Рішення

від 11.03.2021 по справі 927/1181/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1181/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва ,

вул. В Дрозда, 11, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 03089986

відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 04062015

учасник справи: Чернігівська обласна прокуратура

вулиця Князя Чорного, 9, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 02910114

предмет спору: про визнання недійсним рішення

За участю:

позивач: Водолагін С.М., адвокат;

від прокуратури: Рибалко Н.В.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Чернігівською обласною корпорацією агропромислового будівництва подано позов до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року в частині затвердження акту приймання-передачі до комунальної власності будинку №21 по проспекту Перемоги та гуртожитку №34 по вулиці Смірнова в місті Чернігові.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що дане рішення суперечить Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Закону України «Про місцеве самоврядування» .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов, для подачі до суду відповіді на відзив; встановлено строк відповідачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив, для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

05 січня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. До відзиву додано додаткові документи.

Крім того, 05 січня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків поданого раніше відзиву, до якої додано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 12 січня 2021 року суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 02 лютого 2021 року.

16 січня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами.

26 січня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому відповідач заперечив стосовно доводів позивача та зазначив, що вважає їх такими, що не підтверджують заявлені позовні вимоги.

29 січня 2021 на адресу суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшла заява №15/03/2-1260-21 від 28 січня 2021 року про вступ у справу. Відповідно до поданої заяви Чернігівська обласна прокуратура просила вступити у розгляд справи №927/1181/20 на захист інтересів держави в особі Територіальної громади м. Чернігова Виконкому Чернігівської міської ради на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року заяву Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про вступ в справу задоволено; залучено Чернігівську обласну прокуратуру до участі у справі №927/1181/20.

02 лютого 2021 року у судовому засіданні представник від прокуратури надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, до якого додано копії документів, які знаходиться у матеріалах кримінального провадження №42019271010000156.

В судовому засіданні 02 лютого 2021 року суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче судове засідання та призначив справу для розгляду по суті на 11 лютого 2021 року.

10 лютого 2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження того, що вулиця Кооперативна, на якій знаходиться спірний гуртожиток була перейменована на вулицю Смірнова.

Суд перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 11 лютого 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11 лютого 2021 року підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11 лютого 2021 року заперечив стосовно позовних вимог.

В судовому засіданні 11 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 01 березня 2021року.

01 березня 2021року суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 11 березня 2021 року.

До початку судового засідання 11 березня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, у зв`язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання 11 березня 2021 року. У клопотанні відповідач додатково зазначив, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року в частині затвердження акту приймання-передачі до комунальної власності будинку №21 по проспекту Перемоги та гуртожитку №34 по вулиці Смірнова в місті Чернігові суперечить вимогам Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Закону України «Про місцеве самоврядування» . Позивач в позовній заяві зазначає, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року в частині затвердження акту приймання-передачі гуртожитку є незаконним оскільки , на думку позивача, в оскаржуване рішення внесена недостовірна інформація, оскільки акту приймання-передачі, який начебто затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року, на думку позивача, не існує. В підтвердження чого позивач посилається на лист Фонду комунального майна Чернігівської міської ради №7-4/101 від 26 січня 2018 року. Позивач також зазначає, що Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою КМУ від 06 листопада 1995 року №891 передбачено відповідну компенсацію, яка не здійснена відповідачем. У позовній заяві позивач наголошує на тому, що гуртожиток №34 по вулиці Смірнова, 34 (колишня Кооперативна, 19) будувався за рахунок коштів позивача, в підтвердження чого посилається на Державний акт приймання-здачі гуртожитку .

Обґрунтовуючи свої заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що Рішенням тринадцятої сесії Чернігівської міської ради четвертого скликання від 28 вересня 2004 року Про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова державного житлового фонду, який не увійшов до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, який повернутий до державної власності за рішенням суду, але перебуває на балансі господарських товариств, житлового фонду підприємств-банкрутів та житлового фонду спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлями, призначеними для обслуговування цього фонду згідно з додатком. Передачу вирішено здійснити відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури, затвердженого рішенням міської ради від 16 травня 2002 року зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 30 березня 2004 року Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок передачі в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури, затвердженого рішенням міської ради від 16 травня 2002 року. Відповідач зазначає, що як вбачається з додатку до вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування, до Переліку житлового фонду, який передається у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова, увійшли гуртожиток (вул. Смирнова, 34) та житловий будинок по проспекту Перемоги, 21. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21 березня 2006 року №213 Про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова житлових будинків , затверджено акти приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова житлових будинків із зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, розташованих, зокрема по вул. Смирнова, 34 (гуртожиток) та проспект Перемоги, 21, які перебували на балансі корпорації Чернігівоблагропромбуд . Тобто, гуртожиток за адресою м. Чернігів, вул. Смирнова, 34 належить до комунальної власності територіальної громади м.Чернігова. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що зазначена обставина встановлена рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08 листопада 2018 року у справі №927/559/18, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 березня 2019 року та ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року . Зокрема, вказаним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08 листопада 2018 року встановлені обставини щодо позивача - Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, а саме: що Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва не була власником гуртожитку по вул. Смирнова, 34 в м. Чернігові, а лише балансоутримувачем державного житлового фонду, який не увійшов до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації . Відповідач також посилається на відзив №13/559-1 від 27 серпня 2018 року у справі №927/559/18 корпорації Чернігівоблагропромбуд , в якому останній зазначив: Восени 2004 року, відповідач - 2 (корпорація Чернігівоблагропромбуд ) з власної ініціативи, не доводячи до відома позивача (Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорація агропромислового будівництва), звернувся до відповідача-1, з проханням розглянути питання, щодо можливості передачі житлового фонду, в тому числі спірного гуртожитку від приватної організації до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова . Відповідач звертає увагу суду на те, що, сам позивач констатує той факт, що самостійно ініціював передачу гуртожитку по вул. Смирнова, 34 в м. Чернігові у власність територіальної громади міста Чернігова та наголошує на тому, що ця обставина встановлена рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08 листопада 2018 року № 927/559/18. Відповідач зазначає, що вказані вище факти спростовують доводи позивача викладені в позовній заяві у даній справі, стосовно того, що він не відмовлявся від гуртожитку, не звертався до Чернігівської міської ради з відповідним зверненням, а також той факт, що гуртожиток не перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Чернігова і не є державним майном. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив стосовно тверджень позивача щодо компенсації відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою КМУ від 06 листопада 1995 року №891. Обґрунтовуючи свої заперечення з цього питання відповідач зазначає, що пунктом 3 вказаного Положення визначено, що відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно, а тому чинним законодавством не передбачена компенсація при передачі в комунальну власність державного житлового фонду . Також, відповідач звертає увагу суду, що в Акте государственной проемки здания (сооружения) общежития на 100 мест с. Коты, ул.Кооперативная № 19 , доданому до позовної заяви забудовником зазначено: Черниговское заводоуправление треста Промстройматериалы Черниговского Облмежколхозстроя , а не позивач . Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про сплив позовної давності у даній справі та зазначає, що твердження позивача стосовно того, що він довідався про існування оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради 11 січня 2018 року спростовується наступним. Відповідач зазначає, що як встановлено судовим рішенням по справі №927/559/18 ініціатива щодо передачі гуртожитку у комунальну власність виходила саме від позивача, а тому він міг і повинен був дізнатися про порушення свого цивільного права, а саме передачу гуртожитка по вул. Смирнова, 34 та житлового будинку №21 по проспекту Перемоги у м. Чернігові у комунальну власність. Відповідач зазначає, що позивачу було відомо про оскаржуване рішення не пізніше жовтня 2017 року. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що у квітні 2019 року Голова „Чернігівоблагропромбуд" Крамаренко А.І. звернувся до Чернігівської місцевої прокуратури з повідомленням про кримінальне правопорушення (№03/04-34 від 22 квітня 2019 року), в якому зазначив „в жовтні 2017 року надійшов лист №699 від 02 жовтня 2017 року з Чернігівської міської ради, з якого стало відомо, що рішенням Чернігівської міської ради від 28 вересня 2004 року було надано згоду на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова гуртожитку по вул. Смірнова, 34 , також з даного листа стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року „Про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова житлових будинків" затверджено акт приймання передачі гуртожитку по вул. Смірнова, 34" (копія вказаного повідомлення міститься в матеріалах справи (а.с. 126). Також, відповідач зазначає, що представник позивача був присутній разом з адвокатом Водолагіним С.М. 25 жовтня 2017 року на засіданні Комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради, на якій розглядалось питання щодо приватизації жилих приміщень у гуртожитку за адресою вулиця Смирнова, 34. Так, відповідно до протоколу №2 від 25 жовтня 2017 року Комісія вирішила доручити управлінню житлово-комунального господарства міської ради ініціювати внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року „Про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова житлових будинків" в частині визнання виконавцем послуг комунальне підприємство „ЖЕК-13" по будівлі за адресою: вулиця Смирнова, 34 в м. Чернігові, про що відповідач додав до відзиву копію протоколу №2 від 25 жовтня 2017 року (а.с. 78). Відповідач також посилається на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіної Н.Ю. від 16 вересня 2019 року у справі №750/10443/19, зокрема на те, що у ході проведення досудового розслідування було допитано в якості свідка начальника ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Сковрунського Я.В., який повідомив, що в червні 2017 року за значні недоліки в роботі керівництво корпорації змінило керівника ЖКП та призначило, його начальником ЖКП корпорації Чернігівоблагропромбуд ; при фактичному прийомі посади від корпорації Чернігівоблагропромбуд був присутній заступник голови правління Крамаренко В.А.; він перевіряв майно та в межах розуміння і компетенції інші документи, одним з яких, на який було звернено особливу увагу, стало рішення Виконкому Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року з формулюванням про затвердження акту прийому-передачі гуртожитку по вул. Смирнова, буд. 34 в м. Чернігові до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що він не погоджується з позицією відповідача та зазначає наступне: згідно роз`яснення Конституційного суду України (рішення №13-рп/2002 від 02 липня 2002 року), господарським судам підвідомчі справи про визнання недійсним чинних як нормативних так і ненормативних актів незалежно від дати їх прийняття. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року було дійсно затверджено акт прийому передачі спірного майна. Позивач не погоджується з позицією відповідача стосовно його посилання на рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/559/18 оскільки предметом спору було визнання права власності (підстава ст.344 ЦК України), а не встановлення законності прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, позивач заперечив стосовно посилань відповідача на ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2019 року у справі №750/10443/19 (провадження №1-кс/750/5010/19), якою, на думку відповідача, було встановлено факт того, що позивач довідався про оскаржуване рішення виконкому в червні 2017 року, оскільки допитаний в якості представника потерпілого начальник ЖКП корпорації Чернігівоблагропромбуд не давав пояснення, що до оскаржуваного рішення, про яке йому стало відомо в червні 2017 року, а зазначив, що приступив до обов`язків начальника ЖКП корпорації Чернігівоблагропромбуд в червні 2017 року; про те коли йому стало відомо про рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року в протоколі допиту та ухвалі суду не зазначено. Позивач заперечив стосовно посилань відповідача на лист відповідача №699 від 02 жовтня 2017 року, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів, що такий лист надсилався позивачу та був отриманий останнім . Позивач також заперечив стосовно посилання відповідача на те, що представник позивача разом з адвокатом Водогінним С.М. були присутні 25 жовтня 2017 року на засіданні комісії, на якому розглядалось питання щодо приватизації житлових приміщень, в тому числі і в спірному гуртожитку. Обґрунтовуючи свої заперечення позивач зазначає, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки адвокат Водолагін С.М. не був представником позивача 25 жовтня 2017 року на засіданні комісії. Також зазначає, що відповідач не вказує прізвище представника позивача, який був присутнім на засіданні комісії.

В запереченні на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що не погоджується з посиланням позивача на рішення Конституційного Суду України від 02 липня 2002 року №13-рп/2002, у зв`язку з тим, що вказана справа стосувалася дії норми, викладеної у ч. 1 ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу України, у часі, а саме щодо підвідомчості господарським судам справ, пов`язаних з визнанням недійсними нормативних актів, які були прийняті до внесення відповідних змін до Кодексу; жодних висновків, які б стосувалися застосування строків позовної давності вказане рішення не містить. Відповідач також заперечив стосовно доводів позивача щодо відсутності актів приймання-передачі, що були затверджені рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21 серпня 2006 року №213. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач повідомив, що на даний час акти прийому-передачі відсутні, скоріш за все, через їх втрату Новозаводською районною у м.Чернігові радою, яка займалася їх складанням. Разом з тим, відповідач зазначив, що це не свідчить про їх відсутність взагалі і, зокрема, на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Чернігівської міської ради від 21 серпня 2006 року № 213. Крім того, відповідач зазначив, що Регіональне відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області не вчиняло і не повинно було вчиняти жодних дій по створенню комісії з приймання-передачі гуртожитку по вул. Смірнова у м. Чернігові, 34, у комунальну власність. Стосовно заперечень позивача щодо не встановлення ухвалою слідчого судді факту того, що позивачу стало відомо про оскаржуване рішення відповідача в червні 2017 року, відповідач зазначив: Згідно протоколу допита свідка начальника ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Сковрунський Я.В. повідомив, що в червні 2017 року керівництво корпорації змінило керівника ЖКП та призначило, його начальником ЖКП. При фактичному прийомі посади від Корпорації Чернігівоблагропромбуд був присутній заступник голови правління Крамаренко В.А. Він перевіряв майно та в межах розуміння і компетенції інші документи, одним з яких, стало рішення виконкому Чернігівської міської ради № 213 від 21 серпня 2006 року з формулюванням про затвердження акту прийому-передачі гуртожитку по вул. Смирнова, буд. 34 в м. Чернігові до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова. . Таким чином, показання свідка підтверджують факт отримання та ознайомлення з оскаржуваним рішенням навіть раніше зазначеного терміну. Відповідач також заперечив щодо заперечень позивача стосовно листа № 699 від 02 жовтня 2017 року, у зв`язку з тим, що про цей лист та час його отримання сам позивач зазначив у повідомленні про кримінальне правопорушення. Відповідач звертає увагу суду на те, що в повідомленні зазначено, що позивачу з даного листа стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 213 від 21 серпня 2006 року „Про передачу до комунальної власності територіальної громади м.Чернігова житлових будинків" затверджено акт приймання передачі гуртожитку по вул. Смірнова, 34 . Крім того, відповідач відносно листа Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 лютого 2015 року № 3-24/173 зазначив, що він є помилковим і був направлений ЖКП корпорації через невірне трактування законодавства посадовими особа відповідача.

У заяві Чернігівської обласної прокуратури про вступ у справу, заступник керівника обласної прокуратури наголошує на тому, що у разі визнання недійсним оспорюваного рішення виконкому Чернігівської міської ради відпаде правова підстава перебування спірних житлових приміщень у комунальній власності міста, що суперечить інтересам держави в особі територіальної громади м. Чернігова, а також вимогам Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» , Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» .

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважних представників учасників справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Що стосується будинку №21 по проспекту Перемоги в місті Чернігові, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №13 від 16 січня 1989 року, Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвало будинок №21 по проспекту Жовтневої революції (нині - проспект Перемоги ) в м. Черніговіза ЖКК об`єднання Чернігівоблагробуд , що підтверджується реєстраційним посвідченням №584 від 02 квітня 1990 року, виданим міжміським бюро технічної інвентаризації /а.с. 15/.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Статуту Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, затвердженого загальними зборами повноважних представників Засновників та Учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (протокол №1 від 28 квітня 1999 року), перереєстрованого розпорядженням Чернігівського міського голови від 22 липня 1999 року №335-р, Житлово-комунальне підприємство /ЖКП/ Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва створено шляхом реорганізації житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагробуд» і є правонаступником Житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагробуд» засновано на майні, що є власністю Корпорації „Чернігівоблагропромбуд» (Засновник).

Наказом № 2 від 28 квітня 1999 року «Про реорганізацію житлово-комунальної контори /ЖКК/ Чернігівського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву «Чернігівоблагробуд» в житлово-комунальне підприємство /ЖКП/ обласної корпорації агропромислового будівництва» , зокрема, затверджено акт приймання-передачі майна, яке увійшло у статутний фонд та повне господарське володіння житлово-комунального підприємства /ЖКП/ обласної корпорації агропромислового будівництва . Згідно зазначеного акту приймання-передачі майна, передано майно , яке увійшло у статутний фонд та повне господарське володіння Житлово-комунального підприємства /ЖКП/ обласної корпорації агропромислового будівництва , зокрема, будинок №21 по проспекту Жовтневої революції (нині - проспект Перемоги ) в м. Чернігові.

Тобто, вищезазначеним актом приймання-передачі від 28 квітня 1999 року передано, зокрема, будинок №21 по проспекту Жовтневої революції (нині - проспект Перемоги ) в м.Чернігові, який, відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №13 від 16 січня 1989 року, Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації вже було зареєстровано за ЖКК об`єднання Чернігівоблагробуд у 1990 році (реєстраційне посвідчення №584 від 02 квітня 1990 року міжміського бюро технічної інвентаризації).

З наданих позивачем документів виходить, що у 1999 року Житлово-комунальному підприємству /ЖКП/ обласної корпорації агропромислового будівництва було передано у статутний фонд майно, яке з 1990 року вже йому належало.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо реєстрації/перереєстрації об`єкту, що знаходиться за адресою м. Чернігів, проспект Перемоги, 21, матеріали справи не містять.

Що стосується гуртожитку №34 по вулиці Смірнова в місті Чернігові, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Державний акт приймання-здачі гуртожитку за адресою: с. Коти, вул. Кооперативна, 19 /а.с. 26-31/ та зазначає, що згідно вказаного акту, зазначена будівля будувалась за рахунок коштів позивача, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Згідно акту государственной приемки здания (сооружения): общежитие на 100 мест с. Коти, ул. Кооперативная, 19 забудовником значиться: Черниговское заводоуправление треста Промстройматериалы Черниговского Облмежколхозстроя , а не позивач.

З наведеного вбачається, що належним чином завірена копія акту государственной приемки здания (сооружения): общежитие на 100 мест с. Коти, ул. Кооперативная, 19 , яка міститься в матеріалах справи /а.с. 26-31/ спростовує твердження позивача стосовно того, що вказана будівля будувалась за рахунок коштів позивача , тому суд не може прийняти такі доводи позивача, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Акт государственной приемки здания (сооружения): общежитие на 100 мест с. Коти, ул. Кооперативная, 19 та матеріали справи не містить інформації стосовно того, за чий рахунок будувався вищевказаний об`єкт.

Більш того, названий вище акт стосується гуртожитку, який знаходиться за адресою с.Коти, ул. Кооперативная, 19. Доказів, які б свідчили про те, що гуртожиток (с. Коти, вул. Кооперативна, 19) - це той самий гуртожиток, який знаходиться за адресою вул. Смирнова, 34 у м. Чернігові, матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи твердження стосовно того, що гуртожиток (с. Коти, вул. Кооперативна, 19) - це і є той самий гуртожиток, який знаходиться за адресою вул. Смирнова, 34 у м. Чернігові, позивач 10 лютого 2021 року надав на адресу суду архівну копію Протоколу Засідання виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області від 10 квітня 1974 року №10 з рішенням №225 та додатком до нього. Згідно додатку №1 до рішення міськвиконкому №225 від 10 квітня 1974 року перейменовано вулиці села Коти, зокрема, вулицю Кооперативну на вулицю Ю.Смирнова. Але, будь-яких документів, які б свідчили про зміну нумерації будівлі з 19 на 34 матеріали справи не містять.

В судовому засіданні 01 березня 2021 року представник відповідача не заперечив стосовно доводів позивача про те, що гуртожиток (с. Коти, вул. Кооперативна, 19) - це той самий гуртожиток, який знаходиться за адресою вул. Смирнова, 34 у м. Чернігові.

Представники сторін в судовому засіданні 01 березня 2021 року наголосили на тому, що факт зміни назви вулиці та нумерації будівлі - гуртожитку (с. Коти, вул. Кооперативна, 19) на вул. Смирнова, 34 у м. Чернігові, підтверджується ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіної Н.Ю., яка міститься в матеріалах справи /а.с. 65-71/, але суд не може прийняти до уваги такі твердження сторін з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч. 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвала слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіної Н.Ю. не входить до переліку судових рішень наведених у ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути взята судом до уваги, як доказ підтверджуючий те, що гуртожиток (с. Коти, вул. Кооперативна, 19) - це той самий гуртожиток, який знаходиться за адресою вул. Смирнова, 34 у м. Чернігові.

Інших доказів, які б підтверджували вищезазначений факт матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене вище, суд не приймає доводи позивача стосовно того, що гуртожиток (с. Коти, вул. Кооперативна, 19) - це той самий гуртожиток, який знаходиться за адресою вул. Смирнова, 34 у м. Чернігові, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Рішенням тринадцятої сесії Чернігівської міської ради четвертого скликання від 28 вересня 2004 року «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова житлового фонду» надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова державного житлового фонду, який не увійшов до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, який повернутий до державної власності за рішенням суду, але перебуває на балансі господарських товариств, житлового фонду підприємств-банкрутів та житлового фонду спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлями, призначеними для обслуговування цього фонду згідно з додатком.

Передачу вирішено здійснити відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури, затвердженого рішенням міської ради від 16 травня 2002 року зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 30 березня 2004 року «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок передачі в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури, затвердженого рішенням міської ради від 16 травня 2002 року (2 сесія 4 (24) скликання)» (11 сесія 4 (24) скликання).

Як вбачається з додатку до вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування, до Переліку житлового фонду, який передається у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, увійшов, зокрема, гуртожиток (вул. Смирнова, 34).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21 серпня 2006 року №213 «Про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова житлових будинків» , за результатами розгляду матеріалів постійної комісії Новозаводської районної ради у місті Чернігові з питань приймання житлового фонду Новозаводського району щодо безоплатної передачі у комунальну власність територіальної громади м.Чернігова житлових будинків, затверджено акти приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова житлових будинків із зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, розташованих, зокрема по вул. Смирнова, 34 (гуртожиток), які перебували на балансі корпорації «Чернігівоблагропромбуд» .

Дані обставини встановлені також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08 листопада 2018 року у справі №927/559/18 за позовом Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва до Чернігівської міської ради та Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про визнання права за набувальною давністю власності на гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вул. Смірнова, 34, загальною площею 879,4 кв.м, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 березня 2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач є власником спірного майна.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР (ч. 2 ст. 5 Житлового кодексу УРСР).

З 15 квітня 1991 року був введений в дію Закон Української РСР „Про власність» в статті 1 якого вказано, що житловий фонд становить складову частину національного багатства України і є власністю народу України.

Положеннями ст. 31, 35 цього Закону було визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загально - державна (республіканська) власність і власність адміністративно - територіальних одиниць (комунальна власність). Об`єктом права комунальної власності є, зокрема, державний житловий фонд.

У п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 16 березня 1991 року № 885-ХІІ „Про введення в дію Закону Української РСР „Про власність» зазначено, що майно, необхідне для задоволення соціально - економічних потреб населення відповідної адміністративно - територіальної одиниці, підлягає передачі в її комунальну власність до 1 липня 1991 року.

Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну врегульовані Законом України „Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01 квітня 1998 року.

У відповідності з ст. 2 цього Закону, об`єктом передачі згідно з цим Законом є, зокрема, житловий фонд та інші об`єкти соціальної інфраструктури (далі - об`єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Статтею 3 Закону України „Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Особливості передачі об`єктів соціальної інфраструктури визначені в ст. 4 1 даного Закону згідно положень якої передача об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств , а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Відповідно до п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність.

За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» , підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

З матеріалів справи та акту государственной приемки здания (сооружения): общежитие на 100 мест с. Коти, ул. Кооперативная, 19 вбачається, що забудовник гуртожитку (с.Коти, ул. Кооперативная, 19) - Черниговское заводоуправление треста Промстройматериалы Черниговского Облмежколхозстроя , яке не є позивачем у даній справі. Тобто, рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року не зачіпає права позивача у даній справі.

За наведених обставин та реєстраційного посвідчення №584 від 02 квітня 1990 року виданого МБТІ, а також наказу № 2 від 28 квітня 1999 року «Про реорганізацію ЖКК «Чернігівоблагробуд» , вбачається, що будинок №21 по проспекту Жовтневої революції (нині - проспект Перемоги) в м. Чернігові зареєстровано за Житлово-комунальним підприємством /ЖКП/ Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, яке не є позивачем у даній справі. Таким чином, рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 21 серпня 2006 року не зачіпає права позивача у даній справі.

На підставі викладеного вище, враховуючи належні та допустимі докази, надані представниками сторін у підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що прийняттям оспорюваного рішення, відповідачем не порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 11 березня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/