Ухвала

від 04.03.2021 по справі 522/12891/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

04.03.2021

Справа № 522/12891/20

Провадження по справі №1-кс/522/2173/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32020160000000052 від 14.07.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУ ДФС в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 14.07.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32020160000000052, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно, використовуючи реквізити підприємств, які здійснюють вирощування, продаж, закупівлю, експорт сільськогосподарської продукції та інших товарів через митниці ДФС України, ухилилися від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів на загальну суму понад 10 млн грн, що є коштами в особливо великих розмірах.

У подальшому, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та відповідного аналізу, в тому числі за рахунок порівняння пов`язаних контрагентів, вигодонабувачів, підприємств з ознаками «фіктивності», їх засновників, службових осіб, тощо, встановлено, що організаторами вказаного злочину залучено до схеми по умисному ухиленню від сплати податків у особливо великих розмірах службових осіб ряду підприємств, які здійснюють експортування сільськогосподарської продукції, та підприємств- сільгоспвиробників, маскуючи свої дії з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності та сплати податків до бюджету в особливо великих розмірах.

Зокрема, відповідно до отриманих обласною прокуратурою матеріалів УСБУ в Одеській області від 04.11.2020 № 65/3/1-5607 встановлено підприємства, які задіяні в незаконній діяльності з експорту сільгосппродукції без відображення у податковій звітності та сплати податків в особливо великих розмірах, а саме ТОВ «Лівінгстар» (код ЄДРПОУ 41550099), ТОВ «Соларіс Прайм» (код ЄДРПОУ 43652214) та ТОВ «Постачторг Україна» (код ЄДРПОУ 42917820) засновником, директором та головним бухгалтером яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно матеріалів УСБУ в Одеській області, вказана незаконна діяльність організована групою осіб до складу яких входять: організатор - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавець - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засновник, директор та головний бухгалтер підприємств з ознаками «фіктивності» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В свою чергу, ОСОБА_4 ніякого відношення до здійснення фінансово- господарської діяльності та експортних операцій вказаними підприємствами не має, а фактично проживає у селі Софіївська Борщагівка Київської області та працює продавцем у продовольчому магазині ФОП ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ).

За вказівкою ОСОБА_5 і за грошову винагороду ОСОБА_4 відвідує банківські установи з метою відкриття та закриття рахунків ТОВ «ЛІВІНГСТАР», ТОВ «СОЛАРІС ПРАЙМ», ТОВ «ПОСТАЧТОРГ УКРАЇНА». Для вказаних цілей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у телефонному режимі та з використанням месенджерів «WhatsApp», «Viber,» «Telegram» інструктують ОСОБА_4 щодо необхідних заходів, а через поштового оператора «Нова пошта» та електронну поштову скриньку надсилають документальні матеріали, печатки та інше необхідне для здійснення відповідних заходів.

Фактично ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснюється безпосередня організація діяльності вказаних підприємств направлена на закупівлю за готівку у сільгоспвиробників необлікованої сільгосппродукції та за наявними зовнішньоекономічними контрактами її експорт за кордон без відображення будь-яких операцій у податковій звітності та сплати відповідних податків.

Як встановлено звітність ТОВ «ЛІВІНГСТАР», ТОВ «СОЛАРІС ПРАЙМ», ТОВ «ПОСТАЧТОРГ УКРАЇНА», ТОВ «ПОСТАЧТОРГ УКРАЇНА» надсилається з однієї ІР-адреси.

Відповідно до матеріалів отриманих УСБУ в Одеській області з Одеської митниці Держмитслужби, за період з 01.01.2020 по 29.10.2020 ТОВ «ЛІВІНГСТАР» через Одеський МТП, Чорноморський МТП та МТП «Южний» експортовано зернових культур вагою 9 158 000 кг на загальну суму 45 444 332 грн.

Згідно висновку аналітичного дослідження про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛІВІНГСТАР» (код 41550099) від 06.10.2020 проведеного ТУ ДПС в Одеській області за період з 01.01.2020 по 29.09.2020 службовими особами ТОВ «ЛІВІНГСТАР» за результатами здійснення експортних операцій можливо несплачено податок на додану вартість у сумі 9 088 866,53 грн.

Крім цього, відповідно до копій документів наданих ТОВ «ЛІВІНГСТАР» до Одеської митниці Держмитслужби при здійсненні експортних операцій, надано довідки щодо походження зернових, у яких відображено, що вказані зернові нібито придбані у підприємств: ТОВ «АГРОФІРМА СЛАВУТИЧ» (код 30896126), ТОВ АГРОФІРМА «СИЛА ЗЕМЛІ» (код 42315664), ФГ «КАЛІНА В.М.» (код 23139663), ТОВ ТД «ЗОРЯ ПЛЮС» (код 33172420), ТОВ «БЕССАРАВІЯ АГРО» (код 37282098), ТОВ «ОБРУЧ» (код 30909957), СВК «УКРАЇНА» (код 03768799), СВК «МАЯК» (код 30704515).

Однак, відповідно до вказаного аналітичного дослідження ТУ ДПС в Одеській області не можливо встановити походження товару так як операції купівлі-продажу експортованих ТОВ «ЛІВІНГСТАР» зернових не відображені у податковій звітності ані у покупців ані у постачальника даного товару.

Таким чином, згідно зазначеного висновку діями ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можливо завдано збитків державі у вигляді не сплати податку на додану вартість у сумі 9 088 866,53 грн.

Поряд з цим, з матеріалів встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 причетні до організації діяльності схеми ухилення від оподаткування сільгосп та іншими підприємствами реального сектору економіки при здійсненні «фіктивних» операцій з купівлі-продажу зернових і інших товарів та подальшим їх експортом, що в свою чергу призводить до ухилення від сплати податків, легалізації необлікованої (придбаної за готівку) сільгосппродукції, обготівкування вказаних безтоварних операцій.

Так, відповідно до наявних матеріалів, отриманих у ході проведення розсекречених у теперішній час протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такі незаконні послуги надаються з використанням реквізитів підконтрольних останнім ТОВ «ЛІВІНГСТАР» (код 41550099), ТОВ «СОЛАРІС ПРАЙМ» (код 43652214), ТОВ «ПОСТАЧТОРГ УКРАЇНА» (код 42917820), ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» (код 39310886), ПП «СТЕЛС ОЙЛ» (код 36671742), ТОВ «АГРО ЕКСІМ» (код 41510496), TOB «ВІСТА ХІМ» (код 41769695), ТОВ «ТД «АГРОІМПОРТ ЛТД» (код 35917124), TOB «СМАРТ ХЕМ ГРУП», (код 42397286), TOB «ДАНАПРІС ТРЕЙД» (код 41651162), TOB «ЕЛЕКТРИК СИСТЕМО» (код 38080564), TOB «СП «ПІВДЕННА АГРАРНО-ЕКСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код 38524687), ТОВ «ЦЕНТР ОПТИМАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬНИХ РІШЕНЬ» (код 43004443), ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ ТЕРМІНАЛ» (код 41867265), ТОВ «ПАН АГРО ДІМ» (код 43748808) та інші підприємствам реального сектору економіки з нібито продажу агрохімікатів, дизельного палива, транспортних послуг, комплектуючих для сільгосптехніки тощо.

Фактично проводяться безтоварні операції та «продаж» податкового кредиту. За свої послуги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримують матеріальну винагороду у розмірі 5-6 % від відповідної суми.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «ЛІВІНГСТАР» (код 41550099) відкрито рахунок № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , НОМЕР_2 в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (МФО 300658), №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), № НОМЕР_6 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001); ТОВ «СОЛАРІС ПРАЙМ» (код 43652214) відкрито рахунки №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851); ТОВ «ПОСТАЧТОРГ УКРАЇНА» (код 42917820) відкрито рахунки №№ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_10 , НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851); ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» (код 39310886) відкрито рахунки №№ НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_12 , НОМЕР_11 , НОМЕР_14 в АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), №№ НОМЕР_15 , НОМЕР_16 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), № НОМЕР_17 в АТ АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), № НОМЕР_18 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001), № НОМЕР_19 в Акціонерний банк «Південний» (МФО 328209), № НОМЕР_20 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. КИЄВІ (МФО 380805), № НОМЕР_21 в АТ «А - БАНК» (МФО 307770), №№ НОМЕР_22 , НОМЕР_23 в АТ «КБ «ГЛОБУС» (МФО 380526).

Вищезазначені рахунки контролюються організаторами злочинної схеми, за допомогою яких останні вчиняють кримінальні правопорушення, пов`язані з умисним ухиленням від сплати податків та для вчинення фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснюють обготівкування коштів, їх перерахування по фактично безтоварним операціям та інше. Таким чином грошові кошти, які надходять на розрахункові рахунки вказаних підприємств є предметом та знаряддям злочинів.

У відповідності до ст. 98 КПК України речовими доказами, у тому числі, є гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, а також можливої конфіскації майна.

У відповідності до п. 1, п. З ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Санкцією ч. З ст. 212 КК України передбачена відповідальність у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Крім того, арешт накладається на майно з метою відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльністю» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту.

Ні підставі викладеного, прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту.

Позиція учасників судового розгляду.

В судове засідання прокурор не з`явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чинном.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереженняречових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло насобі йогосліди абомістить іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Проте з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУ ДФС в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 16.07.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020160000000094, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У клопотанні про накладення арешту на майно, прокурор, як на правову підставу для арешту майна, посилається на збереження речових доказів (п.1 ч. 2ст. 170 КПК України).

Відповідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які, на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого/прокурора.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого або прокурора про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Наведені прокуророму клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, такі обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

Додані до клопотання прокурором про накладення арешту на майно матеріали не містять постанови про визнання майнана яке він просить накласти арешт речовим доказом, у зв`язку з чим, відсутні підстави для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого або прокурора майно не може набути статусу речового доказу.

З матеріалів наданих до суду вбачається, що в рамках кримінального провадження №32020160000000052 жодній особі не повідомлено про підозру.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, як про це зазначає прокурор у своєму клопотанні.

Проте, будь-яких інших підстав щодо необхідності накладення арешту на зазначене майно, прокурором в клопотанні не вказано.

Слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, оскільки прокурором не вмотивовано належним чином необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, його мету та значення вказаних в клопотанні документів та грошових коштів для органу досудового розслідування, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 167-173, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «СОЛАРІС ПРАЙМ» (код 42652214) №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851); ТОВ «ПОСТАЧТОРГ УКРАЇНА» (код 42917820) відкрито рахунки №№ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_10 , НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ» (МФО334851) та ТОВ «БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП» (код 39310886) №№ НОМЕР_15 , НОМЕР_16 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851) - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1