Ухвала

від 22.06.2021 по справі 916/2877/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2877/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Тюхтій М. П. (самопредставництво),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Головей В. М., Разюк Г. П.) і рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 (колегія суддів: Волков Р. В. - головуючий, Бездоля Д. О., Рога Н. В.) у справі

за позовом Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна"

до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива"

за участю третьої , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Житлово-будівельний кооператив "Лагуна" (далі - ЖБК "Лагуна") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (правонаступником якої є Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області далі - селищна рада), у якому просив:

- визнати недійсним рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 123-VII від 07.06.2016 VII сесії VII скликання "Про надання громадянам України (членам ЖБК "Лагуна") дозволу на складання проектів відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в селі Сухий Лиман";

- визнати недійсним рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 153-VII від 14.07.2016 VII сесії VII скликання "Про скасування рішення № 426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015 "Про надання ЖБК "Лагуна" дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман".

1.2. Позовні вимоги, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, обґрунтовані тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до положень цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Зазначаючи, що рішення від 09.07.2015 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який є актом одноразового застосування, що вичерпав свою дію фактом виконання, позивач наголошував, що це рішення не може бути скасовано або змінено. Тому позивач вважав, що рішеннями Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016 № 123-VII та від 14.07.2016 № 153-VII порушено його право на земельну ділянку.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 916/2877/19, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ЖБК "Лагуна" до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішення Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015 не створило жодних прав для позивача, а також не є реалізованим, а тому суди дійшли висновку про безпідставність доводів позивача з приводу того, що таке рішення не може бути скасоване органом місцевого самоврядування у зв`язку з тим, що воно вичерпало свою дію фактом його виконання. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення Сухолиманської сільської ради від 14.07.2016 № 153-VII. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016 № 123-VII, суди дійшли висновку, що ця вимога є необґрунтованою та не може бути задоволена, оскільки матеріалами справи не доведено виникнення у позивача майнових прав на спірну земельну ділянку, що унеможливлює визнання порушення відповідних прав ЖБК "Лагуна".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі № 916/2877/19, до Верховного Суду звернувся ЖБК "Лагуна" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ЖБК "Лагуна" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 208/5023/17(2-а/208/285/17), від 30.07.2020 у справі № 621/1349/17, від 06.03.2019 у справі № 2340/2921/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі № 542/1197/15-а, від 14.03.2018 у справі № 363/2449/14-а.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ЖБК "Лагуна" ТОВ "Перспектива" зазначає, що повністю підтримує доводи викладені в цій скарзі та просить задовольнити касаційну скаргу.

3.4. Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області подано відзив на касаційну скаргу ЖБК "Лагуна", який надіслано до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 17.06.2021. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 25.05.2021 було встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу ЖБК "Лагуна" до 14.06.2021, а відзив подано 17.06.2021, тобто після закінчення процесуального строку, встановленого судом, колегія суддів залишає цей відзив без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09.07.2015 № 426-VI "Про надання ЖБК "Лагуна" дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу в с. Сухий Лиман" (далі - рішення сільради від 09.07.2015) було вирішено:

- надати ЖБК "Лагуна" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду на 25 років земельної ділянки орієнтовною площею 15.0 га в селі Сухий Лиман (в межах населеного пункту) для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за рахунок земель, наданих у власність та користування (землі житлової та громадської забудови) (пункт 1);

- точну площу земельної ділянки встановити шляхом геодезичної зйомки в процесі виготовлення проекту землеустрою (пункт 2);

- в разі наявності на земельній ділянці підземних комунікацій, обов`язково передбачити узгодження проекту відведення з власниками підземних та наземних комунікацій та службами, які їх обслуговують і експлуатують (пункт 3.1);

- провести інвентаризацію будівельних матеріалів, які знаходяться на вказаних земельних ділянках (пункт 3.2);

- ЖБК "Лагуна", забезпечити здійснення фінансування відповідних робіт з інвентаризації (пункт 3.3);

- виготовлений проект землеустрою, щодо відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, подати до сільської ради для розгляду та затвердження у встановленому порядку (пункт 4.1);

- контроль за виконанням даного рішення покласти на депутатську комісію Сухолиманської сільської ради з питань земельних ресурсів та охорони природного середовища (пункт 4.2).

Пунктом 6 цього рішення встановлено, що воно набуває чинності після включення до членів кооперативу "Лагуна" 50-ти мешканців с. Сухий Лиман за поданням списку сільською радою.

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що рішення сільради від 09.07.2015 № 426 передбачало проходження певної процедури з виготовлення проєкту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його (рішення) погодження компетентними органами, тощо, що в подальшому повинно було стати підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

4.3. Судами констатовано, що матеріали цієї справи містять договір на виконання землевпорядних (землеоціночних робіт) від 22.09.2015 № 703, який укладено між ЖБК "Лагуна" та Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", протокол погодження договірної ціни на виконання робіт ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", виставлені за договором рахунки, копію змісту технічного звіту по виконанню топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Сухий Лиман, які передбачені для надання в оренду ЖБК "Лагуна", копію пояснювальної записки до технічного звіту.

4.4. Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що всупереч вимогам, встановленим рішенням сільради від 09.07.2015, позивачем не надано самого технічного звіту по виконанню топографо-геодезичної зйомки (який є частиною проекту), відсутні докази проведення геодезичної зйомки, якою було би встановлено точну площу земельної ділянки (пункт 2 рішення сільради від 09.07.2015). Крім того, позивачем не надано доказів проведення інвентаризаційних робіт (пункти 3.2, 3.3 рішення від 09.07.2015), відсутні докази наявності чи відсутності на земельній ділянці підземних комунікацій, а також узгодження проєкту відведення з власниками підземних та наземних комунікацій та службами, які обслуговують і експлуатують підземні комунікації у випадку їх наявності.

4.5. При цьому судами взято до уваги, що за твердженням самого позивача, станом на 07.06.2015 членами ЖБК "Лагуна" є п`ять фізичних осіб, що суперечить вимогам пункту 6 рішення сільради від 09.07.2015, яким встановлено, що це рішення набуває чинності після включення до членів кооперативу "Лагуна" 50-ти мешканців с. Сухий Лиман. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування виготовленого проєкту землеустрою, який необхідно було подати до сільської ради для розгляду з метою його подальшого затвердження.

4.6. Поряд із цим, судами констатовано, що матеріали цієї справи свідчать про те, що 13.07.2016 керівник ЖБК "Лагуна" Сорокатий М. В. в період та в межах своїх повноважень звернувся до Сухолиманської сільської ради із заявою щодо розгляду питання про скасування рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09.07.2015 № 426-VI з огляду на припинення виготовлення проектно-технічної документації на оренду земельної ділянки наданої ЖБК "Лагуна" згідно з цим рішенням. Зазначену заяву зареєстровано відповідачем за вх. № 118 від 13.07.2016.

4.7. Оскільки у матеріалах справи наявний належний доказ звернення позивача до відповідача стосовно неможливості виконати вимоги рішення сільради від 09.07.2015 щодо виготовлення проекту землеустрою, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що саме позивач є ініціатором скасування рішення сільради від 09.07.2015.

4.8. З огляду на викладене та у зв`язку з волевиявленням ЖБК "Лагуна" Сухолиманська сільська рада 14.07.2016 прийняла рішення № 153 VII "Про скасування рішення № 426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015 "Про надання ЖБК "Лагуна" дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман".

4.9. Крім того, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, господарськими судами попередніх інстанцій ураховано, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 14.07.2016 № 153- VII (про скасування рішення від 09.07.2015 № 426-VI) вже розглядались Овідіопольським районним судом Одеської області у справі № 509/2331/16-а за позовом ТОВ "Перспектива" до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третьої особи - ЖБК "Лагуна". За результатом цього судового розгляду постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.07.2017 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому судом було встановлено, що спірне рішення від 14.07.2016 № 153 - VII було прийнято на підставі заяви ЖБК "Лагуна" про неможливість виготовлення проектно-технічної документації на оренду земельної ділянки, наданої ЖБК "Лагуна" згідно з рішенням № 426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015. Тобто, 14.07.2016 Сухолиманською сільською радою за ініціативою саме ЖБК "Лагуна", у зв`язку з неможливістю ЖБК "Лагуна" виконати вимоги рішення № 426 було прийнято рішення № 153 - VII.

4.10. Також господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що матеріали цієї справи свідчать про те, що 07.06.2016 Сухолиманська сільська рада рішенням № 123-VII "Про надання громадянам України (членам ЖБК "Лагуна") дозволу на складання проектів відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в с. Сухий Лиман (далі - рішення сільради від 07.06.2016) вирішила:

- надати громадянам України (членам ЖБК "Лагуна" громадянам ОСОБА_2 та іншим, всього 106 осіб) дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Сухий Лиман у відповідності з Генеральним планом села (список громадян-членів ЖБК "Лагуна" у додатку до цього рішення;

- площі земельних ділянок встановити шляхом геодезичної зйомки в процесі виготовлення проекту землеустрою;

- в разі наявності на земельних ділянках підземних та наземних комунікацій обов`язково передбачити узгодження проекту відведення з власниками підземних та наземних комунікацій та службами, які їх обслуговують та експлуатують;

- виготовлений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кожному громадянину подати до сільської ради для розгляду та затвердження у встановленому порядку;

- кожному громадянину надати до сільської ради копію витягу з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки;

- контроль за виконанням даного рішення покласти на депутатську комісію Сухолиманської сільської ради з питань земельних ресурсів та охорони природного середовища.

4.11. Оцінюючи доводи ЖБК "Лагуна" про те, що зазначене рішення порушує майнові права позивача на земельну ділянку, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини, а саме: сторони лише ведуть переговори щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. При цьому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. За наявності рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-які особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Судами також зазначено, що позивач не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

4.12. За висновком судів, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При цьому у спорі щодо визнання недійсним ненормативного правового акта органу місцевого самоврядування до кола обставин, які підлягають доказуванню, належить, зокрема встановлення обставин виконання такого рішення органу місцевого самоврядування.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві ТОВ "Перспектива", перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ЖБК "Лагуна" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ЖБК "Лагуна" про визнання недійсним рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 123-VII від 07.06.2016 VII сесії VII скликання "Про надання громадянам України (членам ЖБК "Лагуна") дозволу на складання проектів відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) в селі Сухий Лиман"; визнання недійсним рішення Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 153-VII від 14.07.2016 VII сесії VII скликання "Про скасування рішення № 426 XXXV сесії VI скликання Сухолиманської сільської ради від 09.07.2015 "Про надання ЖБК "Лагуна" дозволу на складання проекту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман".

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є відсутність можливості у органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до положень цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Зазначаючи, що рішення від 09.07.2015 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який є актом одноразового застосування, що вичерпав свою дію фактом виконання, позивач наголошував, що це рішення не може бути скасовано або змінено. ЖБК "Лагуна" вважає, що рішеннями Сухолиманської сільської ради від 07.06.2016 № 123-VII та від 14.07.2016 № 153-VII порушено його право на земельну ділянку.

5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.6. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

5.7. Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

5.8. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

5.9. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічне положення закріплено у частині 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

5.10. Зміст зазначених положень законодавства свідчить, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Також обов`язковою умовою визнання таких актів недійсними є порушення у зв`язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

5.11. Способи захисту порушених прав визначено статтею 16 Цивільного кодексу України. До них належать, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.12. За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.13. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили відсутність у матеріалах справи відповідних документів щодо відведення земельної ділянки, відсутність доказів виконання рішення сільради від 09.07.2015, а також врахували існування заяви позивача про скасування рішення сільради, яким надано дозвіл ЖБК "Лагуна" на складання проєкту відведення в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в с. Сухий Лиман. Тому суди дійшли висновку, що в цьому випадку у позивача не виникло майнових прав на земельну ділянку, а тому, доводи ЖБК "Лагуна" про порушення його майнових прав на земельну ділянку, визнані судами необґрунтованими.

5.15. ЖБК "Лагуна" не погоджується із такими висновками, а тому звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас ЖБК "Лагуна", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.17. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.18. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.19. Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

5.20. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ЖБК "Лагуна", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.21. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 208/5023/17(2-а/208/285/17) , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ Фірма "Блок ЛТД", у якому позивач просив визнати протиправними дії Кам`янської міської ради щодо прийняття на 18 сесії VII скликання рішення від 21.07.2017, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 № 1092-54/VI про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Фірма "Блок ЛТД" за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, 351 ; визнати незаконним та скасувати пункт 14.3 рішення Кам`янської міської ради від 21.07.2017 № 777-18/VII, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 № 1092-54/VІ. Позовні вимоги у цій справі були обґрунтовані тим, що 29.08.2014 Дніпродзержинською міською радою ухвалено рішення № 1092-54/VI, яким ТОВ Фірма "Блок ЛТД" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 83,0 га для розміщення шлакових відвалів за адресою: вул. Широка, 351 . Такий дозвіл ТОВ Фірма "Блок ЛТД" було реалізовано шляхом укладення договору та перерахування коштів за розробку проектної документації із землеустрою. При цьому розглядаючи справу № 208/5023/17(2-а/208/285/17) суди установили, що 18.10.2013 ТОВ Фірма "Блок ЛТД" уклало із Спільним підприємством "Демос" договір купівлі-продажу, за яким придбало відвали мартенівських шлаків та щебенево-піщану суміш загальною кількістю приблизно 22 млн. тонн, що розташовані на площі близько 83,0 га за адресою: м. Кам`янське, вул. Широка, 351 . З метою реалізації прав на отримання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, позивач звернувся до Кам`янської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

5.22. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 750/11678/19 , на яку посилається скаржник та помилково зазначає номер справи - 750/11678/18, ухвалена за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_4 , у якому позивач просив визнати незаконним і скасувати пункт 6 рішення сорок першої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 20.06.2014 про визнання таким, що втратив чинність пункт 1.16 рішення сорокової сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 25.04.2014 про передачу йому - ОСОБА_3 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 , площею 0,0604 га, кадастровий № 7410100000:02:025:6178, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням Чернігівської міської ради, прийнятим в непередбачений законом спосіб та з непередбачених законом підстав, позивача протиправно позбавлено права земельну ділянку, на якій розташований належний йому будинок.

5.23. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 621/1349/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_5 до Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання незаконною бездіяльність Комсомольської селищної ради, що полягає у неприйнятті у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу комунальної власності, землі сільськогосподарського призначення, що перебуває в межах населеного пункту, угіддя - рілля, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 1,8088 га; зобов`язання Комсомольську селищну раду розглянути на черговій сесії клопотання ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу комунальної власності, землі сільськогосподарського призначення, що перебуває в межах населеного пункту, угіддя - рілля, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1,8088 га (кадастровий номер 6321755600:01:006:0063) та прийняти відповідне рішення, згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України; визнання незаконним та скасування рішення XXV сесії VII скликання від 12.07.2017 № 485-VII Комсомольської селищної ради "Про припинення дії рішення Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області від 24.09.2015 № 1427-VI "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 "; визнання незаконним та скасування рішення ХXXІІІ сесії VII скликання від 08.02.2018 № 598-VII Комсомольської селищної ради "Про затвердження детального плану території 15 квартал обмежений вул. Лермонтова, вул. Ціолковського та залізничною колією в смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області"; стягнення з Комсомольської селищної ради на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн; встановлення Комсомольській селищній раді місячний строк з дня набрання рішенням законної сили для подання звіту про виконання рішення; попередження Комсомольську селищну раду про можливість застосування заходів, передбачених частиною 2 статті 267 КАС України.

5.24. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 2340/2921/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "ДАР. Інфрастуктурні рішення" до Чигиринської районної державної адміністрації, у якому позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 62,8494 га в оренду на 25 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населеного пункту в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, для обслуговування потреб жителів територіальної громади Чигиринського району та надання у користування земельних ділянок з кадастровими номерами 7125485000:01:001:1758 (17,9667 га), 7125485000:01:001:1776 (12,0528 га), 7125485000:01:001:1774 (25,3819 га), 7125485000:01:001:1775 (6,1314 га), як таку, що порушує норми діючого законодавства; зобов`язати відповідача відповідно до пункту 6 статті 123 ЗК України у встановлений чинним законодавством термін прийняти розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 62,8494 га позивачу в оренду терміном на 25 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населеного пункту в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, для обслуговування потреб жителів територіальної громади Чигиринського району та надати у користування позивачу земельні ділянки з кадастровими номерами 7125485000:01:001:1758 (17,9667 га), 7125485000:01:001:1776 (12,0528 га), 7125485000:01:001:1774 (25,3819 га), 7125485000:01:001:1775 (6,1314 га) на умовах, визначених проектом їх відведення.

