Ухвала

від 10.03.2021 по справі 910/18136/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18136/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021

у справі № 910/18136/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15"

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра Трейдінг"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" (далі - ТОВ "Тріумф 15") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/18136/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Водночас згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень і вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; конкретно зазначати обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права - у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України .

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх ухваленими з неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Скаржник, зокрема, посилається на те, що відмова у клопотанні про витребування доказів унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вказує на перелік правових норм, які, на думку скаржника, неправильно застосовані/порушені господарськими судами при ухваленні оскаржених судових рішень, формально посилаючись на підстави звернення з касаційною скаргою передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Суд, перевіривши наведені скаржником доводи касаційної скарги, зазначає, що вони не відповідають вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 1 пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не містять належного обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень.

Водночас відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1 921 грн.

Виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання даної касаційної скарги мав бути сплачений в сумі 3 842,00 грн (1 921 грн х 200%).

Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Не зазначено про наявність такого доказу і в переліку додатків до касаційної скарги.

Натомість до касаційної скарги додано клопотання, у якому скаржник просить відстрочити ТОВ "Тріумф 15" сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення рішення у справі, у зв`язку з запровадженням карантину в Україні та великою кількістю судових справ.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, запровадження карантину в Україні та велика кількість судових процесів, не можуть вважатися підставами для відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з цим клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення її перегляду в касаційному порядку задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Суд зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: конкретизувати неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону; надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Тріумф 15" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду має бути залишено без вирішення та буде розглянуто Судом після усунення недоліків касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/18136/19 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Тріумф 15", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос