Постанова

від 04.03.2021 по справі 347/239/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 347/239/19

провадження № 61-5964св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року під головуванням судді Гордія В. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Косівського районного суду від 31 травня 2018 року за нею як спадкоємцем визнано право власності на 1/2 частину жилого будинку та господарських споруд, що в АДРЕСА_2 Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2018 року вказане судове рішення було змінено, виключено з переліку спадкового майна частину господарських споруд, вважаючи їх як самочинне будівництво.

В той же час рішення місцевого суду щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку не змінено і воно вступило в законну силу.

Разом з тим, незважаючи на судове рішення, позивач не може фактично користуватися належним їй майном, оскільки відповідач чинить їй у цьому перешкоди. Вважає, що реальний розподіл цього майна надасть їй можливість користуватись ним.

Зазначає, що в житловому будинку є два окремі входи. Розташування кімнат дає можливість без значних затрат ізолювати їх.

Просила позов задовольнити, виділити їй приміщення у житловому будинку та у господарські будівлі і споруди, які б відповідали належній їй 1/2 частині відповідно до варіантів поділу, наданих висновком експерта, та 1/2 частину земельних ділянок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2019 року під головуванням судді Гордія В. І. задоволено клопотання позивача про призначення експертизи. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1. Яка вартість будинковолодіння, що розташоване в с. Смодна Косівського району Івано-Франківської області - в цілому та його складових частин? 2. Які можливі варіанти поділу житлового будинку та господарських будівель і споруд, виходячи з рівних часток по 1/2 частині? 3. Які можливі варіанти поділу земельної ділянки за цільовим призначенням під будівлями та для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельних ділянок за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, виходячи з рівних часток по 1/2 частині? 4. Чи допущені порушення будівельних норм і правил при будівництві спірного будинковолодіння садибного типу, якщо так, то чи є вони суттєвими? 5. Чи відповідає фактичне влаштування житлового будинку, господарських споруд та будівель, плану та дозволу на таке будівництво, якщо ні, то в чому це полягає? 6. Які саме конструктивні зміни слід внести в житловий будинок для повної ізоляції приміщень, виділених сторонам, і хто та в якій сумі повинен нести витрати за таку реконструкцію? Проведення даної експертизи доручено експерту Худаку М. Я. ( АДРЕСА_1 ).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року позов задоволено. Проведено реальний розподіл будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд та земельних ділянок, а саме: виділено ОСОБА_1 1/2 частину із майна спільної часткової власності по варіанту експертизи № 3 як співвласнику АДРЕСА_2 з часткою 1/2: в житловому будинку, що складається з приміщень: 1-1 коридор площею 8,4 кв. м вартістю 11 554 грн, 1-2 кімната площею 34,1 кв. м вартістю 46 903 грн, 1-3 кухня площею 9,0 кв. м вартістю 12 379 грн, 1-4 кладова площею 6,1 кв. м вартістю 8 390 грн, 1-9 кімната площею 13,4 кв. м вартістю 18 431 грн, - а всього по житловому будинку площею 71,0 кв. м вартістю 97 657 грн; з урахуванням господарських будівель та споруд позначених літерою Б погріб вартістю 9 829 грн, 1/2 частки № 2, 3, 4 - огорожа вартістю 34 371,50 грн, яку надати у спільне користування, а всього по надвірних будівлях і спорудах вартістю 44 200,50 грн. Вартість усього по будинковолодінню 141 857,50 грн, що становить 1/2 ідеальної частки будинковолодіння та 42/100 реальної частки. Виділено ОСОБА_2 1/2 частину із майна спільної часткової власності по варіанту експертизи № 3 як співвласнику в„– 1 з часткою 1/2: в житловому будинку, що складається з приміщень: 1-5 котельня площею 2,6 кв. м вартістю 3 576 грн, 1-6 ванна площею 4,9 кв. м вартістю 6 740 грн, 1-7 коридор площею 5,5 кв. м вартістю 7 565 грн, 1-8 кімната площею 15,5 кв. м вартістю 21 319 грн, І - сходова клітка - площею 12,8 кв. м вартістю 17 606 грн, 1-10 коридор площею 27,7 кв. м вартістю 38 100 грн, 1-11 кімната площею 16,8 кв. м вартістю 23 107 грн, 1-12 кімната площею 14,1 кв. м вартістю 19 394 грн, ІІ веранда площею 9,6 кв. м вартістю 13 204 грн, - а всього по житловому будинку площею 109,5 кв. м вартістю 150 611 грн; з урахуванням господарських будівель та споруд позначених літерою В - навіс вартістю 6 865 грн, № 1 криниця вартістю 2 377 грн, 1/2 частки № 2, 3, 4 - огорожа вартістю 34 371,50 грн, яку надати у спільне користування, а всього по надвірних будівлях і спорудах вартістю 43 614 грн. Вартість усього по будинковолодінню 194 224,50 грн, що становить 1/2 ідеальної частки будинковолодіння та 58/100 реальної частки. Реальна частка перевищує ідеальну частку в грошовому виразі на суму 26 183,50 грн, а в площі будинку - на 19,25 кв. м.

