Постанова

від 17.02.2021 по справі 523/6532/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 523/6532/14-ц

провадження № 61-7533св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю Тімур Біч Клаб , виконавчий комітет Одеської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., від 20 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року заступник прокурора прокуратури Суворовського району

м. Одеси, правонаступником якої є Одеська місцева прокуратура № 4, в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Тімур Біч Клаб , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час проведення перевірки додержання вимог природоохоронного, земельного та містобудівного законодавства при розміщенні і експлуатації об`єктів, розташованих на узбережжі Чорного моря встановлено, що на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського ТОВ Тімур Біч Клаб використовує у комерційних цілях земельну ділянку площею 304 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (гідропарк Лузанівка ), під розміщення павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою.

Право власності на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою розташований на земельній ділянці площею 304 кв. м на території гідропарку Лузанівка в м. Одеса було зареєстровано за ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29 травня 2006 року у справі № 17/391-05-11981.

При цьому ОСОБА_1 , будучим обізнаним про скасування вказаного судового рішення, постановою Одеського апеляційного господарського суду

від 08 серпня 2006 року, якою його було зобов`язано знести зазначений об`єкт самочинного будівництва та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, 26 вересня 2006 року уклав з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу павільйону-бару, які в свою чергу

03 жовтня 2006 року передали придбаний павільйон-бар до статутного фонду ТОВ Тімур Біч Клаб .

10 листопада 2006 року виконавчий комітет Одеської міської ради видав

ТОВ Тімур Біч Клаб свідоцтво про право власності на будівлю павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор посилався на те, що предметом договору купівлі-продажу не може бути об`єкт самочинного будівництва, а перебування цього об`єкту нерухомості у власності ТОВ Тімур Біч Клаб порушує права Одеської міської ради (територіальної громади) на користування земельною ділянкою, на якій він самовільно розташований.

Наголошував на тому, що про порушення прав Одеської міської ради стало відомо у березні 2012 року під час проведення перевірки додержання вимог природоохоронного, земельного та містобудівного законодавства.

За таких обставин прокурор просив суд поновити строк звернення з цим позовом до суду, визнати недійсним укладений 26 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 договір купівлі-продажу павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 99,9 кв. м, який розташований на території гідропарку Лузанівка на земельній ділянці площею 304 кв. м; визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10 листопада 2006 року, що видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ Тімур Біч Клаб на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Інформація про рух справи в суді першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня

2014 року поновлено прокурору строк звернення до суду, а позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 26 вересня 2006 року купівлі-продажу павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований на території гідропарку Лузанівка, загальною площею 99,9 кв. м, на земельній ділянці площею 304 кв. м, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності серії САА № 433971 від 10 листопада 2006 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ Тімур Біч Клаб на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2016 року заяву ТОВ Тімур Біч Клаб про перегляд заочного рішення задоволено. Скасоване заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 08 жовтня 2014 року, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2017 року у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд врахував сплив позовної давності та недоведеність правомірності представництва прокурором інтересів Одеської міської ради в суді.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залучено до участі в справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 24 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем до винесення рішення судом першої інстанції заявлено про застосування позовної давності, поважних причин пропуску якої не встановлено. При цьому апеляційний суд врахував, що про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності на майно, Одеській міській раді, в інтересах якої прокурор у 2014 році звернувся до суду, було відомо починаючи із 2006 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку Одеська міська рада подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/6532/14-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У липні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада

2018 року у справі № 907/50/16, постанові Верховного Суду від 16 серпня

2018 року у справі № 711/801/17, постанові Верховного Суду України

від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

Стверджує, що постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову прийнята з порушенням статей 256-261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а сам факт застосування наслідків пропуску позовної давності свідчить про визнання судом обґрунтованості позовних вимог.

Вказує, що згідно судового рішення у справі № 17/391-05-11981

ФОП ОСОБА_1 було зобов`язано знести самочинно збудований

павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, однак Одеська міська рада не була стороною цієї справи, а про невиконання зазначеного судового рішення та незаконну реєстрацію права власності на об`єкт самочинного будівництва за ТОВ Тімур Біч Клаб , їй стало відомо за результатами перевірки, проведеної в березні 2012 року.

При цьому міська рада не була стороною оспорюваного правочину, за яким було відчужено самочинне будівництво на користь засновників

ТОВ Тімур Біч Клаб , а реєстрація за товариством права власності на спірний об`єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на

2012 рік була відсутня, тому міська рада не могла знати про порушення свого права.

Наголошує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17, початком перебігу строку позовної давності є дата реєстрації речових прав на нерухоме майно, тоді як у даному випадку реєстрація такого права відбулась у 2016 році.

Вважає, що висновок апеляційного суду про обізнаність міської ради з дня видачі виконавчим комітетом свідоцтва про право власності на спірну будівлю є помилковим, оскільки Одеська міська рада і виконавчий комітет Одеської міської ради є різними юридичними особами.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 травня 2006 року у справі № 17/391-05-11981 у задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради про знесення самочинного будівництва відмовлено; зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, визнано за

ФОП ОСОБА_1 право власності на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою, розташований на території гідропарку Лузанівка ,

м. Одеса на земельній ділянці площею 311,4 кв. м, зобов`язано комунальне підприємство (далі - КП) Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості зареєструвати право власності на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 з літньою площадкою за ФОП ОСОБА_1 .

На підставі рішення господарського суду Одеської області від 29 травня

2006 року у справі № 17/391-05-11981 КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 23 червня 2006 року зареєструвало право власності за ОСОБА_1 на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер об`єкту НОМЕР_2 .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня

2006 року у справі №17/391-05-11981 рішення господарського суду Одеської області від 29 травня 2006 року скасовано, позов прокурора в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради задоволено, зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 10 вересня 2006 року знести за власний рахунок самочинно збудований ним бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований на земельній ділянці 311,4 кв. м на території гідропарк Лузанівка у м. Одесі, та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загального користування площею 311,4 кв. м. У задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Згідно договору купівлі-продажу від 26 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_5 (покупці), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б., зареєстрованого в реєстрі за

№ 2027, відчужено павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 99,9 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 304 кв. м, що знаходиться у фактичному користуванні за адресом: м. Одеса, Лузанівка парк, де частка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 становить по 1/4 за кожним,

а частка ОСОБА_6 - 1/2.

05 жовтня 2006 року на підставі вказаного договору купівлі-продажу

КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості проведена реєстрація спільної часткової власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Рішенням зборів засновників ТОВ Тімур Біч Клаб (протокол № 1

від 03 жовтня 2006 року) ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 виступили засновниками ТОВ Тімур Біч Клаб та кожним із засновників внесено 100% від вартості своєї частки у статутному фонді товариства майном, а саме ОСОБА_6 1/2 частка, ОСОБА_5 1/4 частка, ОСОБА_2 1/4 частка у праві спільної часткової власності на павільйон-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований за адресом: м. Одеса, гідропарк Лузанівка .

Згідно свідоцтва про право власності на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 10 листопада 2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, серія НОМЕР_1 , об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, територія гідропарку Лузанівка , Лузанівка парк, в цілому належить ТОВ Тімур Біч Клаб на праві власності та складається з будівлі

літ. А загальною площею 99,9 кв. м, відображеної у технічному паспорті

від 19 травня 2006 року.

Державна реєстрація права власності за ТОВ Тімур Біч Клаб на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого 10 листопада 2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 99,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , проведена державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Одеської області 02 квітня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційним судом встановлено, що право спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на павільйон-бар на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2006 року зареєстровано КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 05 жовтня 2006 року.

Свідоцтво про право власності на будівлю павільйону-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія САА №433971, видано ТОВ Тімур Біч Клаб виконавчим комітетом Одеської міської ради 10 листопада 2006 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, правильно виходив із того, що позов подано до суду у травні 2014 року, натомість Одеській міській раді та її виконавчим органам із 2006 року було достовірно відомо про оспорюваний договір купівлі-продажу та видане свідоцтво, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду стосовно обізнаності із 2006 року Одеської міської ради та її виконавчих органів про порушення прав територіальної громади.

Доводи касаційної скарги про те, що Одеська міська рада не була стороною у справі № 17/391-05-11981 та їй не було відомо про наявність судових рішень в цій справі, є безпідставними, оскільки міська рада була залучена до участі в розгляді цієї справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Посилання на заявника на неврахування висновків щодо застосування норм права викладених, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/801/17, постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, є необґрунтованими, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним в зазначених справах.

Підлягають відхиленню також посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17, з огляду на те, що у розглядуваній справі апеляційним судом встановлено факт обізнаності міської ради про укладення оспорюваного договору та видачу свідоцтва значно раніше, ніж була проведена відповідна державна реєстрація речового права.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі -

ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Отже, власник, у разі доведеності факту самовільного зайняття його земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскарженого судового рішення не впливають.

Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 , 402 , 409 , 410 , 415, 416 , 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович