Постанова

від 01.03.2021 по справі 520/3094/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 р. Справа № 520/3094/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Енерго" про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 18.06.21 року по справі № 520/3094/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Енерго"

до Головного управління ДПС у м.Києві

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Енерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у м. Києві з проведення на підставі Наказу від 30.10.2019 №2517 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) з питань законності декларування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка оформлена Актом від 20.11.2019 №280/26-15-05-04-01-19442628 та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 26.12.2019: №0014990504 про зменшення ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) розміру від`ємного значення по податку на додану вартість за податковий період червень 2015 року у розмірі 56466622 грн.; №0015000504 про збільшення ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 70583082,5 грн. (податкові зобов`язання - 56466466,0 грн., штрафні санкції - 14116616,50 грн.); №0015010504 про застосування до ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,0 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві з проведення на підставі наказу від 30.10.2019 №2517 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) з питань законності декларування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка оформлена Актом від 20.11.2019 №280/26-15-05-04-01-19442628.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.12.2019: №0014990504 про зменшення ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) розміру від`ємного значення по податку на додану вартість за податковий період червень 2015 року у розмірі 56466622 грн.; №0015000504 про збільшення ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 70583082,5 грн. (податкові зобов`язання - 56466466,0 грн., штрафні санкції - 14116616,50 грн.); №0015010504 про застосування до ТОВ ОСТ-ЕНЕРГО (код 19442628) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,0 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 по справі № 520/3094/2020 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост-Енерго" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 року призначено до розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення по справі.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України).

Відносно питання відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, закон встановлює право особи на відшкодування витрат на правничу допомогу та можливість зменшення розміру таких виплат за обґрунтованим клопотанням іншої сторони. Можливість звільнення від відшкодування понесених судових витрат законом не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Так, для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Одночасно, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У свою чергу, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Аналізуючи вищезазначені положення колегія суддів приходить до висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачу у справі №520/3094/2020 у Другому апеляційному адміністративному суді було надано адвокатом Носовим К.В. на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 14.09.2020 року.

На підтвердження судових витрат на правову допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги № б/н від 14.09.2020;

- акт від 12.02.2021 до Договору про надання правової допомоги від 14.09.2021;

- копія квитанції від № 12/02 від 12.02.2021.

Як вбачається з акту наданих послуг по справі № 520/3094/2020 від 12.02.2021 позивачу надавались наступні послуги:

1) ознайомлення з матеріалами справи №520/3094/2020 у Другому апеляційному адміністративному суді - 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.;

2) формування правової позиції та підготовка відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 по справі № 520/3094/2020 - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.;

3) участь у судових засіданнях по справі № 520/3094/2020 (19.01.2021) - 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

4) виїзд до суду без участі у судовому засіданні, у випадках, коли судове засідання не відбулось з причин, незалежних від Адвоката (12.10.2020, 11.11.2020, 16.12.2020, 03.02.2021) - 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Всього до сплати 17 000(сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію квитанції про оплату витрат від 12.02.2021 № 12/02 у розмірі 17 000, 00 грн.

Щодо участі у судовому засіданні представника позивача 19.01.2021 року, як це зазначає позивач у акті виконаних робіт, колегія суддів зазначає, що судове засідання відбулося 20.01.2021, а не 19.01.2021, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.01.2021 (а.с. 97, том 2).

Окрім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо виїзду до суду без участі у судових засіданнях адвоката Носова К.В., а саме: 12.10.2020, 11.11.2020, 16.12.2020, 03.02.2021.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься розписка (а.с. 80, том 2), яка підтверджує факт виїзду до суду адвоката в судове засідання, призначене на 02 грудня 2020 року, яке не відбулося з незалежних від адвоката причин.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно пункту 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Натомість, відповідачем не надано суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.

Враховуючи викладене, проаналізувавши надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 14 000,00 грн. (ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн., формування правової позиції та підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 10 000,00 грн., участь в судовому засідання 20.01.2021- 2000,00 грн., виїзд до суду без участі у судовому засіданні 02.12.2020 - 1000,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Енерго" - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Енерго" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, кімната 72/1, ЄДРПОУ 19442628 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.