Постанова

від 02.03.2021 по справі 746/248/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 березня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 746/248/20

Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/424/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгл яду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Срібнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Срібнерайагролісництво ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог в частині предмета спору, просить:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступні інформації, розповсюджені ОСОБА_3 в соціальній мережі YouTube у відеоматеріалі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Як лісова мафія обходить електронний облік деревини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

2) зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену інформацію відносно працівників Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво і ОСОБА_4 як керівника Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво шляхом оголошення в засобах масової інформації;

3) заборонити ОСОБА_2 перешкоджати здійснювати діяльність Срібнянському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Срібнерайагролісництво та ОСОБА_4 як керівнику Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво ;

4) зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 публічно вибачитися перед працівниками Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво та ОСОБА_4 як керівником Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво ;

5) стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації та погіршення ділової репутації в розмірі 5 000 грн на користь ОСОБА_4 ;

6) стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації та погіршення ділової репутації в розмірі 5 000 грн на користь ОСОБА_4 .

Позов обґрунтовував тим, що ним, як керівником Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво (далі по тексту - ДП Срібнерайагролісництво ), з директором ПП Укргосптовари 25.12.2019 укладено додаткову угоду до договору № 6 від 26.02.2019 про поставку лісопродукції в кількості 500 м. куб. вартістю 466 100 грн. 22.05.2020 ОСОБА_2 неправомірно зупинив автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 із законно добутою лісопродукцією, яка належала ПП Укргосптовари на підставі вказаної додаткової угоди, а у подальшому подав до Срібнянського відділення поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Зареєстроване за даною заявою кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Такі неправомірні дії ОСОБА_2 погіршили ділову репутацію позивача та вплинули на його ділові стосунки з ПП Укргосптовари , оскільки останній не отримав вчасно власну лісопродукцію та поніс збитки.

Відповідач ОСОБА_3 розмістив у соціальній мережі YouTube відеоматеріали ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Як лісова мафія обходить електронний облік деревини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в яких поширив недостовірну інформацію про те, що ДП Срібнерайагролісництво працює незаконно, ДП Срібнерайагролісництво називає лісовою мафією та ставить під сумнів законність діяльності підприємства та позивача, як його керівника.

Однак, така інформація не відповідає дійсності, є недостовірною, а також створює у широкого кола осіб викривлене уявлення про діяльність позивача та сприймається як звинувачення останнього у вчиненні протиправних дій, що порушує честь, гідність та ділову репутацію. В свою чергу, діяльність ДП Срібнерайагролісництво з продажу лісопродукції є законною, контролюється КП Чернігівоблагроліс , та фіксується у ДП Лісогосподарський Інноваційно-Аналітичний Центр , а розробка лісосік здійснюється під контролем Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Чернігівського обласного управління лісового і мисливського господарства.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 18.12.2020 у задоволенні ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладу доводів позовної заяви та полягають у тому, що дії ОСОБА_2 щодо неправомірного зупинення автомобіля із законно добутою лісопродукцією та направлення до Срібнянського відділу поліції заяви про вчинення кримінального правопорушення вплинули на ділові стосунки позивача з ДП Укргосптовари та погіршили ділову репутацію ОСОБА_4 .

Заявник зазначає, що розмістивши у соціальній мережі YouTube два вищевказані відеоматеріали ОСОБА_3 поширив недостовірну інформацію про те, що ДП Срібнерайагролісництво працює незаконно, що не відповідає дійсності та містить неправдиву інформацію. У відео ставиться під сумнів законність діяльності підприємства і особисто ОСОБА_4 , як його керівника, працівників підприємства називають лісовою мафією .

Вказує, що в діях ОСОБА_3 є всі юридичні складові правопорушення: поширення інформації відбулось в Інтернеті, поширена інформація стосується конкретної юридичної особи та фізичної особи, поширена інформація є недостовірною, поширена інформація завдає шкоди особистим немайновим благам.

Наголошує, що поширена ОСОБА_2 у мережі Інтернет інформація та його дії щодо перешкоджання роботі ДП Срібнерайагролісництво і його керівнику ОСОБА_4 , які погіршили ділову репутацію останнього, взагалі не досліджувалися судом, суд не дав належної правової оцінки кожному окремо із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв`язку.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання опублікованих ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі YouTube відеоматеріалів ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Як лісова мафія обходить електронний облік деревини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) недостовірною інформацією, що принижує ділову репутацію керівника ДП Срібнерайагролісництво ОСОБА_4 відсутні, оскільки відповідач ОСОБА_3 в указаних відеоматеріалах здійснив критику та дав оцінку факту вивезення лісу за межі громади та роботі поліції, висловивши свою суб`єктивну думку за допомогою висловлювань, які не містять конкретних фактичних даних та без жодної згадки про позивача, тобто висловив оціночне судження та припущення з приводу того, що лісопродукція може мати незаконне походження. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди діями відповідачів та не обґрунтував її розмір.

Відмову у задоволенні позовної вимоги про заборону ОСОБА_2 перешкоджати здійснювати діяльність ОСОБА_4 як керівнику Срібнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Срібнерайагролісництво суд обґрунтував недоведеністю належними доказами факту, що свідчив би про здійснення відповідачами у протиправний спосіб перешкод у діяльності позивача як керівника ДП Срібнерайагролісництво .

Зважаючи на те, що примусове вибачення, як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації, не передбачено статтями 16, 277 ЦК України, суд відмовив у задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідачів публічно вибачитись.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, доказах, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що відповідно до Статуту (а.с. 139-146) Срібнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Срібнерайагролісництво створене в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником підприємства є КП Чернігівоблагроліс Чернігівської обласної ради.

Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з урахуванням обмежень, передбачених Статутом підприємства.

Предметом діяльності підприємства є: спеціалізоване ведення лісового господарства; лісозаготівля, одержання необробленої деревини, ділової деревини, дров для опалення та хворосту; проведення обліку лісового фонду, приймання участі у виконанні підготовчих робіт до чергового лісовпорядкування, проведення перевірки і прийняття матеріалів лісовпорядкувальних робіт від експедицій; відведення лісосічного фонду згідно з чинним законодавством України.

Підприємство є юридичною особою, унітарним комунальним комерційним підприємством і здійснює свою діяльність на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Ради, наказів Засновника та Уповноваженого органу, Статуту. Підприємство має право, у порядку встановленому законодавством, укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судах. Підприємство для досягнення своєї мети згідно з чинним законодавством України укладає від свого імені правочини, господарські договори з юридичними та фізичними особами. Підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 Про надання у постійне користування земель лісового фонду та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Безпосереднє управління господарською діяльністю підприємства здійснює керівник (лісничий). Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за виняток тих, що віднесені законодавством, Статутом підприємства до повноважень Ради, Уповноваженого органу, Засновника та інших органів.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і наказу КП Чернігівоблагроліс Чернігівської обласної ради від 10.01.2020 № 03-к/ДП керівником (лісничим) ДП Срібнерайагролісництво є ОСОБА_4 (а.с. 147-149).

На підтвердження законності вирубки дерев позивачем до позовної заяви додано копії: наказу Міністерства екології природних ресурсів України від 09.08.2017 № 310 про затвердження розрахункових лісосік для постійних лісокористувачів Чернігівської області (а.с. 13), товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) від 22.05.2020 серії ЧАА № 050037 та серії ЧАА № 050038 (а.с. 16), запиту на погодження на відпуск круглої деревини ДП Срібнерайагролісництво , підписаного лісничим та головним бухгалтером (а.с. 17), акта звіряння розрахунків між ДП Срібнерайагролісництво та ПП Укргосптовари м. Черкаси (а.с. 18), платіжних доручень № 4507 від 26.12.2019, № 4544 від 27.12.2019, № 4543 від 27.12.2019, № 186 від 28.01.2020 та № 1535 від 19.05.2020 (а.с. 19-23), додаткової угоди від 25.12.2019 до договору № 6 від 26.02.2019 щодо поставки лісопродукції (а.с. 24), лісорубного квитка від 18.02.2020 серії ЧН ЛРК № 005326 (а.с. 25), польових перелікових відомостей дерев, призначених у рубку у кварталі 28 виділ 8 та у кварталі 28 виділ 11 із сортиментними структурами лісосіки № 032 і № 036, переліками дерев лісосіки № 032 і № 036 та матеріально-грошовими оцінками лісосіки № 032 і № 036 (а.с. 26-40), акта перевірки відводів рубок головного користування на 2020 рік в ДП Срібнерайагролісництво від 06.02.2020, складеного комісією ДП Прилуцький лісгосп (а.с. 41).

Згідно з довідками Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 27.05.2020 № 2187/124/48.3-2020 та №2188/124/48.3-2020 слідчим відділення 22.05.2020 було розпочато кримінальне провадження № 12020270250000090, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України за повідомленням ОСОБА_2 щодо можливих незаконних порубки та перевезення деревини. Станом на 27.05.2020 кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Деревина згідно з товарно-транспортною накладною (ТТН-ліс) серії ЧАА № 050037 від 22.05.2020 (круглі лісо матеріальні породи Вільха в кількості 132 шт., v:24,1340 м3), яка належить ПП Укргосптовари м. Черкаси, у період з 22.05.2020 до 27.05.2020 була тимчасово вилучена та перебувала на території ДП Срібнерайагролісництво у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження № 1202027025000090 від 22.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Станом на 27.05.2020 вказана деревина повернута власнику - ПП Укргосптовари та дозволено її перевезення до місцезнаходження вантажоодержувача, м. Черкаси (а.с. 14, 15).

Відповідно до ст. 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч. 1 ст. 270 ЦК України).

Стаття 275 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

У ч. 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності а честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи містяться наступні роз`яснення.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушення чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії (12/1984/84/131) (Страсбург, 08 липня 1986 року) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії , що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Крім того, аналіз національного законодавства та стаття 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Як зазначалось вище, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_4 посилався на те, що порушення його прав полягає у розміщенні ОСОБА_3 на сайті YouTube відеоматеріалів, що дозволило поширити широкому колу осіб інформацію про незаконність діяльності ДП Срібнерайагролісництво та позивача, як його керівника, яка є недостовірною та не відповідає дійсності, а також у неправомірних діях ОСОБА_2 у перешкоджанні діяльності підприємства, що погіршило ділову репутацію та вплинуло на ділові стосунки позивача.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17.

У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та норм чинного законодавства, саме ОСОБА_4 , як позивач та особа, яка стверджує про порушення відповідачами його прав та інтересів, як керівника ДП Срібнерайагролісництво , повинен довести обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - поширення недостовірної інформації про нього ОСОБА_3 на сайті YouTube у викладених відеоматеріалах ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Як лісова мафія обходить електронний облік деревини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка порушує його особисті немайнові права, а також перешкоджання ОСОБА_2 здійсненню діяльності ДП Срібнерайагролісництво .

Із досліджених відеоматеріалів, опублікованих ОСОБА_3 25.05.2020 на сайті YouTube, судом встановлено наступне.

У відеоматеріалі Вивіз лісу з громади. На чиїй стороні Срібнянська поліція автор ( ОСОБА_3 ) розповідає про те, що певна особа, можливо це навіть працівник ДП Срібнерайагролісництво , повідомила йому про вивезення лісопродукції, вирубаної на території колишнього Дейманівського тваринницького комплексу, при чому параметри вантажу не відповідають дійсності ні по кубометрах, ні по сортності деревини. Зупинивши лісовоз, працівники поліції формально поставились до перевірки, провівши лише візуальний огляд, хоча він особисто помітив відсутність двох чипів та виявив неможливість перевірити наявність чипів на колодах двох рядів деревини. ОСОБА_3 розповідає, як вони з ОСОБА_2 намагались припинити правопорушення та переконували працівників перевірити, чи є підстави для порушення кримінального провадження, чи немає; розмірковує, чому працівники поліції не хочуть розвантажувати деревину, щоб перевірити відповідність деревини виданим на неї документам. Потім констатує, що поліція все-таки зрозуміла, що вивезти ліс по бєзпрєдєлу не вдасться. Висновок автора відео - він з упевненістю може сказати, що у лісах Срібнянщини діє лісова мафія . При цьому працівники поліції нічого не можуть вдіяти, бо їм надходять команди зверху.

У відеоматеріалі Як лісова мафія обходить електронний облік деревини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зафіксовано діалог ОСОБА_3 з водієм лісовоза. На запитання ОСОБА_3 водій відповів, що деревина спиляна ДП Срібнерайагролісництво , а везуть її в Черкаси. Автор відео констатує, що колоди складено хитро - чипи розміщені з різних сторін. Він думає, що це було зроблено навмисно.

Таким чином, відеоматеріали містять оціночні судження та критичні висловлювання автора щодо власного бачення зафіксованої у відеоматеріалах ситуації вирубки та транспортування деревини.

Жодної інформації, фактичних даних і тверджень, критики, оцінки дій, образи чи наклепу, що безпосередньо стосувалися б конкретної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача ОСОБА_4 , як керівника ДП Срібнерайагролісництво , і самого підприємства, та які можливо перевірити на предмет недостовірності неправдивості (невідповідності дійсності), на основі чого констатувати порушення немайнових прав особи, вищевказані матеріали справи не містять.

Встановивши, що спірні відеоматеріали не містять жодної конкретної інформації чи вказівки на позивача ОСОБА_4 , у них не пролунало ні прізвище позивача, ні, тим більше, інформація будь-якого негативного забарвлення щодо його особи або виконання ним посадових обов`язків; відеоматеріали містять зйомку дій кількох активістів Срібнянської громади, спрямовану на спонукання працівників поліції перевірити законність порубки дерев та чіпування деревини у повному обсязі; вислови щодо діяльності на території області лісової мафії не містять конкретизації, яка б дала змогу перевірити цю інформацію на предмет достовірності, районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання зазначених відеоматеріалів недостовірною інформацією, що принижує ділову репутацію керівника ДП Срібнерайагролісництво ОСОБА_4 , та зобов`язання ОСОБА_3 спростувати поширену інформацію.

Будь-які докази протиправного чи незаконного втручання у діяльність ДП Срібнерайагролісництво і його керівника ОСОБА_4 , чи перешкоджання її здійсненню відповідачем ОСОБА_6 у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновок про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про заборону ОСОБА_2 перешкоджати здійснювати діяльність ОСОБА_4 як керівника ДП Срібнерайагролісництво є вірним.

Враховуючи, що вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними, встановивши, що оціночні судження (суб`єктивна думка) не були висловлені ОСОБА_3 у брутальній, принизливій чи непристойній формі, районний суд обґрунтовано вважав, що підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

Відповідно до висловленої Верховним Судом правової позиції у постановах від 15.08.2018 у справі № 207/1161/17 та від 20.12.2018 у справі № 523/4380/15-ц тлумачення вказаних статей 91, 277 ЦК України та статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Аналогічне роз`яснення висловлено і Верховним судом України (абзац 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Тому колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що дії ОСОБА_2 щодо зупинення автомобіля із законно добутою лісопродукцією та направлення до Срібнянського відділу поліції заяви про вчинення кримінального правопорушення вплинули на ділові стосунки позивача з ДП Укргосптовари та погіршили ділову репутацію ОСОБА_4 , оскільки такі дії відповідача свідчать про реалізацію останнім конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, і не є незаконним втручанням у діяльність особи чи підприємства, або ж поширенням недостовірної інформації, яка впливає на ділову репутацію особи.

За встановлених обставин, а саме відсутності факту поширення недостовірної інформації про позивача, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та порушує особисті немайнові права останнього, колегія суддів вважає юридично неспроможними твердження заявника про те, що розмістивши у соціальній мережі YouTube два вищевказані відеоматеріали ОСОБА_3 поширив недостовірну інформацію та що в його діях є всі юридичні складові правопорушення: поширення інформації відбулось і Інтернеті, поширена інформація стосується конкретної юридичної особи та фізичної особи, поширена інформація є недостовірною, поширена інформація завдає шкоди особистим немайновим благам.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не дав належної правової оцінки кожному окремо із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв`язку, є неприйнятними з огляду на те, що позов ОСОБА_4 не містить вимог про спростування будь-яких висловлювань.

Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, які є ідентичними доводам позовної заяви і яким районним судом була надана належна правова оцінка, висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: І.О.Боброва

Н.В.Шитченко