Постанова

від 24.02.2021 по справі 914/2120/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа №914/2120/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД б/н від 30.12.2020 (вх. №01-05/80/21 від 05.01.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 (повний текст рішення складено 21.12.2020, головуючий суддя Морозюк А.Я., судді Чорній Л.З., Цікало А.І.)

у справі №914/2120/18

за позовом: Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» , м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство оборони України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського Нотаріального округу Дякович Мирослава Михайлівна, м. Львів

про: скасування свідоцтв від 26.01.2015 року №33, від 26.12.2014 року №166, №169 та від 29.12.2014р. №187

за участю представників:

від Міністерства оборони України: Попович Ю.І. - представник;

від відповідача: адвокат Посікіра Р.Р.;

від інших учасників: не з`явилися.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/2120/18 позов задоволено повністю, скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 26.01.2015 року та зареєстроване в реєстрі за №33, скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 26.12.2014 року та зареєстроване в реєстрі за №166, скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 29.12.2014 року та зареєстроване в реєстрі за №187, скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. 26.12.2014 року та зареєстроване в реєстрі за №169, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД на користь Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат 7 048,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Львівської області із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/2120/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути з Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД суму сплачених судових витрат.

Відповідно до супровідного листа Господарського суду Львівської області №914/2120/18/3/21 від 04.01.2021 апеляційна скарга та матеріали справи №914/2120/18 надійшли на адресу Західного апеляційного господарського суду 05.01.2021.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу №914/2120/18 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 10.02.2021.

21.01.2021 від Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 залишено без розгляду клопотання про апеляційний розгляд справи №914/2120/18 колегією у складі більше трьох суддів, подане та підписане кваліфікованим електронним підписом від імені Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат адвокатом Мудриком І.В.

В судовому засіданні 10.02.2021 представник апелянта надав суду пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача надав пояснення щодо фактичних обставин справи та щодо аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 розгляд справи відкладено на 24.02.2020.

В судове засідання 24.02.2020 з`явився представник апелянта та представник Міністерства оборони України (в порядку самопредставництва), інші учасники справи явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

Враховуючи, що явка повноважних представників в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, учасники апеляційного провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, що не з`явились.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Міністерства оборони України проти задоволення позовних вимог заперечив, просив оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Державне підприємство Львівський військовий лісокомбінат звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД про скасування свідоцтва від 26.01.2015 року за реєстраційним №33, свідоцтва від 26.12.2014 року за реєстраційним №166, свідоцтва від 26.12.2014 року за реєстраційним №169 та свідоцтва від 29.12.2014 року за реєстраційним №187, виданих приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М.

Ухвалою Господарського суду Львівської області (у складі судді Фартушка Т.Б.) від 05.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 05.02.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача Міністерство оборони України, а ухвалою суду від 05.03.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Львівського міського Нотаріального округу Дякович Мирославу Михайлівну. Також ухвалою суду від 05.03.2019 призначено колегіальний розгляд справи №914/2120/18 у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2019 прийнято справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Морозюка А.Я., судді Чорній Л.З., судді Цікала А.І.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат . Однак, після ухвалення зазначеного рішення та набрання ним законної сили, спірне нерухоме майно і надалі протиправно зареєстроване за відповідачем. Як зазначає позивач, такі обставини пов`язані із специфікою законодавства, яким врегульовано оформлення переможцем права власності на придбане нерухоме майно з прилюдних торгів, адже таке передбачає видачу нотаріусом свідоцтва про придбання арештованого майна з прилюдних торгів, після чого на підставі зазначеного свідоцтва здійснюється державна реєстрація права власності на відповідне нерухоме майно. Позивач вважає, що оскільки правочини (акти та протоколи), на підставі яких відбувся перехід права власності на спірне нерухоме майно, визнано недійсними, відтак свідоцтво від 26.01.2015 року за реєстраційним №33, свідоцтво від 26.12.2014 року за реєстраційним №166, свідоцтво від 26.12.2014 року за реєстраційним №169 та свідоцтво від 29.12.2014 року за реєстраційним №187, видані приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. на підставі недійсних правочинів, повинні бути скасованими. Позивач покликаючись на ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , зазначав, що скасування відповідних свідоцтв забезпечить ефективний спосіб правового захисту його порушеного права.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у відзиві (вх№68/19 від 02.01.2019), зазначав, що позивач не є належним суб`єктом звернення до суду, оскільки у рішенні Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14, на яке покликається позивач, встановлено, що було відчужено не майно ДП Львівський військовий лісокомбінат , а майно, що належить державі в особі Міністерства оборони України, тобто позивач не є власником майна та не має у цій справі охоронюваних прав, які б порушувались відповідачем. Також відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності у разі необхідності, оскільки на думку відповідача, така є пропущеною зважаючи на обізнаність позивача з існуванням оспорюваних свідоцтв ще у 2014 році. У відзиві від 08.12.2020 (вх.№35076/20) відповідач, покликаючись на практику Верховного Суду, вказав, що скасування свідоцтв є неефективним способом судового захисту, а відповідно такий позов не може бути задоволений.

Міністерство оборони України як третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, у поясненнях (вх.№8388/19 від 26.02.2019) підтримує позовні вимоги та вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, ДП Львівський військовий лісокомбінат не в змозі повноцінно здійснювати господарське управління нерухомим майном, у зв`язку із реєстрацією цього майна за відповідачем. Також третя особа вважає, що оскільки позивачу належать на праві повного господарського відання об`єкти основних фондів та споруд, реєстрація яких здійснена за відповідачем, ДП Львівський військовий лісокомбінат вправі звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених та оспорюваних прав чи законних інтересів. Третя особа заперечує щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності та зазначає, що перебіг позовної давності розпочався з 23.10.2017 - дня набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України, якою було скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду та залишено в силі рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.202017 у справі №914/2062/14. Слід врахувати, що станом на 13.06.2014, коли було відкрито провадження у справі №914/2062/14 свідоцтв від 26.12.2014 та 29.12.2014 ще не існувало.

Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Львівського міського Нотаріального округу Дякович М.М. пояснень щодо позовних вимог та заперечень відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавала.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та скасування свідоцтв, встановив, що нотаріальні та реєстраційні дії були здійснені приватним нотаріусом Дякович М.М. в межах наданих їй законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, водночас, дійшов висновку, що свідоцтва від 26.01.2015 року за реєстраційним №33, від 26.12.2014 року за реєстраційним №166, від 26.12.2014 року за реєстраційним №169 та від 29.12.2014 року за реєстраційним №187, які видані приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. на підставі актів державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 р. та від 09.12.2013 р., підлягають скасуванню, оскільки результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", оформлені протоколами проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 р., від 03.12.2013 р. та актами державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 р. та від 09.12.2013 р., визнано недійсними, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 р. у справі №914/2062/14, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду від 23.10.2017.

Із врахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №915/1844/18, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування свідоцтв про право власності, якими посвідчено за відповідачем право власності на нерухоме майно, є таким, що відповідає передбаченим законодавством способам захисту.

Також суд першої інстанції зазначив, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах розпочинається з 08.02.2017 - дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14, оскільки до цього моменту як і станом на дату видачі свідоцтв про право власності ТзОВ Трентова ЛТД , були чинними акти державного виконавця про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, на підставі яких були видані ці свідоцтва, відтак у позивача були відсутні підстави для вжиття заходів з їх скасування.

Скаржник, вважаючи оскаржене рішення незаконним та необґрунтованим, мотивує вимоги апеляційної скарги наступним.

На переконання скаржника, позивач у справі №914/2062/14 обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, а тому внаслідок визнання торгів недійсними, право власності до попереднього власника автоматично не повернулося . Так, апелянт покликається на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц, відповідно до яких нотаріальна дія з видачі свідоцтва на придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, тому позовну вимогу про те, щоби визнати незаконною нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не можна розглядати за правилами будь-якого судочинства, однак, таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням позивачеві як власникові права звернутися з віндикаційним позовом про витребування майна, придбаного на торгах з володіння покупця; визнання недійсними прилюдних торгів є неможливим з огляду на те, що у випадку примусового продажу майна боржник (власник майна) не є стороною договору купівлі-продажу, що виключає можливість застосування боржником (власником майна) правових наслідків недійсності правочину, передбачених у абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України.

Скаржник вважає покликання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №915/1844/18 недоречним, оскільки такі суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц, яка має перевагу у застосуванні у подібних правовідносинах.

Також апелянт вказує на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340 та постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №50/311-б, відповідно до яких у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 ЦК України, є неефективними.

Оскільки ТзОВ Трентова ЛТД придбало спірне майно на публічних торгах, які були проведені органом державної виконавчої служби на виконання судового рішення, таке майно не може бути витребуване в силу норми ч.2 ст.388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Окрім того, апелянт вважає, що при прийнятті оскарженого рішення суд не дослідив питання що і позбавлення володіння і витребування майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки встановлені порушення у проведенні прилюдних торгів не належали до сфери компетенції законного набувача та переможця торгів, їх зміст лежав поза сферою обачності набувача майна, в майно, яке було предметом спору вкладено значні кошти на його відновлення, внаслідок чого змінилась його вартість, кошти, за які було придбане майно були спрямовані на погашення заробітної плати та інших соцвиплат, а тому поверненню не підлягають, власник на момент продажу сам звертався з клопотанням провести таке відчуження. Перелічені обставини на думку апелянта, свідчать про те, що позбавлення ТзОВ Трентова ЛТД належного йому майна є явно не пропорційним інтересам держави.

Апелянт, покликаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, зазначає, що у зв`язку з набранням чинності змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який в практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже, неспроможний надати особі ефективний захист її прав. Апелянт наголошує, що у позивача була можливість уточнити свої позовні вимоги на стадії підготовчого розгляду після законодавчих змін, однак, своїм правом він не скористався.

Також відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо початку перебігу позовної давності та, покликаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що перебіг позовної давності розпочинається від дня, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

У заяві від 10.02.2021 апелянт просив при винесенні постанови застосувати правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц, від 14.11.2018 у справі №438/640/14-ц, постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених у обґрунтованому та законному рішенні суду першої інстанції. Також позивач звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що в судах перебувають ще дві справи №914/1353/19 та №914/1978/19 про витребування спірного майна з незаконного володіння ТзОВ Трентова ЛТД , тобто позивач та Міністерство оборони України вживають усіх можливих законних способів захисту, спрямованих на повернення у власність держави спірного майна, яке незаконно утримується ТзОВ Трентова ЛТД . Щодо добросовісності відповідача, позивач звертає увагу на те, що у ч.2 ст.388 ЦК України, до якої апелює відповідач, закладена не лише презумпція добросовісності набувача щодо майна, придбаного в порядку примусового виконання судових рішень, а й презумпція дійсності актів та рішень органів, уповноважених на примусове виконання судових рішень, прийнятих ними під час організації процедури арештованого майна.

Позивач наголошує на тому, що не дивлячись на наявність рішення у справі №914/2062/14, у якому зазначено про необхідність застосування наслідків недійсності правочину, продовжує протиправно утримувати спірне нерухоме майно та не вживає жодних заходів щодо виконання рішення суду шляхом повернення нерухомого майна балансоутримувачу чи власнику шляхом ініціювання відповідних змін в Реєстр прав власності на нерухоме майно та його перереєстрації за позивачем, а відтак не відповідач не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна.

Позивач заперечує щодо клопотання відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки станом на дату видачі (26.12.2014, 29.12.2014 та 26.01.2015 відповідно) свідоцтв про право власності ТзОВ Трентова ЛТД на спірне майно, скасування яких є предметом спору, були чинними акти державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 та від 19.12.2013 з реалізації арештованого нерухомого майна, на підставі яких були видані оспорювані свідоцтва про право власності, і лише з дати набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2064/14 законної сили, а саме з дати залишення його в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, право позивача на володіння спірним майном є порушеним, і саме з цієї дати, починається перебіг позовної давності.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області у справі №914/2062/14 від 08.02.2017, залишеному без змін Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі №914/2062/14.

Як вбачається із постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі №914/2062/14, 11.06.2014 заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат звернувся з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД , приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція про визнання недійсними результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину.

08.02.2017 при новому розгляді рішенням Господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено, визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат , а саме: - протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.13 №03/263/13/а-2/1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - половини приміщення трансформаторної підстанції пл. 17,9 м2; - протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/229/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення широкого вжитку, заг. пл. 146,2 м2 та приміщення дільниці столярних плит, пл. 848,0 м; - протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/263/13/а-З та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - частина приміщень сушильних камер і теплопункту пл. 280,7 м2; - протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 03.12.2013 №03/345/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - адміністративна будівля комбінату під літерою А-4 заг. пл. 1 714,5 м., застосувавши наслідки недійсності правочину. У частині позовних вимог до Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція провадження у справі припинено.

31.05.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду зазначене рішення скасовано у частині визнання недійсними трьох актів державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 та акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013, а також в частині застосування наслідків недійсних правочинів, у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, постанову апеляційного господарського суду скасовано, а рішення Господарського суду Львівської області було залишено без змін.

У рішенні Господарського суду Львівської від 08.02.2017 у справі №914/2062/14 було встановлено, що відповідно до заявок відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання умов вищезазначених договорів, приватним підприємством Спеціалізоване підприємство Юстиція на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: Ѕ приміщення трансформаторної підстанції, пл. 17,9 кв.м., будівлі дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м., та адміністративної будівлі комбінату під літерою А-4 загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1. Вказані прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат заборгованості.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТзОВ Трентова ЛТД . За результатами вказаних прилюдних торгів було складено акти державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11.11.2013 р. та від 09.12.2013 р. Кошти за придбане нерухоме майно перераховано ТзОВ Трентова ЛТД в повному обсязі на рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області. Вказані акти є підставою для оформлення права власності.

Також у вказаному рішенні встановлено, що згідно п. 1.1. Статуту ДП Львівський військовий лісокомбінат (в новій редакції), який є додатком до наказу Міністра оборони України від 23.11.2012р. № 794, Державне підприємство Львівський військовий лісокомбінат засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства оборони України. Відтак, майно, яке є предметом даного спору, закріплено на праві оперативного управління за Міністерством оборони України - позивачем - 1, яке передано на праві господарського відання позивачу - 2 ДП Львівський військовий лісокомбінат .

Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Позивач у позовній заяві вказав на те, що після ухвалення судового рішення від 08.02.2017 р. та набрання ним законної сили, спірне нерухоме майно і надалі, протиправно, зареєстроване за відповідачем, що підтверджується Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2018 р. №133573700.

Як вбачається з матеріалів справи, та було вірно встановлено судом першої інстанції в оскарженому рішенні, 26 грудня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., відповідно до ст. 62 Закону України Про виконавче провадження видано ТзОВ Трентова ЛТД свідоцтво за реєстровим №169, яким посвідчено його право приватної власності на приміщення дільниці широкого вжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, загальною пл. 848,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, що раніше належали ДП Львівський військовий лісокомбінат на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та Ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 р., зареєстрованих у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22544902 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 20.03.2008 р. за №18166637. Підставою для видачі вказаного свідоцтва зазначено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 11 листопада 2013 року.

26 грудня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., відповідно до ст. 62 Закону України Про виконавче провадження ТзОВ Трентова ЛТД видано свідоцтво за реєстровим №166, яким посвідчено його право приватної власності на адміністративну будівлю комбінату, позначену на плані літерою "А-4", загальною площею 1 714,5 кв.м. що складається з чотирьох поверхів та підвалу, та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, що раніше належали ДП Львівський військовий лісокомбінат на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та Ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 р., зареєстрованих у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22544902 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 20.03.2008 р. за №18166637. Підставою для видачі вказаного свідоцтва зазначено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 09 грудня 2013 року.

29 грудня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., відповідно до ст. 62 Закону України Про виконавче провадження ТзОВ Трентова ЛТД видано свідоцтво за реєстровим №187, яким посвідчено його право приватної власності на Ѕ приміщень трансформаторної підстанції ТП 600, площею пл. 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, що раніше належали ДП Львівський військовий лісокомбінат на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та Ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 р., зареєстрованих у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22544902 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 20.03.2008 р. за №18166637. Підставою для видачі вказаного свідоцтва зазначено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 11 листопада 2013 року.

26 січня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., відповідно до ст. 62 Закону України Про виконавче провадження ТзОВ Трентова ЛТД видано свідоцтво за реєстровим №33, яким посвідчено його право приватної власності на нежитлове приміщення - частину приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, що раніше належали ДП Львівський військовий лісокомбінат на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та Ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 р., зареєстрованих у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22544902 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО 20.03.2008 р. за №18166637. Підставою для видачі вказаного свідоцтва зазначено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 11 листопада 2013 року.

Згідно доданої до позовної заяви Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2018 р. №133573700, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про зареєстровані за ТзОВ Трентова ЛТД (код ЄДРПОУ 38425097) на праві приватної власності приміщення за адресою: м. Львів, вул. Луганська, буд. 3, а саме: частина приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м. (номер запису 8492291), підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 33, видане 26.01.2015 р., видавник: Дякович М.М. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу); Ѕ приміщення трансформаторної підстанції ТП 600, загальною площею пл. 17,9 кв.м. (номер запису 8305808), підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 187, видане 29.12.2014 р., видавник: Дякович М.М. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу); приміщення дільниці широкого вжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, загальною пл.848,0 кв.м. (номер запису 8276163), підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 169, видане 26.12.2014 р., видавник: Дякович М.М. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу); адміністративна будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м. (номер запису 8275844), підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 166, видане 26.12.2014 р., видавник: Дякович М.М. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу).

В апеляційній скарзі та відзиві на неї сторони встановлених обставин не заперечують.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси наділені повноваженнями, зокрема на видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Пунктом 1.1 Глави 12 Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 , придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.

Пунктом 3.1 Глави 12 Порядку визначено, що свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Розділом VIII Порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів затвердженого Наказ Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (який діяв станом на дату видачі свідоцтв) було визначено (абз.2 ч. 8), що у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Отже, на виконання приписів законодавства приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., на підставі складених державним виконавцем актів про проведені публічні торги, затверджених Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 11 листопада 2013 р. та 09 грудня 2013 р., було видано ТзОВ Трентова ЛТД свідоцтво від 26.01.2015 року за реєстраційним №33, свідоцтво від 26.12.2014 року за реєстраційним №166, свідоцтво від 26.12.2014 року за реєстраційним №169 та свідоцтво від 29.12.2014 року за реєстраційним №187, якими посвідчено що ТзОВ Трентова ЛТД належить на праві приватної власності приміщення дільниці широкого вжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, загальною пл. 848,0 кв.м.; адміністративна будівля комбінату, позначену на плані літерою "А-4", загальною площею 1 714,5 кв.м.; Ѕ приміщень трансформаторної підстанції ТП 600, площею пл. 17,9 кв.м.; частина приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, що раніше належали ДП Львівський військовий лісокомбінат .

Як вже вище зазначено, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2018 №133573700, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. (на якого згідно із Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно), до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію за ТзОВ Трентова ЛТД (код ЄДРПОУ 38425097) право приватної власності на майно, яке виникло на підставі свідоцтв від 26.01.2015 року за реєстраційним №33, від 26.12.2014 року за реєстраційним №166, від 26.12.2014 року за реєстраційним №169 та від 29.12.2014 року за реєстраційним №187, а саме: приміщення за адресою: м. Львів, вул. Луганська, буд. 3, а саме: частина приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м. (номер запису 8492291); Ѕ приміщення трансформаторної підстанції ТП 600, загалною площею пл. 17,9 кв.м. (номер запису 8305808); приміщення дільниці широкого вжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, загальною пл.848,0 кв.м. (номер запису 8276163); адміністративна будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м. (номер запису 8275844).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на дату подання позову до суду) передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції в частині визнання нотаріальних та реєстраційних дій такими, що були здійснені приватним нотаріусом Дякович М.М. в межах наданих їй законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює вказані правовідносини.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції із врахуванням преюдиціальних обставин, результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна позивача було визнано недійсними, зокрема було визнано недійсними протоколи проведення прилюдних торгів та акти державного виконавця про проведені прилюдні торги, на підставі який видано оспорювані свідоцтва з посвідчення права власності нерухомого майна, що було відчужене за результатами проведення прилюдних торгів на користь відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 10.06.2020 у справі №906/585/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц, на необхідність застосування якої покликається скаржник, зазначено, що ефективність обраного позивачем способу захисту в частині визнання незаконним і скасування свідоцтва має оцінити господарський суд, перевіривши, зокрема, чи є необхідним для відновлення права власності позивача визнання незаконним і скасування свідоцтва (див., для прикладу, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 93-94)). Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (див. постанови від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що застосування у ситуації позивача двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсними прилюдних торгів є неможливим з огляду на те, що у випадку примусового продажу майна боржник (власник майна) не є стороною договору купівлі-продажу (частина перша статті 658 ЦК України ): продавцями майна є державна виконавча служба й організатор прилюдних торгів, а покупцем - переможець прилюдних торгів. Вказане виключає можливість застосування боржником (власником майна) правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України .

Колегія суддів зазначає, що фактичні обставини спору у справі №438/610/14-ц є подібними до фактичних обставин у цій справі, і наведені правові висновки підлягають до застосування у спірних правовідносинах. Зокрема, у справі №438/610/14-ц предметом позову, крім визнання незаконною нотаріальної дії було визначено визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічну правову позицію щодо застосування ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19, від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

Зважаючи на внесені зміни до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають застосуванню до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №915/1844/18.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наведені правові норми та практику Верховного Суду, вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку є пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, натомість, самостійна вимога про скасування свідоцтв про реєстрацію права власності на майно не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки ухвалення судових рішень, пов`язаних з питаннями державної реєстрації обов`язково має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням чим рішенням речових прав та обтяжень речових прав в силу вимог закону.

При цьому колегія суддів зазначає, що спірне нерухоме майно перебуває у фактичному володінні відповідача, що не заперечується сторонами.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заявлені позовні вимоги про скасування свідоцтв про право власності, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.

Разом з цим, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду щодо початку перебігу строку позовної давності та вважає такий строк не пропущеним. Так, станом на дату видачі свідоцтв про право власності ТзОВ Трентова ЛТД , а саме: 26.12.2014 р.,29.12.2014 р. та 26.01.2015 р. були чинними акти державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 р. та від 09.12.2013 р. по реалізації арештованого нерухомого майна, на підставі яких були видані згадані свідоцтва, у позивача були відсутні підстави для вжиття заходів з їх скасування з 2014 р., і лише з дати набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 р. у справі №914/2062/14 законної сили, а саме з дати залишення його в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 р., право позивача у даній справі є порушеним, і саме з цієї дати, на переконання суду, починається перебіг позовної давності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви слід покласти на позивача, а судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в розмірі 10 572,00 грн. відповідно до квитанції №ПН1176325 від 30.12.2020, слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» б/н від 30.12.2020 (вх. №01-05/80/21 від 05.01.2021) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/2120/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (79034, м. Львів, вул. Луганська, буд. 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 07361304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 95, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38425097) 10 572,00 грн (десять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 05.03.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.