Постанова

від 23.02.2021 по справі 766/25406/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Херсон

номер справи: 766/25406/18

номер провадження: 22-ц/819/467/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарПлохотніченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О.В. від 17 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Загальноосвітньої школи №47 Херсонської міської ради, третя особа: Управління освіти Херсонської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди,

встановив:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Загальноосвітньої школи №47 Херсонської міської ради, третя особа: Управління освіти Херсонської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що її син ОСОБА_2 навчався у загальноосвітній школі № 47 Херсонської міської ради.

У травні 2018 року школою прийнято рішення про заборону синові відвідувати заняття, зобов`язано батьків провести дитині психоневрологічне обстеження, внаслідок чого дитині заборонено приступати до навчання та чинилися перешкоди у доступі до приміщення школи.

Вважає, що підставою для таких дій була висловлена нею раніше позиція щодо протиправного примусового збирання коштів з батьків у фонд школи, фонд класу, охорони школи тощо, за наслідком чого на її сина з квітня 2018 року чинився неодноразово психологічний тиск, а на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Посилаючись на те, що її син є здоровим, жодних розладів, які б йому заважали перебувати в учбовому закладі та здобувати освіту, немає, а рішення відповідача про заборону відвідування школи з підстав неналежного психоемоційного стану дитини є незаконним, прийнято з порушенням статті 53 Конституції України та статті 6 Закону України Про середню освіту , просила суд визнати дії відповідача про заборону ОСОБА_2 відвідувати школу протиправними та стягнути на її користь в інтересах сина 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у завданих немайнових втратах, спричинених моральними та фізичними стражданнями, що призвело до появи у дитини психосоматичних та психоемоційних змін у виді нервового зриву, за наслідком якого погіршився стан здоров`я сина та йому проведено операцію дихальних шляхів.

Рішенням суду від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

Скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо відсутності підстав для визнання дій відповідача неправомірними та відшкодування моральної шкоди не відповідають обставинам справи, наданим доказам, зокрема відеодоказам чинення дитині перешкод у доступі до школи, зроблені без врахування Законів України Про освіту , Про загальну середню освіту та Положення про раду Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради щодо статусу ради як органу громадського самоврядування і встановленої відповідальності школи за прийняті нею рішення.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Херсонська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради її доводи не визнала, зазначивши, що рішення суду є законним та правильним, а між сторонами відсутній спір, оскільки рішень про заборону ОСОБА_2 відвідувати школу не приймалось, а погіршення стану здоров`я дитини відбулося внаслідок її хронічного захворювання, яке має довготривалий характер.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення відповідачем прав неповнолітнього ОСОБА_2 та завданої йому моральної шкоди у спірних правовідносинах не підтверджений належними та допустимими доказами.

В процесі розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з жовтня 2017 року навчався в 7-А класі Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради.

З лютого 2018 року до поведінки учня виникали зауваження, як з боку вчителів школи, так і з боку учнів та батьків (а. с. 40-53).

17 травня 2018 року відбулося позапланове засідання ради Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради, на порядок денний якого винесено питання щодо вирішення конфліктної ситуації, яка склалася у 7-А класі.

За наслідком розгляду наведеного питання рада, з врахуванням змін, внесених 03.10.2018 року, ухвалила рішення, яким рекомендувала батькам ОСОБА_2 обстежити сина у Херсонському міському психоневрологічному диспансері з метою з`ясування наявності у дитини будь-яких психічних проявів; звернутися по допомогу у виборі форм і методів виховання дитини та корекції поведінки учня до служби у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної ради та у зв`язку із загрозою для життя і здоров`я учнів 7-А класу відсторонити від навчальних занять учня ОСОБА_2 до надання довідок про результати психіатричного обстеження.

Зазначене рішення навчальним закладом реалізовано не було. ОСОБА_4 після 17 травня 2018 року відвідував усі заняття, за винятком тих, які за заявою матері були необхідні для медичного обстеження та лікування хлопчика, та успішно закінчив 7 клас.

Позивач стверджує, що після засідання ради сина не допускали в приміщення школи з посиланням на наказ директора та що він приступив до занять лише в результаті вжитих нею заходів.

Відповідач наведений факт та факт видання наказу про відсторонення ОСОБА_2 від занять на підставі рішення ради заперечує.

У підтвердження своїх доводів позивач надала суду диск відеозапису, який відображає, що невідома особа у формі охоронника з посиланням на розпорядження директора не допускає в приміщення школи саму позивачку, яка мотивує необхідність відвідати школу тим, що син знаходиться на заняттях.

Відповідно до положень Законів України Про освіту та Про загальну середню освіту в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, керівництво закладом загальної середньої освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу освіти та трудовим договором. Колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти є педагогічна рада.

У закладі загальної середньої освіти можуть діяти органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу, в тому числі ради. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу загальної середньої освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти.

Статутом Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради визначено, що у період між загальними зборами діє рада школи, метою діяльності та основаним завдання якої, серед іншого, є об`єднання зусиль педагогічного й учнівського колективів, батьків, громадськості щодо розвитку школи та удосконалення навчально-виховного процесу; підвищення ефективності навчально-виховного процесу у взаємодії з сім`єю, громадськістю, державними та приватними інституціями; формування навичок здорового способу життя; створення належного психологічного клімату в школі; сприяння духовному, фізичному розвитку учнів та набуття ними соціального досвіду тощо. Рада школи розглядає питання родинного виховання та сприяє педагогічній освіті батьків (пункт 4.3 Статуту школи).

Рішення ради школи не повинно суперечити чинному законодавству та Статуту школи і не є обов`язковим до виконання.

У разі незгоди адміністрації школи з рішенням ради створюється узгоджувальна комісія, яка розглядає спірне питання (підпункт 4.3.4 пункту 4.3 Статуту школи).

Враховуючи, що факт недопущення ОСОБА_2 до навчального процесу у спірний період позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено і такий судом не встановлено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що лише прийняття радою школи, яка є органом громадського самоврядування, рішення про відсторонення учня ОСОБА_5 від навчальних занять до надання батьками довідок про результати його психіатричного обстеження не можна вважати діями школи, направленими на заборону учневі відвідувати навчальний заклад.

Обґрунтованими колегія суддів вважає також висновки суду в частині позовних вимог про відшкодування завданої малолітньому ОСОБА_6 моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою наведеної норми матеріального права визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, у випадках: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи, що частина друга статті 1167 ЦК України не регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для підтвердження права на відшкодування моральної шкоди позивачеві необхідно довести наявність таких умов: наявність шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки із встановлених судом обставин не вбачається, що малолітній ОСОБА_4 запрошувався на засідання ради 17 травня 2018 року, був заслуханий радою або до його відома школою доведено зміст прийнятого щодо відсторонення від навчальних занять рішення та він був недопущений до них чи до приміщення школи, як стверджує ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність у спірних правовідносинах умов для покладення на школу відповідальності за моральну школу, тому висновки суду в цій частині позову відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та є правильними.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, посилання представника позивача на те, що судом не враховано характер відносин, які склалися у позивача з відповідачем в результаті її принципової позиції щодо недопущення у школі протиправного примусового збирання коштів з батьків , необґрунтованого складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП, покладення на батьків обов`язку провести синові психоневрологічне обстеження, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, так як неведені обставини стосуються відносин, які склалися між самою ОСОБА_1 , школою та батьками учнів 7 класу, в той час як позов нею пред`явлено в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , щодо якого вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій не доведено та не встановлено.

Стверджуючи про те, що дитині відповідачем завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті дитини: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх щодо подій, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, тимчасова відірваність від активного соціального життя тощо, позивач не надала жодних доказів як про його обізнаність щодо рішення, яке є предметом позову у цій справі, так і про неправомірність дій школи внаслідок прийняття радою цього рішення і його сприйняття хлопчиком.

В решта частині доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожного доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що суд першої інстанції здійснив оцінку наданих сторонами доказів з додержанням наведених норм процесуального права, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б відповідно до приписів статті 367 ЦПК України підлягали дослідженню судом апеляційної інстанції, колегія суддів підстав для переоцінки доказів не вбачає.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: І. В. Склярська

Т. Г. Чорна

Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року

Суддя Л. В. Пузанова