5.25. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_6 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_7 про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування; визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивував тим, що маючи намір отримати в оренду земельну ділянку, розташовану на території Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, на початку 2012 року подав заяву про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Шепетівської РДА Хмельницької області. За розпорядженням Шепетівської РДА Хмельницької області від 09.02.2012 № 58/2012-р ОСОБА_6 отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25 га на території Судилківської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель резервного фонду з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства. У квітні 2015 року позивач з`ясував, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 25 га за межами Судилківської сільської ради з кадастровим номером 6825588500:07:012:0673 передана в оренду ОСОБА_7 відповідно до наказу ГУ Держземагентства у Хмельницькій області від 24.04.2015 № 22-3354-СГ. ГУ Держземагентства у Хмельницькій області вирішило питання про передання вказаної земельної ділянки ОСОБА_7 на підставі заяви останнього від 13.03.2015 № 8093, що була подана набагато пізніше від заяв позивача. Позивач вважав, що зазначений наказ прийнятий з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України та статті 55 Закону України "Про землеустрій". У зв`язку із цим підлягає визнанню недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.07.2015 № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_7 на підставі наказу від 24.04.2015 № 22-3354-СГ як такий, що суперечить вимогам законодавства. На підставі цього договору оренди Реєстраційна служба Шепетівського міськрайонного управління юстиції (далі - РС Шепетівського МРУЮ) прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_7 . Тому державна реєстрація права оренди земельної ділянки підлягає скасуванню.

5.26. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Водолій", у якому товариство просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 додатку до рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 № 5647-VI "Про скасування рішень Одеської міської ради" в частині скасування рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 № 2405-ХХІІІ Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення ТОВ "Водолій" документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га для експлуатації та обслуговування домоволодіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Водолій" зазначило, що після прийняття Одеською міською радою рішення № 2405-ХХІІІ позивач здійснив усі залежні від нього заходи, спрямовані на реалізацію цього рішення, а саме надав Управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради технічну документацію щодо складання державного акта на право постійного користування землею, виконав встановлення меж земельної ділянки в натурі, а відтак відповідач не мав правових підстав для скасування цього рішення. Крім того, прийняття оскаржуваного пункту 1 додатку до рішення № 5647-VI не було узгоджено з позивачем, проект рішення не був попередньо підданий громадському обговоренню, не розглядався постійною комісією Одеської міської ради із землеустрою та земельних відносин, позивачу не пропонувалось оформити земельну ділянку в оренду й не встановлювався строк для цього.

5.27. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом про визнання незаконним та скасування рішення Маслівської сільської ради у Миронівському районі Київської області від 24.02.2016 № 50-5-VII "Про приведення у відповідність до норм діючого законодавства України рішень, прийнятих Маслівською сільською радою у Миронівському районі Київської області 20.10.2015". Позивач зазначив, що оскаржуване рішення, яким скасовано рішення Маслівської сільради від 20.10.2015 № 402-47-VI "Про надання ОСОБА_8 (учаснику АТО) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Маслівка Миронівського району Київської області", прийнято з порушенням Конституції і законів України та порушує його право, як учасника бойових дій, на безоплатне отримання у власність земельної ділянок.

5.28. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 542/1197/15-а , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_9 , у якому позивач просив визнати нечинним та скасувати рішення Сільради від 30.04.2015 щодо зміни місця розташування земельної ділянки, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою якої наданий позивачу попереднім рішенням органу місцевого самоврядування від 04.12.2014.

5.29. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 363/2449/14-а , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, про визнання протиправним і скасування рішення сільської ради від 29.03.2005 № 95 у частині виділення ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1840 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому суди установили, що 12.08.2004 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було укладено договори дарування земельних ділянок, площею 0,2500 га та площею 0,0673 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . На ці земельні ділянки ОСОБА_12 було оформлено державні акти на право власності. Разом з тим, 29.03.2005 рішенням сільської ради № 95 ОСОБА_10 передано безкоштовно в приватну власність дві земельні ділянки: площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, яке, на думку позивача, порушує його право власності на земельну ділянку площею 0,0324 га (межі перетинання земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ). Позивач вважав, що сільська рада передала ОСОБА_10 частину земельної ділянки, яка є його власністю.

5.30. Верховний Суд, проаналізувавши зазначені судові рішення, установив відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у цій справі, що розглядається, та справах на які посилається ЖБК "Лагуна", що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16 про те, що: "отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття".

5.31. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.32. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.33. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.34. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ЖБК "Лагуна" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі № 916/2877/19, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Житлово-Будівельного кооперативу "Лагуна" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 у справі № 916/2877/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак