Рішення

від 02.03.2021 по справі 920/313/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.2021 Справа № 920/313/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/313/20

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; код ЄДРПОУ 40150216)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Градієнт-М (40000, м. Суми, площа Горького, 5; код ЄДРПОУ 40138576)

про стягнення 170600 грн. 00 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Маяровська І.О.;

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.09.2020 (суддя Яковенко В.В.) залишено позовну заяву № 2007-10/118 від 30.03.2020 акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця акціонерного товариства Українська залізниця до товариства з обмеженою відповідальністю Градієнт-М про стягнення 170600,00 грн. без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 ухвалу господарського суду Сумської області від 15.09.2020 у справі № 920/313/20 скасовано.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.02.2021 задоволено самовідвід судді Яковенка Василя Володимировича від розгляду справи № 920/313/20; матеріали справи № 920/313/20 передані уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2021 справу № 920/313/20 розподілено судді Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.02.2021 прийнято матеріали справи № 920/313/20 до провадження; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті на 02.03.2021, 12:30.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. 25.02.2021 від позивача надійшло клопотання від 22.02.2021 (вх. №2020/21), в якому просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві №28/05-2020/1 від 28.05.2020 (вх. №4209) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що зважування вагону за накладною № 32436529 здійснювалось вантажовідправником спільно з представником залізниці (станція Шостка), яким було погоджено дані у накладній із зазначенням маси вантажу у графах 24 та 25, а сам комерційний акт №484809/491 від 29.10.2019р, на підставі якого відповідачу нараховано штраф, складений з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, а тому не є належним доказом, на підставі якого відповідач може бути притягнутий до відповідальності за неправильно зазначену масу вантажу у накладній.

У відповіді №2007-10/206 від 12.06.2020 (вх. №4959/20) на відзив просить суд не брати до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

01.03.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення №26/02-2021 від 26.02.2021 (вх. №2179/21), в яких просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

18 жовтня 2019 року зі станції Шостка регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця Товариство з обмеженою відповідальністю Градієнт-М здійснило відправлення вагону № 60324860 згідно з накладною № 32436529 на станцію Сартана регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця , одержувач вантажу - ПрАТ МК Азовсталь .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що по прибутті 28.10.2019 відправки №60324860 на станцію призначення Сартана регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця на підставі акту загальної форми №785/пп від 28.10.2019 було проведено контрольне зважування вагону №60324860 на вагонних вагах вантажоодержувача та виявлено розбіжності між даними, вказаними в накладній, з фактичною масою вантажу. Результати переважування зафіксовані в книзі переважування вантажів 29.10.2019 року, на станцію відправлення направлені телеграми.

За результатами комісійного зважування працівниками станції Сартана регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця був складений комерційний акт №484809/491 від 29.10.2019, в якому відображено розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана в накладній, в сторону збільшення на 650,00 кг.

Згідно залізничної накладної № 32436529 провізна плата від станції Шостка регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця до станції Сартана регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця складає 34120 грн. 00 коп.

У зв`язку з викладеним вище та на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 170600 грн. 00 коп. за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (частина 5 статті 307 Господарського кодексу України ).

За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 37 Статуту залізниць України, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів та п.5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N644 Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів , представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі за текстом - Правила ), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевідного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Умовами п. 2.1. Правил передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Так, графа 4 накладної Одержувач заповнюється у порядку, передбаченому для графи Відправник .

Відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошті.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України ).

Так, із залізничної накладної № 32436529, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, відомості щодо маси вантажу у залізничній накладній заповнювались сторонами, про що свідчать відповідні графи 24 - заповнюється відправником та 25 - заповнюється представником залізниці.

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом , затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.11.2010 року № 800, на базі інформації, що міститься в ЕД, та на підставі позитивних результатів перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа працівники підприємства залізничного транспорту із застосуванням автоматизованих робочих місць, що входять до складу автоматизованої системи залізничного транспорту України, створюють ЕД з унесенням даних, передбачених технологічним процесом. Після накладання ЕЦП зазначеними працівниками підприємства залізничного транспорту ЕД зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці із дотриманням відповідних вимог законодавства щодо захисту інформації.

Зокрема п.2.5. Порядку застосування електронного документообігу, пов`язаного з перевезенням вантажів залізничним транспортом , затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України від 16.11.2012 року № 690, передбачено, що працівник залізниці після перегляду ЕД у разі погодження даних, зазначених у ЕД накладає ЕЦП та передає ЕД вантажовідправнику, у разі непогодження даних не здійснює накладання ЕЦП та передає свої зауваження вантажовідправнику за допомогою засобів АС залізниці.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом складався комерційний акт.

Судом встановлено, що зважування вагону за накладною № 32436529 здійснювалось вантажовідправником спільно з представником залізниці (станція Шостка), яким було погоджено дані у накладній із зазначенням маси вантажу у графах 24 та 25, що підтверджується витягом з книги зважувань на вагонних вагах з оперативної БД АСК ВП УЗ-Е за період 18.10.2019-19.10.2019, що спростовує доводи позивача про самостійне зважування вагону

При цьому, участь представника залізниці у зважуванні вагонів та узгодженні ним відомостей по зважуванню, підтверджується даними накопичувальної картки №18100655 від 18.10.2019, підписаної представником відповідача та працівником залізниці, а також протоколом зважування вантажів на вагонних вагах, які пройшли повірку відповідно до вимог чинного законодавства України.

Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084.

Відповідно до пунктів 1.2, 2 вказаних Правил накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної авізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно з пунктом 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, (далі-Правила складання актів) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, для встановлення невідповідності маси вантажу, вказаної у накладній, фактичній масі, комерційний акт має бути в обов`язковому порядку підписаний трьома особами, посади яких чітко передбачені Правилами надання актів; залучення інших працівників залізниці для підписання комерційного акту допускається (у разі необхідності), проте дане положення не скасовує обов`язкової наявності підписів начальника станції (його супника), начальника вантажного району (завідувач вантажного складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку вантажу.

Як вбачається із комерційного акту № 484809/491 від 29.10.2019р, його підписано ДСЗМ Шелеховим А.Ю., а також робітниками станції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що комерційний акт складено за участю вантажоотримувача, але в самому акті його підпис відсутній, що суперечить вимогам п.10 Правил складання актів.

В матеріалах справи міститься ще один комерційний акт № 484809/491від 29.10.2019р, який взагалі не містить жодного підпису.

У порушення вимог пункту 10 Правил складання актів вказаний комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи).

Застосуванням приписів пункту 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць та зазначає про імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, проте зазначає, що вказана норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Зазначена правова позиція викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17.

За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу країни передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів до забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил надання актів.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 3.06.2018 у справі №916/1993/17 та від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Судом встановлено, що комерційний акт №482004/54 від 16.02.2018 підписано особами, а саме: ДСЗМ Шелеховим А.Ю., а також робітниками станції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Разом з цим доказів покладення на останніх обов`язків щодо підписання комерційних актів від імені залізниці як осіб, підписи яких є обов`язковими для дійсності таких актів в силу пункту 10 зазначених Правил, позивачем до суду не надано.

Наданий до суду розпорядчий документ керівника №153 від 28.12.2018р. не містить прізвищ відповідальних осіб згідно штатного розпису, на яких покладено за посадовою інструкцією право підписувати комерційні акти.

Розділ Д акту №482004/54 містить посилання на те, що за штатним розписом завідувача вантажного двору немає. При цьому позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, на яку особу покладено виконання функцій начальника вантажного району (завідувача вантажного складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), що передбачені вищезазначеним пунктом Правил.

Протокол від 29.10.2019 року до акту №482004/54 наради, на якій був присутній начальник станції Сартана Баніт В.М. та який є головуючим наради, підписано не начальником станції, а іншою особою, яка не уповноважена на відповідне підписання.

Позивачем не надано письмових доказів, на яку особу покладено право підпису начальника станції Сартана на відповідному документі, за наслідками розгляду якого винесено та ухвалено рішення щодо правомірності дій працівників позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Комерційний акт № 484809/491 від 29.10.2019р, на підставі якого нараховано штраф, складений з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, а тому не є належним доказом, на підставі якого відповідач може бути притягнутий до відповідальності за неправильно зазначену масу вантажу закладній.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє в їх задоволенні повному обсязі.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2559 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця в розмірі 2102 грн. 00 коп., покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Градієнт-М про стягнення 170600 грн. 00 коп. - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 05.03.2021 р.

Суддя О.Ю. Соп`яненко