Постанова

від 03.03.2021 по справі 911/3629/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Справа№ 911/3629/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фермой-Кі

на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020

у справі № 911/3629/20 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фермой-Кі

до: 1. Приватного акціонерного товариства Ерлан ;

2. Приватного акціонерного товариства Дніпрометалсервіс

про стягнення 500 000 000,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фермой-Кі (далі - ТОВ Фермой-Кі , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Ерлан (далі - ПрАТ Ерлан , відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства Дніпрометалсервіс (далі - ПрАТ Дніпрометалсервіс , відповідач-2), про стягнення з відповідачів солідарно збитків в сумі 500 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі № 911/3629/20 вказану позовну заяву ТОВ Фермой-Кі передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Вирішуючи питання про передачу справи на розгляд іншого суду, місцевий господарський суд виходив з того, що даний позов, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 27 ГПК України, підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням відповідачів; заявлений позов про стягнення коштів не належить до виключної підсудності Господарського суду Київської області; позивач безпідставно посилається на те, що даний спір є спором щодо права власності на майно, оскільки поданий позов про стягнення позадоговірної шкоди (збитків) до таких спорів не належить.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ Фермой-Кі звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт вказував на порушення судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, оскільки за приписами ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди; предметом спору у даній справі є вимога про стягнення збитків за частково втрачене майно (виробниче обладнання), яке було частиною незавершеного будівництва цілісного майнового комплексу, що будувався виключно за рахунок іноземних інвестицій на території Київської області; підставою позову позивачем зазначено обставини щодо порушення відповідачами цілісності майнового комплексу в результаті знищення його виробничого обладнання; враховуючи місцезнаходження майна позивача, за правилами підсудності даний спір підлягає розгляду у Господарському суді Київської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено ТОВ Фермой-Кі пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі № 911/3629/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2021, встановлено ПрАТ Ерлан та ПрАТ Дніпрометалсервіс строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3629/20.

25.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 задоволено вказане клопотання ПрАТ Ерлан про участь у судовому засіданні 03.03.2021 в режимі відеоконференції.

У судове засідання відповідач-2 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач-2 не повідомив суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача-1 вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

03.03.2021 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідачів збитків в сумі 500 000 000,00 грн, з яких 392 000 000,00 грн шкоди за втрачене обладнання, 140 000 000,00 грн упущеної вигоди, 10 000 000,00 грн моральної шкоди та 2 200 000,00 грн інфляційних втрат, завданих позивачеві у зв`язку з втратою майна (виробничого обладнання), яке було частиною незавершеного будівництва цілісного майнового комплексу, що будувався за рахунок іноземних інвестицій на території Київської області.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо порушення відповідачами цілісності майнового комплексу в результаті знищення його виробничого обладнання.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини, що склались між сторонами у даній справі за своєю правовою природою є відносинами з відшкодування позадоговірної шкоди (збитків).

Статтею 29 ГПК України передбачено випадки, коли право вибору між господарськими судами належить позивачеві.

Разом з тим, заявлений позов про стягнення коштів до таких випадків не належить, а тому посилання апелянта на наявне у нього право вибору підсудності є необґрунтованими.

При цьому, безпідставними є посилання скаржника на неврахування судом при вирішенні питання про підсудність спору приписів ч. 8 ст. 29 ГПК України, відповідно до якої позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди, з огляду на те, що при зверненні з позовом до суду позивач не вказував на місце заподіяння шкоди його майну, тобто не обґрунтував вибір підсудності даного спору такою обставиною.

У позовній заяві позивач посилався на п. 6 ч.1 ст. 20 ГПК України, який відносить до юрисдикції господарських судів справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, поданий позов про стягнення позадоговірної шкоди (збитків) до таких спорів не належить, у зв`язку з чим також безпідставним є посилання позивача на частину 3 ст. 30 ГПК України, яка визначає виключну підсудність спорів з приводу нерухомого майна господарському суду за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, зазначений позов територіально не підсудний Господарському суду Київської області.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 - ПрАТ Ерлан є адреса: 52001, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., м. Підгородне, вул. Каштанова, буд. 5; місцезнаходженням відповідача-2 - ПрАТ Дніпрометалсервіс є адреса: 49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд. 122.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України унормовано, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правильність дій суду першої інстанції по визначенню підсудності даної справи Господарському суду Дніпропетровської області, за місцезнаходженням відповідачів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для передачі позовної заяви ТОВ Фермой-Кі разом з доданими до неї документами (всього на 10 аркушах) на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Київської області від 22.12.2020 у справі №911/3629/20 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ Фермой-Кі - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фермой-Кі на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі № 911/3629/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2020 у справі № 911/3629/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи-замінника № 911/3629/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 04.03.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз