Постанова

від 26.02.2021 по справі 638/16016/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Харків

Справа № 638/16016/17

Провадження № 22-ц/818/ 656 /21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

Суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідачі : Сільськогосподарський виробничий кооператив ім.Фрунзе, ОСОБА_2 ,

Третя особа: ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та адвоката Нетудихати Дениса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 вересня 2020 року , ухвалене суддею Цвірюком Д.В., -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе, Свира С. В., в якому просив стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе матеріальну шкоду у розмірі 16 338,41 грн та у відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн; стягнути зі ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 12 036,8 грн.

Позов мотивований тим, що 27.11.2017 року приблизно о 16:00 годині по пр.Л.Свободи, 30 у м.Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Відносно позивача складено протокол 27.11.2017 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Крім того, у зв`язку з відсутністю у водія ОСОБА_2 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його також притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Харківського апеляційного суду від 05.12.2018 року постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 22.02.2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З висновку комісійної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи, складеного 30.08.2018 року, вбачається, що в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б, з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1, 13.3 ПДР та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Провина відповідача ОСОБА_2 у вказаній ДТП встановлена постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.09.2019 року. Автомобіль Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований на СВК ім. Фрунзе . В результаті неправомірних дій ОСОБА_2 автомобіль, яким керував позивач, зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-товарознавця автомобіля ВАЗ 2109, складеного 14.06.2019 року, матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження автомобіля при ДТП, складає 15 188,41 грн. Крім того, послуга визначення вартості матеріального збитку коштує 1 150 грн. Тому розмір матеріальної шкоди складає 16 338,41 грн. Також зазначає, що йому завдана моральна шкода, яка заподіяна внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2 , який після вчинення адміністративного правопорушення не розкаявся у вчиненому, не пропонував відшкодувати заподіяні збитки, а навпаки, тривалий час намагається уникнути будь-якого виду відповідальності. Завдана моральна шкода полягає у тому, що після ДТП він був вимушений доводити свою невинуватість. З листопада 2017 року по червень 2019 року він не ремонтував автомобіль, оскільки розумів необхідність проведення досліджень стану механічних пошкоджень, а тому не мав можливості користуватись транспортним засобом, який до цього використовував для підробітку, перевезення вантажів та власних потреб. Після ДТП позивач втратив свої робочі зв`язки через відсутність транспортного засобу, був позбавлений звичного способу життя в частині вільного пересування на власному транспорті. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює у 30 000 грн. Вважає також, що йому завдано моральної шкоди Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім.Фрунзе, який без наявності жодних правових підстав намагається стягнути з нього грошові кошти на ремонт автомобіля, не маючи намір відшкодувати йому заподіяну шкоду. Вказує, що кооператив у добровільному порядку не відшкодував йому заподіяну шкоду, натомість ініціював безпідставну позовну заяву про стягнення з нього збитків, заподіяних його ж засновником. Такі неправомірні дії викликають у позивача невпевненість в собі, недовіру до держави та судової системи, змінюють звичний ритм та спосіб життя та інший, пов`язаний з необхідністю явки до суду для захисту своїх інтересів. Завдану кооперативом моральну шкоду оцінює в 30 000,00 грн. Вважає, що матеріальна шкода підлягає стягненню з СВК ім. Фрунзе, оскільки власником автомобіля Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_2 є саме СВК ім. Фрунзе.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 8 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень 00 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 76,84 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із СВК ім.Фрунзе, а тому підстави для відповідальності за шкоду заподіяну ОСОБА_2 у СВК ім.Фрунзе відсутні. Моральна шкода підлягає частковому задоволенню з урахуванням обставин, що мають значення для встановлення розміру такої, з врахуванням принципу справедливості, в конкретному випадку становить 3000 гривень, що на погляд суду є справедливою сатисфакцією позивачу спричинених відповідачем моральних страждань. З врахуванням фактичних обставин, встановлених судом, заподіяння СВК ім.Фрунзе позивачу моральної шкоди не доведена, оскільки моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В апеляційнійній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе у відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн та стягнути зі ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. та судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Посилається на обставини, які були викладені ним у позовній заяві. Зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано зменшив розмір моральної шкоди до 3 000 грн. Вказує, що ним було надано суду договір про надання правової допомоги, опис наданих послуг, квитанцію про сплату 6 500 грн за послуги адвоката, які повинні бути стягнуті з відповідачів.

В апеляційнійній скарзі адвокат Нетудихата Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_2 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди. На підтвердження факту спричинення моральних страждань і доведення їх розміру, позивач не надав жодного доказу. Суд першої інстанції не встановив причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями ОСОБА_2 та завданою ОСОБА_1 моральною шкодою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокат Нетудихата Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині залишених без задоволення позовних вимог без змін. Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції в частині залишених без задоволення позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановлені під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а ОСОБА_1 також оскаржує рішення щодо судових витрат, тому в іншій частині рішення судупершої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга адвоката Нетудихати Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 27 листопада 2017 року приблизно о 16:00 годині по пр.Л.Свободи, 30 у м.Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Харківського апеляційного суду м.Харкова від 05.12.2018 року скасовано постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 22.02.2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП (а.с. 33-35 т.1).

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.09.2019 року провадження у справі стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.38 КУпАП. Зазначеною постановою встановлено наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 64-65 т.1). Вказана постанова набрала законної сили 01.10.2019 року.

Згідно з висновком комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, складеного 30.08.2018 року в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1, 13.3 ПДР та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б, з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 13-22 т. 1).

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-товарознавця автомобіля ВАЗ 2109, складеного 14.06.2019 року, матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження автомобіля при ДТП, складає 15 188,41 грн (а.с. 36-41 т. 1).

ОСОБА_5 є одним із засновників та керівником СВК ім. Фрунзе (а.с. 53-58).

Зідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований за СВК ім. Фрунзе (а.с. 59 т.1).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до підпункту а пункту 2.12 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу має право довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 , 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху ).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За змістом статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи наведене, завдана ОСОБА_2 ОСОБА_1 моральна шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, тобто ОСОБА_2 , оскільки судом встановлено, що дії ОСОБА_2 були неправомірними, між ними і завданою позивачу шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Матеріалами справи не спростовано, що ОСОБА_2 на законній підставі використовував транспортний засіб, отже саме ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за завдання моральної шкоди позивачу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про обгрунтованість пред`явлених позовних вимог до СВК імені Фрунзе не підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги адвоката Нетудихати Д.В. щодо недоведеності позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи та тим, що з вини відповідача було пошкоджено автомобіль позивача, позивач зазнав певний стрес через вимушену участь у події самого зіткнення, душевні хвилювання через протиправне пошкодження належного йому майна, вимушений був докладати додаткових зусиль для вирішення питань щодо відшкодування завданої шкоди та відновлення стану пошкодженого автомобіля , а тому з відповідача, який є винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зі ОСОБА_2 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 12 036,80 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено і документально не підтверджено вартість понесених витрат на правову допомогу, проте суд не вказав, у чому полягає недостатність та неналежність наданих позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 05.10.2019 року укладеного між АО Холодов і партнери та позивачем ОСОБА_1 ; копію додаткового договору від 05.10.2019 року до договору про надання правової допомоги від 05.10.2019 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; оригінал ордеру про надання правової допомоги.

Згідно з квитанціями про оплату послуг адвоката позивачем сплачено АО Холодов і партнери 6 500 грн (а.с. 63, 93, 96 т.1).

Враховуючи об`єм та складність справи, тривалість розгляду справи судом та виходячи з критерію реальності адвокатських послуг, а також принципу співмірності та розумності їхньої вартості, та часткового задоволення позовних вимог колегія суддів дійшла висновку про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 300 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Нетудихати Дениса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 вересня 2020 року - змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 300 (триста) гривень.

Рішення суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Відповідачі: Сільськогосподарський виробничий кооператив ім.Фрунзе, ЄДРПОУ 00707857, Харківська обл., Золочівський район, с.Писарівка, вул.Центральна, буд.5; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ;

третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

Головуючий С.С. Кругова

Судді Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова