Постанова

від 10.08.2021 по справі 910/19176/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2021 р. Справа№ 910/19176/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.08.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.02.2021 (повний текст складено - 02.03.2021)

у справі №910/19176/20 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал"

про стягнення 1 448 478, 42 грн

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, АТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" (надалі - відповідач, ОСББ "Юнал") про стягнення заборгованості, у загальному розмірі 1 448 478, 42 грн, з яких: 1 127 355, 43 грн основного боргу, 183 562, 16 грн пені, 67 942, 43 грн 3% річних, 69 618, 40 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2018 (надалі - Договір) в частині своєчасного здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що прострочення зобов`язання із оплати природного газу за Договором виникло за відсутності вини останнього. Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99% від заявленої позивачем суми, а саме до розміру 1 835, 62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 127 355, 43 грн, пеню у розмірі 183 562, 16 грн, 3% річних у розмірі 67 942, 43 грн, інфляційні втрати у розмірі 69 618,40 грн та судовий збір у розмірі 21 727, 18 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем на виконання умов Договору товару, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано. Заявлені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають умовам Договору та нормам законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги вважаються обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою №29-03/21-02 від 29.03.2021, поданою електронною поштою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 183 562, 16 грн, 3% річних у розмірі 67 942, 43 грн, інфляційних втрат у розмірі 69 618,40 грн та ухвалити нове рішення в цій частині. Повернути на користь відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення, у відповідній частині, ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що господарський суд вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства-відповідача мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що покладений на останнього фінансовий тягар у вигляді сплати досить великого розміру пені, будуть нести співвласники багатоквартирного будинку, оскільки тільки за їх рахунок відповідач здійснює управління будинком і сплата ним будь-яких додаткових витрат, не пов`язаних із утриманням будинку, можлива лише у разі внесення співвласниками додаткових коштів (внесків).

Окрім того, на думку ОСББ "Юнал" місцевим господарським судом не було досліджено питання правильності та обґрунтованості розрахунку штрафних санкцій та пені, у зв`язку з чим відповідач надав свій розрахунок пені та штрафних санкцій за лютий-вересень 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 апеляційну скаргу ОСББ "Юнал" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Коробенка Г.П., суддів: Кравчука Г.А., Козир Т.П.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/190/21 від 30.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19176/20, у зв`язку з порушенням п.п. 2.3.3 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду при визначенні складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 апеляційну скаргу ОСББ "Юнал" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Гаврилюка О.М., Мартюк А.І.

01.04.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов другий примірник апеляційної скарги №29-03/21-02 від 29.03.2021 із оригіналами усіх додатків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСББ "Юнал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

Витребувано матеріали справи №910/19176/20 з Господарського суду міста Києва.

19.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19176/20 з Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 для розгляду апеляційної скарги ОСББ "Юнал" визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу ОСББ "Юнал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати (доплати) судового збору у розмірі 3 820, 26 грн, доказів надсилання апеляційної скарги з доданими до неї додатками листом з описом вкладення позивачу та вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

18.05.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 3 820, 26 грн (платіжне доручення №1025 (#717123059911) від 11.05.2021), докази надсилання апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, з обгрунтуванням причин такого пропуску.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 заяву ОСББ "Юнал" про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Відкрито апеляційне провадження у справі №910/19176/20 за апеляційною скаргою ОСББ "Юнал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.07.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Водночас зазначеною вище ухвалою, зупинено дію оскаржуваного рішення до винесення судом апеляційної інстанції судового акта за результатами розгляду цієї справи.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване судове рішення без змін.

Зокрема, у своєму відзиві позивач зазначає про те, що нарахування у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат є компенсацією за знецінення грошової одиниці та платою за користування грошовими коштами, а не штрафними санкціями, а тому вимога відповідача щодо скасування нарахованих 3% та інфляційних втрат є необгрунтованою. Розмір 3%, який визначено Цивільним кодексом України, не збільшувався умовами договору, а нарахований чітко у відповідності до норми закону.

Станом на дату винесення судового рішення сума непогашеного основного боргу складала 1 127 355, 43 грн. Непогашена заборгованість мала довготривалий термін, у зв`язку з чим судом першої інстанції при розгляді питання щодо зменшення пені обгрунтовано відмовлено в цій частині.

У судовому засіданні 06.07.2021 представники сторін надали усні пояснення щодо апеляційної скарги, з яких представник відповідача зазначив, що підтримує доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, судове рішення в оскаржуваній частині скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 06.07.2021 оголошено протокольно перерву до 10.08.2021.

У судове засідання 10.08.2021 з`явилися представники сторін, які надали додаткові пояснення щодо апеляційної скарги, зазначивши, що підтримують доводи надані раніше. Водночас, у судовому засіданні 10.08.2021 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом апеляційної інстанції відмовлено, з огляду на необґрунтованість та безпідставність заявленого клопотання.

Щодо долученого відповідачем до матеріалів справи розрахунку пені та штрафних санкцій за лютий-вересень 2019 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із правового контексту вищенаведеної норми слідує, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Таким чином, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, Північним апеляційним господарським судом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості й балансу інтересів, досліджені документи на підтвердження доводів, подані учасниками справи під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Долучений відповідачем розрахунок пені та штрафних санкцій за лютий-вересень 2019 року поданий без належного обґрунтування поважності причин неможливості подання його до суду першої інстанції, відтак не приймається до розгляду судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 10.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник,) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" (споживач) укладений договір постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 (Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 70,00 тис. куб метрів.

Відповідно до п. 3.8. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 Договору.

П. 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), встановлено, що оплата за природний газ проводиться споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснює до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням (п. 4.1. Договору, в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018).

У відповідності до п. 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із п. 9.3. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

В подальшому, сторони вносили зміни до Договору згідно із додатковими угодами №1-19, зокрема щодо ціни на природний газ, кількість та фізико-хімічні показники природного газу, строку дії договору.

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №19 від 30.09.2019 (остання редакція), сторонами погоджено викласти п. 2.1. розділу 2 Договору у наступній редакції: кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлений споживачем на вересень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в цьому пункті - вересень 2019 - 9,500 тис.куб.м.

Додатковою угодою №10 від 22.05.2019 (остання редакція), сторонами погоджено викласти п. 11.1 у наступній редакції: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення .

На виконання умов Договору позивачем було поставлено покупцеві природний газ на загальну суму 2 965 831, 64 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 122 427, 18 грн, від 30.11.2018 на суму 407 173, 81 грн, від 31.12.2018 на суму 575 599, 93 грн, від 31.01.2019 на суму 619 021, 52 грн, від 28.02.2019 на суму 495 640, 74 грн, від 31.03.2019 на суму 400 402, 06 грн, від 30.04.2019 на суму 129 112, 48 грн, від 31.05.2019 на суму 24 387, 13 грн, від 30.06.2019 на суму 46 465, 34 грн, від 31.07.2019 на суму 43 846, 44 грн, від 31.08.2019 на суму 49 098, 35 грн, від 30.09.2019 на суму 52 656, 66 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач, порушуючи зобов`язання за Договором, здійснив оплату поставленого позивачем газу частково, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, внаслідок чого заборгованість Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" за Договором постачання природного газу №2556/18-ТЕ-41 від 04.10.2018 становить 1 127 355, 43 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором, позивачем нараховані: 183 562, 16 грн пені, 67 942, 43 грн 3% річних та 69 618, 40 грн інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором з поставки природного газу, тоді як відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконував.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 183 562, 16 грн, 3% річних у розмірі 67 942, 43 грн та інфляційні втрати у розмірі 69 618, 40 грн.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційний втрат з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018), згідно із яким сторони погодили, що, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши здійснений розрахунок пені, нарахований за періоди: з 27.11.2018 по 27.03.2019, з 27.12.2018 по 09.05.2019, з 26.01.2019 по 22.05.2019, з 26.02.2019 по 25.08.2019, з 26.03.2019 по 25.09.2019, з 26.04.2019 по 25.10.2019, з 28.05.2019 по 27.11.2019, з 26.06.2019 по 25.12.2019, з 26.07.2019 по 25.01.2020, 28.08.2019 по 27.02.2020, з 26.09.2019 по 25.03.2020, з 26.10.2019 по 25.04.2020), розрахунок 3% річних, нараховані за періоди: з 27.11.2018 по 27.03.2019, з 27.12.2018 по 09.05.2019, з 26.01.2019 по 22.05.2019, з 26.02.2019 по 22.09.2019, з 26.03.2019 по 19.10.2020, з 26.04.2019 по 19.10.2020, з 28.05.2019 по 19.10.2020, з 26.06.2019 по 19.10.2020, з 26.07.2019 по 19.10.2020, 28.08.2019 по 19.10.2020, з 26.09.2019 по 19.10.2020, з 26.10.2019 по 19.10.2020), розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є арифметично вірними, у зв`язку із чим, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у цій частині у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, аналіз приписів статтей 551 ЦК України, ст. 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що наявність боргу зумовлене не ухиленням останнього від сплати, а відсутністю коштів у зв`язку із не своєчасною сплатою співвласників багатоквартирного будинку, а також відповідач вказує, що він є не підприємницьким товариством та не прибутковою організацією, яка не має на меті одержання прибутку, виступає перед позивачем колективним споживачем природного газу для забезпечення, утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, а отже оплату здійснює виключно за кошти співвласників багатоквартирного будинку. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Апеляційний господарський суд зазначає, що пеня підлягає стягненню за самий факт невиконання відповідачем зобов`язань визначених п. 5.1., 5.6. Договору, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

Посилання відповідача на те, що він не є прибутковою організацією та здійснення оплати постачання природного газу відбувається виключно за кошти співвласників, не є винятковим випадком для зменшення штрафних санкцій. Більш того, з врахуванням положень ст.ст. 42, 193 ГК України суд звертає увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.

Щодо посилання скаржника на дослідження судом майнового стану сторін (боржника і кредитора), суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

АТ "НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення України природним газом. Тобто, позивач як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу може спричинити значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017-2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (надалі - Положення про ПСО).

Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Положенням встановлено обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

В той же час, загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Слід зазначити, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №922/1010/16 від 12.06.2018.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються, відповідно на скаржника.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юнал" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юнал".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/19176/20, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021.

5. Матеріали справи №910/19176/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 20.08.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк