Ухвала

від 03.03.2021 по справі 398/3369/16-к

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

Провадження № 11-кп/4809/66/21 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 191 КК України Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому, кримінальне провадження № 12016120300000312за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 17 вересня 2020 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Червона Кам`янка, Олександрійського району Кіровоградської області, громадянин України, з поною вищою освітою, не одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, працюючий оператором установки в ТОВ «Зернарі», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, в зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов прокурора Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є відділ освіти Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, залишено без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи №131 від 18.07.2016 року в сумі 1760,80 грн. та за проведення судово-почеркознавчої експертизи №176 від 13.09.2016 року в сумі 880,40грн., на загальну суму 2641 гривень 20 копійок віднесено на рахунок держави.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком суду ОСОБА_7 виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, в зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно з наказом відділу освіти Олександрійської РДА №61-К від 13.04.2004 року з 01.05.2004 року ОСОБА_7 призначений на посаду директора Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з посадовою інструкцією до обов`язків директора Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів віднесено у тому числі: 2.2 Забезпечення адміністративної-господарської (виробничої) роботи школи; 2.6. Здійснює загальне керівництво всіма напрямами діяльності закладу у відповідності з її Статутом і законодавством України; 2.9 Визначає структуру управління закладом, штатний розпис; 2.10 Вирішує навчально-методичні, наукові, адміністративні, фінансові, господарські та інші питання, що виникають в процесі діяльності закладу; 2.11 Планує, координує і контролює роботу педагогічних та інших працівників закладу; 2.12 Здійснює підбір, прийом на роботу і розподіл кадрів; 2.13 Визначає посадові обов`язки працівників, створює умови для підвищення їх професійної майстерності; 2.14 Встановлює посадові оклади працівників закладу в межах власних фінансових засобів з врахуванням обмежень, визначених державними і місцевими нормативами; 2.15 Визначає надбавки і доплати до ставок і посадових окладів працівників закладу; 2.27 Забезпечує раціональне використання бюджетних асигнувань, а також коштів, які надходять з інших джерел, надає засновнику та громадськості щорічний звіт про надходження і витрати фінансових та матеріальних носіїв; 2.30 Забезпечує облік, збереження і поповнення навчально-матеріальної бази, облік і збереження документації; 2.32 Керує на правах оперативного управління майном, що є власністю школи; 2.42 Оформлює прийом нових працівників тільки при наявності позитивного заключення медичного закладу; 4.5 За спричинені школі чи учасникам навчально-виховного процесу збитки у зв`язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов`язків директора школи несе матеріальну відповідальність в порядку і в межах, встановлених трудовим цивільним законодавством.

Тобто, в силу займаної посади ОСОБА_7 виконував роботу, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Перебуваючи на зазначеній посаді ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих спонукань, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 не працює на посаді сезонного робітника, зайнятого експлуатацією та обслуговуванням котелень Червонокам`янського МНВК, в період з 12 жовтня 2015 року по 25 січня 2016 року зазначав ОСОБА_10 у відомостях на нарахування заробітної плати та табелях робочого часу як працівника Червонокам`янського МНВК.

В подальшому, ОСОБА_7 , реалізовуючи умисел, спрямований на привласнення грошових коштів, виділених з загального фонду районного бюджету Олександрійської районної ради Олександрійського району Кіровоградської області для виплати заробітної плати працівникам Червонокам`янського МНВК, при перерахуванні коштів на карткові рахунки працівників Червонокам`янського МНВК, відкриті в Олександрійському відділенні ПАТ «Сбербанк», за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування клієнтів «iFOBS», кошти, які за відомістю на нарахування заробітної плати призначалися ОСОБА_10 , перераховував на власний рахунок № НОМЕР_1 в Олександрійському відділенні ПАТ «Сбербанк».

Усього, в період з 12 жовтня 2015 року по 25 січня 2016 року ОСОБА_7 за вищевказаних обставин заволодів грошовими коштами районного бюджету Олександрійської районної ради Кіровоградської області на загальну суму 5245,13 грн. Внаслідок незаконних дій службової особи - директора Червонокам`янського МНВК ОСОБА_7 завдано матеріальної шкоди районному бюджету Олександрійської районної ради Кіровоградської області на загальну суму 5245,13 гривень.

Виправдовуючи ОСОБА_7 судпершої інстанціївказав,що за ч. 2ст. 191 ККУкраїни встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтратуабо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діянні особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками привласнення майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винуватий.

Обвинувачений вину у привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем не визнав, пояснив, що він фактично та в повному обсязі виконував роботу сезонного робітника в котельні, коли за графіком була зміна ОСОБА_10 , жодного наказу про покладання виконання обов`язків сезонного робітника на іншого співробітника не було, він виконував роботу ОСОБА_10 в період з жовтня 2015 року по січень 2016 року, нараховану заробітну плату отримував сам, оскільки вважав, що правомірно заробив ці гроші, фактично виконував роботу за сумісництвом, грошові кошти у виді заробітної плати отримував не просто так, а за виконану роботу.

Показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, які показали, що ОСОБА_7 дійсно працював позмінно в котельні, виконував роботу кочегара. Доказів того, що в період, коли за графіком роботи повинен був працювати ОСОБА_10 не опалювався комбінат, матеріали справи не містять.

Отже, виконувана ОСОБА_7 робота фактично мала ознаки сумісництва, оскільки була виконана у вільний від основної роботи час на тому самому підприємстві. Однак з огляду на те, що ОСОБА_7 був керівником Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів, а відповідно доп. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»від 03 квітня 1993 року № 245працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ, організацій і їх заступникам, а також керівникам структурних підрозділів таких підприємств, установ, організацій і їх заступникам заборонено. Відповідно до роз`яснень, викладених в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 16.09.2010 року №294/13/116-10 «Про сумісництво посадових осіб державних і комунальних установ та соціальні гарантії інвалідів» дія зазначеної постанови поширюється не тільки на державні, а і на комунальні підприємства, установи і організації.

Тому, керівники комунальних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності), тому ОСОБА_7 допустив зловживання службовим становищем, яке, проте, не містить корисливого мотиву і не спричинило матеріальної шкоди. Саме такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.08.2020 року по справі №433/383/19.

Підсумовуючи наведене, сформульоване обвинувачення за ч.2 ст.191 КК України не знайшло свого підтвердження поза розумним сумнівом у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України, зокрема фактичні обставини, які в обвинувальному акті викладені як опис злочинних дій ОСОБА_7 , а саме, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить скасувати вирок районного суду, внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк два роки.

Задовольнити цивільний позов прокурора Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є відділ освіти Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди на суму 5245,13грн.

Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати на залучення експерта 1760,80 грн. вартості проведення судово-почеркознавчої експертизи № 131 від 18.07.2016, 880, 40 вартості проведення судової-почеркознавчої експертизи № 176 від 13.09.2016, на загальну суму 2641,20 грн. Речові докази: спецпакет Експертної служби з надписом «матеріали дослідження до висновку судово-почеркознавчої експертизи №176 від 13.09.2016 по к/п №12016120300000312» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження підтверджується тим, що судом у вироку зазначено, що показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, які показали, що ОСОБА_7 дійсно працював позмінно в котельні, викопував роботу кочегара, таких показів свідки не надавали в судових засіданнях, вони лише зазначали, що не бачили на робочому місці кочегара котельні ОСОБА_10 в період з жовтня 2015 року по січень 2016 року, а хто виконував роботу ОСОБА_10 їм невідомо, але з впевненістю ніхто зі свідків не повідомляв, що роботу ОСОБА_10 виконував ОСОБА_7 . Крім того відсутнє будь-яке документальне підтвердження виконання ОСОБА_7 роботи за ОСОБА_10 .

Неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність полягає в тому, що суд при ухваленні вироку посилається на правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.08.2020 року по справі №433/383/19. Дане посилання суду суперечить вимогам частини 4 статті 3 Кримінального кодексу України, де зазначено, що застосування закон у про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зокрема зазначається, що у справах про злочини проти власності суди зобов`язані як установлювати вину підсудних і призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати передбачені законом заходи для реалізації прав потерпілих на відшкодування заподіяної шкоди.

Також Пленум Верховного Суду України зазначає, що у статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Постановляючи відносно обвинуваченого виправдувальний вирок суд недотримав вимоги пункту Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання», де передбачено, що суди при призначенні особі покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, мас бути призначене покарання, необхідне достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з вимогами цієї статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, суд першої інстанції на підставі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, зокрема, зібрані стороною обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Так допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений

ОСОБА_7 зазначив, що він працював на посаді директора Червонокам`янського МНВК, який віднесений до бюджетної сфери, робочий день директора ненормований. На той час в нього на утриманні перебувало двоє малолітніх дітей, заробітна плата була низька, йому потрібні були гроші на утримання родини, тому він вирішив виконувати роботу за сумісництвом.

Однак, відповідно до діючого законодавства, робота керівників підприємств бюджетної сфери за сумісництвом була заборонена, тому він вирішив підробити наказ про призначення на роботу кочегаром ОСОБА_10 . Суть роботи кочегара полягала в тому, що один раз на 4-5 годин він повинен був закласти запас дров та включити опалення, все інше робилося автоматично, оскільки його робочий час був ненормований та його кабінет та приміщення котельні знаходилося в одному адміністративному приміщенні, він мав можливість без шкоди основній роботі виконувати роботу кочегара, також коли була зміна ОСОБА_10 вночі, він сам працював у вільний від роботи час.

У нього не було корисливого умислу на привласнення чужих грошових коштів, оскільки він фактично виконував роботу за сумісництвом та отримував зарплату за виконану роботу, а не безоплатно привласнив кошти, робота виконувалася у повному обсязі ним особисто, що підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки, жодних нарікань на опалення комбінату не було.

З тих підстав, що в нього не було корисливого умислу та він фактично виконував роботу кочегара не визнав цивільний позов прокурора в інтересах держави, оскільки матеріальної шкоди ним бюджету не нанесено.

Свідок ОСОБА_12 в суді першої інстанції пояснила, що вона з 2001 року працює на посаді бухгалтера Червонокам`янського МНВК, обвинувачений працював на посадідиректора з 2003 року. ЇЇ син, ОСОБА_10 , фактично працював на посаді кочегара з осені 2014 року до весни 2015 року. В період з осені 2015 року по квітень 2016 року її син ОСОБА_10 фактично не працював на підприємстві, але за документами рахувався як працівник котельні. Свідок дізналась про те, що її син не працював на підприємстві, а перебував на заробітках в м. Дніпропетровську лише в травні 2016 року, коли він приїхав додому.

Її син зареєстрований за її місцем проживання, але фактично не проживає. Деякий час він проживав в с. Червона Кам`янка, але вона його не бачила, так як він жив на іншому краю села, а потім взагалі поїхав з села. Вона не мала зв`язок з синок, так як він постійно або втрачав телефони, або здавав їх, оскільки зловживає алкогольними напоями. Коли вона як бухгалтер нараховувала заробітну плату, то її син рахувався в відомостях.

Підставою для нарахування заробітної плати робітникам є наказ про прийняття на роботу, який підписує директор, графік, який підписує заступник директора ОСОБА_13 та затверджує директор ОСОБА_7 та на підставі даних документів вона робить табель робочого часу, який затверджує директор.

Також, в паперовому вигляді складались два рази на місяць відомості, які підписувала вона та директор, а потім в комп`ютерній програмі за допомогою електронного підпису обвинувачений як директор підписував та відправляв відомості про нараховану заробітну плату до банку. Право електронного підпису мав тільки директор.

Управління освіти на підставі їхньої заявки на виплату заробітної плати та відомостей перераховували на рахунок Червонокам`янського МНВК кошти на виплату заробітної плати, які потім з загального рахунку розподілялись на рахунки працівників. На її телефон не приходили СМС-повідомлення з банку про заробітну плату сина.

Чи отримував син в період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року на картку заробітну плату вона не знає, він їй не казав і вона не питала. Вона ніяких коштів як оплату за роботу сина від директора чи заступника директора не отримувала.

Згідно з документами в них працює на постійній основі один старший кочегар ОСОБА_14 та три сезонних кочегари - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .. В період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року вона не бачила сина ОСОБА_10 на підприємстві.

Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції пояснив, що з вересня 1999 року працював в комбінаті спочатку вчителем, а з 2001 року - заступником директора. В його обов`язки входить забезпечувати котельню паливом, робити ремонти. ОСОБА_10 він знає як мешканця села, однак в період часу з жовтня 2015 року по січень 2016 року ОСОБА_10 на комбінаті не працював.

Як він пам`ятає, то ОСОБА_10 працював кочегаром на старій котельні років 15 тому, коли вона стояла окремо. Нова котельня була побудована приблизно п`ять років, тому ОСОБА_10 як працівника котельні він не бачив.

В його обов`язки входить складати графіки виходу на роботу, але в зв`язку з відсутністю у нього комп`ютера, то він просив директора складати даний графік, а він лише його підписував. В даних графіках він бачив прізвище ОСОБА_10 , але підписувати такі графіки просив його директор.

На комбінаті працювало приблизно 11-13 чоловік, кочегарів по факту було троє: ОСОБА_14 - старший кочегар, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - сезонні кочегари, а замість четвертого кочегара, яким по документах проходив ОСОБА_10 , працював директор ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції пояснив, що вінпрацював кочегаромвЧервонокам`янському МНВК посезонно приблизно 2-3 сезони, після закінчення опалювального сезону, навесні 2014 року, він звільнився та поїхав на заробітки до м. Дніпропетровська, де зараз ї працює. В Червонокам`янському МНВК заробітну плату отримував приблизно в сумі 1500 грн. на банківську картку, після звільнення зарплатну картку знищів.

Прізвище особи, яка його приймала та звільняла з роботи не пам`ятає. Його мати також працювала і продовжує працювати на Червонокам`янському МНВК бухгалтером. Чи здійснювала його мати нарахування зарплати він не знає. З ним кочегарами працювало ще четверо чоловіків, прізвищ яких не пам`ятає, оскільки це було давно, з графіком роботи сутки через троє.

Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснив, що він працював вЧервонокам`янському МНВК працював з 2014 по 2016 рік оператором котельні. ОСОБА_10 він знає як мешканця села, на роботі в комбінаті він ОСОБА_10 не бачив, та чи взагалі працював ОСОБА_10 на комбінаті він не пам`ятає.

ОСОБА_7 працював в котельні змінами, заробітну плату свідок отримував на банківську картку. Чи отримував заробітну плату ОСОБА_10 він не знає, відомості про нарахування заробітної плати він не бачив.

Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснив, що він працював вЧервонокам`янському МНВК з вересня 2007 року майстром виробничого навчання. ОСОБА_10 він знає як мешканця села, не пам`ятає чи працював ОСОБА_10 на комбінаті та чи приймався на сезонну роботу.

Заробітну плату він ( ОСОБА_16 ) отримував на банківську картку, про те, хто в 2015-2016 роках працював в котельні він не знає, оскільки робота котельні не входить до його обов`язків. Про те, хто є відповідальною особою про облік робочого часу та графік робочого часу він не знає.

Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції пояснив, що він в Червонокам`янському МНВК він працював старшим майстром виробничого навчання з 2004 року по 2016 рік. З жовтня 2015 року по квітень 2016 року кочегаром в МНВК працював на постійній основі тільки ОСОБА_14 , крім того на період опалювального сезону приймалися на роботу додаткові кочегари.

Чи працював взагалі ОСОБА_10 кочегаром в МНВК йому не відомо, але він його на роботі в кочегарні в Червонокам`янському МНВК не бачив, він йому відомий лише як односельчанин. Заробітну плату він ( ОСОБА_15 ) отримував виключно на картку, нарахування заробітної плати здійснював бухгалтер, у будь-яких документах, відомостях про отримання заробітної плати він не розписувався.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, судом першої інстанції досліджено наступні письмові докази:

-наказ Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області №76 від 01.03.2016 року про результати перевірки стану фінансово-господарської діяльності Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів, відповідно до якого було винесено питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_7 , директора навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів за низький контроль за станом ведення фінансово-господарської діяльності та реалізації сільськогосподарської продукції, що призвели до порушення ст. 78 Бюджетного кодексу України, ст. 654 ЦК України, п.1 п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторису бюджетних установ, затвердженого ПКМУ від 28.02.2002 №228, п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2014 №11 «Про бюджетну класифікацію», п. 9.1 та п. 9.2 розділу 9 Статуту Червонокам`янського навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів, затвердженого рішенням Олександрійської районної ради Кіровоградської області від 14 травня 2010 року №441;

- висновок експерта №131 від 18.07.2016 року з таблицею, відповідно до якого підписи, розташовані у графі «О. Ткаченко» наказу Червонокамянського МНВК №21-К від 12.10.2015 про прийняття на роботу ОСОБА_10 ; поряд із записом « ОСОБА_10 » наказу Червонокам`янського МНВК №3-К від 25.01.2016 про прийняття на звільнення з роботи ОСОБА_10 виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Підписи, розташовані нижче тексту: заяви директору Червонокамянського МНВК від 18.01.2016 про звільнення з посади, складеній від імені ОСОБА_10 ; заяви директору Червонокамянського МНВК від 12.10.2015 про прийняття на посаду, складений від імені ОСОБА_10 , виконані не ОСОБА_10 , а іншою особою, із наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_10 ;

- протокол тимчасово доступу до речей і документів від 26.07.2016 року проведеного з участю понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , під час якого було вилучено оригінал відомостей на нарахування заробітної плати працівникам Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату, виписку по зарахуванню грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_7 , інформація щодо зарахування грошових коштів на карткові рахунки;

- виписка ПАТ «Сбербанк» до угоди №13140450, яка містить інформацію про нарахування грошових коштів на картковий рахунок№ НОМЕР_1 ОСОБА_7 за період з 01.09.2015 року по 01.02.2016 року;

- інформація з автоматизованої системи ПАТ «Сбербанк» у вигляді таблиць про нарахування, яка містить електронні відомості щодо нарахованої заробітної плати працівникам Олександрійського МНВК, підписані з використанням електронно-цифрового підпису за період з 01.09.2015 року по 28.01.2016 року;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за першу половину жовтня 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 нараховані до виплати 0,00 грн.;

- протокол тимчасово доступу до речей і документів від 27.09.2016 року з додатком, проведеного з участю понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , під час якого було вилучено оригінали відомостей на зарахування заробітної плати працівникам Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів у період з 01.09.2015 року по 01.02.2016 рік, графіки чергувань працівників Червонокамянського МНВК у період з 01.09.2015 року по 01.02.2016 рік, розрахунково-платіжні відомості працівників Червонокам`янського МНВК у період з 01.09.2015 року по 01.02.2016 рік, табелі робочого часу працівників Червонокам`янського МНВК у період з 01.09.2015 року по 01.02.2016 рік;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за першу половину вересня 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 0,00 грн.;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокамянського МНВК за другу половину вересня 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 0,00 грн.;

- розрахунково-платіжна відомість та табель працівників Червонокам`янського МНВК за вересень 2015 року, відповідно до яких в вересні 2015 року ОСОБА_10 серед працівників Червонокам`янського МНВК не значиться;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за другу половину жовтня 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховано до виплати 980,71грн.;

-розрахунково-платіжна відомість та табель працівників Червонокам`янського МНВК за жовтень 2015 року, відповідно до яких в жовтні 2015 року ОСОБА_10 було нараховані до виплати 980,71 грн. та ним фактично відпрацьовано 120 годин в жовтні 2015 року;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за першу половину листопада 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховано до виплати 500 грн.;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за другу половину листопада 2015 року згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 966,91 грн.;

- розрахунково-платіжна відомість та табель працівників Червонокам`янського МНВК за листопад 2015 року, відповідно до яких в листопаді 2015 року ОСОБА_10 було нараховані до виплати 500 грн. (аванс) та 966,91 грн. (заробітна плата) та ним фактично відпрацьовано 194 години за місяць;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за першу половину грудня 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 300 грн.;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за другу половину грудня 2015 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 1110,02 грн.;

- розрахунково-платіжна відомість та табель працівників Червонокам`янського МНВК за грудень 2015 року, відповідно до яких в грудні 2015 року ОСОБА_10 було нараховані до виплати 300 грн. (аванс) та 1110,02 грн.(заробітна плата) та ним фактично відпрацьовано 188 годин за місяць;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за першу половину січня 2016 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 500 грн.;

- відомість на зарахування заробітної плати Червонокам`янського МНВК за другу половину січня 2016 року, згідно якої ОСОБА_10 нараховані до виплати 887,49 грн.;

- розрахунково-платіжна відомість та табель працівників Червонокам`янського МНВК за січень 2016 року, відповідно до яких в січні 2016 року ОСОБА_10 було нараховано до виплати 500 грн. (аванс) та 887,49 грн. (заробітна плата) та ним фактично відпрацьовано 180 годин за місяць;

- висновок експерта №176 від 13.09.2016 року з таблицею, відповідно до якого підписи, розташовані у графі «Директор МНВК:

---

ОСОБА_23 » наказу Червонокам`янського МНВК №21-К від 12.10.2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_10 ; графі «Директор МНВК:

---

ОСОБА_23 » наказу Червонокамянського МНВК №3-К від 25.01.2016 року про прийняття на звільнення з роботи ОСОБА_10 ; лівому верхньому куті аркуша, після слів «До наказу» заяви директору Червонокам`янського МНВК від 18.01.2016 року про звільнення з посади, складеної від імені ОСОБА_10 ; лівому верхньому куті аркуша, після слів «До наказу» заяви директору Червонокам`янського МНВК від 12.10.2015 року про прийняття на посаду, складеної від імені ОСОБА_10 , виконані ОСОБА_7 ;

- протокол тимчасово доступу до речей і документів від 05.10.2016 року, проведеного з участю понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , під час якого було вилучено оригінал договору зарплатного проекту між ПАТ «Сбербанк» та Червонокам`янським МНВК від 23.12.2013 року та документи, які надавалися Червонокам`янським МНВК для оформлення договору (договір №2013/ЗП/АЛ1/3 про відкриття карткових рахунків від 23.12.2013 року з додатками);

- протокол проведення слідчого експерименту від 10 жовтня 2016 року з відеозаписом, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 , в присутності понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , під час якого свідок ОСОБА_12 показала, що працює з 2001 року бухгалтером у Червонокам`янському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті.

Відповідно до документів її син ОСОБА_10 працював в Червонокам`янському міжшкільному навчально-виробничому комплексі. З 12 жовтня 2015 року згідно з наказом директора він був зарахований і працював по 26 січня 2016 року і вона як бухгалтер нараховувала йому заробітну плату згідно графіку чергувань кочегарів та табелю виходу на роботу, які складав та затверджував директор ОСОБА_7 ., потім на підставі наданих документів вона складала відомість на перерахування заробітної плати і цю відомість віддавала директору, після чого ОСОБА_7 , як директор засобами електронного зв`язку перераховував зарплату на карткові рахунки.

Дана відомість завірялась ПАТ «Сбербанк» і в цій відомості був вказаний ОСОБА_10 .. Дану відомість передавав особисто директор, так як в них укладений договір з ПАТ «Сбербанк Росії» і електронний підпис має директор, тільки він мав доступ до цієї системи. Ніхто крім директора не має електронного підпису для проведення операцій в системі ПАТ «Сбербанк».

Вказати чи працював її син в період з 12 жовтня 2015 року по 26 січня 2016 рік в Червонокам`янському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті не може, так як з ним вже близько 2-3 років не спілкується.

Коли вона зустріла сина ОСОБА_10 в травні 2016 року, то він їй повідомив, що перебував на заробітках в місті Дніпропетровську, з того часу вона зрозуміла що її син не працював кочегаром, а до цього часу вона не знала, так як не спілкується з кочегарами та з сином також не спілкувалась через конфліктну ситуацію між ними.

Свого сина в період з жовтня 2015 року по травень 2016 рік вона не бачила, а тому не може сказати чи він працював кочегаром в Червонокам`янському МНВК;

- договір №2013/ЗП/АЛ1/3 від 23.12.2013 року, укладеному між ПАТ «Дочірний Банк Сбербанк Росії», в особі керуючого Олександрійським відділенням №1 ОСОБА_27 , що діє на підставі довіреності №3414 від 16.07.2013р. та Червонокамянським міжшкільним навчально-виробничим комбінатом трудового навчання та профорієнтації учнів, в особі директора ОСОБА_7 , що діє на підставі Статуту, згідно якого було відкрито карткові рахунки на користь фізичних осіб з додатками №1-7;

- довідка про нарахування та зарахування заробітної плати ОСОБА_7 , згідно якої різниця в нарахуванні та зарахуванні грошових коштів на картковому рахунку який належить директору Червонокамянського МНВК ОСОБА_7 складає: у жовтні 2015 року 980,71 грн., у листопаді 2015 року 1466,91 грн., в грудні 2015 року 1410,02 грн., в січні 2016 року 1387,49 грн.. Сума нарахованих грошових коштів на картковий рахунок, який належить директору Червонокам`янського МНВК ОСОБА_7 складає 11327,44 грн. Сума зарахованих грошових коштів на картковий рахунок, який належить директору Червонокам`янського МНВК ОСОБА_7 складає 16572,57 грн.. Сума надлишкових грошових коштів, які зараховані з жовтня 2015 року по січень 2016 року на картковий рахунок директора Червонокам`янського МНВК ОСОБА_7 складає 5245,13 грн.

Також судом першої інстанції досліджувалась: заява ОСОБА_13 від 04.04.2016 року; витяг з ЄРДР від 02.09.2016 року №12016120300000729;витяг з ЄРДР від 02.09.2016 року №12016120300000730; витяг з ЄРДР від 02.09.2016 року №12016120300000731;витяг з ЄРДР від 15.04.2016 року №12016120300000312; постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 30.09.2016 року;свідоцтво про державну реєстрацію як юридичної особи Червонокам`янського МНВК серії А00 №086489; довідка АБ №078863 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Червонокам`янського МНВК; Статут Червонокам`янського міжшкільного навчально-виробничого комбінату трудового навчання та профорієнтації учнів; постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 06.09.2018 року;повідомлення про підозру від 06.09.2018 року;постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 06.07.2016 року; довідки про витрати на проведення експертиз, ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів від 06.07.2016 року;ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів від 27.09.2016 року; клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 23.09.2016 року;ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів від 27.09.2016 року;постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 08.09.2016 року.

Оцінюючи наведені докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, зважуючи на таке.

За змістом ч. 2ст.191 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Досліджені доказисвідчать проте,що вперіоди відсутності ОСОБА_10 на роботі ОСОБА_7 в повномуобсязі виконувавйого посадовіобов`язки,яківключають всебе роботу кочегара.

Про це свідчать, зокрема пояснення свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , згідно яких свідки вказали що, у період 2015-2016 роках ОСОБА_10 не працював кочегаром та на роботі його не бачили. При цьому сам ОСОБА_10 надає показання стосовно того, що на весні 2014 року поїхав на заробітки до м. Дніпропетровська, де зараз працює, тобто з жовтня 2015 року по січень 2016 року не виконував роботу кочегара.

Згідно з пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (в подальшому Положення №43),сумісництвомвважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Виконувана ОСОБА_7 робота фактично мала ознаки сумісництва, оскільки виконувалася у вільний від основної роботи час на тому самому підприємстві.

Згідно зі статтею 1021КЗпП, статтею 19 Закону «Про оплату праці» та пунктом 5 Положення № 43 оплата праці сумісників провадиться зафактично виконану роботу, при цьомунезалежновід отримуваної працівником заробітної плати за основним місцем роботи, за сумісництвом йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (професії), ут. ч. надбавки, доплати, матеріальна допомога,якщо їх передбачено умовами оплати праці за цією посадою (професією) в трудовому договорі.

Таким чином, виконуючи в повному обсязі посадові обов`язки ОСОБА_10 і отримуючи за це нараховану ОСОБА_10 заробітну плату ОСОБА_7 не мав корисливого мотиву, оскільки вказані виплати отримував за фактично виконану роботу.

Проте, відповідно до п.4 Положення №43 і п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ, організацій і їх заступникам, а також керівникам структурних підрозділів таких підприємств, установ, організацій і їх заступникам заборонено.

ОСОБА_7 є керівником структурного підрозділу державної організації, який не має права виконувати роботу за сумісництвом, отже, виконуючи таку роботу, він допустивзловживання службовим становищем, яке, проте, не містить корисливого мотиву і не спричинило матеріальної шкоди.

Якщо зловживання службовим становищем не мало метою безоплатного отримання державних коштів, але в подальшому призвело до незаконного отримання премій чи інших надбавок і виплат, такі дії за певних умов можуть утворювати склад посадового злочину, але не злочину проти власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи не доводять наявності корисливого мотиву в діях ОСОБА_7 і складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

Доводи апеляції прокурора про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 191 КК України, з підстав того, що свідки допитані в судовому засіданні не бачили на робочому місці кочегара котельні ОСОБА_10 в період з жовтня 2015 року по січень 2016 року, а хто виконував роботу ОСОБА_10 їм невідомо, колегією суддів не можуть бути враховані за таких підстав.

Відповідно дост.62Конституції Україниніхто незобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя зазначено «При розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч. 1 ст.62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана, кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Згідно з ч.3 зазначеної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов`язковою до застосування на території України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим

Згідно зст.17КПК Україниособа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог КПК України на сторону обвинувачення покладено обов`язок доведення винуватості особи у вчиненні злочину.

З показань усіх свідків наданих в судовому засіданні районного суду вбачається, що кочегар ОСОБА_10 в період з жовтня 2015 року по січень 2016 року не працював у котельні, на робочому місці його не бачили, та не виконував роботу кочегара.

При цьому, під час досудового розслідування, стороною обвинувачення не встановлено, що будь-якій інший кочегар якій працював у котельні з жовтня 2015 року по січень 2016 року виконував роботу ОСОБА_10 .

Також, під час досудового розслідування не встановлено те, що ОСОБА_7 , як керівник структурного підрозділу, наказував будь-якому іншому кочегару виконувати роботу кочегара ОСОБА_10 .

Таким чином враховуючи пояснення усіх свідків наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, а також те, що стороною обвинувачення не надано докази того, що будь-якій інший кочегар якій працював у котельні з жовтня 2015 року по січень 2016 року виконував роботу кочегара ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не виконував роботу кочегара ОСОБА_10 , колегія суддів не враховує доводи прокурора стосовно кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 191 КК України, з підстав того, що свідкам не відомо хто саме виконував роботу кочегара ОСОБА_10 , оскільки вказані доводи є лише припущенням.

Також колегією суддів не можуть бути враховані апеляцій доводи прокурора про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано закону України про кримінальну відповідальність з підстав того, що суд першої інстанції при ухваленні вироку посилається на правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.08.2020 року по справі №433/383/19, оскільки в апеляційній скарзі прокурор не зазначає в чому саме є неправильним таким посилання та не спростовує відповідними доказами.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку або перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що процесуальні права обвинувачених та їх реалізація в ході судового розгляду справи були забезпечені та дотримані, і їх істотних порушень, не встановлено, а тому відсутні підстави для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги прокурора під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 17 вересня 2020 року, яким ОСОБА_7 виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, в зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4