Постанова

від 05.03.2021 по справі 208/3589/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 208/3589/15-ц

провадження № 61-11760св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - приватне підприємство Дніпросервіс ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа (відповідач за зустрічним позовом) - Кам`янська міська рада,

третя особа - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради,

третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради,

третя особа за зустрічним позовом - Міськрайонне управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Дніпросервіс на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року приватне підприємство Дніпросервіс (далі - ПП Дніпросервіс ) звернулося до суду до ОСОБА_1 , треті особи: Кам`янська міська рада, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1210400000:02:006:0279, що належить ПП Дніпросервіс на підставі договору оренди, шляхом ухвалення рішення про знесення самочинно збудованих за адресою: АДРЕСА_1 , металевого навісу та металевого паркану за рахунок ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що предметом спору є земельна ділянка, розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,0720 га, яка передана в оренду ПП Дніпросервіс на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 30 квітня 2010 року та договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2010 року.

Відповідач ОСОБА_1 без дозвільних документів, самовільно встановив металевий паркан та навіс на території земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ПП Дніпросервіс , що порушує права підприємства на користування земельною ділянкою, обслуговування будівлі розміщеної на зазначеній території.

В досудовому порядку намагання врегулювати спір не виявилося можливим, що мало наслідки звернення позивача до контролюючих органів та прокуратури, але порушення відповідачем не усунуті, останній не виконує приписи контролюючих органів та продовжує перешкоджати праву оренди земельної ділянки, відведеної ПП Дніпросервіс . Вказані дії відповідача обмежують права позивача на користування земельною ділянкою та завдають шкоди його майну, зокрема сприяє руйнуванню будівлі, розміщеної на зазначеній території внаслідок стоків з навісу.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Кам`янської міської ради, ПП Дніпросервіс , третя особа - Міськрайонне управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив:

- скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 30 березня 2016 року в частині надання в користування ПП Дніпросервіс земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та рішення Кам`янської міської ради від 23 лютого 2018 року в частині продовження права користування ПП Дніпросервіс земельною ділянкою за вказаною адресою;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2016 року, укладений між Дніпродзержинською міською радою та ПП Дніпросервіс та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08 червня 2016 року, укладену між Кам`янською міською радою та ПП Дніпросервіс ;

- стягнути солідарно з ПП Дніпросервіс та Дніпродзержинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1192,20 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, разом 6192 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як члену кооперативу Сталь рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради Дніпропетровської області від 05 серпня 2001 року, надано дозвіл на будівництво гаражів у ГБК Сталь по вулиці Республіканській у м. Кам`янське Дніпропетровської області.

На підставі зазначеного дозволу, ОСОБА_1 збудував гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , який знаходиться у його володінні та до якого ще у 2008 році прибудовано металевий навіс з відливами, які захищають територію ПП Дніросервіс від стоків, та виводяться за межі території підприємства. Також позивачем встановлена металева огорожа на прилеглій до його гаражу території, яка знаходиться за огорожею ПП Дніпросервіс , а тому не перешкоджає здійснювати оренду земельної ділянки підприємству.

ОСОБА_1 не завершив оформлення правовстановлюючих документів на зазначений гараж, але ним оформлено право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1210400000:02:006:0545.

За погодженням із ОСОБА_2 встановлено металевий паркан та навіс на частині території земельної ділянки ОСОБА_2 . Частина паркану складається із воріт, які в денний час постійно відкриті, а в інший період доби зачиняються.

Щодо навісу, то він встановлений на території, яка закриває частину земельної ділянки від снігу та дощу. Навіс має водовідведення стоків, які виведені за межі території і жодним чином, не зачіпають, ані будівлю ПП Дніпросервіс , ані земельну ділянку відведену ПП Дніпросервіс в оренду.

Оскільки земельна ділянка ПП Дніпросервіс та позивача за зустрічним позовом є сусідніми, то встановлений порядок користування і володіння зазначеними ділянками, не завдає жодної шкоди інтересам та правам ПП Дніпросервіс .

В свою чергу, приймаючи рішення про виділення в оренду земельної ділянки ПП Дніпросервіс , а саме земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:02:006:0279, площею 0,0720 га, відповідач не врахував, що ця земельна ділянка була виділена Дніпровському металургійному комбінату для будівництва кооперативних гаражів в районі вул. Республіканській у м. Дніпродзержинську на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 20 червня 1990 року, та яка в подальшому була передана гаражно-будівельному кооперативу Сталь , в тому числі по вул. Республіканській, на підставі рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 14 вересня 1990 року.

Вказані обставини є підставою для скасування скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 30 березня 2016 року в частині надання в користування ПП Дніпросервіс земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та рішення Кам`янської міської ради від 23 лютого 2018 року в частині продовження права користування ПП Дніпросервіс цією земельною ділянкою, а також свідчить про наявність підстав для визнання договору оренди цієї земельної ділянки недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року первісний позов ПП Дніпросервіс задоволено частково.

Усунуто перешкоди ПП Дніпросервіс у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0006 га, як складової земельної ділянки (кадастровий номер 1210400000:02:006:0279), яка належить ПП Дніпросервіс на праві оренди, згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради від 30 квітня 2010 року, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0720 га, за огородженням відділеної частини території встановленим ПП Дніпросервіс парканом із шлакоблоку, з південного боку по межі земельної ділянки, площею 0,0006 га.

Зобов`язано ОСОБА_1 надати ПП Дніпросервіс ключі від воріт із металевих гратів, встановлених ОСОБА_1 , на території прилеглій до земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 , кадастровий номер 1210400000:02:006:0545, яка є власністю ОСОБА_1 , на підставі рішення Кам`янської міської ради від 30 вересня 2016 року, для забезпечення вільного та безперешкодного доступу ПП Дніпросервіс на частину земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:02:006:0279.

У задоволенні іншої частини вимог ПП Дніпросервіс відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вказане рішення суду першої інстанції оскаржено ПП Дніпросервіс в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні заявлених ним первісних позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 рокуапеляційну скаргу ПП Дніпросервіс залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що усунення з боку ОСОБА_1 перешкод у користування земельною ділянкою, яка перебуває в оренді ПП Дніпросервіс для забезпечення та реалізації прав орендаря відведеної у передбаченому законом порядку, та частина якої обмежена у доступі ПП Дніпросервіс через встановлену ОСОБА_1 огорожу - металеві ворота із грат, які обладнані замком, та є рухомим об`єктом огорожі, є можливим шляхом надання ключа від замку огорожі ПП Дніпросервіс , для усунення перешкод у доступі до земельної частини ділянки яка обмежена в період зачинення металевих воріт.

Відмовляючи у задоволенні вимог про знесення самочинно збудованих за адресою АДРЕСА_1 , металевого навісу та металевого паркану за рахунок ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що навіс побудований ОСОБА_1 у 2008 році, тобто до набуття права оренди на земельну ділянку ПП Дніпросервіс , власником якої в тому числі є Кам`янська міська рада та якою жодних вимог не заявлено, а тому доводи позивача за первісним позовом, що саме встановленням навісу у 2008 році ОСОБА_1 порушив права підприємства, які виникли у останнього у 2010 році, є необґрунтованими та недоведеними, в розумінні виникнення такого права підприємства після того, як навіс був вже встановлений.

Крім того, суди виходили з того, що вимоги первісного позову про знесення самочинно збудованого об`єкту не узгоджуються із приписами чинного законодавства та не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не віднесені до прав землекористувача - ПП Дніпросервіс , який є орендарем за договором оренди, а віднесені до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому, зведені на земельній ділянці паркан і ворота не належать до самочинного будівництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП Дніпросервіс не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог про знесення самочинно збудованих відповідачем металевого навісу та паркану, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення металевих конструкцій за рахунок відповідача. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що встановивши факт самовільного розміщення ОСОБА_1 на земельній ділянці, що надана в користування ПП Дніпросервіс , металевого навісу та металевого паркану, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про можливість захистити право ПП Дніпросервіс , як законного землекористувача земельної ділянки, не шляхом звільнення цієї ділянки від розміщених на ній відповідачем речей (металевий паркан та металевий навіс), а шляхом залишення цих речей на ділянці, але з можливістю ПП Дніпросервіс користуватися разом з ОСОБА_1 воротами від цього паркану.

Таким чином, суди безпідставно втрутилися в земельні відносини, оскільки фактично дозволили ОСОБА_1 безоплатно та без дозволу власника земельної ділянки - територіальної громади м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради, а також без дозволу орендаря цієї ділянки - ПП Дніпросервіс , без оформленого у встановленому законом порядку права користування, користуватися земельною ділянкою, що порушує права власника та землекористувача, а й суперечить нормам діючого законодавства.

Землекористувач ПП Дніпросервіс має право самостійно, а не разом з відповідачем господарювати на землі, яка перебуває у підприємства в оренді. Питання щодо надання землі у користування вирішується відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування, а не судом.

Існування припису про демонтаж незаконно розміщених об`єктів, притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання цього припису, подальше ігнорування ОСОБА_1 вимог законодавства дає підстави для ухвалення рішення про знесення за рахунок відповідача усього металевого навісу та металевого паркану, не зважаючи на те, що ці споруди частково розміщені на земельній ділянці, що перебуває в оренді у ПП Дніпросервіс , а частково на земельній ділянці комунальної власності, що в оренді не перебуває.

Суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на те, що оскільки паркан та навіс розміщені відповідачем в 2008 році, а земельна ділянка надана ПП Дніпросервіс в оренду в 2010 році, то у відповідача є право спільно підприємством користуватися цією земельною ділянкою. Судами не враховано, що навіть за таких обставин ці споруди підлягають знесенню оскільки в 2008 році вони також, як і на теперішній час, були розміщені незаконно.

Крім того, висновок суду про те, що паркан та навіс були розміщені раніше, ніж земельна ділянка надана у користування ПП Дніпросервіс , є неправильним, оскільки рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 24 жовтня 2001 року, ПП Дніпросервіс був наданий дозвіл на будівництво майстерні по обробленню базальтових виробів по вул. Республіканській. Таким чином, земельна ділянка перебувала в користуванні ПП Дніпросервіс значно раніше, ніж відповідач розташував паркан та навіс.

Копії відповідних документів були долучені до апеляційної скарги і ПП Дніпросервіс просило суд апеляційної інстанції враховувати їх під час розгляду апеляційної скарги, а неподання цих документів під час розгляду справи в суді першої інстанції обумовлено тим, що момент (час) розташування спірних навісу та паркану не був предметом розгляду справи і відповідач в зустрічному позові не посилався на цю обставину, як підставу відмови в первісному позові та задоволення позову зустрічного, що не викликало необхідності надавати ці документи, як доказ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16, зазначено, що суд не може перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування з прийняття останніми рішення щодо реалізації їхньої виключної компетенції.

Проте, вирішуючи спір, суди у даному випадку фактично дозволили ОСОБА_1 спільно користуватися, тобто надали у спільне користування, частиною земельної ділянки, що перебуває в оренді ПП Дніпросервіс , з даним підприємством, оскільки дозволили йому і в подальшому розміщувати на ній металевий навіс та паркан, зобов`язавши лише надати підприємству ключі від грат, чим перебрали на себе повноваження Кам`янської міської ради в частині надання земельних ділянок у користування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18) зазначено, що прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Оскільки оренда землі передбачає користування нею, то в даному випадку суди попередніх інстанцій фактично дозволили ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою без прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки у користування.

Суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на Постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406, якою затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію , а також на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, оскільки зазначені у них норми у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки ними не дається дозвіл на розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у іншої особи, з огляду на те, що права законних землекористувачів врегульовані ЗК України та Законом України Про оренду землі , вимоги яких і підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, даний спір зводиться до наявності у відповідача права розміщувати споруди на земельній ділянці, що перебувають в оренді в іншої особи, а не до того, чи потребують ці споруди оформлення дозвільних документів та прийняття до експлуатації.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 20 червня 1990 року надано дозвіл на розробку проектних робіт, в тому числі Дніпровському металургійному комбінату для будівництва кооперативних гаражів в районі вул. Республіканській, згідно викопіюванню.

Актом про вибір земельної дільниці для розміщення кооперативних гаражів Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського в районі вул. Республіканській, визначено ділянку 1,5 га, яка є вільною від забудови та засаджень.

Рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 14 вересня 1990 року затверджено список членів гаражно-будівельного кооперативу Сталь по вул. Республіканській.

05 серпня 2001 року рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради Дніпропетровської області надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво гаражу в ГБК Сталь по вул. Республіканській у м. Дніпродзержинську.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 30 квітня 2010 року та додатку до рішення ПП Дніпросервіс виділено в оренду земельну ділянку, площею 0,0720 га по АДРЕСА_1 , та згідно із яким пункт 13 додатку до рішення міської ради від 14 вересня 2007 року втратив силу.

01 червня 2010 року між Дніпродзержинською міською радою та ПП Дніпросервіс укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого ПП Дніпросервіс передано у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 30 квітня 2010 року, строк дії договору до 30 квітня 2012 року.

На час виділення в оренду земельної ділянки ПП Дніпросервіс , здійснено визначення меж у натурі та складання плану земельної ділянки, загальною площею 0,0720 га по АДРЕСА_1 , та складено акт відновлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

01 червня 2010 року актом прийому-передачі земельної ділянки Дніпродзержинська міська рада передала за договором оренди ПП Дніпросервіс до 26 березня 2012 року для будівництва магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями та навісом, земельну ділянку загальною площею 0,0720 га, в тому числі в охоронній зоні інженерних комунікацій 0,0169 га.

30 березня 2012 року рішенням Дніпродзержинської міської ради, продовжено строк оренди земельної ділянки, що перебуває у оренді ПП Дніпросервіс , площею 0,0720 га за адресою АДРЕСА_1 .

25 грудня 2012 року між Дніпродзержинською міською радою та ПП Дніпросервіс укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, згідно якої продовжено строк дії оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0720 га, строком до 30 березня 2014 року.

07 березня 2014 року рішенням Дніпродзержинської міської ради продовжено право ПП Дніпросервіс на оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0720 га (додаток № 1 до рішення).

03 липня 2014 року між Дніпродзержинською міською радою та ПП Дніпросервіс укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2010 року, згідно до якої продовжено строк оренди земельної ділянки, площею 0,0720 га, строком до 07 березня 2016 року.

30 березня 2016 року рішенням Дніпродзержинської міської ради, продовжено оренду ПП Дніпросервіс на земельну ділянку площею 0,0720 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

08 червня 2016 року між Дніпродзержинською міською радою та ПП Дніпросервіс укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ПП Дніпросервіс передано у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно з планом земельна земельної ділянки. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 30 квітня 2010 року, від 30 березня 2016 року. В оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0720 га для будівництва магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями та навісом, строком дії договору до 31 березня 2018 року.

30 вересня 2016 року рішенням Кам`янської міської ради, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,035 га для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою АДРЕСА_2 , гараж 6.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому порядку.

На території земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,00584 га, з яких 0,0006 га передано в оренду ПП Дніпросервіс , ОСОБА_1 встановив навіс та металевий паркан з металевими ворота.

Судами також встановлено, що у 2010 році ПП Дніпросервіс зверталося із заявою до прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська, на яку 28 грудня 2010 року надано відповідь, що 27 липня 2010 року здійснено позапланову перевірку додержання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Заводської районної ради м. Дніпродзержинська від 15 серпня 2001 року збудовано гараж, площею 0,0064 га, але в порушення вимог статей 125, 126 ЗК України, документи на землекористування не оформлено. Також поблизу гаражу ОСОБА_1 самовільно, в порушення вимог п. б статті 211, статей 125, 126 ЗК України, встановив навіс на земельній ділянці, площею 0,00584 га, з яких 0,0006 га передано в оренду ПП Дніпросервіс .

27 липня 2010 року за результатами перевірки, ОСОБА_1 направлено припис з вимогою усунення допущених порушень, та за порушення вимог земельного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 53 КУпАП у вигляді штрафу.

Під час перевірки, проведеної Дніпродзержинським регіональним відділом Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області встановлено що у 2008 році ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 29 Закону України Про планування і забудови територій , до свого гаражу прибудував навіс із металоконструкцій, розміром 7,3 м х 8,0 м, без документів на право виконання будівельних робіт, на що запропоновано ОСОБА_1 або оформити документи на будівництво навісу в строк 26 серпня 2010 року, або демонтувати навіс.

17 січня 2011 року ПП Дніпросервіс звернулося до Дніпродзержинського регіонального відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, яке надало відповідь щодо самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки та улаштування навісу за адресою АДРЕСА_1 , яке було розглянуто з виїздом на місце, та встановлено, що ОСОБА_1 у 2008 році самовільно прибудував до існуючого гаражу за вказаною адресою навіс із металоконструкцій, за що у липні 2010 році його притягнуто до адміністративної відповідальності - штрафу. За результатами перевірки самовільного будівництва навісу у липні 2010 року було складено акт від 26 липня 2010 року, в якому ОСОБА_1 запропоновано оформити документи на побудований навіс, а у випадку неоформлення - його демонтувати.

02 лютого 2011 року вдруге перевірено вказаний об`єкт та установлено, що ОСОБА_1 документи на об`єкт не оформив і вимог про його демонтаж не виконав.

25 лютого 2015 року складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки Департаментом комунальної власності та земельних відносин міської ради, у присутності директора ПП Дніпросервіс ОСОБА_2 , за адресою по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0720 га, яким встановлено на момент обстеження розміщення незавершеного будівництва магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями та навісом, земельна ділянка огороджена парканом. На частині земельної ділянки ПП Дніпросервіс , яка неогороджена парканом, ОСОБА_1 улаштував навіс, виконав мостіння плиткою та установив металевий паркан, чим перекрив доступ на територію земельної ділянки ПП Дніпросервіс .

21 лютого 2018 року актом обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, проведено обстеження земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_1 , площею 0,0720 га, яким встановлено, що на момент обстеження за зазначеною адресою в межах площі згідно з планом, на земельній ділянці площею 0,0720 га розміщено одноповерхові капітальні будівлі та навіс. Земельна ділянка огороджена парканом з шлакоблоку, який з південного боку встановлено не по межі земельної ділянки, наданої ПП Дніпросервіс в користування на умовах оренди та використовується меншою площею. Орієнтовна відстань від умовної межі, наданої в користування земельної ділянки до встановленого паркану з шлакоблоку становить від 2,1 м до 2,5 м (вздовж паркану). На частині земельної ділянки, що не використовується, але відведена ПП Дніпросервіс за договором від 08 червня 2016 року, невизначеною особою облаштовано металевий навіс, виконано мостіння тротуарною плиткою та встановлено металеві грати, що створює перешкоду для доступу та використання відведеної земельної ділянки в цілому, до чого додано план-схема земельної ділянки.

Згідно до геодезичного звіту, проведеного ТОВ Землеустрій за вересень 2016 року, встановлено, що межі земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , площею 0,0720 га, відновлені згідно договору оренди, геодезична прив`язка яких виконана тахеометром. Земельна ділянка, площею 0,0060 га, яка знаходиться за парканом, належить ПП Дніпросервіс .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судові рішення оскаржуються виключно в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про знесення самовільно зведеного паркану та металевого навісу, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає ці рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною другою статті 152 ЗК України установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання права користування особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)), а також вказувала на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктами а , г частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Таким чином, позивач, якому належить на праві користування (оренди) земельна ділянка (право користування, як вид речових прав на чуже майно, стаття 395 ЦК України), має право на захист цього права, відповідно до положень Глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), а отже згідно зі статтею 391 ЦК України (Глава 29), має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном, зокрема, шляхом пред`явлення негаторного позову.

Установлено, що орендована позивачем земельна ділянка площею 0,0720 га по АДРЕСА_1 , огороджена парканом із шлакоблоку, який з південного боку встановлено не по межі земельної ділянки, наданої ПП Дніпросервіс в користування на умовах оренди та використовується меншою площею. Орієнтовна відстань від умовної межі, наданої в користування земельної ділянки до встановленого паркану з шлакоблоку становить від 2,1 м до 2,5 м (вздовж паркану). Земельна ділянка, площею 0,0060 га, входить до складу переданої в оренду ПП Дніпросервіс земельної ділянки, проте знаходиться за парканом та підприємством не використовується.

На частині земельної ділянки, яка не використовується, але відведена ПП Дніпросервіс та знаходиться за парканом, ОСОБА_1 облаштовано металевий навіс, виконано мостіння тротуарною плиткою та встановлено металеві грати, що створює перешкоду для доступу та використання відведеної земельної ділянки в цілому, зокрема площею 0,0006 га, із наданих в оренду 0,0720 га.

Облаштований ОСОБА_1 металевий навіс, знаходиться на території, яка поєднує земельну ділянку, виділену ПП Дніпросервіс , з її зовнішньої сторони та земельну ділянку, яка є власністю ОСОБА_1 , між якими знаходиться проїзна частина для руху, яка обмежена встановленими металевими воротами зробленими із металевих грат.

Площа, яка відведена в оренду ПП Дніпросервіс , та у користуванні, якої існують перешкоди дорівнює 0,0006 га.

Установивши наведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням змісту права позивача, як орендаря на користування земельною ділянкою площею 0,0006 га та характеру його порушення, захистив це право шляхом усунення перешкоди позивачу у користуванні цією частиною земельної ділянки (0,0006 га), яка знаходиться за огородженням відділеної частини території встановленим підприємством парканом із шлакоблоку, зокрема зобов`язав відповідача надати ПП Дніпросервіс ключі від воріт із металевих гратів, розташованих ОСОБА_1 на території, прилеглій до належної йому на праві власності земельної ділянки, для забезпечення позивачу вільного доступу до земельної ділянки (площею 0,0006 га).

У справі, яка переглядається, за встановлених у ній конкретних обставин, застосований судом спосіб є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту права позивача (орендаря земельної ділянки) на користування відведеної йому в оренду частини земельної ділянки площею 0,0006 га, характеру його порушення, та спричиненим діяннями відповідача наслідкам.

Проте, звертаючись до суду з позовом, та в подальшому з апеляційною скаргою, ПП Дніпросервіс , наполягає на захисті його прав саме шляхом знесення самочинно збудованих за адресою АДРЕСА_1 , металевого навісу та металевого паркану за рахунок

ОСОБА_1 а час набуття ПП Дніпросервіс у 2010 році права оренди земельної ділянки площею 0,0720 га, до складу якої входить земельна ділянка 0,0006 га, металевий навіс вже був з 2008 року встановлений на суміжній земельній ділянці, що під час укладення у 2010 році позивачем договору оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування йому було достовірно відомо, при цьому розташування цієї конструкції власником орендованої позивачем земельної ділянки не оспорювалось.

Установивши, що спірна металева конструкція зведена ще до набуття ПП Дніпросервіс права оренди земельної ділянки, а також, що власник земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) був обізнаний про існування та розташування вказаної споруди, але не оспорював її законність, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що орендар земельної ділянки не довів належними і допустимими доказами факту порушення його прав цією конструкцією, а отже не набув права, відповідно до статті 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування земельною ділянкою, шляхом знесення цих споруд, як самочинно збудованого нерухомого майна, що, крім іншого, є крайньою мірою заходу усунення порушень особою відповідних норм забудови.

Доводи позивача, що саме встановленням навісу у 2008 році ОСОБА_1 порушив права ПП Дніпросервіс , як орендаря, які виникли у останнього у 2010 році, є необґрунтованими, з урахуванням факту виникнення такого права підприємства лише після встановлення цієї конструкції.

Крім того, знесення металевого навісу та металевого паркану, зведених на належній відповідачу земельній ділянці, не є співмірним способом поновлення права позивача на користування орендованою частиною земельної ділянки - площею 0,0006 га.

Позивач фактично оспорює лише місце розташування зазначених конструкцій, яке само по собі не свідчить про наявність порушеного права суміжного землекористувача.

З урахуванням установлених у цій справі обставин , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про знесення спірних металевих конструкцій.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16 (провадження № 11-518апп18) , у якій зазначено, що суд не може перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування з прийняття останніми рішення щодо реалізації їхньої виключної компетенції.

Також колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18), у якій зазначено, що прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Так, у справі № 712/10864/16 (провадження № 11-518апп18) вирішувались позовні вимоги про зобов`язання відповідача, яким був орган місцевого самоврядування, внести зміни у прийняте ним рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду.

Справа № 32/563 (провадження № 12-172гс18) стосувалася визнання права оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень, визнання укладеним договір оренди земельної ділянки та зобов`язання його зареєструвати. У цій справі, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відносини щодо передачі земельних ділянок в користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України Про оренду землі . Тобто до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , на відміну від застосованих судами попередніх інстанцій приписів Господарського кодексу України. Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову про визнання права оренди земельної ділянки та визнання укладеним відповідного договору оренди за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу її в користування (оренду).

У справі, яка переглядається, суди вирішили спір щодо усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, переданої позивачу в оренду, та відмовили у задоволенні позовної вимоги про знесення зведених відповідачем, ще до набуття позивачем права на користування земельною ділянкою, металевих конструкцій.

Тобто, у цій справі, суд не вирішував питання реалізації органом місцевого самоврядування його виключної компетенції та передачу земельної ділянки в оренду, а лише встановив відсутність правових підстав, визначених законом для знесення зведених відповідачем конструкцій.

При цьому, за наявності відповідних підстав, ані власник спірної земельної ділянки (орган місцевого самоврядування), ані Інспекція ДАБК у передбаченому законом порядку, не позбавлені права звернення до суду з відповідним позовом про знесення спірних металевих конструкцій, з дотриманням передбачених законом умов і встановлених правил.

Доводи касаційної скарги, що суди фактично дозволили ОСОБА_1 спільно користуватися переданою позивачу в оренду земельною ділянкою, оскільки дозволили в подальшому розміщувати на ній металевий навіс і паркан, є необґрунтованими, оскільки такого рішення судом у цій справі не приймалось, а право користування позивача земельною ділянкою площею 0,0006 га відновлено шляхом усунення перешкод у користуванні, зокрема із встановленням безперешкодного доступу до неї.

Судом не встановлено правових підстав для застосування такого заходу, як знесення зведених відповідачем конструкцій, на якому наполягав позивач, з урахуванням змісту права позивача (орендаря земельної ділянки) на користування відведеної йому в оренду частини земельної ділянки площею 0,0006 га, характеру порушення цього права, та спричиненим діяннями відповідача наслідкам.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який за доводами позивача свідчить про порушення його прав і наявність підстав для знесення металевого навісу та паркану, які належать відповідачу та встановлені ще до набуття позивачем права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного підприємства Дніпросервіс залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко