Ухвала

від 24.02.2021 по справі 202/3772/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/181/21 Справа № 202/3772/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника

ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, з середньотехнічною освітою, не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП України в Дніпропетровській області, погоджене прокурором, та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 березня 2021 року.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судом при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.

Зазначає, що у судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та виправдовують подальше утримання підозрюваного під вартою, що вказує на необхідність продовження застосованого відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки та умисних тяжких злочинів у сфері господарської діяльності, у складі злочинної організації, вчинених в особливо великих розмірах, із погрозою застосування насильства, як за ознак ретельного планування, так і з розподіленням відповідних ролей, і ці обставини свідчать про підвищену небезпеку протиправних дій останнього, що в свою чергу вказує на наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення за умов не перебування ізольованим від суспільства в межах запобіжного заходу, а також те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що в даному кримінальному провадженні відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу; не доведено наявність можливих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; дані про особу свідчать про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою.

Зазначає, що посилання сторони обвинувачення як на доказ обґрунтованості підозри, на матеріали кримінального провадження які ще не є предметом дослідження в судовому слідстві, є порушенням права на захист, порушенням прав людини та громадянина.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно довимог частин3,4ст.199КПК Україниклопотання пропродовження строкутримання підвартою,крім відомостей,зазначених устатті 184цього Кодексу,повинно містити:виклад обставин,які свідчатьпро те,що заявленийризик незменшився абоз`явилися новіризики,які виправдовуютьтримання особипід вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.

З вимог ст. 177 КПК вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту, викладені в судовому засіданні та зазначені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості ухвали суду першої інстанції, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42020040000000272 від 12 травня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 206-2, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-3 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2020 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020040000000272 від 12 травня 2020 року до 01 лютого 2021 року.

26 листопада 2020 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 255 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились в участі у злочинній організації та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією;

- ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились в протиправному заволодінні майном підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, що заподіяло велику шкоду, вчинене у складі злочинної організації;

- ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразились в протидії законній господарській діяльності, тобто протиправній вимозі припинити займатися господарською діяльністю, поєднаною з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, що заподіяло велику шкоду, вчинене у складі злочинної організації.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2020 року відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 год. 30 хв. 24 січня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020040000000272 від 12 травня 2020 року продовжено до шести місяців, тобто до 29 березня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 березня 2021 року.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки слідчого судді, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України , що відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, злочини вчинено за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою насильства відносно потерпілих, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, враховуючи злочинні зв`язки ОСОБА_8 з іншими співучасниками злочину, а також, що останньому інкримінується участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, підозрюваний може незаконно впливати на інших підозрюваних та осіб, яким не повідомлено про підозру, а також на свідків та потерпілих з метою зміни показів на його користь.

Крім того, ОСОБА_8 може знищити чи сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки в ході документування злочинної діяльності не встановлено місце знаходження та не вилучено оригіналів документів, у тому числі підроблених документів, які використовувалися для протиправного заволодіння майном підприємства, а також, не всі учасники злочину на даний час повідомлені про підозру, за місцями проживання певних осіб не проводились обшуки, та не вилучені усі речові докази, що мають значення для досудового розслідування.

Також, ОСОБА_8 не працює, іншого джерела доходів не має, окрім як від злочинної діяльності, а отже, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_8 , особи підозрюваного, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Водночас, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. 178 КПК України враховує також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 даних кримінальних правопорушень, що є тяжкими та особливо тяжким злочинами, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, характеризуючі данні про його особу, конкретні обставини справи, вік та стан здоров`я.

Проте, вищезазначені данні про підозрюваного не можуть бути визнані судом самостійною підставою для обрання йому більш м`якого запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Оцінюючи всі обставини в сукупності, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу підозрюваного слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4