Постанова

від 24.02.2021 по справі 183/6013/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 183/6013/17

провадження №61-7560св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (далі - АТ ПУМБ ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) ПУМБ , правонаступником якого є АТ ПУМБ , та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5754409, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати останньому кредит у розмірі 250 548 доларів США, а ОСОБА_2 , у свою чергу, зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами у розмірах, у порядку та у строки, визначені кредитним договором, але не пізніше ніж 17 жовтня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, у той же день між сторонами було укладено договори іпотеки № 5755085, № 5755079, № 5755090, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В., предметами іпотеки за якими, стали земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери: 1223285500-03-006-0263, 1223285500-03-006-0264, 1223285500-03-006-0262.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12 позовні вимоги банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором було задоволено у повному обсязі.

29 червня 2016 року старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Дніпропетровській області Марінеско А. В. у межах виконавчого провадження № 50862489, відкритого на підставі виконавчого листа у справі № 419/7169/12 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором, було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Станом на день звернення до суду з позовом, зазначене рішення суду не виконано, заборгованість не була погашена навіть частково. 08 червня 2017 року, після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 було здійснено об`єднання вищезазначених трьох земельних ділянок в одну з кадастровим номером 1223285500:03:006:0347 та новим власником земельної ділянки є ОСОБА_1 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року).

Зазначало, що наведені обставини унеможливлюють звернення стягнення на предмет іпотеки у межах виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , або в будь-який інший спосіб задоволення законних вимог банку.

Ураховуючи наведене, АТ ПУМБ просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409, що встановлена рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12 у сумі 804 000 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,6103 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2036, від 04 вересня 2013 року) та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності у розмірі 804 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, позов АТ ПУМБ до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 перед АТ ПУМБ за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 5754409 у розмірі 804 000 грн, що встановлена відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,6103 га, кадастровий номер № 1223285500:03:006:0347, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з визначенням ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов банку, суди виходили з того, що ОСОБА_2 рішення суду про стягнення з нього заборгованості не виконано, тобто він свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, тому банк обґрунтовано звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, суди вказали, що незалежно від того, чи перейшло право власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи ( ОСОБА_1 ) та чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки (вчинення іпотекодавцем дій щодо об`єднання земельних ділянок), іпотека є дійсною для нового власника майна та поширюється й на таку реконструкцію.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду , ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову банку.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки, придбав її в 2013 році в установленому законом порядку, жодних заборон на неї накладено не було.

Апеляційний суд застосував норми матеріального права без врахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 202/20975/13-ц (провадження № 61-8972св18).

Вважає, що суди надали неправильну оцінку поданим доказам, оскільки земельна ділянка площею 0,6103 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347, не була передана в іпотеку, щодо неї не існувало жодних заборон.

Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а ця обставина залишилася поза належною увагою судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що його не було належно повідомлено про розгляд справи, як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.

Також посилається на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 202/20975/13-ц (провадження № 61-8972св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року АТ ПУМБ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що доводи заявника є безпідставними, не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 жовтня 2007 року між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого за установчими документами є АТ ПУМБ , та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5754409, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 548 доларів США та зобов`язався використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами у розмірах, у порядку та у строки, визначені кредитним договором, але не пізніше ніж 17 жовтня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед АТ ПУМБ за укладеним кредитним договором, між сторонами було укладено:

- договір іпотеки № 5755085 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. від 17 жовтня 2007 року за реєстровим № 2404, згідно з умовами якого в іпотеку була передана земельна ділянка, площею 0,181 га, кадастровий номер 1223285500-03-006-0263, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А. В. 17 жовтня 2007 року № 2400, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2423640;

- договір іпотеки № 5755079 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровської міського нотаріального округу Козіною А. В. від 17 жовтня 2007 року за реєстровим № 2405, згідно з умовами якого в іпотеку була передана земельна ділянка, площею 0,2199 га, кадастровий номер: 1223285500-03-006-0264, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно належить ОСОБА_2 і підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А. В. 17 жовтня 2007 року за реєстровим № 2401, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2423713;

- договір іпотеки № 5755090 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровської міського нотаріального округу Козіною А. В. від 17 жовтня 2007 року за реєстровим № 2403, згідно з умовами якого в іпотеку була передана земельна ділянка, площею 0,209 га, кадастровий номер: 1223285500-03-006-0262, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно належить ОСОБА_2 і підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А. В. 17 жовтня 2007 року за реєстровим № 2402, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2423750.

Згідно з пунктом 1.7.4. укладених з ОСОБА_2 договорів іпотеки, якщо інше не передбачено належним чином оформленою письмовою згодою іпотекодержателя, іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб, відмовлятись від права власності на предмет іпотеки, знищувати фізично предмет іпотеки або його частину, передавати предмет іпотеки як внесок до статутного фонду юридичних осіб вчиняти дії щодо виникнення у третіх осіб будь-яких прав на предмет іпотеки, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, найм, оренду, лізинг, інші види користування; вчиняти дії бездіяльність) щодо продовження строку дії вже укладених договорів (якщо такі договори були укладені до підписання цього договору); укладати відносно предмета іпотеки будь-які інші угоди зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт (перепланування) будівель (споруд розташованих на земельній ділянці, що є предметом іпотеки за цим договором, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки та у будь-якій формі надавати дозвіл терті особам на здійснення таких дій. Обмеження, встановлені цим пунктом договору, поширюється як на предмет іпотеки в цілому, так і на будь-яке окреме майно, що входить до його складу. Будь-які правочини або інші юридично значущі дії стосовно предмета іпотеки, вчинені з порушенням вимог цього договору та/або чинного законодавства України, в тому числі, але не виключно, щодо відчуження предмета іпотеки, його передачі в спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування тощо, є недійсними.

ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання за укладеним кредитним договором. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12 позовні вимоги ПАТ ПУМБ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором у сумі 2 793 947,66 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 882 650,62 грн, заборгованість за процентами - 432 657,31 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитом у період з 09 вересня 2009 року до 08 вересня 2010 року - 25 668,99 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань по сплаті процентів у період з 09 вересня 2009 року до 08 вересня 2010 року - 57 043,82 грн, штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань по страхуванню майна - 168 034,30 грн, штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань по страхуванню від нещасного випадку в сумі 188 265,06 грн, штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань - 39 627,66 грн, та судові витрати у сумі 1 820 грн, з яких 700 грн судового збору та 120 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 2 795 767,66 грн.

29 червня 2016 року старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Марінеско А. В. у рамках виконавчого провадження № 50862489, відкритого на підставі виконавчого листа по справі № 419/7169/12 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором, було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи, щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатним. Отже, суд встановив, що вищезазначене рішення суду не виконано.

ОСОБА_1 04 вересня 2013 року придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,6103 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується укладеним між ними договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бунякіна О. В., зареєстрований у реєстрі за № 2036 і також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 червня 2017 року № 89138084 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 вересня 2013 року № 8907091.

Вищезазначена земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 905693, виданого 01 грудня 2007 року Піщанською сільською радою (запис в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 01-07-126-02658).

ОСОБА_2 здійснено дії щодо об`єднання трьох земельних ділянок, які є предметом іпотеки за договорами іпотеки в одну: земельна ділянка площею 0,6103 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347 та, в подальшому, вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_2 не звертався до ПАТ ПУМБ із запитом щодо надання згоди, а ПАТ ПУМБ , у свою чергу, не надавав жодних письмових документів, які б свідчили про його згоду з об`єднанням земельних ділянок, що є предметом іпотеки та відчуженням предмета іпотеки (будь-якої зміни іпотекодавця).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04листопада 2015 року у справі № 6-192цс15 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 753/11267/16, від 30 січня 2019 року у справі № 202/20975/13-ц (провадження № 61-8972св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, постановах Верховного Суду від 01 вересня 2018 року у справі № 2-4676/11 (провадження № 61-15045св18), від 30 січня 2019 року у справі № 202/20975/13-ц (провадження № 61-8972св18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 229/3264/15-ц (провадження № 61-13016св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Встановивши, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у справі № 419/7169/12 позовні вимоги ПАТ ПУМБ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено в повному обсязі, стягнуто з нього на користь банку загальну суму заборгованості у розмірі 2 795 767,66 грн, проте це рішення боржником не виконано, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суди правильно вказали, що іпотека дійсна для нового власника майна, яке передано банку в іпотеку, тобто для ОСОБА_1 .

Доводи касаційних скарг з посиланням на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 202/20975/13-ц (провадження № 61-8972св18) про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,6103 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347, не спростовують висновків судів та не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою . Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Питання добросовісності набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є предметом доказування у цій справі та не впливає на вирішення цього спору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання заявника на те, що земельна ділянка площею 0,6103 га не була передана в іпотеку та щодо неї не існувало жодних обтяжень, не заслуговують на увагу суду, оскільки судами було встановлено, що ОСОБА_2 були здійснені дії щодо об`єднання трьох земельних ділянок, які є предметом іпотеки за договорами іпотеки в одну: земельна ділянка площею 0,6103 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1223285500:03:006:0347 та, у подальшому, вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1 . Крім того встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до ПАТ ПУМБ із запитом щодо надання згоди, а ПАТ ПУМБ , у свою чергу, не надавав жодних письмових документів, які б свідчили про його згоду з об`єднанням земельних ділянок, що є предметом іпотеки та відчуженням предмета іпотеки. Тому вказана ділянка є предметом іпотеки, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16.

Крім того, частиною п`ятою статті 5 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Доводи ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанцій правильно вказав, що про порушення умов договорів іпотеки шляхом об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку та її подальший продаж АТ ПУМБ стало відомо лише 08 червня 2017 року, після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а з позовом позивач звернувся 27 листопада 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилання заявника на те, що представники банку зустрічалися з ним ще у 2013 році, тобто знали про порушення прав банку, ним не доведені, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилково вказав на те, що представник відповідача не заявляв жодних заяв та клопотань щодо застосування строків позовної давності, хоча насправді така заява була подана (а. с. 188), проте це не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не вплинуло на правильність вирішення спору. Строк позовної давності не пропущений. Судом апеляційної інстанції було надано оцінку доводам щодо пропуску банком строку позовної давності та вказано, що його пропущено не було.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що його не було належно повідомлено про розгляд справи судами, оскільки, з огляду на матеріали справи, він був належно повідомлений, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями з поштової установи (а. с. 196, 224)

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційних скаргах заявників доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк