Постанова

від 03.03.2021 по справі 360/4668/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року справа №360/4668/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 р. у справі № 360/4668/20 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця ) за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денатек", Київської обласної філії комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денатек", Київської обласної філії комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, в якому просило: скасувати запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Денатек» від 16.07.2018 № 10701070007063214 у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які стосуються зміни місцезнаходження підприємства.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 залишено без руху позовну заяву та запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, визначитися з відповідачем та позовними вимогами; клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

23.12.2020 від позивача до Луганського окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява, в якій відповідачами зазначені: Товариство з обмеженою відповідальністю «Денатек» та Комунальне підприємство «Правочин» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, також надана заява про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду зазначено, що підставою для звернення з позовом стали відомості отримані від Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецька 03.09.2020 р. за вх. 8807/9 що вказують на внесення ТОВ «Денатек» завідомо недостовірних відомостей до ЄДР щодо свого місцезнаходження, тобто, підстава для звернення до суду з позовом виникла саме 03.09.2020.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що підставою звернення до суду стали відомості отримані від Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецка 03.09.2020 № 8807/9, за яким адреса Луганська область, с. Сєвєродонецьк, вул..Горького, буд.70, в реєстрі адрес міста відсутня. Тобто, ТОВ «Денатек» до ЄДР були внесені недостовірні відомості щодо юридичної адреси. Отже, саме з 03.09.2020 позивачу стало відомо про зазначену підставу для звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Денатек» перебуває за основним місцем обліку в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області, як платник податків та зборів з 16.08.2018. Отже, позивач достовірно міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки ТОВ «Денатек» ще з 16.08.2018 перебуває за основним місцем обліку в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків та зборів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення Круз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, вказаними нормами встановлений тримісячний строк звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи звергаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до ст. 93 ПК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону, засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини 1 статті 15 цього Закону.

16.07.2018 відбулася зміна юридичної адреси ТОВ «Денатек» : Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Горького, буд. 70, яка зареєстрована Комунальним підприємством «Правочин» в особі Київської обласної філії комунального підприємства «Правочин» Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10701070007063214.

Відповідно до листа Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецька 03.09.2020 р. за вх. 8807/9, за даними містобудівного кадастру відділу містобудування та архітектури управління землеустрою, містобудування та архітектури військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецька Луганської області адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Горького, буд. 70 в реєстрі адрес міста відсутня. Зазначений факт засвідчив, що ТОВ «Денатек» було завідомо внесено недостовірні відомості до ЄДР щодо свого місцезнаходження.

Матеріали справи свідчать, що підставою для звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів від 16.07.2018 № 10701070007063214 у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які стосуються зміни місцезнаходження підприємства, стали саме відомості отримані від Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецка 03.09.2020 № 8807/9 щодо внесення ТОВ «Денатек» завідомо недостовірних відомості до ЄДР щодо свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини є важливими для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду. Проте, судом першої інстанції вказана обставина належним чином не досліджувалась.

Таким чином, позивачу, саме 03.09.2020, стало відомо про підставу - подання недостовірних відомості до ЄДР щодо місцезнаходження, що дає суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог - звернення до суду з позовом про скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повернення позову.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 р. у справі № 360/4668/20 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 р. у справі № 360/4668/20 - скасувати.

Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 03 березня 2021 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

Г.М. Міронова