права відповідача на земельну ділянку, а також вказує на відсутність у відповідача правових підстав на користування земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця ДП "Рубіжанський ринок". Апеляційний суд вказав, що оспорювати законність чи незаконність використання земельної ділянки може лише її власник або законний землекористувач. Проте, позивач не є ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщені торгівельні місця, отже, ним не доведено обставин, з якими законодавець пов'язує можливість визнання правочину недійсним.

10. Спірні правовідносини, які виникли між ДП "Рубіжанський ринок" на земельну ділянку і Рубіжанською міською радою Луганської області щодо продовження (оформлення та реєстрації) орендних правовідносин з користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Рубіжанський ринок, не вплинули на здійснення позивачем фактичної господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, на ведення ФОП Синігівською Т. Є. підприємницької діяльності з торгівлі на території ринку, не порушили та не вплинули на права орендаря торгового місця та на отримання ним того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, справу № 913/196/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

12. У касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 2, 6 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", пункту 2, абзацу 2 пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/105.

13. Скаржник зазначає про відсутність у орендодавця (відповідача) будь-яких прав на земельну ділянку, частиною якої є об'єкт оренди позивача. Вказує на невідповідність визначеного у спірному договорі оренди об'єкта критеріям індивідуально визначеного майна. Наголошує на відсутності у орендодавця правовстановлюючих документів на передане в оренду торгівельне місце, а також затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування плану території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки. Вважає, що спірний договір оренди не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 203, частиною першою статті 215, частиною першою статті 230 ЦК України.

14. Окрім того скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме: свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок від 20.02.2002; рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.10.2016 № 16/20 "Про поновлення договору оренди землі з ДП "Рубіжанський ринок"; додаткову угоду від 14.11.2016 про поновлення терміну дії договору оренди землі (державна реєстрація від 08.11.2006 № 040642000125) та внесення змін до нього; рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 30.03.2016 № 9/50 "Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств".

Позиція інших учасників справи

15. ДП "Рубіжанський ринок" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими з огляду на те, що правовідносини, які виникли між відповідачем та Рубіжанською міською радою щодо орендних правовідносин з користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Рубіжанський ринок, жодним чином не вплинули на здійснення позивачем господарської діяльності з торгівлі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Згідно зі свідоцтвом про право власності від 20.02.2002, виданого Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, об`єкт нерухомого майна - Рубіжанський ринок, який розташований за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне, який складається з адміністративної будівлі літ. Б, магазинів літ. Аа, Рр, павільйонів літ. В, Ее, Ж, З, Мм, Н, Пп-п3, критих прилавків літ. Г, Л, К, И, С, Т, відкритих прилавків 1-4, Д - вбиральня, огорож та споруд, належить на праві власності дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

17. 08.11.2006 між Рубіжанською міською радою (орендодавець) і ДП "Рубіжанський ринок" (орендар) укладено договір оренди землі №040642000125 (далі - договір оренди землі), відповідно до умов якого Рубіжанська міська рада Луганської області на підставі рішення від 27.09.2006 №9/22 надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94, загальною площею 2,9810 га.

18. Умовами договору оренди землі визначено таке:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 478 178,63 грн (п. 5);

- договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8);

- земельна ділянка передається в оренду для розміщення ринку. Цільове призначення земельної ділянки згідно Українського класифікатора цільового використання землі - землі ринкової інфраструктури, код 1.11.4 (п. п. 14, 15).

19. Договір зареєстровано у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2006 за №040642000125.

20. Після закінчення строку договору оренди землі, рішенням Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 №16/20 поновлено договір оренди землі від 08.11.2006 (державна реєстрація №040642000125) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 для розміщення ринку.

21. На виконання вказаного рішення 14.11.2016 між Рубіжанською міською радою і ДП "Рубіжанський ринок" укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі поновлено до 08.11.2026.

22. 01.01.2018 між ДП "Рубіжанський ринок" (сторона 1) і Синігівською Тетяною Євгеніївною (сторона 2) укладено договір оренди, відповідно до умов пункту 1.1 якого сторона 1 зобов`язується, згідно умов вказаного договору, надати стороні 2 торгове місце (далі - торгова площа) площею 19 кв.м на території торгової площі ринку, який знаходиться за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Визволителів, 94 для встановлення тимчасової металічної конструкції - кіоска, контейнера, модуля, інших малих архітектурних форм - далі МАФ, як об`єкту торгівлі і організації торгового місця для торгівлі промисловими товарами.

23. Умовами договору оренди визначено таке:

- торгова площа у вказаному договорі - це частина торгової території (площі) ринку, яка надається стороною 1 стороні 2 для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших малих архітектурних форм - далі МАФ, як об`єкту торгівлі і організації торгового місця для продажу товарів;

- торгове місце на ринку - це торгова площа встановлених розмірів на торговій площі ринку, обладнана МАФ для здійснення стороною 2 продажу товарів (послуг) згідно плану території ринку;

- торгова площа обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №304, право власності на яку має сторона 2 (п.1.2);

- договір укладено строком на 12 місяців і діє з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно (п.1.8);

- плата за надання торгової площі визначена на підставі "Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування в торгових об`єктах, на ринках продажу продовольчих і непродовольчих товарів", затвердженого спільним наказом Мінекономіки, Держцінінспекції та Держкомпідприємництва, і складає 988 грн в місяць, у т.ч. ПДВ (п.2.1);

- плата вноситься щомісяця до 10 числа місяця, за який справляється плата (п.п. 2.2);

- договір може бути пролонгований, що письмово оформляється сторонами не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору (п.8.6).

24. Договір підписаний сторонами без застережень та зауважень.

25. За актом приймання-передачі торгівельного місця від 01.01.2018 ДП "Рубіжанський ринок" передало, а ФОП Синігівська Т. Є. прийняла у тимчасове платне користування торгівельну площу (місце) на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів № 6П, яка є предметом договору та розташована за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

26. Акт приймання-передачі від 01.01.2018 року складений та підписаний сторонами без застережень та зауважень.

27. Позивач не ставить під сумнів та не спростовує того, що нею здійснювалась фактична господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках, з торгового місця № 6П за адресою: вул. Визволителів,94 в м. Рубіжне Луганської області. Відповідно до довідки ДП "Рубіжанський ринок" від 23.05.2020 №72 про сплату за торгове місце, ФОП Синігівською Т. Є. сплачено згідно з договором оренди за торгове місце 12 053,60 грн за 2018 рік. Станом на 31.12.2018 заборгованість за сплату торгового місця відсутня.

28. Рубіжанська міська рада прийняла рішення від 18.12.2019 №101/109, яким відмовила ДП "Рубіжанський ринок" у наданні земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 94.

29. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №360/5438/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, вказане рішення Рубіжанської міської ради Луганської області було визнано протиправним та скасовано.

30. У зв`язку зі зміною площі земельної ділянки об`єкта нерухомого майна (Рубіжанський ринок) за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, з кадастровим номером 4412500000:09:003:0003, присвоєно земельній ділянці новий кадастровий номер 4412500000:09:003:0171.

31. Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 4412500000:09:003:0171) знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94; вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єкта нерухомого майна (рубіжанський ринок), площа - 2,9295 га.

32. 07.05.2019 зареєстровано право власності за ДП "Рубіжанський ринок" на об`єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2019 №166310246.

33. Згідно з наданою позивачем довідкою Головного управління ДПС у Луганській області від 20.11.2019 №2004/10/12-32-51-04, податкові декларації з плати на землю (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2017-2019 роки по ДП "Рубіжанський ринок" подані своєчасно, без порушень; станом на 31.10.2019 заборгованість відсутня.

34. Відповідачем укладено ряд договорів для обслуговування діяльності ринку, зокрема, договори про: постачання електричної енергії, про оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, водопостачання та водовідведення, вивіз твердих побутових відходів, охороні території та майна ринку.

35. Рішенням господарського суду Луганської області від 17.11.2020 у справі № 913/411/20 відмовлено у задоволенні позову Рубіжанської міської ради до ДП "Рубіжанський ринок" про визнання недійсною додаткової угоди від 14.11.2016 про поновлення терміну дії договору оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006) та внесення змін до нього від 14.11.2016, укладеної між Рубіжанською міською радою і ДП "Рубіжанський ринок".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

37. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі, яка переглядається, скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

38. Предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди торгівельного місця, що розташоване на ринку. Позивач вказує, що договір оренди землі закінчився та не був поновлений згідно з вимогами Закону України "Про оренду землі", а також що відповідач не має права здійснювати підприємницьку діяльність по наданню торгівельного місця та наданню в оренду земельних ділянок.

39. В порядку положень частини четвертої статті 300 ГПК України, Суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) щодо визнання правочинів (господарських договорів) у судовому порядку недійсними.

40. Так у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20 викладено висновок про те, що для визнання в судовому порядку недійсним договору, окрім іншого, в обов'язковому порядку суд повинен установити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб (учасників правочину, або заінтересованих осіб) у зв'язку з укладенням спірного правочину, а ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Зазначений висновок є загальним для спорів про визнання недійними договорів.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Зазначені вище позиції є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 (№ 3-449гс16), постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18. Підстав для відступу від них Суд не вбачає.

41. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довела обставин, які б свідчили про введення її в оману при укладанні спірного правочину, не довела факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, не заперечувала та не спростовувала ведення господарської діяльності відповідно до укладеного договору оренди, не довела наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів як учасника оскаржуваного правочину в зв'язку з його укладенням, що свідчить про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним.

42. З урахуванням встановлених у пунктах 9, 10 цієї постанови обставин та враховуючи викладене у пункті 40 цієї постанови, Суд зазначає, що за відсутності належного обґрунтування з наданням відповідних доказів та встановлення у судових рішеннях наявності порушеного права позивача, як учасника оспорюваного правочину, незалежно від встановлених інших обставин справи, відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору.

43. Суд зазначає, що з урахуванням викладеного у пунктах 6, 7 цієї постанови, а також враховуючи наведені вище висновки щодо самостійної підстави для відмови у задоволенні позовних вимог (пункт 42 цієї постанови), відсутні підстави для формування Верховним Судом висновків щодо застосування відповідних норм права у таких правовідносинах (пункт 12 цієї постанови). Вказане свідчить про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

44. Касаційна скарга подана також з підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 14 цієї постанови).

45. З огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

46. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

47. Однак у цій справі підстава, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилався скаржник, не підтвердилася.

48. З огляду на викладене, судом касаційної інстанції відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

49. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній, зокрема стосовно правомірності користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташований ринок. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

50. Переоцінка встановлених судами попередніх обставин перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведення позивачем наявності порушених або оспорюваних прав чи інтересів з урахуванням заявлених предмета і підстав позовних вимог скаржником у визначеному процесуальним законом порядку не спростовані.

51. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

52. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

55. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

56. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарських суду і рішення суду першої інстанції - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

57. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Синігівської Тетяни Євгеніївни залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 і рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2020 у справі № 913/196/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил