Постанова

від 03.03.2021 по справі 703/3654/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 703/3654/17

провадження № 61-8160св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року у складі судді Опалинської О. П. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У грудні 2017 року перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури у інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі.

Позовну заяву мотивовано тим, що пунктом 1 розпорядження Смілянської районної державної адміністрації від 05 грудня 2012 року № 493 затверджено проект із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7123780500:02:002:0407 загальною площею 28,9420 га в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного розпорядження між ОСОБА_1 та Смілянською районною державною адміністрацією (далі - Смілянська РДА) укладено договір оренди землі, яким надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) площею 28,9420 га для ведення фермерського господарства, нормативно-грошова оцінка якої становить 182 753,27 грн.

Згідно з пунктами 15, 16 договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки - ведення фермерського господарства. Відповідно до пункту 41 вказаного договору він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Право оренди на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2013 року.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 11 травня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), при проведенні обстеження зазначеної земельної ділянки встановлено, що вона засіяна сільськогосподарськими культурами. Крім того, на земельній ділянці знаходяться залишки сільськогосподарської культури, яка посіяна у попередньому році.

Державним інспектором в сфері контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області складено акт щодо виявленого порушення - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області винесено припис від 30 жовтня 2017 року та зобов`язано ОСОБА_1 у тридцятиденний термін усунути порушення земельного законодавства. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_1 сплатив накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджується відповідною квитанцією про сплату від 30 жовтня 2017 року № 1033-4994-3708-6024.

Прокурор вважав, що неналежне виконання відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі і порушенням вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, яке передбачено договором, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі від 22 серпня 2013 року та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд:

розірвати достроково договір оренди землі від 22 серпня 2013 року, укладений між Смілянською РДА і ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 28,942 га з кадастровим номером 7123780500:02:002:0407, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Балаклеївської сільської ради у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів наявності факту істотного порушення умов договору оренди, а також незаконного розорювання сіножатей, так як і не надав доказів вчинення відповідачем дій, які призвели до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, або завдали значної шкоди земельним ресурсам держави.

Суд вказав, що прокурор не довів у чому полягають порушені права ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, за захистом яких він звернувся. Зокрема, прокурором не доведено у чому саме полягає порушення інтересів держави оспорюваним договором, не подано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності давали підстави вважати, що таке порушення існує або ж є реальна загроза його виникнення.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що прокурор не виконав вимог частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру та не обґрунтував наявності підстав для представництва, що виключає можливість його звернення до суду за захистом інтересів держави.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області задоволено частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови апеляційного суду. У іншій частині рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що як на час пред`явлення позову (у грудні 2017 року), так і на час розгляду справи апеляційним судом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є органом, уповноваженим державою вирішувати питання щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Апеляційний суд враховав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом від 28 грудня 2017 року, лише повідомив про факт подання позову до суду, і не отримавши відповіді на нього, передчасно 28 грудня 2017 року подав позов до суду. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області навіть після подання позову, здійснювало дії щодо усунення ОСОБА_1 виявлених порушень земельного законодавства.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прокурором не виконано вимоги частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру та не обґрунтовано наявності підстав для представництва, однак помилково вважав, що прокурор не довів порушення прав ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за захистом яких він звернувся, оскільки земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються різним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо.

Відповідач отримав в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сіножаті. Натомість спірна земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля (засівання земельної ділянки сільськогосподарськими культурами), що підтверджено відповідними актами, приписами та протоколами, та відповідно, визнано відповідачем, який сплатив штраф та не оспорював його накладення, що визначено протоколом про адміністративне правопорушення, тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідач порушив умови договору оренди землі, якими обумовлено використання земельної ділянки орендарем виключно як сіножаті для вирощування багаторічних трав, випасання худоби та встановлено пряму заборону на її розорювання для вирощування зернових сільськогосподарських культур.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у прокурора відсутнє право на звернення до суду, оскільки Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, яка самостійно або через територіальні органи має право звертатися до суду, в тому числі з питань, які зазначені у поданій прокурором позовній заяві. Прокурором не доведено наявності виключних підстав для представництва інтересів держави у особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в цій справі, які передбачені частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру . З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем умов договору оренди землі.

Відповідач вказує, що спірна земельна ділянка була передана йому для заснування у 2013 році і ведення Фермерського господарства Шарпіно (далі - ФГ Шарпіно ). У березні 2015 року він вийшов із складу засновників та членів ФГ Шарпіно , що підтверджується належними доказами. На час розгляду справи судами земельна ділянка перебуває у володінні фермерського господарства і обліковується за ним. З 21 березня 2015 року головою господарства призначено ОСОБА_2 і з того часу ніякого відношення до користування і обробітку спірної земельної ділянки він не має. Тому проведення перевірки щодо використання ним земельної ділянки є, на думку ОСОБА_1 , незаконним, обумовленим виключно виконанням інспектором планів щодо збору штрафів з юридичних та фізичних осіб.

Зазначає, що суди безпідставно не залучили ФГ Шарпіно та Смілянську РДА до участі у справі як третіх особі, оскільки вони є орендодавцем та орендарем.

У травні 2019 року заступник прокурора Черкаської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга заступника прокурора Черкаської області мотивована тим, що звернення до суду з позовом, перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури обумовив потребою захисту порушених інтересів держави у сфері охорони та використання землі як основного національного багатства, необхідністю припинення виявленого порушення вимог закону щодо використання земельної ділянки державної власності всупереч її безпосередньому цільовому призначенню - розорюванню сіножатей, невжиттям відповідних заходів позивачем. Вказані обставини безумовно вказують на наявність у спірних правовідносинах виключних підстав, коли прокурор зобов`язаний звернутись до суду за захистом державних інтересів.

Органом, уповноваженим здійснювати захист державних інтересів у спірних правовідносинах є ГУ Держгеокадастру у Черкаській області як орган державної влади, що здійснює контроль за використанням та охоронною земель, та який уповноважений державою розпоряджатись спірною земельною ділянкою та є стороною договору оренди землі, що підлягає розірванню.Тому в указаній справі прокурор обґрунтовано визначив позивачем у справі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Звернення прокурора з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі та її повернення обумовлено тривалою бездіяльністю позивача, що підтверджується фактом не звернення до суду з позовом після виявлення порушень земельного законодавства, а також не здійсненням прав позивача навіть за пред`явленим прокурором позовом (неодноразові неявки представника позивача до суду, не підтримання позову прокурора тощо).

Висновки апеляційного суду про вжиття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області дій, спрямованих на усунення ОСОБА_1 порушень земельного законодавства є безпідставними, оскільки складення акта перевірки від 27 липня 2018 року, припису та протоколу про адміністративне правопорушення, жодним чином не сприяє поновленню державних інтересів, адже в листопаді 2017 року до суду за їх захистом звернувся прокурор на підставі раніше складених матеріалів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Тобто, з часу обстеження земельної ділянки (11 травня 2017 року), коли було виявлено порушення ОСОБА_1 земельного законодавства, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області до суду за розірванням договору оренди не зверталося.

Висновок суду, що прокурор повідомив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про факт подання позову, не отримавши відповіді на нього, передчасно звернувся до суду з позовом, не ґрунтується на нормах закону, оскільки частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру не передбачено необхідність отримання відповіді на повідомлення прокурора про звернення до суду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У липні 2019 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області. У відзиві відповідач вказує про безпідставність доводів касаційної скарги. Наголошує, що у прокурора відсутнє право на звернення до суду з позовом у цій справі. Просив касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У лютому 2020 року від заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві прокурор вказує про наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області допущено тривалу бездіяльність щодо захисту порушених інтересів держави. При цьому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично самоусунулось від розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

На думку прокурора, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі, порушенням вимог законодавства, зокрема використанням орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, яке визначено у договорі оренди від 22 серпня 2013 року, що укладений між ОСОБА_1 та Смілянською РДА, цей договір підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка - поверненню у розпорядження держави.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги заступника прокурора Черкаської області та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 05 грудня 2012 року головою Смілянської РДА видано розпорядження про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,9420 га громадянину ОСОБА_1 та надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку за кадастровим номером 7123780500:02:002:0407 за рахунок земель державної власності для ведення фермерського господарства у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради.

22 серпня 2013 року між Смілянською РДА і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 28,942 га з кадастровим номером 7123780500:02:002:0407 строком на 15 років.

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди (без зазначення дати його складання), громадянину ОСОБА_1 вказану земельну ділянку передано в оренду строком на 15 років земельну.

Право оренди на зазначену земельну ділянку зареєстроване 24 липня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 11 травня 2017 року, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель виявлено, що на спірній земельній проведені посівні роботи з насадження сільськогосподарських культур. Також на земельній ділянці виявлені залишки сільськогосподарської культури, яка була посіяна у попередньому році.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 30 жовтня 2017 року № 268-ДК/268/АП/09/01/-1 та припису від 30 жовтня 2017 року № 268-ДК/0102Пр/03/01/-17 виявлено порушення ОСОБА_1 земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою, а саме: земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 28,942 га з кадастровим номером 7123780500:02:002:0407 в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради за межами населеного пункту, що надана ОСОБА_1 для сінокосіння, використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури. Вказаним приписом пред`явлена вимога про усунення вказаного порушення у тридцятиденний термін.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2017 року № 268-ДК/0088П/07/01, складеного відносно ОСОБА_1 , та постанови від 30 жовтня 2017 року № 268-ДК/0085По08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.Ця постанова ОСОБА_1 не оскаржувалась, а згідно з квитанцією № 0.0.882267240.1 штраф у зазначеному розмірі сплачено ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року.

Доказів усунення виявлених порушень матеріали справи не містять.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам. 26 вересня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Харківській області № 2305-СГ ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, на підставі якого між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV. Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (09 вересня 2016 року), а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено висновок, що спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18). Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19) .

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, згідно з пунктом 1 розпорядження Смілянської РДА від 05 грудня 2012 року № 493 затверджено проект із землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 28,9420 га з кадастровим номером 7123780500:02:002:0407 в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради для ведення фермерського господарства.

22 серпня 2013 року на виконання розпорядження між Смілянської РДА від 05 грудня 2012 року № 493 між Смілянської РДА і ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років та зареєстровано право оренди.

Після державної реєстрації права оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 засновано ФГ Шарпіно , яке 02 вересня 2013 року зареєстроване як юридична особа (т. 1, а. с. 57). Оскільки на час звернення прокурора до суду з позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, судам необхідно було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів не надає оцінку іншим аргументам касаційних скарг заступника прокурора Черкаської області та ОСОБА_1 .

У Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі . Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції .

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що касаційні скарги заступника прокурора Черкаської області та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскаржені судові рішення скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) , 256 (в редакції, чинній станом з 08 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року скасувати.

Провадження у справі № 703/3654/17 за позовом першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі закрити.

Повідомити першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року та постанова Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. М. Русинчук Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов