Рішення

від 16.02.2021 по справі 910/19176/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2021Справа № 910/19176/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал"

про стягнення 1 448 478, 42 грн

за участю представників:

від позивача: Верхацький І.В.

від відповідача: Черняк С.В., Мірошниченко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" про стягнення 1 448 478, 42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за договором постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19176/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання у справі на 23.12.2020.

У судовому засіданні 23.12.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 27.01.2021.

27.01.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Однак, відповідачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення підготовчого засідання.

За таких обставин, оскільки наведені підстави у клопотанні не є поважною причиною неявки у судове засідання та відкладення підготовчого засідання, за висновками суду поважних причин неявки у судове засідання свого представника відповідачем не підтверджено, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

У судому засіданні 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

29.01.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що наявність боргу зумовлене не ухиленням від сплати, а відсутність коштів у зв`язку із не своєчасною сплатою співвласників багатоквартирного будинку. Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99% від заявленої позивачем суми, а саме до розміру 1 835,62 грн.

05.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу, що відповідач визнає факт неналежного виконання договірних зобов`язань. Також, позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання зобов`язань третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів.

11.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких вбачається, що відповідач є не підприємницьким товариством та не прибутковою організацією, яка не має на меті одержання прибутку. Окрім того, відповідач зазначає, що існує заборгованість перед позивачем у розмірі 990 855,19 грн, що є значно меншою, ніж заявлена позивачем у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, суд дійшов висновку про його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Враховуючи обставини у справі, з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав, виходячи з приписів Господарського процесуального кодексу України, суд продовжив строк відповідачу для подання відзиву на позов та долучив до матеріалів справи поданий відповідачем відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні у задоволенні позову просили суд відмовити, підтримали заяву про зменшення розміру пені.

В судовому засіданні 16.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

В пункті 1.2. договору сторони погодили, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 70,00 тис. куб метрів.

У відповідності до п. 3.8. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), оплата за природний газ проводиться споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснює до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням (п. 4.1. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018).

У відповідності до п. 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із п. 9.3. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

В подальшому, сторони вносили зміни до договору згідно із додатковими угодами №1-19, зокрема щодо ціни на природний газ, кількість та фізико-хімічні показники природного газу, строку дії договору.

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №19 від 30.09.2019 (остання редакція), сторонами погоджено викласти п. 2.1. розділу 2 договору у наступній редакції: кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлений споживачем на вересень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в цьому пункті - вересень 2019 - 9,500 тис.куб.м.

Додатковою угодою №10 від 22.05.2019 (остання редакція), сторонами погоджено викласти п. 11.1 у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення .

На виконання умов договору позивачем було поставлено покупцеві природний газ на загальну суму 2 965 831,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 122 427,18 грн., від 30.11.2018 на суму 407 173,81 грн., від 31.12.2018 на суму 575 599,93 грн., від 31.01.2019 на суму 619 021,52 грн, від 28.02.2019 на суму 495 640,74 грн, від 31.03.2019 на суму 400 402,06 грн, від 30.04.2019 на суму 129 112,48 грн, від 31.05.2019 на суму 24 387, 13 грн, від 30.06.2019 на суму 46 465,34 грн, від 31.07.2019 на суму 43 846, 44 грн, від 31.08.2019 на суму 49 098,35 грн, від 30.09.2019 на суму 52 656,66 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач в порушення зобов`язань за договором оплату поставленого позивачем газу здійснив частково, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, внаслідок чого заборгованість Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" за договором постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2018 становить 1 127 355,43 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором, позивачем нараховані пеня у сумі 183 562,16 грн, 3% річних у сумі 67 942,43 грн, інфляційні втрати у сумі 69 618,40 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2018, у позивача виник обов`язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача - оплатити його вартість.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (від 31.08.2018 на суму 122 427,18 грн., від 30.11.2018 на суму 407 173,81 грн., від 31.12.2018 на суму 575 599,93 грн., від 31.01.2019 на суму 619 021,52 грн, від 28.02.2019 на суму 495 640,74 грн, від 31.03.2019 на суму 400 402,06 грн, від 30.04.2019 на суму 129 112,48 грн, від 31.05.2019 на суму 24 387, 13 грн, від 30.06.2019 на суму 46 465,34 грн, від 31.07.2019 на суму 43 846, 44 грн, від 31.08.2019 на суму 49 098,35 грн, від 30.09.2019 на суму 52 656,66 грн), які містять підписи уповноважених осіб та відтиски печатки підприємств, позивач у період з жовтня 2018 по вересень 2019 року передав Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" природний газ на суму 2 965 831,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018) сторони погодили, що оплата за природний газ проводиться споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснює до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В порушення умов договору відповідач оплату за природний газ здійснив частково, внаслідок чого заборгованість за договором постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2018 становить 1 127 355,43 грн. Отже, заборгованість відповідача у розмірі 1 127 355,43 грн є обґрунтованою та підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджував, що заборгованість є меншою та становить 990 855,19 грн, на підтвердження чого надав до матеріалів справи платіжні доручення.

Дослідивши надані відповідачем платіжні доручення про оплату коштів на користь позивача, судом встановлено, що у призначені платежів зазначені інші номера та дати договорів, які не є предметом розгляду у даній справі, а тому суд не приймає надані відповідачем платіжні доручення як належні та достовірні докази, в розумінні ст.ст. 76, 77, 78,79 ГПК України.

З огляду на встановлені обставини, доводи відповідача про наявність меншої заборгованості, а ніж визначена позивачем, судом не приймаються до уваги, оскільки належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене вище, з огляду на умови договору №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2-18, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 1 127 355,43 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 127 355,43 грн.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого природного газу позивачем, заявлено до стягнення з відповідача пені у 183 562,16 грн, 3% річних у сумі 67 942,43 грн, інфляційні втрати у сумі 69 618,40 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційний втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), згідно із яким сторони погодили, що, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок пені (нарахований періоди: з 27.11.2018 по 27.03.2019, з 27.12.2018 по 09.05.2019, з 26.01.2019 по 22.05.2019, з 26.02.2019 по 25.08.2019, з 26.03.2019 по 25.09.2019, з 26.04.2019 по 25.10.2019, з 28.05.2019 по 27.11.2019, з 26.06.2019 по 25.12.2019, з 26.07.2019 по 25.01.2020, 28.08.2019 по 27.02.2020, з 26.09.2019 по 25.03.2020, з 26.10.2019 по 25.04.2020) у сумі 183 562,16 грн, 3% річних (нараховані за періоди: з 27.11.2018 по 27.03.2019, з 27.12.2018 по 09.05.2019, з 26.01.2019 по 22.05.2019, з 26.02.2019 по 22.09.2019, з 26.03.2019 по 19.10.2020, з 26.04.2019 по 19.10.2020, з 28.05.2019 по 19.10.2020, з 26.06.2019 по 19.10.2020, з 26.07.2019 по 19.10.2020, 28.08.2019 по 19.10.2020, з 26.09.2019 по 19.10.2020, з 26.10.2019 по 19.10.2020) у сумі 67 942,43 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 69 618,40 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про зменшення розміру пені до 1 835,62 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на те, що наявність боргу зумовлене не ухиленням відповідача від сплати, а відсутність коштів у зв`язку із не своєчасною сплатою співвласників багатоквартирного будинку, а також вказує, що відповідач є не підприємницьким товариством та не прибутковою організацією, яка не має на меті одержання прибутку, виступає перед позивачем колективним споживачем природного газу для забезпечення, утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, а отже оплату здійснює виключно за кошти співвласників багатоквартирного будинку. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що пеня підлягає стягненню за самий факт невиконання відповідачем зобов`язань визначених п. 5.1., 5.6. договору, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

Посилання відповідача на те, що не є прибутковою організацією та здійснення оплати постачання природного газу відбувається виключно за кошти співвласників, не є винятковим випадком для зменшення штрафних санкцій. Більш того, з врахуванням положень ст.ст. 42, 193 Господарського кодексу України, суд звертає увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 835,62 грн. суд залишає без задоволення.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" про стягнення 1 448 478, 42 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНРІ БАРБЮСА БУД.40/ТВЕРСЬКА 2, ідентифікаційний код 25665893) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 1 127 355,43 грн, пеню у розмірі 183 562,16 грн, 3% річних у розмірі 67 942,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 69 618,40 грн та судовий збір у розмірі 21 727,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.03.2021.

Суддя О.В. Гулевець