Постанова

від 02.03.2021 по справі 183/1141/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2567/21 Справа № 183/1141/19 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості з орендної плати

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112890, виданого 08 вересня 2003 Новомосковською районною державною адміністрацією, належить земельна ділянка площею 5,640 га, кадастровий номер 1223281000:02:002:0059, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. У 2003 році між нею та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро був укладений Договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04:05:126:02055. Договір оренди укладено строком на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів з моменту державної реєстрації. У подальшому, 13 липня 2009 року, між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, яка пройшла державну реєстрацію у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру. Додатковою угодою сторони продовжили термін дії договору оренди землі до 31 грудня 2021 року. Відповідач також зобов`язався щороку сплачувати їй орендну плату у грошовій формі у розмірі 2 % від грошової оцінки землі, що становило 656,00 грн., а також Орендар взяв на себе зобов`язання проводити безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки позивача до 0,40 га, проводити відшкодування витрат на поховання. Крім того, договором передбачена можливість коригування орендної плати, у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку та у разі індексації грошової оцінки землі. Сторони погодили, що орендна плата вноситься у строк до 30 грудня поточного року, за несвоєчасну виплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочки (п.п.6 п.3 Договору). Між тим, починаючи з 2012 року відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної виплати орендної плати, внаслідок чого вона звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/6316/17 від 19 вересня 2018 року, яке набрало законної сили 22 жовтня 2018 року, зазначений вище договір оренди земельної ділянки було розірвано. Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну платую За підрахунками позивача за період 2012-2018 роки утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 61896,45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,640 га, кадастровий номер 1223281000:02:002:0059, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за період з 2016 року по 2018 рік у розмірі 28975 грн. 16 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням не погодився відповідач ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,640 га, кадастровий номер 1223281000:02:002:0059, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується копію Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 112890, виданого 08 вересня 2003 року Новомосковською районною державною адміністрацією (а.с.8).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки без дати вищевказану земельну ділянку було передано в аренду ТОВ АФ Олімпекс-Агро (а.с.8).

13 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро було укладено додаткову угоду до договору оренди землі за № 04:05:126:02055 від 13 травня 2005 року, яка була зареєстрована у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис від 13 липня 2009 року за № 04-09-126-03988 (а.с.10) .

За умовами додаткової угоди у договір оренди були внесені зміни щодо розміру орендної плати, у відповідності до якої Орендар зобов`язався нараховувати Орендодавцю орендну плату у розмірі 2% від грошової оцінки землі, а також проводити безкоштовну поставку соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га, Орендар відшкодовує витрати на поховання. Додатковою угодою передбачено можливість підвищення орендної плати, визначено строк дії договору до 31 грудня 2021 року.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року у цивільній справі № 183/6316/17 позов ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма"Олімпекс-Агро" про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 5,640 га, кадастровий номер 1223281000:02:002:0059, без номеру та дати, зі змінами та доповненнями викладеними в Додатковій угоді, зареєстрованій 13 липня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро , зареєстрований 13 травня 2005 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:02055 (а.с. 11-13). Зазначене рішення суду набрало законної сили 22 жовтня 2018 року.

Із вказаного рішення суду у цивільній справі № 183/6316/17 вбачається, що при вирішенні питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд дійшов до висновку про наявність у відповідача заборгованості по виплаті орендної плати.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами у справі, що переглядається, позивач зазначала, що за 2012 рік заборгованість відповідача з орендної плати становить 5776,60 грн., за 2013 рік - 6796 грн., за 2014 рік - 6796 грн., за 2015 рік - 8488,20 грн., за 2016 рік - 11903,65, за 2017 рік -8067,92 грн., за 2018 рік - 14068,08 грн. (а.с. 3 ).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на факт отримання позивачем ОСОБА_1 орендної плати. На підтвердження доказів виплати орендної плати представником відповідача надано відомості про виплату ОСОБА_1 грошових коштів, а саме: 01 липня 2016 року у сумі 3684 грн.; 07 квітня 2017 року у сумі 1500 грн.; 14 червня 2017 року - 1743 грн.; 29 червня 2017 року - 1230 грн.; 11 липня 2017 року - 4770 грн.; 20 липня 2017 року - 753 грн.; 28 липня 2017 року - 307 грн. та 4440 грн., без зазначення за якій період сплачено відповідну орендну плату (а.с.76-82).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 цього ж Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" відносить до істотних умов договору оренди землі орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Умовами укладеного договору між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ АФ Олімпекс-Агро визначені строк виплати орендної плати: у грошовій формі щорічно до 30 грудня кожного місяця. Договір оренди землі визначає розмір орендної плати у грошовій формі 3% від грошової оцінки землі, а також передбачає збільшення розміру орендної плати на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати та у разі індексації законодавством грошової оцінки.

Позивачем суду надано довідку про зміну нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на території Василівської сільської ради, яка у 2016-2018 р. становила 108216 грн. за земельну частку розміром 3,67 га. (а.с. 16).

З державно акту на право приватної власності вбачається, що предметом оренди фактично було два земельних паї - № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Наказом ТОВ Олімпекс-Агро» від 18 липня 2016 року № 18-ОД установлено з 01 січня 2016 року для відділення Самарське відсоткову ставку орендної плати у сумі 5,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5951 грн. 81 коп., а з вирахуванням податків - 4791 грн.21 коп. (а.с.19 зворот).

Наказом відповідача №9 від 23 лютого 2017 року встановлено розмір орендної плати за укладеними договорами оренди з 01 липня 2016 року, де в рядку №31 зазначено, що для відділення Самарське встановлено відсоткову ставку орендної плати - 6,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7033 грн. 96 коп., а з вирахуванням податків - 5662 грн. 34 коп. (а.с. 85).

Виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеного відсотка розміру орендної плати, сума орендної плати за використання земельної ділянки, належної позивачу з урахуванням довідки про нормативну грошову оцінку землі становив: у 2016 році 11903,65 грн. ( 108216 / 100% х 5,5% х2); у 2017 році 14068,08 грн. ( 108216 / 100% х 6,5% х2); у 2018 році 14068,08 грн. ( 108216 / 100% х 6,5% х2).

Нормами п. 170.1 ст.170 ПК України визначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Пункти 170.1.1 та 170.1 ст. 170 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі

Згідно п.п. 170.1.4, п.170.1 ст.170 ПК України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 ст.167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, з урахуванням норм ПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати слід відняти податок на прибуток фізичних осіб та військовий збір. Отже, сума орендної плати, належна до виплати позивачу становить:

- за 2016 рік - 11903,65 грн. (2142,66 (18%ПДФО) + 178,55 (1,5%ВЗ)) = 9582,43 грн.;

- за 2017 рік 14068,08 грн. - (2532,25 (18%ПДФО) + 211.02 (1,5%ВЗ)) = 11324,81 грн.;

- за 2018 рік 14068,08 грн. - (2532,25 (18%ПДФО) + 211.02 (1,5%ВЗ)) = 11324,81 грн.

За 2017 рік позивачем заявлено вимоги на суму 8067,92 грн., а тому з урахуванням диспозитивності цивільного судочинаства, вказана вимога позивача розглядається у зазначених межах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати за період 2016-2018 рік становить 28975,16 грн. (9582,43 грн.+8067,92грн.+11324,81 грн.). Висновок суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 2016 року по 2018 рік у розмірі 28975 грн. 16 коп. є обгрунтованим.

Звернувшись із позовними вимогами, позивач також просила суд стягнути заборгованість зі сплати орендної плати також і за період 2012-2015 роки усумі 27855 грн.80 коп.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог позивача за 2012-2015 роки.

Оскільки з даним позовом до суду позивач звернулась 22 лютого 2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 2012 року по 2015 рік задоволенню не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід зазначити, згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

07 лютого 2019 року між адвокатом Ямковим В.Ф. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір № 06/02-19 від 07 лютого 2019 року про надання правової допомоги (а.с. 23-24).

У додатку №1 до договору про надання правової допомоги визначено розмір гонорару адвоката у сумі 3000 грн. (а.с. 99).

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордера №19 від 01.04.2020 року, розрахунок вартості наданої правничої допомоги (а.с.97-98).

Враховуючи складність справи, кількість судових засідань, кількість і зміст поданих представником позивача процесуальних документів, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням засад співмірності і розумності, дійшов обґрунтованого висновку про стягненя з ТОВ Агрофірми Олімпекс-Агро» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 1000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру заборгованості з орендної плати спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів на підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати відповідачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необгрунтованість рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді