Ухвала

від 09.03.2021 по справі 918/189/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 918/189/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: ОСОБА_3,

відповідача: Юксел Юсуф,

третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020

(головуючий - Мельник О.В., судді Розізнана І.В., Грязнов В.В.)

у справі №918/189/20 Господарського суду Рівненської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Земля"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Земля" (далі - Товариство) про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених: протоколом №8/2019 від 03.10.2019 (далі - Збори від 03.10.2019), в частині затвердження результатів внесення ОСОБА_2 (далі - Третя особа) грошового внеску в розміні 10000,00 грн до статутного капіталу Товариства; протоколом №9/2019 від 04.10.2019 (далі - Збори від 04.10.2019).

2. Позов мотивований тим, що рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №7/2019 від 02.10.2019, збільшено статутний капітал Товариства за рахунок грошового внеску Третьої особи в розмірі 10000,00 грн, проте станом на 3 і 4 жовтня 2019 року Третя особа не внесла зазначений внесок, тому були відсутні підстави для затвердження результатів такого внесення та передання Третій особі майна в рахунок виплати вартості її частки. Водночас Позивач зазначив, що 4 жовтня 2019 року загальні збори учасників Товариства не скликались, участі в цих зборах він не приймав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.08.2020 позов задоволено.

4. Рішення мотивоване тим, що Товариство не надало належних та допустимих доказів письмового повідомлення Позивача про проведення Зборів від 04.10.2019, а на момент прийняття Третьої особи до складу учасників Товариства (03.10.2019) та на момент виходу зі складу товариства (04.10.2019) від Третьої особи не надходило внеску до статутного капіталу Товариства.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

6. Постанова мотивована тим, що факт внесення Третьою особою коштів до статутного фонду Товариства в сумі 10000,00 грн підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема протоколом Зборів від 03.10.2019, підписаним усіма учасниками Товариства, та відповідною платіжною квитанцією. Суд апеляційної інстанції також встановив відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення Позивача про проведення Зборів від 04.10.2019, однак визнав недоведеними посилання Позивача на порушення його прав рішенням Зборів від 04.10.2019 з огляду на його присутність на цих зборах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції зробив висновок про присутність Позивача на зборах, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.12.2018 у справі №910/21845/16, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 27.11.2018 у справі №916/58/18.

10. Також Позивач зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи. На думку Позивача, апеляційний господарський суд у порушення норм процесуального права обґрунтував постанову поясненнями Третьої особи, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами. На думку Позивача, досліджені судом апеляційної інстанції квитанції від 04.10.2019 і від 08.10.2019 є неналежними доказами в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Третя особа надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі, а скаргу без задоволення.

12. Третя особа вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованою, всі обставини, що мають значення для справи з`ясовані, а прийняті судом докази є належними та допустимими.

Позиція Верховного Суду

13. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

14. Суд не приймає до уваги доводи Скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі аргументи, які стосуються переоцінки доказів та встановлення обставин, адже вони виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

15. Водночас Суд вважає безпідставними доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи в порушення вимог процесуального законодавства не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.12.2018 у справі №910/21845/16, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 27.11.2018 у справі №916/58/18.

16. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, визначено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

17. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

18. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

19. Суд враховує, що Позивач у касаційній скарзі не зазначає, висновок про застосування якої конкретно норми матеріального права (викладений у зазначених ним постановах Верховного Суду) не врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.

20. Разом з тим зі змісту перелічених судових рішень Суд вбачає, що в них наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

21. Так, постановою від 04.12.2018 у справі №910/21845/16 Верховний Суд скасував: рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовів про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю і зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувати до відповідача передбачений законом захід впливу; та постанову суду апеляційної інстанцію, якою зазначені позовні вимоги задоволені. Передаючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд визнав передчасними висновки як суду першої інстанції про проведення спірних зборів за участю всіх учасників товариства, так і суду апеляційної інстанції про недоведеність факту належного повідомлення учасників товариства про скликання зборів та їх участі у зборах, оскільки вони здійснені з неповним дослідженням наявних у матеріалах справи доказів та без встановлення усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в цій справи. При цьому Верховний Суд, зокрема, зауважив про неврахування судом апеляційної інстанції того, що допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників недійсними, якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника товариства на загальних зборах.

22. Постановою від 22.10.2019 у справі №923/876/16 Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на передчасність висновків судів без установлення всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суд першої інстанції не дослідив обставин повідомлення учасника про проведення зборів, а суд апеляційної інстанції не виправив зазначеного порушення. При цьому Верховний Суд виходив з того, зокрема, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача про те, що його представник на загальних зборах є одночасно й учасником юридичної особи, яка внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень загальних зборів стала учасником відповідного товариства.

23. Постановою від 02.05.2018 у справі №910/807/17 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та в частині визнання недійсним договору, задоволено позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів від 10.02.2016 і від 23.03.2016 та статуту, про поновлення позивача в складі учасників товариства з моменту виключення, а в решті позовних вимог відмовлено. Погодившись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів від 10.02.2016, Верховний Суд зазначив, що недотримання порядку скликання зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття зборами рішень за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про проведення загальних зборів учасників товариства, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача як учасника товариства, на участь в управлінні справами товариства. При цьому Верховний Суд виходив з встановлених судом першої інстанції обставин щодо складу присутніх на зазначених зборах учасників товариства, серед яких відсутній позивач. Крім того, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що виключення позивача зі складу учасників товариства суперечить приписам статті 64 Закону України "Про господарські товариства" та статуту товариства, у зв`язку з чим подальший перерозподіл частки позивача між іншими учасниками товариства також є неправомірним.

24. Постановою від 27.11.2018 у справі №916/58/18 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю з огляду на відсутність кворуму на спірних зборах. При цьому Верховний Суд виходив з того, зокрема, що позивач був відсутній на спірних зборах.

25. З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду в перелічених постановах, на відміну від даної справи, не стосуються застосування відповідних норм матеріального права при вирішення спору щодо дійсності рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю за позовом учасника, який особисто брав участь у таких зборах.

26. Водночас наведені в касаційній скарзі цитати з постанов Верховного Суду в справах №910/21845/16 і №923/876/16 по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

27. При цьому щодо посилання Позивача на постанови Верховного Суду в зазначених справах Суд звертає увагу, що скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин справи та дослідження доказів не означає остаточного вирішення спору, а отже й остаточного формування правового висновку в цій справі.

28. Відповідно до вимог статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Водночас постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

29. Разом з тим, оскільки направлення справи на новий розгляд є наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, що, в свою чергу, вплине на правові висновки судів.

30. З огляду на викладене Суд вбачає, що доводи Скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

31. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №918/189/20 Господарського суду Рівненської області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко