Постанова

від 22.02.2021 по справі 921/390/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа № 921/390/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М.,

Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

представників сторін:

від позивача - Хомутов Г.В.,

від відповідача - Хомич Я.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Біатріс б/н від 22 жовтня 2020 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 вересня 2020 року (підписане 02.10.2020), суддя Чопко Ю.О.

у справі № 921/390/20

за позовом Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 , м. Пологи Запорізької області

до відповідача Фермерського господарства Біатріс , с. Семиківці Теребовлянського району Тернопільської області

про стягнення боргу, інфляційних втрат, штрафу і процентів за договором поставки в загальній сумі 473 214,54 грн,

в с т а н о в и в :

09.06.2020 (через поштове відділення зв`язку) на розгляд господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 до відповідача Фермерського господарства Біатріс про стягнення заборгованості в сумі 473214,54 грн, з яких: 311356,00 грн основний борг, 4358,98 грн інфляційні втрати, 62271,20 грн штраф та 95228,36 грн проценти.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки, поставлено відповідачу товар на загальну суму 1082964,00 грн, який останнім отриманий, що підтверджується видатковими накладними та частково повернутий на суму 421608,00 грн, проте за поставлений товар відповідач розрахувався частково сплативши 350000,00 грн, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 311356,00 грн (1082964,00 грн - 421608,00 грн - 350000,00 грн = 311356,00 грн). Позивач в позовній заяві зазначає, що оскільки за умовами п. 7.1.3 договору, сторонами погоджено, 10% штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 20 календарних днів та 20% штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 40 календарних днів, позивачем нараховано відповідачу штраф з розрахунку 20%, відтак, сума штрафу складає 62271,20 грн.

Разом з тим, позивачем нараховано відповідачу на основну суму заборгованості 95228,36 грн 48% річних та інфляційних втрат в сумі 4358,98 грн, згідно норм ст. 625 ЦК України та п. 7.2.4 договору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 у справі № 921/390/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 311 356,00 грн рівно основного боргу, 4358,98 грн інфляційних втрат, 62271,20 грн штрафу, 95228,36 грн процентів та 7098,22 грн судового збору. Також п. 3 резолютивної частини рішення вирішено: на основну суму боргу нараховувати відсотки в розмірі 48 (сорок вісім) річних з 05.06.2020 року до моменту виконання цього рішення.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено перед судом належними доказами факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого згідно договору товару, що останнім і не заперечується, а відтак позивачем правомірно згідно умов погоджених у договорі нараховано штраф, річні та інфляційні втрати.

Відповідач - Фермерське господарство Біатріс не погодившись з винесеним рішення в частині стягнення штрафу, річних та інфляційних втрат, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що станом на 22 жовтня 2020 року основний борг ним погашений, а затримка виконання грошового зобов`язання виникла у зв`язку з карантинними заходами введеними на території України. Крім того, апелянт стверджує, що позивач не наводить факту отримання ним збитків, а тому скаржник просить суд зменшити суму неустойки та проценти нараховані позивачем.

Приватним підприємством Бізон-Тех 2006 подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечує доводи апеляційної скарги зазначивши, що в апеляційній скарзі не зазначено в чому саме полягає незаконність і необґрунтованість рішення, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України. Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що апелянтом сплачено кошти в сумі 311356,00 грн після прийняття судом у даній справі рішення, які зараховані позивачем на підставі ст. 534 ЦК України та п. 5.4 договору наступним чином, а саме: в першу чергу зараховано оплату інфляційних втрат, наступними: штраф, проценти, судовий збір та основний борг, який повністю не погашений.

Щодо покликань апелянта про зменшення штрафних санкцій позивач зазначає, що оскільки зарахування коштів сплачених відповідачем відбулось в порядку ст. 534 ЦК України то можливість зменшення судом штрафних санкцій є неможливим, окрім того, сплачені кошти відображені у бухгалтерському та податковому обліках. Разом з тим, позивач стверджує, що посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, щодо права суду зменшити розмір процентів є безпідставними, оскільки обставини у справі № 902/417/18 є суттєво відмінними від обставин у справі № 921/390/20.

Позивач також заперечує покликання апелянта на те, що введення карантину не вплинуло на виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, оскільки граничний строк виконання зобов`язання за договором був 15.10.2019, тобто за довго до введення карантину.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/390/20 розподілено до розгляду судді - доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року головуючим суддею Якімець Г.Г., апеляційну скаргу Фермерського господарства Біатріс б/н від 22 жовтня 2020 року, залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Біатріс на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 у справі № 921/390/20 та ухвалою суду від 23.12.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.02.2021.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.02.2021 розгляд скарги відкладено на 22 лютого 2021 року та судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференцзв`язку.

В судове засідання прибув представник скаржника, доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві, дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 вересня 2020 у справі № 921/390/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2019 Приватним підприємством Бізон-Тех 2006 (Позивач у справі, Постачальник за договором) та Фермерським господарством Біатріс (Відповідач у справі, Покупець за договором) укладено договір поставки №ТР-10 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, порядок, строки та на умовах, визначених договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язувався поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби (далі насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин в і мікродобрива (далі пестициди або товар), мінеральні добрива (далі добрива або товар), а Покупець зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його.

Погоджені Сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами (п.2.1. Договору).

Сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації (п.2.2. Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору у Специфікаціях і в накладних Сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 Договору). У Специфікаціях Сторонами може вказуватися грошовий еквівалент базової ціни товару в іноземній валюті. У такому випадку, якщо інше не визначено певною Специфікацією, базова ціна Товару в гривнях визначається шляхом множення грошового еквіваленту його ціни в іноземній валюті на курс продажу цієї іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення поставки товару день, і вказується в накладних. Враховуючи це, ціна в гривнях одного і той самого найменування товару, поставленого в різні дні, може бути різною і це не є помилкою. Якщо товар буде отриманий Покупцем за видатковою накладною, то вважається, що Покупець погодився на ціну товару в гривнях, що вказана в ній, проконтролював та погодив її в момент прийняття товару і в майбутньому не може її оспорювати. Дострокова оплата товару не є підставою для зменшення його ціни, якщо інше не вказано в Специфікації.

Відповідно до п.5.1. Договору Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 днів до граничної дати його поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника).

Оплата товару здійснюється Покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. Кошти за добрива Покупець зобов`язується переказувати на окремий рахунок Постачальника, реквізити якого окремо вказані в Договорі (п.5.2. Договору).

Пунктами 6.1.1. та 6.1.2. Договору Сторонами визначено, що Покупець зобов`язаний у встановлені Специфікаціями (Договором) строки оплатити товар; сплатити Постачальнику повну ціну товару (тобто базову ціну товару разом із сумою індексації ціни товару), для чого перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару Покупець зобов`язується провести його індексацію в порядку, визначеному цим Договором. Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару разом із сумою податку на додану вартість, нарахованого на неї, якщо операції з постачання такого товару підлягають оподаткуванню цим податком згідно із законодавством України.

Відповідно до п.7.1.3. Договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором понад 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченого понад 40 календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Згідно п.7.2.1. Договору строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором збільшено до трьох років.

Пунктом 7.2.4. Договору Сторонами передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами й діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулюватиме умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару (п.9.1. Договору).

Специфікацією №1 від 28.01.2019 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 990 708 грн. на умовах DАP, склад Покупця, що знаходиться за адресою: с.Семиківці, Теребовлянський район, Тернопільська область. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 15.02.2019 Покупець переказує Постачальнику авансовий платіж в сумі 198 141,60 грн; не пізніше 15.10.2019 Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Специфікацією №3 від 05.06.2019 до Договору Сторонами погоджено поставку товару за Договором на суму 92 256 грн на умовах FCA, склад Постачальника, що знаходиться за адресою: 47728, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Острів, вул. Промислова, 12. Строк оплати товару в порядку, встановленому Договором не пізніше 10.06.2019 Покупець переказує Постачальнику авансовий платіж в сумі 18 451,20 грн; не пізніше 15.10.2019 Покупець здійснює остаточний розрахунок за товар. Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

На виконання умов даного договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар за договором на загальну суму 1082964,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №394 від 31.01.2019 на суму 990 708 грн, №30844 від 05.06.2019 на суму 92 256 грн.

З наявної у матеріалах справи накладної на повернення №1 від 12.09.2019 вбачається, що частина товару відповідачем повернута на суму 421608,00 грн, відтак, загальна сума поставленого товару за яку мав розрахуватись відповідач становила 661356,00 грн, яку як стверджує позивач відповідач сплатив частково в розмірі 350 000,00 грн.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день вирішення справи за ним рахувалася заборгованість в сумі 311356,00 грн, яка слугувала підставою для звернення позивача до суду, заявивши разом до стягнення 4358,98 грн інфляційних втрат, 62271,20 грн штрафу та 95228,36 грн процентів.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 28.01.2019 року договору поставки № ТР-10.

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 зазначеної статті).

Частиною 1 та частиною 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 311356,00 грн основного боргу за поставлений товар обґрунтовані та підлягають стягненню в судовому порядку, разом з тим, відповідачем не заперечується заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу.

Як уже було зазначено вище, позивач окрім суми основного боргу просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати, штраф та проценти.

Слід зазначити, що рішення місцевого господарського суду апелянтом не оскаржується в частині нарахування інфляційних втрат, штрафу та процентів, а лише апелянт просить суд зменшити суму неустойки та проценти нараховані позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу в межах доводів у апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, оскільки умовами договору сторонами погоджено іншу ставку за відповідальність сторін за невиконання умов договору поставки, яка не суперечить нормам закону, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, штрафу та процентів.

Слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо покликань апелянта про зменшення судом неустойки та штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 23.09.2020 суду першої інстанції подано письмові пояснення в яких останній просив суд зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання, однак, дане пояснення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не відображено.

Судовою колегією встановлено та вбачається з діловодства спеціалізованого суду, що дане пояснення відповідачем подано після виходу суду в нарадчу кімнату, про що свідчать дані з протоколу судового засідання, відтак суд першої інстанції не міг знати про подане відповідачем пояснення.

Разом з тим, відповідачем не подано жодних документів на підтвердження викладеного в поясненнях.

Щодо тверджень апелянта, що станом на 22 жовтня 2020 року основний борг ним погашений, а затримка виконання грошового зобов`язання виникла у зв`язку з карантинними заходами введеними на території України, а відтак слід зменшити розмір штрафних санкцій, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки оплата відбулась після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі.

Разом з тим, як вірно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, введення карантину не вплинуло на виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, оскільки граничний строк виконання зобов`язання за договором був 15.10.2019, тобто за довго до введення карантину, а посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, що до права суду зменшити розмір процентів є безпідставними, оскільки обставини у справі № 902/417/18 є суттєво відмінними від обставин у справі № 921/390/20.

Окрім того, позивачем до відзиву долучено повідомлення вих. № 634/20-юр від 28.10.2020 в яку останній повідомив відповідача що зарахування відбулось в порядку ст. 534 ЦК України.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно договору №ТР-10 від 28.01.2019 товару, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційні скарги скаржників - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 вересня 2020 року у справі №921/390/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства Біатріс - без задоволення.

Матеріали справи №921/390/20 повернути до Господарського суду Тернопільської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 01 березня 2021 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.