Рішення

від 26.02.2021 по справі 635/5156/19

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.02.21

Справа № 635/5156/19

Провадження № 2/635/638/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ? адвоката Кабанець В.О.,

представника відповідача ? адвоката Подвезька Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської районної державної адміністрації Харківській області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про витребування земельних ділянок, визнання незаконними та скасування розпорядження і наказів, визнання недійсними договорів оренди, ?

встановив:

У липні 2019 року до Харківського районного суду Харківської області від представника ОСОБА_1 ? адвоката Соловей Ліни Олександрівни надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , Харківської районної державної адміністрації Харківській області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яку було уточнено 20.09.2019 та 30.11.2020, і в останній редакції позивач просив суд:

-витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельні ділянки площею 11,3888 га з кадастровим номером 6325183500:03:001:0147 та 13, 6112 га з кадастровим номером 6325183500:03:001:0148, що складає частину від земельної ділянки належної на праві постійного (довічного) користування ОСОБА_1 ;

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації №55 Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 про земель запасу від 27 лютого 2002 року;

-визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держагеокадастру у Харківській області від 29.04.2015 №1046-СГ, №1048-СГ про передання в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок площею 11,3888 га та 13, 6112 га відповідно;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,3888 га з кадастровим номером 6325183500:03:001:0147 від 17.05.2015, укладений між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,3888 га з кадастровим номером 6325183500:03:001:0148 від 17.05.2015, укладений між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Короткий зміст позовних вимог

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням ІХ сесії Харківської районної ради ХХІ скликання від 28.04.1992 ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка, загальною площею 42,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Русько-Тишківської сільської ради та виданий Державний акт на постійне користування. Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 1992 року за позивачем закріплюєтеся у безстрокове і безоплатне користування 37,06 га землі в межах згідно з планом користування. Також, виділення вказаної земельної ділянки позивачу підтверджується Представленням Русько-Тишківської сільської ради народних депутатів, у відповідності до якого громадянину ОСОБА_1 виділені землі в постійне успадковуване володіння, з метою організації селянського господарства із земель запасу Русько-Тишківської сільської ради загальною площею 42,6 га, в тому числі пашні ? 24,6 га, пасовища ? 18га. Однак, 14 грудня 2001 року на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області у ОСОБА_1 вилучено земельну ділянку 24,7 га. Коли позивач дізнався про існування вказаного рішення суду, ним було подано апеляційну скаргу, та на підставі рішенні Апеляційного суду Харківської області від 12.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року. Оскільки скасовано рішення суду, яким у ОСОБА_1 вилучено земельну ділянку, то таке рішення не може породжувати жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а відтак відповідна земельна ділянка є такою, що належить ОСОБА_1 на праві постійного користування. Правомірність набуття позивачем спірної земельної ділянки є чинним та ніким не скасовано. Однак, відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.04.2015 №№1046-СГ, 1048-СГ земельні ділянки 11,3888 га та 13,6112 га відповідно й передані у користування на умовах оренди строком на 49 років ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства. Таким чином, у користування ОСОБА_2 передано саме ту земельну ділянку, яка була вилучена у позивача рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року, тоді як апеляційним судом, скасовуючи відповідне рішення суду першої інстанції, було відновлено правомірне становище позивача, яке існувало до порушення. Відтак, приведене вище призводить до неможливості виконання умов договору оренди, як укладеного з ОСОБА_2 , оскільки стороною вказаного договору не є ОСОБА_1 як єдиний титульний володілець цього майна і як єдина особа, яка на даний час має право на укладення такого договору оренди щодо користування належної йому земельною ділянкою. Таким чином, з метою захисту порушених відповідачами прав та інтересів позивача, останній звертається до суду з відповідним позовом.

В заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 155-156 том 1) представник позивача ? адвокат Кабанець В.О. зазначив, що задля забезпечення належного захисту порушеного права позивача необхідно в порядку положень статті 388 ЦК України витребувати спірні земельні ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_2 , що узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі №368/1158/16-ц. Відтак, позовні вимоги було доповнено та уточнено.

В додаткових поясненнях до позову (а.с.120-124 том 2), представник позивача зазначає на доцільності застосування до спірних правовідносин правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17.

Процесуальні дії у справі

05 липня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа надійшла у провадження судді Шинкарчука Я.А.

На підставі ухвали суду від 10 липня 2019 року позов залишено без руху, окреслено позивачу недоліки, які слід усунути, та надано строк для їх усунення.

22 липня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2019 надано заяву, разом з клопотанням про витребування доказів, а у відповідності до ухвали суду від 24 липня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження та витребувано докази, а саме:

-у Харківської районної державної адміністрації Харківській області належним чином завірену копію розпорядження Харківської районної державної адміністрації №55 Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 до земель запасу від 27.02.2002;

-у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належним чином завірені копії наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1046-СГ від 29.04.2015 та №1048-СГ від 29.04.2015 щодо передачі в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок площею 11,3888 га та 13,6112 га відповідно, договорів оренди від 17.09.2015 (кадастровий номер 6325183500:03:001:0147, площею 11,3888 га), укладений між Головним управлінням Держагеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 , а також від 17.09.2015 (на кадастровий номер 6325183500:03:001:0148, площею 13,6112 га), укладений між Головним управлінням Держагеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 .

22 серпня 2019 року від представника відповідача ? Харківської районної державної адміністрації Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 109-124 том 1), а 30 серпня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 ? адвоката Подвезько Г.М. надійшов відзив на позов (а.с. 125-149 том 1).

20 вересня 2019 року від представника позивача ? адвоката Кабанець В.О. до суду надано уточнення позовних вимог (а.с. 155-156 том 1), а також клопотання про долучення доказів, зокрема, висновку сертифікованого інженера-землевпорядника ТОВ Телепанової Н.М. щодо встановлення межі земельних ділянок, що знаходяться у користуванні ОСОБА_3 площею 11,3888 га та 13, 6112 га відповідно, а також належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 37,06 га (а.с.157-170 том 1).

13 листопада 2019 року від представника позивача - адвоката Кабанець В.О. надійшло клопотання про орієнтовані витрати на правову допомогу (а.с.192-194 том 1).

Ухвалою суду від 26 вересня 2019 року позовну заяву із збільшенням вимог прийнято до розгляду та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

01 жовтня 2019 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду надійшов відзив на позов (а.с. 214-238 том 1), а потім направлено ще додаток до нього (а.с.240-252 том 1).

Від представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ? Щербак Тетяни Миколаївни 19.12.2019 та 13.03.2020 до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника управління, із врахування позиції відповідача викладеної у відзиві на позов (а.с. 1-3, 8-9, 21-25, 29-30 том 2).

14 квітня 2020 року від адвоката Подвезько Г.М. на електронну адресу суду направлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті спору у справі №2-2104/2001 (а.с.40-49 том 2), а 15 липня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду клопотання про долучення доказів до справи (копії постанови Верховного суду від 19.02.202 та рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.12.2016 у справі 2/2104/2001) (а.с. 60-75 том 2).

29 вересня 2020 року від представника позивача - адвоката Кабанець В.О. надійшли додаткові пояснення до позову (а.с. 84-87 том 2).

Через систему Електронний суд 30.11.2020 від представника позивача - адвоката Кабанець В.О. надійшла заява про уточнення формулювання позовних вимог, де викладено прохання усунути описки та неточності у формулюванні позовних вимог,, які мають суттєве значення, однак не стосуються зміни підстав або предмету позову, не змінюють роз-міру позовних вимог (а.с. 118-119 том 2), а також надійшли додаткові пояснення до позову (а.с. 120-124 том 2).

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Подвезько Г.М. 01 грудня 2020 року надійшла заява про долучення копій судових рішень у справі №2-2104/2001 (а.с. 125-150 том 2).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кабанець Вадим Олексійович уточнені вимоги позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, вказавши також на доцільності виправлення допущених технічних описок в остаточних позовних вимогах, про які було зазначено в заяві, яка направлена до суду представником позивача через електронну систему Електронний суд 30 листопада 2020 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 ? адвокат Подвезько Геннадій Михайлович в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, посилавшись на доводи викладені у відзивах на позов та уточнений позов, а також на чинність на момент розгляду відповідної справи по суті рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року, яким було вилучено у ОСОБА_1 частину земель. Проти виправлення технічних описок та помилок викладених у заяві 30 листопада 2020 року представником позивача, представник відповідача не заперечував.

Представник відповідача Харківської районної державної адміністрації подавала до суду ще 26.09.2019 до суду заяву, в якій просила розглядати справу у відсутність представника ХРДА , з урахуванням наданого відзиву на позовну заяву (а.с. 172 том 1).

Від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ? Щербак Тетяни Миколаївни , також в матеріалах справи міститься заява, в якій остання просить вирішувати спір у відсутність відповідного представника, проти позову відповідач заперечує в повному обсязі, з посиланням на доводи викладені у відзиві на позов.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Позиція учасників справи щодо предмету спору

Доводи відповідача Харківської районної державної адміністрації Харківської області щодо предмету спору викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 109-124 том 1)

Харківська районна державна адміністрація, як відповідач у даній справі, заперечує проти позову ОСОБА_1 , вказавши на те, що вимоги позову є безпідставними та необґрунтованими. Так, 18 березня 2014 року ОСОБА_1 звертався до Харківського кружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 27.02.2002 №55 Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 до земель запасу , проте 17 квітня 2014 року Харківський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про залишення вказаного позову без розгляду, у зв`язку із пропущенням строків звернення до суду. Окрім того, в адміністрації мається відповідь на ім`я ОСОБА_1 датована 06.10.2008 №3517 про те, що відповідно до рішення суду від 14.12.2001, з його користування вилучено земельну ділянку площею 24 га. Відтак, відповідачем зазначено, що позивачу про існування оскаржуваного розпорядження було відомо ще з 2008 року, а тому вбачається пропуск строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України. Позивачем не обґрунтовано причини пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, не надано докази на підтвердження поважності причини пропуску строку позовної давності. Тому відповідач вважає, що за вказаних обставин до позивач має бути застосовані наслідки позовної давності за вимогами частини четвертої статті 267 ЦПК України та в задоволенні позову має бути відмовлено. Разом з тим, відповідачем вказано на оспорюване розпорядження має ознаки правового акту індивідуальної дії, тобто не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а стосуються прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта, якому він адресований, а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. Індивідуальний акт ? акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Відтак, державна адміністрація вказує, що оспорюване розпорядження виконане, його дія вичерпана, тому його скасування є нераціональним та недоцільним, а також його скасування не буде мати ніяких правових наслідків, оскільки земля надана в користування іншій особі, іншим органом (Держгеокадастром) на підставі документів, передбачених чинним законодавством. Відповідачем також наголошено, що з 01.01.2013 місцеві державні адміністрації позбавлені права розпоряджання земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, а відповідно й вчиняти дії щодо укладення, внесення змін, розірвання чи припинення будь-яких іншим шляхом договорів оренди таких земельних ділянок (Закон України від 06.09.2012 № №5245-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної класності ). Відтак, Харківська районна державна адміністрація вказує, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Узагальнені доводи відповідача ОСОБА_2 щодо предмету спору викладені у відзивах на позов (а.с. 125-149 том 1) та на уточнений позов (а.с. 180-190 том 1)

ОСОБА_2 проти позову заперечує в повному обсязі вказавши, що позивачем не надано суду доказів будь-якої прив`язки до земельної ділянки, якою він володіє на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №046448, та даних географічних позначок, а тому неможливо ідентифікувати місце розташування будь-яких земельних ділянок і встановити зв`язок між земельною ділянкою, якою володіє позивач та оспорюваними наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській району Харківській області. Також відповідачем наголошено на тому, що земельна ділянка якою володіє позивач на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №046448 не має ідентифікатора земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, зокрема, кадастрового номеру, а також в матеріалах справи немає жодної землевпорядної документації, на підставі якої можливо встановити місце розташування такої земельної ділянки на місцевості в натурі. Тим паче, матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування причинно-наслідкового зв`язку між доводами позивача та дійсними обставинами справи. Позивачем технічну документацію виконану землевпорядником ТОВ ОСОБА_6 відповідач вважає неналежним доказом у даній справі, оскільки не було надано дозволу на розроблення технічної документації, відсутнє технічне завдання та дозвіл власника земельної ділянки на виготовлення технічної документації, а також відсутні кадастровий план та підписи суміжних землекористувачів про погодження меж земельної ділянки. Також представником відподповідача вказано, що згідно листа Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.04.2018 № 29-20-0 23 061-376/126-18 землевпорядна документація розроблена на замовлення гр. ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право користування землею, серія Б №046448 від 1992 року за №358 для ведення селянського господарства, загальною площею 37,06 га, відсутня, тому Управління надати достовірну інформацію з питань, які стосуються координат земельні ділянки, наявності та розміру перетинів з земельними ділянками не може.

Доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо предмету спору, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 214-238, 240-252 том 1)

Представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (Головне управління Держземагенства у Харківській області реорганізованого у Головне управління Держгеокадастру у Харківській області), також було заявлено вимогу про застосування у даній справі наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 про вилучення у нього земельної ділянки площею 24 га згідно з оспорюваним розпорядженням Харківської районної державної адміністрації було відомо ще у 2008 році, а більш того ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишено позов ОСОБА_1 про скасування розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 27.02.2002 № Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 до земель запасу , без розгляду у зв`язку з пропущенням строків звернення до суду. Разом з тим, представник відповідача приводить ряд доводів вказавши на необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 вимог, оскільки не доведено порушення прав саме ОСОБА_1 , тоді як Державний акт на право постійного користування серії Б №046448 видано на ім`я ОСОБА_1 . Також існує розбіжність у площах земельної ділянки виділеної позивачу на підставі рішення Харківської ради народних депутатів у 1992 році (42,6 га) та площею земельної ділянки переданої у постійне користування згідно з Державним актом на право постійного користування (637,06 га). Крім того, відсутній кадастровий номер відповідної земельної ділянки, що свідчить про відсутність інформації про неї (в тому числі, інформації щодо її місце розташування, опису її меж міри ліній по периметру, координаті поворотних точок тощо) у Державному земельному кадастрі. Представником відповідача також було наголошено на тому, що позивачем було отримано земельну ділянку не на правовому титулі постійного користування (як про це вказано у позові), а на титулі довічного успадковування володіння, тоді як вказані титули не можуть бути ототожненими за своєю правовою природою та правовим регулюванням.

Фактичні обставини встановлені судом

Рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 17 березня 1992 року №377 Про відведення земель для організації селянського господарства гр. ОСОБА_1 останньому була надана земельна ділянка площею 46,2 га, у томі числі ріллі ? 4,6 га, пасовищ ? 18 га, із земель держземзапасу Р.Тишківської сільської Ради народних депутатів у довічне успадковане володіння (а.с. 78 том 1).

Згідно Державного акту на право користування землю Б №046448 від 1992 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №358, виданого ОСОБА_1 виконавчим комітетом Харківської районної Ради депутатів трудящих, за останнім закріплюється у безстрокове і безоплатне користування 37,06 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства (а.с .75-77 том 1).

У відповідності до рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року у справі №2-2104/2001, яке на момент ухвалення судового рішення по даній справі залишається не скасованим (у відкритті апеляційного провадження відмовлено згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження), у ОСОБА_1 вилучено земельну ділянку площею 24,7 га , яка розміщена на території Русько-Тишківської сільської ради та призначена для використання за цільовим призначенням фермерським господарством (а.с. 125-150 том 2).

Як вбачається з тексту відповідного рішення суду вбачається, що рішенням 9 сесії Харківської районної ради 21 скликання від 28 квітня 1992 року ОСОБА_1 було надано земельну ділянку площею 46,2 га для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Русько-Тишківської сільської ради, однак з 1999 року вказана земельна ділянка не обробляється та заросла бур`яном.

На виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року у справі №2-2104/2001, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 27 лютого 2002 року №55 Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 до земель запасу було зараховано земельну ділянку з території фермерського господарства ОСОБА_1 , площею 24,8 га, до земель запасу Русько-Тишківської сільської ради (а.с. 72 том 1).

Згідно наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 29.04.2015 №1046-СГ Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 11,3888 га із кадастровим номером 6325183500:03:001:0147, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав 29.12.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 591983163251) (а.с. 234-235 том 1).

Як вбачається з договору оренди землі від 17 вересня 2015 року укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 , останньому на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 29.04.2015 №1046-СГ передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6325183500:03:001:0147, площею 11,3888 га, землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угідді (рілля) (а.с. 224-228 том 1).

Також згідно наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 29.04.2015 №1048-СГ Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 13,6112 га із кадастровим номером 6325183500:03:001:0148, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав 29.12.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 592042163251) (а.с. 236-237 том 1).

У відповідності до договору оренди землі від 17 вересня 2015 року укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 , останньому на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 29.04.2015 №1048-СГ передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6325183500:03:001:0148, площею 13,6112 га, землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угідді (рілля) (а.с. 229-233 том 1).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У відповідності до частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд, вислухавши доводи сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступних висновків.

Щодо встановлення належного суб`єктного складу учасників спору

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини першої статті 16 ЦК України та частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Згідно частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У справі, яка розглядається ОСОБА_1 , як фізична особа, звернувся до суду з цивільним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, а також фізичної особи - ОСОБА_3 .

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просив: 1) витребувати на свою користь у ОСОБА_2 земельні ділянки із кадастровими номерами 6325183500:03:001:0147 та 6325183500:03:001:0148, які складають частину від земельної ділянки належної на праві постійного користування позивачу, 2) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації №55 Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 про земель запасу від 27 лютого 2002 року, 3) визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держагеокадастру у Харківській області від 29.04.2015 №1046-СГ, №1048-СГ про передання в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок площею 11,3888 га та 13, 6112 га відповідно, 4) визнати недійсними договори оренди відповідних земельних ділянок укладених між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Згідно статті 1 Закону України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Так, у постанові від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Також у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Судом встановлено, що земельні ділянки державної форми власності із кадастровими номерами 6325183500:03:001:0147, 6325183500:03:001:0148, які сформовані із земель вилучених у ОСОБА_1 згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року у справі 2-2104/2001 та розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації №55 від 27.02.2002 зараховані до земель запасу, передані у 2015 року в строкове платне користування ОСОБА_2 (в оренду на 49 років) для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, ОСОБА_2 створив Фермерське господарство Фермер 69 (ідентифікаційний номер юридичної особи - 40531616), яке згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) зареєстроване 02 червня 2016 року.

Відтак, у правовідносинах та спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому були передані у оренду спірні земельні ділянки, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Оскільки у правовідносинах оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 6325183500:03:001:0147 та 6325183500:03:001:0148 відповідні права перейшли від ОСОБА_2 до ФГ Фермер 69 з дня його державної реєстрації, тому у таких правовідносинах стороною є вже ФГ Фермер 69 , а не ОСОБА_2 як фізична особа.

Отже, заявлені позивачем вимоги про витребування земельних ділянок, визнання незаконними і скасування розпорядження і наказів, визнання недійсними договорі оренди землі безпосередньо стосуються прав та обов`язків Фермерського господарства Фермер 69 , вони не можуть бути розглянуті судом і вирішені по суті без залучення відповідного Фермерського господарства до справи в якості співвідповідача, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення такого належного відповідача позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Проте, фермерське господарство Фермер 69 до участі в справі в якості співвідповідача не залучено, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

З приводу застосування наслідків спливу строків позовної давності

Відповідачами (представниками Харківської районної державної адміністрації Харківської області та Головного правління Держгеокадастру у Харківській області у відзивах на позовну заяву, а представником ОСОБА_2 усно в судовому засіданні), поряд із обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги ОСОБА_1 , було заявлено вимоги про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду з відповідним позовом.

Дійсно, позивачем не доведено об`єктивну неможливість дізнатися про порушення свого права з 2001 року. Відсутні докази, що позивач не мав можливості отримати інформацію, починаючи з 2001 року про порушення свого права чи не мав можливості ідентифікувати земельну ділянку, яку отримав у постійне користування.

Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи з порушенням її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини їх порушення. До такого висновку Верховний Суд України дійшов в постанові від 29 жовтня 2014 року №6-152цс14.

Згідно з статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю три роки.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, отже, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Отже, вирішуючи питання щодо спливу позовної давності, суд застосовує презумпцію обізнаності позивача про стан його майнового права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

В даному випадку, позивач не обґрунтував своєї позиції щодо строку звернення до суду за захистом своїх прав. Тобто, позивач не довів суду той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права в період з 2001 по 2019 року. Суд не може взяти до уваги, як доказ по справі, твердження позивача, що він довідався про порушення свого права після винесення Державним кадастровим реєстратором Управління Держагеокадастру у Харківського району Харківської області рішення №РВ-6300503742015 від 13 жовтня 2015 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с. 30 том 1), через перетин із земельними ділянками з кадастровими номерами 6325183500:03:001:0148 та 6325183500:001:0147.

Відповідно до положень четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, як було зазначено вище, у даній справі не залучено належного відповідача юридичну особу Фермерське господарство Фермер 69 до якого перейшли права оренди спірних земельних ділянок, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тому у задоволенні позову слід відмовити, саме, з підстав не вірного визнання належного суб`єктного складу учасників спору, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), а також, у постанові Верховного Суду справі № 367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Оцінивши всі приведені сторонами доводи та наявні у справі документи в сукупності, виходячи із заявлених позивачами вимог, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, надавши належну правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи із заявленого у даній справі суб`єктного складу учасників спору. Інші доводи сторін щодо обґрунтованості чи не обґрунтованості заявлених позовних вимог, судом не оцінювалось, виходячи із приведених висновків.

Розподіл судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на висновок суду щодо суті позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, судові витрати, понесені в ході розгляду справи в суді першої інстанції, покладаються на позивача, в тому числі витрати на правову допомогу за клопотанням від 13.11.2019 його представника адвоката Кабанець В.О. (а.с.192-194 том 1).

Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 234, 256 ЦПК України, суд, ?

ухвалив :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської районної державної адміністрації Харківській області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про витребування земельних ділянок, визнання незаконними та скасування розпорядження і наказів, визнання недійсними договорів оренди ? відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків ? НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач 2 - Харківська районна державна адміністрація Харківській області, місцезнаходження юридичної особи за адресою: Григорівське шосе, 52 м. Харків; ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 04058775.

Відповідач 3 - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження юридичної особи за адресою: майдан Свободи, 5 Держпром, 1-й під`їзд, 6, 7 поверхи, м. Харків; ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 39792822.

Повне рішення складено 09 березня 2021 року

Суддя - Я.А. Шинкарчук