Постанова

від 24.02.2021 по справі 916/2877/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2877/19

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна": Лоскутов С.П., за ордером;

від Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області: Унтілова О.Є., у порядку самопредставництва;

від ОСОБА_1 : Славінський А.В., за ордером;

від ТОВ Перспектива : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 26 жовтня 2020 року (повний текст складено 05.11.2020р.)

по справі № 916/2877/19

за позовом Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна"

до відповідача: Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про: визнання недійсними рішень, -

судді суду першої інстанції: головуючий суддя Волков Р.В., судді Бездоля Д.О., Рога Н.В.

час та місце винесення рішення: 26.10.2020р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.02.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Житлово-будівельний кооператив "Лагуна" (позивач, ЖБК Лагуна ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (правонаступником якої є Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області) (відповідач, Селищна рада), яким просив:

- визнати недійсним рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №123-VII від 07.06.2016р. VII сесії VII скликання Про надання громадянам України (членам ЖБК Лагуна ) дозволу на складання проектів відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в селі Сухий Лиман ;

- визнати недійсним рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №153-VII від 14.07.2016р. VII сесії VII скликання Про скасування рішення №426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015р. Про надання ЖБК Лагуна дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман .

Позовні вимоги, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009, обґрунтовані тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зазначаючи, що рішення від 09.07.2015р. є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який є актом одноразового застосування, що вичерпав свою дію фактом виконання, позивач вказує, що воно не може бути скасовано або змінено.

Позивач вважає, що рішеннями Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016р. №123-VII та від 14.07.2016р. №153-VII порушено його право на земельну ділянку, а тому і просить визнати недійсними відповідні рішення.

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

В процесі розгляду справи, Господарським судом Одеської області було залучено до участі у справі ТОВ Перспектива та ОСОБА_1 в якості третіх осіб.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. у справі №916/2877/19 (головуючий суддя Волков Р.В., судді Бездоля Д.О., Рога Н.В.) у задоволені позовних вимог Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" - відмовлено.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що рішення Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015р. не створило жодних прав для позивача, а також не є реалізованим, а відтак, доводи позивача щодо того, що таке рішення не могло бути скасоване органом місцевого самоврядування у зв`язку з тим, що воно вичерпало свою дію фактом його виконання, не відповідають дійсності. У зв`язку з цим, місцевий господарський дійшов висновку, що у суду відсутні підстави для визнання недійсним рішення Сухолиманської сільської ради від 14.07.2016р. №153-VII.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним рішення Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016р. №123-VII, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи не доведено виникнення у позивача майнових прав на спірну земельну ділянку, що унеможливлює визнання порушення відповідних прав ЖБК Лагуна .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Житлово-Будівельний кооператив "Лагуна" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. у справі №916/2877/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсним рішень Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016р. №123-VII та від 14.07.2016р. №153- VII - задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ЖБК Лагуна є цілком аналогічними позовним вимогам та зводяться до наявності спору про право на земельну ділянку.

Водночас, зазначаючи про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апелянт вказує, зокрема, що останнім не встановлено чи є оскаржувані рішення Сухолиманської сільської ради нормативними чи ненормативними. Так, скаржник звертає увагу на те, що співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень. ЖБК Лагуна вказує, що справи з правовідносинами, що є подібними до правовідносин у даній справі, вже розглядались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.09.2018р. у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019р. у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019р. у справі №542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 22.01.2020р. у справі №208/5023/17, в якій зазначено, що за своєю правовою природою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є актом індивідуальної дії, апелянт зазначає, що виходячи з такого висновку, рішенням Сухолиманської сільської ради від 14.07.2016р. №153-VII відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки скасував своє попереднє рішення, чим на думку апелянта, порушив принцип гарантії стабільності суспільних відносин між органом місцевого самоврядування та громадянами (рішення Констітуційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009).

Також, скаржник зауважує, що незважаючи на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є гарантією надання земельної ділянки у майбутньому і не зобов`язує Сухолиманську сільську раду прийняти відповідне рішення, у позивача - ЖБК Лагуна , як особи, яка отримала дозвіл, виник законний інтерес щодо отримання відповідної земельної ділянки. Знову звертаючись до постанов Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019р. у справі №371/957/16-а та від 13.03.2019 року у справі №542/1197/15-а, позивач вказує, що скасування рішення Сухолиманської сільської ради №426- VI від 09.07.2015р. безпосередньо зачіпає інтереси позивача.

Більш детально доводи Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. у справі №916/2877/19, розгляд справи призначено на 03.02.2021р. о 10:30 год.

28.12.2020р. від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа заперечує проти доводів останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

30.12.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області також надійшов відзив на апеляційну скаргу із запереченнями на її доводи.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021р. продовжено розгляд апеляційної скарги Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" на розумний строк, у судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2021р.

У судовому засіданні представник ЖБК Лагуна підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Навпаки, представник відповідача та представник ОСОБА_1 заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача. Представник ТОВ Перспектива у судове засідання не з`явився, про день,час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 24 . 10.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо рішення Сухолиманської сільської ради від 14.07.2016р. №153- VII.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09.07.2015р. №426-VI Про надання ЖБК Лагуна дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу в с. Сухий Лиман (далі-рішення сільради від 09.07.2015р.) (т. 1 а. с. 17) було вирішено:

- Надати житлово-будівельному кооперативу Лагуна дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду на 25 років земельної ділянки орієнтовною площею 15.0 га в селі Сухий Лиман (в межах населеного пункту) для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за рахунок земель, наданих у власність та користування (землі житлової та громадської забудови) (п.1);

- Точну площу земельної ділянки встановити шляхом геодезичної зйомки в процесі виготовлення проекту землеустрою (п.2);

- В разі наявності на земельній ділянці підземних комунікацій, обов`язково передбачити узгодження проекту відведення з власниками підземних та наземних комунікацій та службами, які їх обслуговують і експлуатують (п.3.1);

- Провести інвентаризацію будівельних матеріалів, які знаходяться на вказаних земельних ділянках (п.3.2.);

- ЖБК Лагуна , забезпечити здійснення фінансування відповідних робіт з інвентаризації (п.3.3.);

- Виготовлений проект землеустрою, щодо відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, подати до сільської ради для розгляду та затвердження у встановленому порядку (п.4.1);

- Контроль за виконанням даного рішення покласти на депутатську комісію Сухолиманської сільської ради з питань земельних ресурсів та охорони природного середовища (п.4.2).

Пунктом 6 цього рішення встановлено, що воно набуває чинності після включення до членів кооперативу Лагуна 50-ти мешканців с. Сухий Лиман за поданням списку сільською радою.

Таким чином, як правильно зазначено, судом першої інстанції, вказане рішення сільради від 09.07.2015р. №426 передбачало проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому повинно було стати підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Матеріали справи містять договір на виконання землевпорядних (землеоціночних робіт) від 22.09.2015р. №703 (т.1 а.с.20-21), укладений між ЖБК Лагуна та Державним підприємством Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , протокол погодження договірної ціни на виконання робіт ДП Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (т.1 а.с.22), виставлені за договором рахунки (т.1 а.с.22, 23), копія змісту технічного звіту по виконанню топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, які передбачені для надання в оренду житлово-будівельному кооперативу Лагуна (т.1 а.с.102-104), копія пояснювальної записки до технічного звіту (т.1 а.с.105-106).

Однак, всупереч встановленим рішенням сільради від 09.07.2015р. вимогам, позивачем не надано самого технічного звіту по виконанню топографо-геодезичної зйомки (який є частиною проекту), відсутні докази проведення геодезичної зйомки, якою було б встановлено точну площу земельної ділянки (п.2 вказаного Рішення сільради від 09.07.2015р.).

Також, позивачем не надано доказів проведення інвентаризаційних робіт (п.п.3.2, 3.3. рішення від 09.07.2015р.), відсутні докази наявності чи відсутності на земельній ділянці підземних комунікацій, а також узгодження проекту відведення з власниками підземних та наземних комунікацій та службами, які обслуговують і експлуатують підземні комунікації у випадку їх наявності.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що за твердженням самого позивача, станом на 07.06.2015р. членами ЖБК Лагуна є п`ять фізичних осіб, що йде всупереч із вимогами п.6 рішення сільради від 09.07.2015р., яким встановлено, що останнє набуває чинності після включення до членів кооперативу Лагуна 50-ти мешканців с. Сухий Лиман.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування виготовленого проекту землеустрою, який повинен був поданим до розгляду до сільської ради з метою його подальшого затвердження.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2016р. керівник ЖБК Лагуна ОСОБА_2 в період та в межах своїх повноважень звернувся до Сухолиманської сільської ради із заявою щодо розгляду питання про скасування рішення рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09.07.2015р. №426-VI з огляду на припинення виготовлення проектно-технічної документації на оренду земельної ділянки наданої ЖБК Лагуна згідно зі вказаним рішенням (т.1 а.с. 210). Заяву зареєстровано відповідачем за вх. №118 від 13.07.2016р.

Відтак, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься належний доказ звернення позивача до відповідача стосовно неможливості виконати вимоги рішення сільради від 09.07.2015р. щодо виготовлення проекту землеустрою, а тому, апеляційна колегія погоджується із судом першої інстанції у тому, що ініціатором скасування рішення сільради від 09.07.2015р. №426-VI є сам позивач.

У зв`язку з вищезазначеним волевиявленням ЖБК Лагуна Сухолиманська сільська рада 14.07.2016р. прийняла рішення №153 - VII Про скасування рішення №426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015р. Про надання ЖБК Лагуна дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман .

Щодо твердження апелянта про неможливість скасування рішення сільради від 09.07.2015р. з огляду на те, що останнє є ненормативним актом місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію фактом свого виконання.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів держави.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Слід зазначити, що акт органу місцевого самоврядування чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.14 ст. 46, ч.ч.1, 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституційний суд України також зазначив, що в Конституції України закріплений принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Таким чином органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, орган місцевого самоврядування в цілому наділений правом скасовувати свої раніше прийняті акти індивідуального характеру в односторонньому порядку, окрім випадку коли такі рішення були виконані.

Як вбачається з позовних вимог та апеляційної скарги ЖБК Лагуна , позивач вважає, що рішення сільради від 09.07.2015р. вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки на підставі вказаного рішення ЖБК Лагуна здійснив топографо-геодезичну зйомку земельних ділянок, що узгоджено відділом Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області 29.12.2015р.

Однак, як зазначалось вище, ані технічного звіту по виконанню топографо-геодезичної зйомки (який є частиною проекту), ані доказів проведення геодезичної зйомки, якою було б встановлено точну площу земельної ділянки (п.2 вказаного Рішення сільради від 09.07.2015р.) у матеріалах справи не міститься. Також, відсутні докази на виконання вимог п.п.3.2, 3.3, 6 рішення від 09.07.2015р. Доказів існування виготовленого проекту землеустрою також позивачем не надано.

Більш того, у матеріалах справи наявна заява позивача про скасування рішення сільради від 09.07.2015р., у зв`язку з неможливістю виконати вимоги останнього.

Таким чином, рішення сільради від 09.07.2015р. щодо надання ЖБК Лагуна дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки на момент його скасування не було виконано, що підтверджується матеріалами справи, відповідно, таке рішення могло бути скасованим.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів даної справи, вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 14.07.2016р. №153- VII (про скасування рішення від 09.07.2015р. №426-VI) вже розглядались Овідіопольським районним судом Одеської області у справі №509/2331/16-а за позовом ТОВ Перспектива до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, 3-тя особа - ЖБК Лагуна

За результатом вказаного судового розгляду, постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.07.2017р. у задоволенні позову було відмовлено. При цьому, судом було встановлено, що спірне рішення від 14.07.2016р. №153 - VII було прийнято на підставі заяви ЖБК Лагуна про неможливість виготовлення проектно-технічної документації на оренду земельної ділянки, наданої ЖБК Лагуна згідно рішення №426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015р.

Тобто, 14.07.2016р. Сухолиманською сільською радою за ініціативою саме ЖБК Лагуна , у зв`язку з неможливістю останнього виконати вимоги рішення №426 було прийнято оскаржуване рішення №153 - VII.

Щодо рішення Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016р. №123-VII.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 07.06.2016р. Сухолиманська сільська рада рішенням №123-VII Про надання громадянам України (членам ЖБК Лагуна ) дозволу на складання проектів відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в с. Сухий Лиман (далі - рішення сільради від 07.06.2016) (т.1 а.с.19) вирішила:

- Надати громадянам України (членам житлово-будівельного кооперативу Лагуна громадянам ОСОБА_3 та іншим, всього 106 осіб) дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Сухий Лиман у відповідності з Генеральним планом села (список громадян-членів житлово-будівельного кооперативу Лагуна у додатку до цього рішення;

- Площі земельних ділянок встановити шляхом геодезичної зйомки в процесі виготовлення проекту землеустрою;

- В разі наявності на земельних ділянках підземних та наземних комунікацій обов`язково передбачити узгодження проекту відведення з власниками підземних та наземних комунікацій та службами, які їх обслуговують та експлуатують;

- Виготовлений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кожному громадянину подати до сільської ради для розгляду та затвердження у встановленому порядку;

- Кожному громадянину надати до сільської ради копію витягу з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки;

- Контроль за виконанням даного рішення покласти на депутатську комісію Сухолиманської сільської ради з питань земельних ресурсів та охорони природного середовища.

При цьому, апелянт зазначає, що вказаним рішенням порушені його майнові права на земельну ділянку.

Однак, судова колегія цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини, а саме: сторони лише ведуть переговори щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.

При цьому, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

Вказана правова позиція наведена у постанові ВП ВС від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц.

За наявності рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-які особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Отже, позивач не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (аналогічні правові висновки викладені у постанові ВС від 27.03.2018р. у справі № 463/3375/15-а).

Більш того, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова ВП ВС від 17.10.2018р. у справі №380/624/16-ц).

Підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому у спорі щодо визнання недійсним ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування до кола обставин, які підлягають доказуванню, належить, зокрема встановлення обставин виконання такого рішення органу місцевого самоврядування.

Ураховуючи усе вищевикладене, на підставі відсутності у матеріалах справи відповідних документів щодо відведення земельної ділянки, відсутності доказів виконання рішення сільради від 09.07.2015р. та тим паче - враховуючи існування заяви позивача про скасування рішення сільради, яким надано дозвіл ЖБК Лагуна на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у позивача не виникло майнових прав на земельну ділянку, а тому, доводи останнього щодо порушення його майнових прав на земельну ділянку є необґрунтованими.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення (ухвалу) без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. у справі №916/2877/19 винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а апеляційна скарга Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" на вказане рішення є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. у справі №916/2877/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписано 09.03.2021р. у зв`язку із проходженням з 01.03.2021р. по 05.03.2021р. судді Разюк Г.П. підготовки суддів апеляційних господарських судів у НШСУ.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.