Рішення

від 18.02.2021 по справі 472/1323/19

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/1323/19

Провадження №2/472/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Веселинівська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ОСОБА_6 , Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про встановлення факту прийняття спадщини та про встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним розпорядження та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 треті особи: Веселинівська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ОСОБА_6 , Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про встановлення факту прийняття спадщини та про встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним розпорядження та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_7 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної частки (пай) розміром 9,40 га, яка перебувала у колективній власності КСП Калініна с. Широколанівка Веселинівського району, яка належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205948, виданого 22 лютого 2000 року Веселинівською райдержадміністрацією та зареєстрованого 25 лютого 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

За життя батько заповіту не склав. На момент відкриття спадщини у батька було дві доньки - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та син - ОСОБА_6 . Батько був одружений з ОСОБА_10 .

В 2017 році вона звернулась до Веселинівської державної нотаріальної контори із заявою по видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька. На підтвердження факту прийняття спадщини, надала нотаріусу оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця, який зберігала у себе весь час до моменту звернення із ним до нотаріальної контори.

23.02.2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом Ѕ частини спадкового майна, після смерті батька. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року визнано недійсним вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом. Дана постанова суду залишена без змін згідно постанови Верховного суду від 21 листопада 2018 року.

Судом апеляційної та касаційної інстанції зазначалося, що визнання оспорюваного свідоцтва недійсним, не позбавляє її права на звернення до суду з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини в порядку встановленому законом.

За таких обставин, вона змушена звернутися до суду, щоб захистити своє право на спадкування після смерті батька та просить суд встановити факт прийняття спадщини та встановити факт неприйняття спадщини іншим спадкоємцем, визнати свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнати недійсним розпорядження та скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання. Даною ухвалою витребувано з Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи, заведеної за фактом смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано від Веселинівського РС УДМС в Миколаївській області інформацію про дату документування паспортом ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

03.02.2021 року Веселинівським районним судом було винесено ухвалу про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали повністю, просили його задовольнити. Позивач в судовому засіданні пояснила, що є рідною донькою ОСОБА_7 та вважає, що прийняла спадщину після смерті батька, оскільки прийняла на зберігання сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 позов не визнають, надали відзив на позовну заяву в якому зазначили, що доводи позивачки про те, що вона фактично вступила у володіння і управління спадковим майном є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Після смерті ОСОБА_7 сертифікат знаходився весь час у ОСОБА_11 , яка лише в жовтні 2015 року у її присутності передала його бабусі ОСОБА_10 , а позивач ОСОБА_1 отримала сертифікат через багато років після смерті дідуся ОСОБА_7 . Також зазначила, що вона прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_9 за законом, як неповнолітня спадкоємиця. ЇЇ мати ОСОБА_9 вважається такою, що прийняла спадщину за законом, оскільки на час смерті свого батька проживала разом з ним.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням за веб-адресою: http://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/sud1406/gromadyanam/789/.

Представник третьої особи Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області Дикусар О.П. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області А. Кіро в судове засідання не з`явився, надав до суду пояснення в якому вказує, що рішення по даній справі не може вплинути на права та обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а тому просить розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що після пожежі в будинку ОСОБА_7 , останній проживав з нею в її домоволодінні з лютого 2001 року до липня 2001 року, а потім проживав в приміщенні комунгоспу, розташованого в с. Широколанівка.. ОСОБА_9 часто змінювала місце проживання, вела антисоціальний спосіб життя і з батьком на день його смерті не проживала. ОСОБА_1 допомагала батьку, провела поховання і саме в ОСОБА_1 отримала сертифікат після смерті батька, тобто прийняла спадщину.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що після пожежі в будинку ОСОБА_7 , останній пішов проживати до ОСОБА_12 , згодом став проживати в колгоспному гаражі та працював там охоронцем приблизно 9 місяців до дня своєї смерті. Його донька ОСОБА_9 з часу пожежі в будинку із батьком не проживала. Аналогічні покази в судовому засіданні, щодо не проживання разом з спадкодавцем його доньки ОСОБА_9 підтвердили свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

Свідок ОСОБА_16 показала, що була свідком того як ОСОБА_11 в жовтні 2015 року показувала ОСОБА_4 папку з документами, зміст якиї їй невідомий.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він орендував землю у ОСОБА_7 , після смерті останнього земля залишилась у нього і деякий час від сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою в сільську раду.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що знає ОСОБА_4 . Після звернення до неї ОСОБА_19 з приводу оформлення спадщини у останньої знаходились всі документи і вони разом звернулись до нотаріуса для оформлення спадщини.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що сертифікат ОСОБА_7 знаходився у ОСОБА_1 так як вона його зберігала і надала орендатору ОСОБА_21 , який деякий час сплачував ОСОБА_1 кошти. Пояснила розбіжності в довідках, тим, що раніше відомості надавала згідно записів в погосподарських книгах, але фактично в будинку ОСОБА_7 з часу пожежі в ньому ніхто не проживав.

Заслухавши позивача, представників позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_7 , смерть якого була зареєстрована 14 лютого 2002 року Широколанівською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області за актовим записом № 08, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 30 листопада 2016 року Веселинівським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 9,40 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП Калініна Веселинівського району Миколаївської області, та яке належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205948, виданого 22 лютого 2000 року Веселинівською райдержадміністрацією та зареєстрованого 25 лютого 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 9487.

