Постанова

від 24.02.2021 по справі 618/141/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 618/141/19

провадження № 61-7029 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство Сільськогосподарська виробнича фірма АГРО ,

третя особа: Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року в складі колегії суддів Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М. ,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП СВФ АГРО й просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,1317 га кадастровий номер 6321882500:04:000:0019, укладений 12 січня 2009 року між ПП СВФ АГРО та ОСОБА_1 , та як наслідок витребувати вказану земельну ділянку з користування відповідача.

В обґрунтування своїх вимог указував, що оспорюваний правочин він не підписував та волевиявлення на його укладення не мав.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 28 листопада 2019 року позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі без номеру від 12 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП СВФ АГРО щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,1317 га кадастровий номер 6321882500:04:000:0019, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, та зобов`язано відповідача повернути позивачеві вказану земельну ділянку. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі є підробленим, що свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на його укладення .

Доводи відповідача про сплив позовної давності, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхилив, оскільки відзив подано с пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття провадження.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу відповідача задоволено: рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 28 листопада 2019 року скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП СВФ АГРО про визнання договору недійсним відмовлено .

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів, що він не підписував оспорюваний договір оренди земельної ділянки або підписав його в іншій редакції.

Аргументи учасників справи

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року й просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; справу просив направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач наполягає на тому, що висновком судової експертизи доведено факт зміни змісту оспорюваного договору, у тому числі в частині його підпису, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України , є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 28квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 479/1049/16-ц та від 07 листопада 2018 року в справі № 575/475/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1317 га кадастровий номер 6321882500:04:000:0019, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 211853 від 10 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 12 січня 2005 року.

12 січня 2009 року ОСОБА_1 та ПП СВФ АГРО уклали договір оренди земельної ділянки б/н,відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,1317 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

Згідно з актом визначення земельної ділянки в натурі від 15 листопада 2007 року орендодавець ОСОБА_1 з одного боку та орендар ПП СВФ АГРО в особі директора Паталахи М. Д. з другого боку склали акт про визначення меж земельної ділянкиплощею 5,1317 га, у тому числі ріллі - 5,1317 га, в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради .

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 18 жовтня 2012 року встановлено межі та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,1317 га, з них орендні землі - 5,1317 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0019, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ 211853; земельна ділянка розташована на території Кутьківської сільської ради, колишнє КСП Хвиля революції , має 9 шт. поворотних точок. Земельна ділянка передається в стані, придатному для сільськогосподарського використання.

Згідно з довідкою про нарахування та виплату орендної плати від 20 березня 2019 року вперіод 2012-2018 років ОСОБА_1 виплачувалась орендна плата у натуральній та грошовій формах.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 12464 від 16 жовтня 2019 року друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження Договору оренди землі від 12.01.2009 (без номера), укладеного між ОСОБА_1 та ПП СВФ АГРО , виконані на різних друкуючих пристроях, а саме: текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі Принтер , текст на другому аркуші - за допомогою різографа (дуплікатора). Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані в різний час. В наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні.

Позиція Верховного Суду

Частина третя статті 203 ЦК України регламентує, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2009 року, ОСОБА_1 як на підставу недійсності правочину посилався на те, що він не підписував указаний договір, що свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення правочину.

За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16 (провадження № 14-499цс19), прийнятій після подання ОСОБА_1 касаційної скарги, зроблено висновок, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним , шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)) .

За таких обставин заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його неукладення позивачем не сприяє ефективному захисту права, яке ОСОБА_1 вважає порушеним, та підлягає залишенню без задоволення саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

При цьому факт неукладення позивачем договору підлягає встановленню в ході вирішення судом заявленого ОСОБА_1 негаторного позову.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про відсутність його волевиявлення на укладення оспореного ним правочину, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 не довів, що він не підписував договір оренди земельної ділянки від 12 січня 2009 року, та не клопотав про призначення судової почеркознавчої експертизи.

За клопотанням позивача була проведена судова технічна експертиза документа (договору оренди землі), висновком якої встановлено, що друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження Договору оренди землі від 12.01.2009 (без номера), укладеного між ОСОБА_1 та ПП СВФ АГРО , виконані на різних друкуючих пристроях, а саме:текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі Принтер , текст на другому аркуші - за допомогою різографа (дуплікатора). Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані в різний час. В наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні.

Апеляційний суд надав належну правову оцінку вказаному доказу, зазначивши, що він не може свідчити про відсутність у позивача волі на укладення спірного договору.

Тобто, правильно встановивши недоведеність обставин, які визначені ОСОБА_1 як підстави позову, та надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний суд не врахував, що визнання договору оренди землі недійсним з підстав його непідписання позивачем є неефективним способом захисту, та з помилкових мотивів відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання правочину недійсним.

Оскільки позивач не довів факт непідписання ним оспорюваного договору, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки на користь ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з помилкових мотивів, оскаржене судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року змінити з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук