Постанова

від 03.03.2021 по справі 635/4952/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 635/4952/16-ц

провадження № 61-1227св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визначення та зміни черговості спадкування за законом, скасування свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом та його реєстрації.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що з 1982 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 він проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 є дочкою його цивільної дружини ОСОБА_4 , яку він виховував як власну. Інших дітей вони не мали.

З 2012 року ОСОБА_4 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я припинила працювати, пенсію не отримувала та перебувала на його утриманні. В подальшому вона почала тяжко хворіти і він її доглядав, забезпечував ліками, продуктами харчування, підтримував та допомагав у всьому, оскільки під час погіршення її самопочуття вона перебувала у безпорадному стані. ОСОБА_2 матеріальної допомоги матері не надавала.

У період спільного проживання однією сім`єю вони разом з ОСОБА_4 придбали майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) і яке ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , отримала у спадщину за законом.

ОСОБА_3 вважає, що при оформленні всієї спадщини на ОСОБА_2 не були враховані його інтереси та його право на частину придбаного за час спільного проживання зі спадкодавцем майна.

Таким чином, оскільки він проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, то відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги.

Крім того, наявні підстави для зміни черговості отримання права на спадщину, оскільки він опікувався ОСОБА_4 та надавав їй матеріальне забезпечення, в той час коли вона хворіла та перебувала у безпорадному стані.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив:

- встановити факт, що він проживав із ОСОБА_4 однією сім`єю з 1982 року до 31 грудня 2003 року;

- встановити факт його проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року і до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_4 майно, зокрема, автомобіль ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 у 2003 році, автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 12 червня 2003 року МРЕВ-1 м. Харкова, вартість 1/2 частини становить 12 665,00 грн;

- визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , згідно із договором купівлі-продажу від 26 листопада 2012 року на ім`я ОСОБА_4 , вартість 1/2 частини якого становить 111 995,00 грн;

- змінити черговість одержання права на спадкування за законом та надати йому право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги, визнавши його спадкоємцем четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який проживав однією родиною більше п`яти років з 2004 року до дня смерті;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , 1/3 якої належала померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 грудня 1995 року відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації, зареєстрованого 03 січня 1996 року в реєстрову книгу № 2 за реєстровим номером 150/13, вартість якої становить 55 104,00 грн;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області, яка належала померлій ОСОБА_4 на праві власності, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ХР, № 85231, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області, вартістю 65 735,00 грн;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину автомобіля CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , вартість 1/4 частини якого становить 55 998,00 грн;

- визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину автомобіля ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , вартість 1/4 частини якого 6 326,00 грн;

- визнати за ним право власності на 1/2 частину грошового вкладу в банку ТВБВ філії Харківського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 10020/0409 у с. Липці Харківського району Харківської області, за рахунком № НОМЕР_12 на суму 1856,00 грн;

- скасувати свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 01 вересня 2014 року, видані Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області на ім`я ОСОБА_2 , зокрема, на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстровий № 3-862 , номер у спадковому реєстрі 56478694; на земельну ділянку № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області, реєстровий № 3-86, номер у спадковому реєстрі 56478705; на автомобіль CHEVROLET LACETTI , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , реєстровий № 3-866 , номер у спадковому реєстрі 56478729; на автомобіль ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , реєстровий №-3-868, номер у спадковому реєстрі 56478744; скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, реєстровий № 3-86, номер у спадковому реєстрі 56478705, та на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №-3-862, номер у спадковому реєстрі 56478694, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2018 року у складі судді Токарєвої Н. М. позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт мешкання однією родиною з липня 1982 року до 31 грудня 2003 року.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_10 .

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_10 , як спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , як спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Змінено черговість одержання права на спадкування за законом та надання права ОСОБА_3 на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 , визнавши ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , як такого, що проживав однією сім`єю як чоловік та жінка без укладення шлюбу більше п`яти років, з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті спадкодавця).

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, розташованої на території Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину автомобіля CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину автомобіля ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину грошового вкладу в банку ТВБВ філії Харківського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 10020/0409 у с. Липці Харківського району Харківської області, за рахунком № НОМЕР_12 на суму 1856,00 грн.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 вересня 2014 року, видане Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 3-862, номер у спадковому реєстрі 56478694, на ім`я ОСОБА_2 , видане на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 вересня 2014 року, видане Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 3-866, номер у спадковому реєстрі 56478729, на ім`я ОСОБА_2 , на автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 вересня 2014 року, видане Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 3-86, номер у спадковому реєстрі 56478705, на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, розташовану на території Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 вересня 2014 року, видане Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий №-3-868, номер у спадковому реєстрі 56478744, на ім`я ОСОБА_2 , на автомобіль ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, цільове призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області.

Скасовано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 85231, виданий та зареєстрований в Книзі записів державних актів Глибоцькою сільською радою Харківського району Харківської на ім`я ОСОБА_4 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 грудня 1995 року відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації, зареєстрованого 03 січня 1996 року в реєстрову книгу № 2, реєстровий номер 150/13,

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що вимога про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином підтверджена доказами, які містяться в матеріалах справи. Позивач та покійна ОСОБА_4 були членами однієї сім`ї, разом проживали з 1982 року, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Під час проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства за спільні гроші придбали спірне майно.

Встановлення юридичного факту має наслідком і змісту черговості у спадкуванні для позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_10 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_10 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 вересня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 , видане Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, реєстровий № 3-866, номер у спадковому реєстрі 56478729, на автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_10 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , в 1/2 його частині.

У іншій частині в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє судове рішення тим, що встановлюючи факт проживання однією родиною до грудня 2003 року та визнаючи майно спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції не звернув увагу на те, що інститут спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу було уведено в законодавство СК України, який набрав чинності одночасно із ЦК України 01 січня 2004 року, а Кодекс про шлюб та сім`ю України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Відтак відсутні правові підстави для задоволення вимог про встановлення факту проживання однією родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з липня 1982 року до 31 грудня 2003 року та визнання спільним майна, яке належало ОСОБА_4 на праві власності.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірний автомобіль CHEVROLET LACETT , 2012 року випуску, був придбаний під час їхнього спільного проживання однією сім`єю, а тому є підстави для визнання цього майна спільною сумісною власністю. Підстави для задоволення позову в частині зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування під час апеляційного розгляду справи не встановлено та не підтверджено матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в частині скасування рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, в іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України Про власність .

Також не дослідив всі наявні обставини справи, оскільки матеріали справи містять докази сукупності всіх п`яти обставин для зміни черговості спадкування.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року і витребувано з Харківського районного суду Харківської області цивільну справу № 635/4952/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Згідно з копією паспорта ОСОБА_3 04 липня 1979 року між ним та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб Олександрівською сільською радою Буринського району Сумської області.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу актовий запис № 33, 10 червня 1982 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно із довідкою Буринської міської ради Олександрівського старостинського округу Буринського району Сумської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 04 липня 1979 року не реєструвався.

У грудні 1995 року ОСОБА_4 отримала на сім`ю у складі трьох осіб, у тому числі на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ізольовану трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

Згідно з інформацією виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області від 30 листопада 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані особи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) проживали однією сім`єю і вели спільне господарство. На даний час ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Сплачує комунальні послуги, утримує житло у належному технічному стані.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 12 червня 2003 року МРЕВ-1, м. Харків, вбачається, що ОСОБА_4 належав транспортний засіб ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 .

21 липня 2004 року ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та вів підприємницьку діяльність, отримував дохід, що підтверджується податковими деклараціями та звітами.

26 листопада 2012 року ОСОБА_4 придбала автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_11 .

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 085231, виданого та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Глибоцькою сільською радою Харківського району Харківської області за № 881, з 09 жовтня 2000 року ОСОБА_4 належала земельна ділянка № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га, кадастровий номер 6325180700:03:014:0009, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області.

Згідно з довідкою управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області від 31 травня 2016 року № 18-20.06-0.5-2201/2-16 за ОСОБА_4 зареєстровано сертифікат за № 126 на право власності на земельну частку (пай) серії ХР № 0158130 у КСП ім. Кірова.

Із листа ТВБВ філії Харківського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 10020/0408 м. Харкова від 10 липня 2014 року № 173 вбачається, що на ім`я ОСОБА_4 відкрито рахунок № НОМЕР_12 на суму 3 711,75 грн.

Відповідно до висновку медичного центру від 12 квітня 2006 року та виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_4 мала тяжкі хвороби.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_13 , актовий запис № 32.

Згідно з листом Мереф`янської центральної районної лікарні від 03 жовтня 2016 року № 01-10/904 ОСОБА_4 перебувала в лікарні на стаціонарному лікуванні з 09 грудня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, її доглядав та купував необхідні ліки цивільний чоловік ОСОБА_3 .

Також з листа Мереф`янської центральної районної лікарні від 13 жовтня 2016 року № 01-10/956 вбачається, що за ОСОБА_4 доглядала та купувала необхідні ліки її донька ОСОБА_2 .

З інформації виконавчого комітету Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області від 08 грудня 2015 року № 844 вбачається, що за даними погосподарського обліку сільської ради станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , значиться ОСОБА_4 .

Відповідно до спадкової справи та інформаційної довідки з державного реєстру речових прав від 27 жовтня 2016 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину прийняла та оформила її дочка ОСОБА_2

01 вересня 2014 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Кормілець Ю. М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , зокрема на автомобіль CHEVROLET LACETTI , 2012 року випуску; 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; земельну ділянку № НОМЕР_7 , площею 5,0487 га; автомобіль ВАЗ 21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; грошові вклади з відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні в ТВБВ філії Харківського обласного управління Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України .

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 19 вересня 2016 року № 45123191 зазначені свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я ОСОБА_2 , є чинними.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 лютого 2016 року в справі № 635/8141/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2016 року, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належний їй на праві власності автомобіль CHEVROLET LACETTI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_11 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Заборона зворотної дії у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам роз`яснено, що до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною визначеною законом підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Апеляційний суд повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, врахувавши, що інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України з 01 січня 2004 року, а Кодекс про шлюб та сім`ю України, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу можливо задовольнити тільки з 01 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим правильним є також висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 належить на праві власності 1/2 частина автомобіля CHEVROLET LACETTI , 2012 року випуску, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до статті 74 СК України.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України роз`яснено, що спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України Про власність , відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності . Правила статей 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України в цих випадках не застосовується.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про власність у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно з частиною другою статті 112 ЦК Української РСР сумісною власністю є спальна власність без визначення часток.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України Про власність , стаття 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 1 статті 17 Закону України Про власність ), тощо.

Таким чином, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Отже, суди під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України Про власність вважається правильно застосованим.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (провадження 3 6-135цс13), від 23 вересня 2015 року (провадження № 6-1026цс15).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що відсутні підстави для задоволення вимог щодо встановлення факту проживання однією родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з липня 1982 року до 31 грудня 2003 року та визнання майна, яке належало ОСОБА_4 на праві власності, спільною сумісною власністю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль ВАЗ-21061, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був придбаний за їхні спільні кошти.

За змістом положень статей 1216, 1218, 1261, частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину.

Фізична особа, яка є спадкоємцем наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, з метою вирішення питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову про зміну черговості спадкування є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг; 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову в цій частині, необхідна одночасна наявність усіх п`яти зазначених обставин.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18), від 30 травня 2019 року в справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393св18).

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

З`ясувавши під час розгляду справи, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_4 знаходилася в безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, апеляційний суд встановив відсутність передбаченої частиною другою статті 1259 ЦК України сукупності п`яти обставин, необхідних для зміни черговості права на спадкування ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінив докази, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк