Рішення

від 17.02.2021 по справі 910/9889/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2021Справа № 910/9889/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний"

проспект Свободи, буд. 28, м. Київ, 04215

про визнання недійсними рішення загальних зборів

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" (далі-відповідач) про визнання недійсними рішення загальних зборів від 18 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 18.04.2019 відбулись загальні збори Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", на порядку денного розглядались наступні питання: Обрання Голови та Секретаря загальних зборів, уповноваження Голови та Секретаря Зборів на підписання протоколу Загальних зборів членів Кооперативу, списку присутніх на Загальних Зборах членів Кооперативу; Вибори лічильної комісії; Затвердження членів Кооперативу; Звіт Голови Кооперативу; Звіт Ревізійної комісії Кооперативу; Вибори членів Правління Кооперативу; Обрання Голови Кооперативу; Обговорення проекту кошторису на 2019 рік; Вибори Ревізійної комісії.

На вказаних зборах вівся протокол №6 загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", в якому зафіксовані рішення, прийняті на цих зборах.

Як вказує позивач, збори були проведенні з порушенням Статуту, оскільки на них був відсутній кворум, а в протоколі № 6 не вказано за чиєї ініціативи скликані Збори. Відтак, за переконанням позивача, рішення, прийняті на загальних зборах та зафіксовані у протоколі №6, є незаконними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 позовну заяву залишено без руху.

20.07.2020 від ОСОБА_1 надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 27.07.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/9889/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.09.2020.

31.08.2020 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

02.09.2020 відповідачем подано додаткові документи по справі.

Протокольною ухвалою від 02.09.2020 підготовче засідання відкладено на 23.09.2020.

23.09.2020 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду від 07.10.2020 підготовче засідання призначене на 21.10.20210.

21.10.2020 відповідачем у судовому засіданні подано клопотання про витребування документів.

Протокольною ухвалою Господарського суду від 21.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2020.

05.11.2020 до суду надійшла копія реєстраційної справи від Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду від 21.10.2020 витребувано з Подільської районної в місті Києві державної адміністрації реєстраційну справу Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" (ідентифікаційний код: 24725311) та з ОСОБА_1 протоколи загальних зборів, заяви членів кооперативу, фінансові документи на підставі яких приймали у члени кооперативу.

05.11.2020 року від Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла реєстраційна справа Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний".

11.11.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просить суд роз`яснити які саме документи витребовуються.

У судове засідання 18.11.2020 з`явились представники сторін. Судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 02.12.2020.

Ухвалою Господарського суду від 23.11.2020 зобов`язано ОСОБА_1 надати оригінали протоколів загальних зборів №1 від 02.04.2018, № 3 від 17.05.2020, № 5 від 18.12.2020 та №6 від 18.04.2019 року; заяву про вступ до гаражного кооперативу.

02.12.2020 протокольною ухвалою суду відповідно до статті 185 ГПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020.

17.12.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21.12.2020 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

23.12.2020 судові засідання призначені на 23.12.2020 не відбулися із технічних причин.

Ухвалою суду від 23.12.2020 судове засідання із розгляду справи по суті призначено на 27.01.2020.

Протокольною ухвалою суду від 27.01.2020 судом оголошено перерву в судовому засіданні перед судовими дебатами до 17.02.2021.

17.02.2021 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.02.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.04.2019 відбулись загальні збори Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", на порядку денного розглядались наступні питання: Обрання Голови та Секретаря загальних зборів, уповноваження Голови та Секретаря Зборів на підписання протоколу Загальних зборів членів Кооперативу, списку присутніх на Загальних Зборах членів Кооперативу; Вибори лічильної комісії; Затвердження членів Кооперативу; Звіт Голови Кооперативу; Звіт Ревізійної комісії Кооперативу; Вибори членів Правління Кооперативу; Обрання Голови Кооперативу; Обговорення проекту кошторису на 2019 рік; Вибори Ревізійної комісії.

На вказаних зборах вівся протокол №6 загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", в якому зафіксовані рішення, прийняті на цих зборах.

Як вказує позивач, 18.04.2019 загальні збори ГБК "Лісний" були проведенні з порушенням Статуту, оскільки на них був відсутній кворум, а в протоколі № 6 не вказано за чиєї ініціативи скликані Збори. Відтак, за переконанням позивача, рішення, прийняті на загальних зборах та зафіксовані у протоколі №6, є незаконними.

Позивач вказує, що на загальних зборах ГБК "Лісний" 18.04.2019 був відсутній кворум (були присутні 64 осіб).

Відповідач проти позову заперечує, оскільки унаслідок ревізії встановлено, що кооператив має 113 членів, тому за кількісним складом збори є правомочними.

Судом встановлено, що Протоколом позачергових Загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний №6 від 18.04.2019 визначено наступні питання порядку денного: Обрання Голови та Секретаря Загальних зборів, уповноваження Голови та Секретаря зборів на підписання протоколу Загальних зборів членів Кооперативу, списку присутніх на Загальних зборах членів Кооперативу; Вибори лічильної комісії; Затвердження членів Кооперативу; Звіт Голови Кооперативу; Звіт Ревізійної комісії Кооперативу; Вибори членів Правління Кооперативу; Обрання Голови Кооперативу; Обговорення проекту кошторису на 2019 рік; Вибори Ревізійної комісії.

З матеріалів справи судом встановлено, що на час проведення позачергових загальних зборів 18.04.2018 року діяв Статут гаражно-будівельного кооперативу „Лісний" (надалі-Статут) в редакції затвердженій Протоколом №5 загальних зборів від 18.12.2018 року.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 94 Господарського кодексу України визначено, що кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Гаражно-будівельний кооператив "Лісний" відповідно до п.1.1. Статуту ГБК "Лісний" у редакції 2018 заснований відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України Закону України "Про кооперацію" та інших чинних законодавчих актів України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Статуту ГБК "Лісний" у редакції 2018 Кооператив є юридичною особою з дати його державної реєстрації. Кооператив має цивільні права та обов`язки, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та розроблених на їх основі внутрішніх нормативних документів.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності Кооперативів через своїх представників, внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом. (п.п. 5.1 Статуту)

Вищим органом управління кооперативу є Загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом управління кооперативу є Правління, яке очолює Голова кооперативу (п.п. 8.1,9.1 статуту у редакції 2018 року).

Загальні збори членів Кооперативу правомочні (легітимні) вирішувати питання порядку денного при умові наявності кворуму на Загальних зборах, тобто якщо на них присутні більше 1/2 (половини) його членів, тобто не менше 50% +1 ухвальний голос членів Кооперативу за виключенням випадків, визначених у цьому Статуті. Наявність кворуму визначається один раз на момент завершення реєстрації членів Кооперативу, які прибули для участі у зборах. Усі члени Кооперативу та/або їх представники на Загальних зборах повинні мати при собі оригінали документів, які посвідчують їх особу, членство у Кооперативі, для представників членів Кооперативу додатково - відповідну довіреність. Кожний член Кооперативу має один ухвальний голос (п.п. 8.10 Статуту).

Рішення Загальних зборів членів Кооперативу щодо прийняття або внесення змін до Статуту, реорганізацію або ліквідацію Кооперативу, в межах їх повноважень, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 % (сімдесят п`ять відсотків) членів Кооперативу, присутніх на Загальних зборах (п.п. 8.11 Статуту).

Рішення Загальних зборів членів Кооперативу приймається відкритим голосуванням шляхом підняття руки (спеціальних карток) або закритим голосуванням з використанням бюлетенів для голосування (п.п. 8.12 Статуту).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України Про кооперацію .

За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України Про кооперацію ).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до статті 19 Закону України Про кооперацію для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

За умовами частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з правилами статті 101 Господарського кодексу України управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

У відповідності до ч.1 ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно до приписів частини першої статті 102 Господарського кодексу України загальні збори, вносять зміни до статуту кооперативу; обирають шляхом прямого таємного голосування голову кооперативу, членів правління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради кооперативу; затверджують напрями розвитку кооперативу; заслуховують звіти органів управління кооперативу про їх діяльність; визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання; затверджують правила внутрішнього розпорядку кооперативного підприємства, річний звіт і баланс кооперативу, порядок формування і розподілу доходу кооперативу, рішення правління (голови) кооперативу про прийняття нових членів; вирішують питання про входження кооперативного підприємства до об`єднань підприємств (кооперативів), участь кооперативу у заснуванні інших суб`єктів господарювання; приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

З вказаною нормою кореспондуються положення частини другої статті 15 Закону України "Про кооперацію".

Згідно із ч. 3 ст.15 Закону України "Про кооперацію" рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч. 12 ст. 15 Закону України "Про кооперацію").

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України "Про кооперацію" про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Відповідно до ч.6 ст.15 Закону України "Про кооперацію" позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів (ч.7 ст.15 Закону України "Про кооперацію").

З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що приписи ст.15 Закону України "Про кооперацію" обумовлюють обов`язок повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення загальних зборів та порядок денний загальних зборів.

Водночас, як встановлено судом позивачка - ОСОБА_1 була присутня на Загальних зборах членів ГБК "Лісний" 18.04.2019, що не заперечується сторонами у справі та зафіксовано у реєстрі присутніх осіб на Зборах від 18.04.2019 та у тексті оскаржуваного Протоколу №6 від 18.04.2019. Таким чином, позивачка не оспорює порядок скликання позачергових зборів ГБК "Лісний" 18.04.2019.

Відповідно до списку членів кооперативу ГБК "Лісний" до складу засновників ГБК "Лісний", зазначених у Державному реєстрі, - кількість членів ГБК "Лісний" складає 157 осіб.

Окрім того, суд зазначає що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020, котре набрало законної сили 07.08.2020 також встановлено, що кількість членів ГБК "Лісний" складає 157 осіб.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Предметом даного судового дослідження є встановлення факту наявності або відсутності порушення прав позивача при скликанні, проведенні та прийнятті рішень загальними зборами членів кооперативу, що відбулись 18.04.2019.

В основу даного позову покладено основне твердження стосовно відсутності необхідного кворуму для прийняття рішень зборами;

Реєстраційна справа юридичної особи (відповідача) містить ряд документів, які визначають кількість членів на певні дати. Станом на 20.05.2008 реєстраційна картка від 21.05.2008 визначає 169 осіб, станом на 21.08.2012 реєстраційна картка визначає 172 особи, протоколом загальних зборів від 25.03.2014 визначено 160 осіб тощо.

Суд окремо звернув увагу, що реєстраційна справа містить три копії протоколів загальних зборів, проведених відповідачем у 2018 році:

- протокол №1 від 02.04.2018, яким визначається загальною кількістю членів кооперативу 130 осіб (68 осіб присутніх, що складає 52,3% загальної кількості);

- протокол №3 від 17.05.2018, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 70 осіб (68 присутніх на зборах);

- протокол №5 від 18.12.2018, за яким загальна кількість членів кооперативу складає 156 осіб (присутніх - 84).

Виходячи з наведеної у протоколах загальних зборів 2018 року динаміки, протягом квітня-травня відповідач втратив 60 членів кооперативу, а протягом наступних місяців збільшив їх кількість 86 осіб, при цьому матеріали реєстраційної справи (як і даної судової) не містять жодного документу про дотримання відповідачем встановленого Розділом 5 Статуту, затвердженого загальними зборами від 18.12.2018 (чинний станом на 18.04.2019), порядку прийняття у члени кооперативу та виключення з нього.

З огляд на вказане, суд погоджується із твердженням позивача, що кількість членів кооперативу Лісний становить 157 осіб.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на Акт Ревізійної комісії від 01.08.2020, в котрому вказано, що за підрахунками ревізійної комісії в кооперативі 113 членів.

Суд визнає юридично неспроможними посилання відповідача на Акт Ревізійної комісії від 01.08.2020 як на доказ в якості підтвердження кількості членів ГБК "Лісний" на момент проведення зборів 18.04.2019.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що наведена у протоколі №6 від 18.04.2019 загальна кількість членів кооперативу (113 осіб) не відповідає дійсності.

Судом також зазначається, що відповідачем не надано належних доказів щодо підтвердження загальної кількості членів ГБК "Лісний" на момент проведення зборів 18.04.2019 у кількості 113 осіб, а матеріали справи не містять відомостей про склад уповноважених членів Кооперативу. Зокрема, рішення про наданням таким особам повноважень виконувати функції уповноважених членів Кооперативу суду не надано.

За наявності заперечень позивача щодо наявності кворуму на Загальних зборах членів Кооперативу, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів в підтвердження кількості членів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" на момент проведення зборів 18.04.2019 у кількості 113 осіб, суд прийшов до висновку про неможливість встановлення наявності кворуму під час проведення загальних зборів від 18.04.2019.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

З урахуванням наведеного, право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту про порядок скликання і проведення зборів.

Водночас, як встановлено судом позивачка - ОСОБА_1 була присутня на Загальних зборах членів ГБК "Лісний" 18.04.2019, що не заперечується сторонами у справі та зафіксовано у реєстрі присутніх осіб на Зборах від 18.04.2019 та у тексті оскаржуваного Протоколу №6 від 18.04.2019.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

Згідно ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Одночасно, судом не встановлено порушення прав позивачки під час скликання та проведення спірних загальних зборів учасників товариства, оформлених Протоколом №6 від 18.04.2019.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Однак, детально проаналізувавши та надавши оцінку всім тим підставам позову, які викладені позивачкою у позовній заяві, суд дійшов висновку стосовно недоведеності належними та допустимими доказами наявності тих обставин, які є підставами для скасування (визнання недійсним) оспорюваного рішення - рішення Загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", яке оформлене Протоколом №6 від 18.04.2019, оскільки позивачкою не доведено ані наявності порушень норм закону/умов статуту, ані того, що ці порушення (у випадку їх наявності) вплинули на прийняття загальними зборами відповідних рішень.

Оскільки позивачка була присутня на загальних зборах товариства і мала можливість безпосередньо приймати участь щодо порядку денного та ставити питання на розгляд загальних зборів, голосувала за прийняття рішень, які були прийняті на загальних зборах, відтак позивачкою не доведено, що ці рішення, загальних зборів від 18.04.2019 порушили її корпоративні права щодо управління товариством.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Таким чином, встановивши, що позивачем не доведено порушення його корпоративних прав спірними рішеннями загальних зборів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", яке оформлене Протоколом №6 від 18.04.2019.

Вимога позивача про скасування державної реєстрації змін щодо відомостей про юридичну особу, що непов`язані зі змінами в установчих документах Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис №10711070010024638 від 14.05.2019, є похідною від основної вимоги, тому також не підлягала задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, беручи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову повністю.

Втім, відповідач під час розгляду справи заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.

Так, згідно протоколу №6 Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" від 18.04.2019, копія якого міститься в матеріалах справи, на загальних зборах ГБК "Лісний" присутні 113 членів кооперативу. При чому, як вбачається зі змісту вказаного протоколу, ОСОБА_1 була присутня на даних зборах, тому позивачка могла довідатися про порушення свого права.

Щодо клопотання позивача від 30.11.2020, в якому останній просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та просить строк позовної давності рахувати таким, що продовжений на строк дії карантину, який установлено на всій території України з 12.03.2020 до 31.10.2020 постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013)

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№540-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, №№ 40 - 44, ст. 356) доповнили пунктами 12 -14 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19), строки, визначені статтями 257 , 258 , 362 , 559 , 681 , 728 , 786 , 1293 цього Кодексу , продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який триває до цього часу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлений законом строк позовної давності є продовженим на період карантину автоматично та у даному випадку не є пропущеним позивачем.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Оскільки судом встановлена відсутність правових підстав задоволення позовних вимог, тому суд не вбачає за можливе застосувати строки позовної давності, про які заявлено відповідачем у межах розгляду цього спору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.03.2021

Суддя М.О. Лиськов