Матеріалами спадкової справи № 24/2017, витребуваних з Веселинівської державної нотаріальної контори встановлено, що за життя ОСОБА_7 заповіту не склав.

Після смерті ОСОБА_7 право на спадщину за законом у першу чергу в рівних частках отримали: дружина померлого - ОСОБА_10 , та діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого Широколанівською сільською радою Веселинівського району 14.06.1975 року, де в графі батько записаний - ОСОБА_7 , в графі матір - ОСОБА_10 .

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого відділом РАЦС Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області 10 січня 2006 року та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 виданого відділом РАЦС Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області 19 червня 2006 року вбачається перехід прізвища з ОСОБА_22 на ОСОБА_23 .

В свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_5 виданого відділом ДРАЦС РС Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області 22 листопада 2014 року позивачка змінила своє прізвище із ОСОБА_23 на ОСОБА_24 .

Судом встановлено, що ОСОБА_10 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7 не прийняла, оскільки жодних дій, що свідчать про прийняття нею спадщини не вчинила, що підтверджується заявою, посвідченою 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованою в реєстрі за № 225 та поданою ОСОБА_10 до Веселинівської державної нотаріальної контори.

Із матеріалів спадкової справи також вбачається, що 23.02.2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Веселинівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому спадкоємцем повідомлено нотаріуса про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, зокрема ОСОБА_4 , тобто донька покійної ОСОБА_9 .

На підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_1 надала нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно, зокрема сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК № 0205948, виданий Веселинівською райдержадміністрацією 22.02.2000 року на ім`я спадкодавця.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом вказує на те, що у неї виникли майнові права на спадкове майно, як у такої, що будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном в силу ст. 549 ЦК України 1963 року.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР, прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Разом з тим, самі свідчення свідків про отримання позивачкою сертифікату на зберігання не можуть вважатися прийняттям спадщини, оскільки вони достовірно не підтверджують, що ці дії були вчинені в строк, встановлений для прийняття спадщини. Суд враховує і тривалість строку, який пройшов з дня відкриття спадщини до видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу.

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Позивач не надала до суду жодних доказів того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки доказів на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном позивач суду не надала, підстав вважати, що вона вступила у володіння та управління спадковим майном за ст. 549 ЦК УРСР, немає, а тому немає підстав для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом та правилами ЦК УРСР.

Тобто факт прийняття спадщини за правилами ст. 549 ЦК УРСР не доведений, отже, спадщина фактично не прийнята.

Викладене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 25.03.2020 року № 305/235/17.

Стосовно вимог встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року, яка діяла на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно довідки виконавчого комітету Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 04.02.2019 року № 122 на день смерті ОСОБА_7 разом з померлим на момент його смерті зареєстрований з 05.05.1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 син - ОСОБА_6 , та зареєстрована з 27.04.1999 року по 17.02.2009 року донька- ОСОБА_9 ..

Відповідно до відомостей, які зазначені в Господарській книзі № 5 за 2001-2005 роки, на аркуші № 61, по особовому рахунку № НОМЕР_6 зазначено першим членом господарства ОСОБА_7 , членами господарства також вказані його дочка ОСОБА_9 та онука ОСОБА_25 , які на час смерті ОСОБА_7 проживали разом з ним.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 проживала із своїм батьком ОСОБА_7 на час його смерті, а тому є такою, що фактично прийняла спадщину, як спадкоємиця першої черги за законом.

Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_4 , на час смерті своєї матері ОСОБА_9 , була неповнолітньою, в зв`язку з чим є такою, що прийняла спадщину після смерті матері, як спадкоємиця першої черги за законом.

23 лютого 2017 року відповідачу ОСОБА_4 Веселинівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частину спадкового майна, належного її батьку ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину після якого вона прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Судом також установлено, що із копії спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 звернулася лише 23 лютого 2017 року. В цій заяві позивач вказала, що крім неї спадщину прийняла її сестра ОСОБА_9 .

Із записів нотаріуса в цій заяві вбачається, що факт прийняття спадщини ОСОБА_9 перевірено за довідкою Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 28 листопада 2016 року, а факт прийняття спадщини заявника ОСОБА_1 перевірено за поданим для огляду сертифікатом на земельну частку (пай).

Видаючи свідоцтво про право на спадщину на ім`я позивача не на все спадкове майно, а на його 1\2 частину, усвідомлюючи таким чином наявність іншого спадкоємця, нотаріус в порушення вимог пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не врахував тривалість строку, який пройшов з дня відкриття спадщини та не з`ясував наявність чи відсутність згоди на таке іншого спадкоємця, яким є позивач, а також не залучив до спадкової справи її письмову заяву про відсутність у неї відповідних заперечень.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року справа №472/886/17, провадження №22-ц/784/285/18, визнано недійсним вищевказане видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом. Дана постанова суду була залишена без змін згідно Постанови Верховного суду від 21 листопада 2018 року справа № 472/886/17, провадження № 61-25830св18.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині

встановлення факту неприйняття спадщини іншим спадкоємцем не підлягають задоволенню, а тому й інші вимоги позивача щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним розпорядження та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідившивсебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази , оцінивши їх належність, допустимість, достовірність , достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилалися як на піставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий , неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справі з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати ОСОБА_1 по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Веселинівська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ОСОБА_6 , Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про встановлення факту прийняття спадщини та встановлення факту неприйняття спадщини іншими спадкоємцем, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним розпорядження та скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2021 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС.С. Кучерявенко