Постанова

від 05.03.2021 по справі 753/9761/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 753/9761/20

Номер провадження 22-ц/824/4595/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства ЕКО-СТАРТ про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, компенсації за затримку виплат при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства ЕКО-СТАРТ про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, компенсації за затримку виплат при звільненні та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 2009 року по 01 липня 2019 року ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ПП ЕКО-СТАРТ .

Наказом № 01-07-19-к від 01 липня 2019 року позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням та наказано бухгалтерії здійснити остаточний розрахунок з ним.

Позивач зазначає, що сума остаточного розрахунку складає 22 081 грн. 31 коп., разом з тим, під час звільнення його із займаної посади, останнього не було повідомлено про суми належні йому до виплати та не здійснено їх виплату, як і не було здійснено виплату заробітної плати за останній робочий місяць.

Так, у зв`язку з невиплатою позивачу належних йому сум при звільненні, останній опинився у скрутному матеріальному становищі, що призвело до значних моральних страждань.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року (а.с. 151-155) позовні вимоги ОСОБА_2 , задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства ЕКО-СТАРТ на користь ОСОБА_2 2 210 грн. за другу половину червня 2019 року та 19 871 грн. 31 коп. компенсації за невикористану відпустку. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства ЕКО-СТАРТ на користь держави судовий збір 840 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 14 січня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 97 524 грн. 58 коп. та моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем в день його звільнення та після його письмового звернення від 02 грудня 2019 року.

На думку скаржника, лист № 209 надісланий відповідачем 18 грудня 2020 року про надання позивачем банківських реквізитів підтверджує вину відповідача за затримку розрахунку при звільненні та його недобросовісні дії (бездіяльність).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.

10 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідача з відповідними підтвердженнями про направлення його позивачу.

З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідач зазначає, що 01 липня 2019 року у день звільнення позивача із займаної посади, відповідач не міг виплатити позивачу належних йому сум, оскільки єдиною особою яка могла вчиняти дії по виплаті грошових коштів від імені відповідача був позивач.

На думку відповідача, позивач обізнаний із сумою, яка належить йому до виплати при звільненні та становить 22 081 грн. 31 коп. та свідомо затягує дату отримання належних йому при звільненні коштів.

Відповідач зазначає, що позивач жодного разу не звертався до нього з із запитом щодо надання повідомлення про розрахункові суми при звільненні, довідки про дохід та середньоденну та середньомісячну заробітну плату, а твердження позивача про те, що розмір його заробітної плати за останні два місяці становила 17 000 грн. не відповідає дійсності та спрямоване на свідоме введення суду в оману.

Відповідач зазначає, що направлення ним листа від 18 грудня 2020 року свідчить про бажання останнього здійснити розрахунок із скаржником.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі при звільненні у сумі 22 081 грн. 31 коп. суд першої інстанції виходив з того, що вказані кошти не були виплачені позивачу під час звільнення.

Так, оскільки рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року у вищевказаній частині сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим, не потребує апеляційного перегляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнені моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено норми КЗпП України, Закону України Про оплату праці при здійсненні розрахунку з позивачем.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що наказом № 01-07-19-к від 01 липня 2019 року ОСОБА_2 звільнено із посади директора ПП ЕКО-СТАРТ за власним бажанням (а.с. 56).

02 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ПП ЕКО-СТАРТ щодо надання довідок про заборгованість по заробітній платі станом на 01 липня 2019 року у зв`язку із його звільненням (а.с. 62).

Відповідно до штатного розпису ПП ЕКО-СТАРТ від 01 квітня 2019 року, посадовий оклад директора підприємства становить 5 490 грн. 68 коп. (а.с. 103).

ОСОБА_2 отримав заробітну плату за травень 2019 року у сумі 4 420 грн. (а.с. 106, 107; 108, 109) та за першу половину червня 2019 року у сумі 2 210 грн. 04 коп. (а.с. 110, 11).

Кошти у сумі 22 081 грн. 31 коп. депоновані на рахунку підприємства (а.с. 98).

Згідно довідки про розмір середньомісячної (середньоденної) заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню від 15 жовтня 2020 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становила 261 грн. 46 коп. (а.с. 112).

Згідно розрахунку заборгованості при звільненні ОСОБА_2 від 15 жовтня 2020 року, належні але не отримані ОСОБА_2 кошти при звільненні у сумі 22 081 грн. 31 коп. були за депоновані на банківському рахунку ПП ЕКО-СТАРТ і будуть йому виплачені після отримання банківських реквізитів для перерахування коштів (а.с. 113).

Так, статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 1 Закону України Про заробітну плату заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до приписів статей 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Положенням частини 1 статті 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що заробітна плата ОСОБА_2 виплачувалась ПП ЕКО-СТАРТ готівкою.

Так, з наявних в матеріалах справи відомостей вбачається що ОСОБА_2 отримав заробітну плату за травень 2019 року у сумі 4 420 грн. та за першу половину червня 2019 року у сумі 2 210 грн. 04 коп.

Наказом № 01-07-19-к від 01 липня 2019 року ОСОБА_2 звільнено із посади директора ПП ЕКО-СТАРТ за власним бажанням, проте заробітну плату за другу половину червня та компенсацію за невикористану відпустку у день звільнення йому виплачено не було. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, кошти у сумі 22 081 грн. 31 коп., які підлягали виплаті ОСОБА_2 у день звільнення, були депоновані на рахунку підприємства до моменту звернення ОСОБА_2 щодо їх отримання.

Таким чином, відповідачем не було порушено норми КЗпП України та Закону України Про оплату праці при здійсненні розрахунку з позивачем у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Посилання скаржника на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення з ним розрахунку в день його звільнення та після його письмового звернення від 02 грудня 2019 року не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки кошти які підлягали скаржнику до виплати у зв`язку з його звільненням були нараховані та депоновані на рахунку підприємства до моменту звернення скаржника до підприємства з метою їх отримання.

Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що лист № 209 від 18 грудня 2020 року підтверджує вину відповідача за затримку розрахунку при звільненні, оскільки з вказаного листа вбачається, що підприємство готове сплатити кошти скаржнику після отримання від нього банківських реквізитів, що свідчить про добросовісність відповідача. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кошти які підлягали скаржнику до виплати у зв`язку з його звільненням були нараховані та депоновані на рахунку підприємства до моменту звернення скаржника до підприємства з метою їх отримання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку .

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В. В. Саліхов

О. В. Шахова