Проведено реальний розподіл земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_2 кадастровий номер 2623685801:01:001:0774, площею 0,0855 га по варіанту експертизи № 1, а саме: виділено ОСОБА_1 як співвласнику № 2 - 1/2 частину земельної ділянки в таких межах: під забудовою літера Б погріб, зі сторони межі від Б до В, зі сторони межі від В до А, зі сторони земельної ділянки № 2 спільного користування; виділено ОСОБА_2 як співвласнику № 1 - 1/2 частину земельної ділянки в таких межах: зі сторони межі від А до Б, зі сторони межі від Б до В, зі сторони земельної ділянки № 2 спільного користування.

Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в спільне користування земельну ділянку кадастровий номер 2623685801:01:001:0774 під забудовою житлового будинку та для догляду за будівлями, здійснення їх поточного ремонту в межах: з відступом від фасаду житлового будинку 2,0 м; з відступом від літери Б погріб; під літерою В навіс.

Опис меж: від А до Б ОСОБА_3 ; від Б до В Смоднянська сільська рада (вулиця); від В до А ОСОБА_4 .

Проведено реальний розподіл земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Смодна, Косівського району, Івано-Франківської області, кадастровий номер 2623685801:01:001:0776, площею 0,2117 га по варіанту експертизи № 1, а саме: виділено ОСОБА_1 як співвласнику № 2 - 1/2 частину земельної ділянки в таких межах: зі сторони межі від А до Б; зі сторони межі від Б до В; зі сторони межі від В до Г; по лінії розподілу земельної ділянки. Виділено ОСОБА_2 як співвласнику № 1 - 1/2 частину земельної ділянки в таких межах: зі сторони межі від В до Г; зі сторони межі від Г до Д; зі сторони межі від Д до А; по лінії розподілу земельної ділянки.

Опис меж: від А до Б ОСОБА_5 ; від Б до В ОСОБА_6 ; від В до Г Смоднянська сільська рада (вулиця); від Г до А ОСОБА_3 ; від Д до А ОСОБА_4 .

Проведено реальний розподіл земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 кадастровий номер 2623685801:01:001:0068, площею 0,3771 га по варіанту експертизи № 1, а саме: виділено ОСОБА_1 як співвласнику № 2 - 1/2 частину земельної ділянки в таких межах: зі сторони межі від Б до В; зі сторони межі від В до Г; зі сторони межі від Г до А; по лінії розподілу земельної ділянки. Виділено ОСОБА_2 як співвласнику № 1 - 1/2 частину земельної ділянки в таких межах: зі сторони межі від А до Б; зі сторони межі від Б до В; по лінії розподілу земельної ділянки; зі сторони межі від Г до А.

Опис меж: від А до Б ОСОБА_7 ; від Б до В Смоднянська сільська рада (дорога); від В до Г ОСОБА_8 ; від Г до А Смоднянська сільська рада (дорога).

Роботи по переобладнанню для повної ізоляції приміщень по третьому варіанту експертизи по поділу житлового будинку: для обох співвласників: закласти дверний проріз між приміщенням 1-2 кімната, площею 34,1 кв. м та приміщенням І сходова клітка, площею 12,8 кв. м, вартістю 1 180 грн; закласти дверний проріз між приміщенням 1-3 кухня, площею 9,0 кв. м та приміщенням І сходова клітка, площею 12,8 кв. м, вартістю 1 180 грн; закласти дверний проріз між приміщенням 1-8 кімната, площею 4,9 кв. м та приміщенням 1-9 кімната, площею 13,4 кв. м, вартістю 1 180 грн.

Для ОСОБА_1 : влаштувати дверний проріз між приміщенням 1-3 кухня, площею 9,0 кв. м та приміщенням 1-2 кімната, площею 34,1 кв. м, вартістю 860 грн; влаштувати дверний проріз між приміщенням 1-2 кімната, площею 34,1 кв. м та приміщенням 1-9 кімната, площею 13,4 кв. м, вартістю 860 грн.

Загальна вартість робіт по переобладнанню житлового будинку для повної ізоляції приміщень відповідно до третього варіанта поділу житлового будинку складає: 5 260 грн, в тому числі для співвласника ОСОБА_2 - 1 770 грн, для ОСОБА_1 - 3 490 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 183,50 грн компенсації вартості його частки в майні, що перевищує його ідеальну долю, а також 768 грн оплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2019 року під головуванням судді Гордія В. І. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 268,40 грн судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 05 грудня 2019 року без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду суд апеляційної інстанції вказував, що судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог щодо реального розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд, то відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого в іншій частині, апеляційний суд не перевіряє.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, що поділ будинковолодіння слід провести по варіанту № 3 поділу, вказаному у висновку експерта, який відповідає інтересам сторін та враховує те, що позивач є особою похилого віку з віковими фізичними вадами і не зможе належним чином здійснювати своє право користування приміщеннями другого поверху, а відповідач власними силами та коштами провів ряд ремонтних робіт на першому поверсі будинку, іншого житла не має, а приміщення другого поверху на даний час не придатні для проживання через відсутність належного опалення та ремонту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 472/1225/13-ц, від 29 серпня 2019 року у справі № 569/12590/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 727/762/13-ц, у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року у справі № 347/331/15-ц (6-1443цс16) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Посилається ОСОБА_2 і на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) відносно наявності документів, які підтверджують право спільної часткової власності та державної реєстрації права спільної часткової власності для можливості подальшого розподілу майна у реальних частках в натурі.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не досліджено у повному обсязі зібрані у справі докази та не надано їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Вказує, що експертиза проводилась без з`ясування фактичного стану будинку, а судами не було з`ясовано питання щодо того, чи роботи з переобладнання та перепланування здійснюються із втручанням в несучі конструкції.

Експертиза проведена без фактичного обстеження приміщень житлового будинку, а апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання заявника про проведення додаткової експертизи та відхилив як доказ технічний звіт про проведення обстеження основних несучих будівельних і огороджувальних конструкцій та інженерних мереж з оцінкою їх технічного стану та експлуатаційної придатності на можливість подальшої безпечної експлуатації.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У червні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_2 в якому позивач вказує, що якщо касаційний суд дійде висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині застосування судом варіантів поділу, відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи то в такому випадку оскаржувані судові рішення слід скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вказує, що висновок судів щодо виділення відповідачу у власність приміщень ванни та котельні на першому поверсі, які нібито ним належно оздоблені не відповідає матеріалам справи, адже спадкодавцем була донька позивача, яка тривалий час проживала у спірному будинку, і нею було обладнано всі приміщення необхідними приладами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Косівського районного суду Івано-Франківської області.

17 червня 2020 року цивільна справа № 347/239/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 в цілому належало будинковолодіння на АДРЕСА_2 , що підтверджується копією технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 25 березня 1996 року, реєстровий номер 394, а також земельна ділянка площею 0,2972 га для обслуговування житлового будинку, господарських споруд (0,0855 га) та для ведення особистого підсобного господарства (0,2117 га), що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю від 18 лютого 2002 року серії ІІІ-ІФ №007424, земельна ділянка площею 0,3771 га для ведення особистого селянського господарства, розташована у с. Смодна, урочище Біля Яким`юка Косівського району Івано-Франківської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 576319.

Рішенням Косівського районного суду від 31 травня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спадкового майна як обов`язкову частку після смерті дочки ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частину будинковолодіння, що в АДРЕСА_2 , яке складається із житлового будинку, господарського комплексу (стайня, літня кухня, гараж, пивниця, криниця), огорожі (світлий метал), 1/2 частини земельних ділянок площі 0,2972 га та 0,3771 га, що в АДРЕСА_2

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2018 року рішення Косівського районного суду від 31 травня 2018 року змінено в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на господарський комплекс, який складається із стайні, літньої кухні, гаража, пивниці, криниці, огорожі (світлий метал). Визнано за ОСОБА_1 право власності на господарські будівлі як обов`язкову частку після смерті дочки ОСОБА_3 , що складається з погреба літера Б, навісу літера В, криниці під № 1, огорожі під № 2, 3, 4. В решті рішення суду залишено без змін.

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала в АДРЕСА_2 з 1990 року по день смерті одна. Від імені померлої ОСОБА_3 23 липня 2008 року у Смоднянській сільській раді посвідчено Заповіт за № 67, номер у спадковому реєстрі 46085124, на користь відповідача у цій справі ОСОБА_2 , який не змінений і не скасований.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 липня 2019 року № 22/07/19, складеного на виконання ухвали суду судовим експертом Худаком М. Я., визначено, що вартість будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2 становить 336 082 грн, в тому числі 248 268 грн - вартість житлового будинку, 87 814 грн - вартість господарських будівель та споруд.

У дослідницькій частині висновку розроблено три варіанти поділу житлового будинку і господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 з незначним відхиленням від ідеальних часток 1/2 та 1/2 (до 10% від площі або вартості, яка припадає в будинку на частку співвласника). У дослідницькій частині висновку розроблено: два варіанти поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2623685801:01:001:0774, площею 0,0855 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в частках 1/2 та 1/2, що відповідають варіанту № № 1-3 та варіанту № 2 поділу житлового будинку (конфігурація, проміри та площі графічно зображено на схемі в додатку № 5, № 6 до висновку експерта); варіант поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2623685801:01:001:0776, площею 0,2117 га, для ведення особистого селянського господарства в частках 1/2 та 1/2 (конфігурація, проміри та площі графічно зображено на схемі в додатку № 7 до висновку експерта); варіант поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2623685801:01:001:0068, площею 0,3771 га, для ведення особистого селянського господарства в частках 1/2 та 1/2 (конфігурація, проміри та площі графічно зображено на схемі в додатку № 8 до висновку експерта). Згідно даних, що містяться у матеріалах справи, результатів дослідження по першому, другому, третьому питаннях, порушення будівельних норм і правил при будівництві спірного будинковолодіння садибного типу не виявлено. Оскільки в матеріалах справи відсутній план та дозвіл на будівництво досліджуваного житлового будинку, дослідити чи відповідає фактичне влаштування житлового будинку, господарських будівель та споруд плану та дозволу на таке будівництво неможливо. Перелік будівельних робіт по переобладнанню житлового будинку для повної ізоляції приміщень описано у дослідницькій частині висновку. Визначено загальну вартість робіт по переобладнанню житлового будинку для повної ізоляції приміщень відповідно до кожного варіанту.

З наданої відповідачем апеляційному суду копії технічного звіту Т3-65.12/2019 про проведення обстеження основних несучих будівельних і огороджувальних конструкцій та інженерних мереж з оцінкою їх технічного стану та експлуатаційної придатності, на можливість подальшої безпечної експлуатації, садибного житлового будинку на АДРЕСА_2 , складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_2 встановлено, що відсоток зносу обстежуваного об`єкту в цілому становить 26,92. Технічний стан основних несучих будівельних та огороджувальних конструкцій зокрема та житлового будинку в цілому не дозволяє його подальшу надійну та безпечну експлуатацію без проведення капітального ремонту. Для подальшої експлуатації будівлі слід виконати ряд будівельно-монтажних робіт.

З Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 липня 2019 року № 22/07/19, складеного на виконання ухвали суду судовим експертом Худаком М. Я., судами встановлено, що у випадку виділення часток по варіантах поділу № 1 та № 2 всі житлові кімнати на першому поверсі будинку належатимуть співвласнику АДРЕСА_2 , в той час як запропонований експертом варіант поділу житлового будинку в„– 3 враховує інтереси обох сторін щодо можливості користуватися приміщеннями першого поверху будинку, що відповідає їх інтересам, вимогам розумності та справедливості.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою - третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на вищенаведені норми матеріального права та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини у справі колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 липня 2019 року № 22/07/19, складеного на виконання ухвали суду судовим експертом Худаком М. Я., що у випадку виділення часток по варіантах поділу № 1 та № 2 всі житлові кімнати на першому поверсі будинку належатимуть співвласнику АДРЕСА_2 , в той час як запропонований експертом варіант поділу житлового будинку в„– 3 враховує інтереси обох сторін щодо можливості користуватися приміщеннями першого поверху будинку, що відповідає їх інтересам, вимогам розумності та справедливості.

Щодо доводів касаційної скарги колегія суддів доходить таких висновків.

Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 472/1225/13-ц, від 29 серпня 2019 року у справі № 569/12590/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 727/762/13-ц, у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року у справі № 347/331/15-ц (6-1443цс16) колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Означені постанови містять правові висновки стосовно того, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Викладені у вказаних постановах правові висновки не суперечать висновкам судів у цій справі, а тому колегія суддів відхиляє цей довід касаційної скарги.

Також колегія суддів зазначає, що суди правильно застосували до спірних правовідносин норми права, що регулюють спірні правовідносини, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не досліджено у повному обсязі зібрані у справі докази та не надано їм належної правової оцінки, а також те, що експертиза проводилась без з`ясування фактичного стану будинку, а судами не було з`ясовано питання про те, що чи роботи з переобладнання та перепланування здійснюються із втручанням в несучі конструкції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 лютого 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної будівельно-технічної експертизи було відмовлено. Апеляційний суд вказував, що висновок експерта від 22 липня 2019 року № 22/07/19 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань, узгоджується із іншими долученими до матеріалів справи доказами як окремо, так і у їх сукупності. Відповідач та його представник були присутні в судових засіданнях 25 вересня 2019 року, 22 листопада 2019 року і 04 грудня 2019 року, також 02 грудня 2019 року представник відповідача ознайомлювалися з матеріалами справи, в тому числі з висновком експерта у справі, однак клопотань про призначення повторної будівельно-технічної експертизи не подавали.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на неврахування апеляційним судом як доказу виконаного на його замовлення технічного звіту про проведення обстеження основних несучих будівельних і огороджувальних конструкцій та інженерних мереж з оцінкою їх технічного стану та експлуатаційної придатності на можливість подальшої безпечної експлуатації садибного житлового будинку на АДРЕСА_2 з огляду на таке .

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у вказаній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17 та від 06 березня 2019 у справі № 916/4692/15.

Колегія суддів перевірила інші доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року зупинено виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного рішення суду підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький