Постанова

від 22.02.2021 по справі 910/3377/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа№ 910/3377/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 910/3377/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Версум"

про витребування майна

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" задоволено; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Версум" у власність Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" виробничу базу, загальною площею 2086,0 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Фізкультури, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 862609580000; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Версум" на користь ""Комерційний банк "Хрещатик" 11 994,02 грн. судового збору.

11.05.2017 на виконання вказаного вище рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

12.01.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Фінансова компанія "Локо" надійшла заява про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3377/17 від 11.05.2017 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Локо" про визнання наказу Господарського суду м. Києва № 910/3377/17 від 11.05.2017 таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Фінансова компанія "Локо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/3377/17, задовольнити заяву та визнати наказ Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 таким що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що на час звернення ТОВ "Фінансова компанія "Локо" із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, товариство було законним власником майна, а тому апелянт вказує на наявність у суду першої інстанції правових підстав для задоволення його заяви, оскільки майно вже належало законному правонаступнику банку, що унеможливлює повторне виконання вказаного судового рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020, справа № 910/3377/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Локо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/3377/17; розгляд справи призначено на 22.02.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Від ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" надійшли письмові пояснення, в яких товариство просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Локо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/3377/17.

В обґрунтування вищенаведених пояснень ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" зазначає, що у апелянта відсутнє право на оскарження судового рішення у цій справі, оскільки йому не належить право власності на спірне майно. Також апелянт зазначає, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 16.02.2021 № 595/3 скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. про реєстрацію за апелянтом права власності на об`єкт нерухомого майна - виробничу базу, розташовану за адресою: м. Київ, провулок Фізкультури, 2.

В судове засідання 22.02.2021 представники ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", ТОВ "Фінансова компанія "Локо" та ТОВ "Версум" не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку за адресами місцезнаходження юридичних осіб згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 про відкриття апеляційного провадження і призначення справи до розгляду була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитись зі змістом вказаної ухвали.

В даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України , згідно якої сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення від 03 квітня 2008; заява № 3236/03; аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Від ТОВ "Фінансова компанія "Локо" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через участь представника товариства в іншому судовому процесі.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку присутнього представника ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал", судова колегія визнає його необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні, оскільки скаржником письмово у своїй апеляційній скарзі викладено усі доводи та аргументи щодо підстав оскарження ухвали суду, що є достатнім для перегляду справи в апеляційному порядку. Участь представника апелянта обов`язковою не визнавалась. Крім того, з поданої адвокатом Побережник А.О. довіреності від 16.03.2020 вбачається, що вона є не єдиним представником особи, представництво інтересів якої здійснює вказаний адвокат в іншій справі.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони і апелянта, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", ТОВ "Фінансова компанія "Локо" та ТОВ "Версум".

В судовому засіданні 22.02.2021 представник ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у письмових поясненнях та просив апеляційне провадження у даній справі закрити.

За змістом п. 23 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал", перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у цій справі, яке набрало законної сили, було встановлено, що 14.11.2006 року між ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" правонаступником якого по всіх правах та обов`язках є ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "МОНА" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 643, у відповідності до умов якого, сторони домовилися про те, що кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 13 300 000, 00 доларів США, терміном на 63 місяців з 25.10.2012 року по 31 грудня 2017 року, в межах якого здійснюються кредитні операції за окремими договорами в іноземній валюті (доларах США). Додатком до Генерального кредитного договору стали укладені між банком та товариством 25.10.2012 року кредитний договір № 643/1 та 20.12.2012 року кредитний договір № 643/2. У подальшому до Генерального кредитного договору неодноразово вносилися зміни та доповнення шляхом укладення між банком та товариством додаткових угод (усього - 19 додаткових угод). Остаточно Генеральний кредитний договір набув назву Генеральний кредитний договір № 643/14-11-2006 від 14.11.2006 року . В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та TOB "МОНА" було укладено договір іпотеки, посвідчений 14.11.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н. В. за реєстровим № 4362, за яким TOB "МОНА" передало в іпотеку банку об`єкти нерухомого майна, зокрема, виробничу базу, загальною площею 2086 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, провулок Фізкультури, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 862609580000. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, банк в порядку ст. ст. 36, 37 Закону України Про іпотеку та умов іпотечного договору звернув стягнення на вказане майно шляхом набуття права власності на нього у позасудовому порядку. 29.02.2016 Державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Хибою А.В. було прийнято рішення № 28500507 від 29.02.2016 щодо реєстрації права власності на виробничу базу, загальною площею 2086 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, провулок Фізкультури, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 862609580000 за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик".

Однак згодом 08.08.2016 року між громадянином ОСОБА_1 , який виступив у якості продавця та відповідачем, який виступив у якості покупця, було укладено договір купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстровим № 1420, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нерухоме майно виробничої бази за адресою: м. Київ, провулок Фізкультури, 2. Відчужуване нерухоме майно належало продавцю на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстровим № 1420 було зареєстровано Договір купівлі-продажу, за яким продавцем є ОСОБА_1 , а покупцем - відповідач та внесено відповідний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25842330 про реєстрацію виробничої бази за відповідачем.

В рамках розгляду цього спору судами встановлено, що виробнича база, загальною площею 2086 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, провулок Фізкультури, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 862609580000 вибула з володіння позивача у незаконний спосіб, зокрема, згідно витягу з кримінального провадження №12016100100008986, через підробку документів злочинною групою та на підставі неіснуючого рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.04.2016 року по справі № 753/3084/16-ц.

Вищенаведені обставини стали підставою для задоволення позову у цій справі.

Водночас, звертаючись з заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3377/17 від 11.05.2017 таким, що не підлягає виконанню, ТОВ "Фінансова компанія "Локо" вказувало на те, що воно є законним власником майна, оскільки отримало право на нього як іпотекодержатель на підстав договору про відступлення права вимоги № 2017/4-Ю від 23.10.2017, укладеного між ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та апелянтом. Пізніше, 03.11.2020 в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку ТОВ "Фінансова компанія "Локо" звернуто стягнення на предмет іпотеки. Оскільки товариством як єдиним законним власником набуто право власності на вказане майно, тобто відсутній обов`язок боржника, то апелянт вважав, що наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в порядку приписів ст. 328 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні даної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що заявник не є ані стягувачем, ані боржником у даній справі, а тому не наділений правом звернення із відповідною заявою до суду. Крім того, судом першої інстанції констатовано, що у рамках вирішення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд не може встановлювати правомірність чи неправомірність правонаступництва у справі.

Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021, погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Порядок звернення судових рішень до виконання передбачено ст. 327 ГПК України, згідно з ч. 1 якої виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З правового контексту вищенаведеної норми процесуального закону вбачається, що особою наділеною правом звернення до суду, зокрема, із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є стягувач та боржник. Виключень щодо можливості подання до суду такої заяви іншою особою, ніж визначено вище, норми процесуального закону не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Фінансова компанія "Локо" не є ані стягувачем, ані боржником. При цьому, питання щодо правонаступництва товариством прав стягувача в рамках вирішення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як підставно зауважено місцевим господарським судом, не підлягає з`ясуванню. Наведене досліджується за результатами розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

Отже, заявник перш ніж звернутись із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, повинен був звернутись з відповідною заявою про заміну сторони правонаступником. Однак вказаним правом не скористався, а відтак місцевий господарський суд дійшов цілком правомірних висновків про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Локо" як такої, що була подана суб`єктом, що не є стороною виконавчого провадження.

Стосовно доводів ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" про закриття апеляційного провадження у даній справі колегія суддів зазначає, що оскільки оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом саме щодо прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, а також з метою забезпечення конституційного принципу доступності правосуддя, та принципу господарського процесу щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, то підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Локо" відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної ухвали та її прийняття з порушенням норм процесуального закону, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.01.2021, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 234, 328 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (ТОВ "Фінансова компанія "Локо").

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/3377/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/3377/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо".

4. Матеріали справи № 910/3377/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 01.03.2021